Постанова № 21615992, 14.02.2012, Оболонський районний суд міста Києва

24.02.2012 Справа № 1-291/12

Справа № 1-291/2012р.

О К Р Е М А П О С Т А Н О В А

14 лютого 2012 року Оболонський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Ліщука Т.О.,

при секретарі - Білокриницькій Ю.В.,

з участю прокурора - Гриненко О.О.,

захисника- ОСОБА_1

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві:

попередній розгляд кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 та ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового слідства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються в тому, що будучи службовими особами, відповідно директором та заступником директора ТОВ «Рубіж», діючи за попередньою змовою між собою та іншими невстановленими слідством особами, для розкрадання бюджетних коштів використав норму пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої підставою для отримання відшкодування з бюджету сум податкового кредиту є дані податкової декларації за звітний період, здійснивши по вул. В. Хвойки 21 в м. Києві видимість виробництва ПТК «Мехпрочність»та документальне оформлення мнимих угод про нібито вчинені фінансово-господарські операції з реалізації ТОВ «НВК Маяк»в адресу ТОВ «Рубіж»ПТК «Мехпрочність», подальшого їх експорту ТОВ «Рубіж»за межі митної території України за «нульовою» ставкою податку на додану вартість, отримання «оплати»по здійсненним експортним операціям від нерезидента та перед постачальником, отримали можливість відобразити в податковій декларації з податку на додану вартість та розрахунку експортного відшкодування ТОВ «Рубіж»за січень 2004 року суму бюджетного відшкодування в розмірі 1000000 грн.

Підписані заступником директора ТОВ «Рубіж»ОСОБА_3 податкова декларація з податку на додану вартість та розрахунок експортного відшкодування ТОВ «Рубіж»за січень 2004 року, 20.02.2004 були подані ним до ДПІ у Оболонському районі м. Києва за адресою: м. Київ, пр. Г.Сталінграду 58, де вони зареєстровані за вхідним номером 10337.

Після подачі ТОВ «Рубіж»податкової декларації ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено позапланову податкову перевірку з питань законності заявленого до відшкодування ТОВ «Рубіж»ПДВ в розмірі 1 000 000 грн. За наслідками перевірки складено акт від 26.07.2004 «Про результати документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ «Рубіж»за січень 2004 року, станом на 27.04.2004». Відповідно до висновків акту податкової перевірки, службовими особами ТОВ «Рубіж»незаконно завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2004 року в розмірі 1 000 000 грн. На підставі цього, ДПІ у Оболонському районі м. Києва 28.07.2004 прийнято податкове повідомлення-рішення №662350/0/23/503-32107689, яким в картці особового рахунку зменшується сума бюджетного відшкодування на 1 000 000 грн., тобто ТОВ «Рубіж»втратило право на відшкодування цієї суми із державного бюджету.

Усвідомлюючи неможливість отримання бюджетного відшкодування на підставі поданих до ДПІ у Оболонському районі м. Києва податкової декларації з ПДВ та розрахунку експортного відшкодування ТОВ «Рубіж»за січень 2004 року, ОСОБА_2 розробив новий план розкрадання коштів державного бюджету, вирішивши при цьому ввести в оману судові органи, шляхом надання до суду завідомо неправдивих документів.

ОСОБА_2, наприкінці 2004 року, виїхав за межі України до Російської Федерації. На посаду директора ТОВ «Рубіж»згідно протоколу №10 від 04.10.2004 загальних зборів засновників, ОСОБА_2 призначив свою дружину - ОСОБА_4, яка не була обізнана зі злочинною діяльністю ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб.

Керуючись усними вказівками свого чоловіка, ОСОБА_4 09.12.2004 звернулася до Господарського суду м. Києва із позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва №662350/0/23/503-32107689 від 28.07.2004 та про стягнення з бюджету на користь ТОВ «Рубіж»суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 1 000 000 грн. В обґрунтування свого позову, а також безпосередньо під час його судового розгляду, необізнана зі злочинною діяльністю свого чоловіка, ОСОБА_4 надавала до суду завідомо підроблені документи, які вона отримала від ОСОБА_2 щодо документального оформлення мнимих угод про нібито вчинені фінансово-господарські операції з реалізації ТОВ «НВК Маяк»в адресу ТОВ «Рубіж»ПТК «Мехпрочність», подальшого їх експорту ТОВ «Рубіж»за межі митної території України за «нульовою»ставкою податку на додану вартість.

Вказані документи хоч і містили завідомо неправдиві данні про здійснення господарських операцій, які фактично не відбувалися (придбання, передачу на комісію та подальший експорт ТОВ «Рубіж» одного комплекту ПТК «Мехпрочність»), однак зовні були складені відповідно до норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вказане за планом ОСОБА_2 мало ввести в оману судові органи щодо його намірів здійснити розкрадання коштів державного бюджету, замаскувавши їх під здійснення звичайної експортної операції.

Оскільки Господарський суд м. Києва був позбавлений можливості дослідити докази, здобуті під час досудового слідства по даній кримінальній справі, подані ОСОБА_4 завідомо неправдиві для ОСОБА_2 документи, були прийняті судом як належні докази, на підставі яких суд постановив рішення іменем України.

Так, 10.03.2005 Господарським судом м. Києва повністю задоволено позов ТОВ «Рубіж», визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №662350/0/23/503/32107689 від 28.07.2004 та задоволена вимога про стягнення на користь ТОВ «Рубіж» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 1 000 000 грн. з Державного бюджету України.

Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 26.12.2006 залишив в силі рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2005, внаслідок чого воно набуло законної сили.

Ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 05.06.2007 касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва залишено без задоволення, а рішення Київських господарського і апеляційного господарського суду - без змін.

Ухвалою Верховного суду України від 15.08.2007 ДПІ у Оболонському районі м. Києва відмовлено у відкритті провадження по перегляду рішення Вищого Адміністративного суду України від 5.06.2007 за винятковими обставинами.

На виконання рішення від 10.03.2005, Господарським судом м. Києва 14.02.2007 видано виконавчий лист № 29/9 про примусове виконання рішення про стягнення на користь ТОВ «Рубіж»1 000 000 грн.

01.06.2007 грошові кошти в розмірі 1 000 000 грн. платіжним дорученням №16090 з рахунку Державного казначейства України №31124030820019 перераховані на поточний рахунок ТОВ «Рубіж»№26003012825017, який відкрито в ВАТ «Укрексімбанк».

Таким чином, завершено реалізацію спільного злочинного плану ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб, внаслідок чого грошові кошти в сумі 1 000 000 гривень із державного бюджету були незаконно перераховані на банківський рахунок ТОВ «Рубіж», після чого учасники злочинної групи отримали можливість вільного розпорядження ними.

Під час попереднього розгляду справи прокурор просив призначити справу до розгляду вважаючи, що під час провадження досудового слідства не було допущено таких порушень вимог КПК України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що кримінальну справу необхідно направити на додаткове розслідування, оскільки під час досудового слідства у справі допущені такі порушення вимог КПК України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Відповідно до ст. 246 КПК України суддя при попередньому розгляді кримінальної справи вправі з власної ініціативи, чи за клопотанням захисника, повернути її на додаткове розслідування лише у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких вона не може бути призначена до судового розгляду.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року „Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування”, питання про те, чи перешкоджає порушення закону, допущене під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства, її призначенню до судового розгляду, вирішується залежно від того, наскільки істотним воно було, до ущемлення яких прав та інтересів учасників процесу воно призвело і чи є можливість поновити ці права й інтереси.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються в тому, що будучи службовими особами, відповідно директором та заступником директора ТОВ «Рубіж», діючи за попередньою змовою між собою та іншими невстановленими слідством особами, для розкрадання бюджетних коштів здійснили по вул. В. Хвойки 21 в м. Києві видимість виробництва ПТК «Мехпрочність»та документальне оформлення мнимих угод про нібито вчинені фінансово-господарські операції з реалізації ТОВ «НВК Маяк»в адресу ТОВ «Рубіж»ПТК «Мехпрочність».

Разом з цим, 13.05.2010 року до Оболонського районного суду м. Києва надійшла кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що будучи службовою особою директором ТОВ «НВК Маяк», діючи за попередньою змовою з директором ТОВ «Стратус»ОСОБА_6 та невстановленими слідством особами, для розкрадання бюджетних коштів використав норму пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої підставою для отримання відшкодування з бюджету сум податкового кредиту є дані податкової декларації за звітний період, здійснивши по вул. В. Хвойки 21 в м. Києві видимість виробництва ПТК «Мехпрочність»та документальне оформлення мнимих угод про нібито вчинені фінансово-господарські операції з реалізації ТОВ «НВК Маяк»в адресу ТОВ «Стратус»ПТК «Мехпрочність», подальшого їх експорту ТОВ «Стратус»за межі митної території України за «нульовою» ставкою податку на додану вартість, отримання «оплати»по здійсненним експортним операціям від нерезидента та перед постачальником, отримав можливість відобразити в податковій декларації з податку на додану вартість та розрахунку експортного відшкодування ТОВ «Стратус»за лютий 2004 року суму бюджетного відшкодування в розмірі 50 млн. грн. У рядку 25 декларації «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню», рядку 25.1.3 «на рахунок платника у банку»та рядку 6 розрахунку експортного відшкодування «сума експортного відшкодування, яка може бути відшкодована платнику через 30 календарних днів з дати подання цього розрахунку»ОСОБА_6, виконуючи відведену йому роль, незаконно визначив суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 50 млн. грн.

Підписані директором ТОВ «Стратус»ОСОБА_6 податкова декларація з податку на додану вартість та розрахунок експортного відшкодування ТОВ «Стратус»за лютий 2004 року, 22.03.2004 були подані ним до ДПІ у Печерському районі м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Лескова 2, де вони зареєстровані за вхідними номерами 61947 та 61948 відповідно.

Згідно обвинувачення ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою з директором ТОВ «Стратус»ОСОБА_6 та іншими невстановленими слідством особами, виконав усі дії, які необхідні для заволодіння коштами державного бюджету в сумі 50 млн. грн., однак, реалізувати свій злочинний умисел не зміг з причин, що не залежать від його волі, оскільки спроба незаконного відшкодування податку на додану вартість з бюджету була попереджена співробітниками Державної податкової служби України.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 09 червня 2010 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5 повернуто прокурору міста Києва для організації проведення додаткового розслідування.

Крім цього, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів за попередньою змовою з ОСОБА_6 кримінальна справа стосовно якого по аналогічному обвинуваченню з 2009 року перебувала в провадженні Печерського районного суду міста Києва.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2010 року кримінальна справа відносно ОСОБА_6 також повернута прокурору міста Києва для організації проведення додаткового розслідування.

16 липня 2010 року постановою Оболонського районного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва, кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернуто прокурору міста Києва для організації проведення додаткового розслідування.

18 квітня 2011 року постановою Оболонського районного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 червня 2011 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернуто прокурору міста Києва для організації проведення додаткового розслідування.

27 жовтня 2011 року, в черговий раз постановою Оболонського районного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 грудня 2011 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернуто прокурору міста Києва для організації проведення додаткового розслідування.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п.13 Постанови від 11.02.2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», вказівки суду є обовязковими для органу дізнання, слідчого та прокурора. Якщо останні не дослідили обставин, зазначених у постанові про повернення справи на додаткове розслідування, проведені дізнання чи досудове слідство можуть бути визнані однобічними і неповними, що є підставою для скасування вироку та повернення справи на додаткове розслідування.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, яка надійшла до суду після проведення додаткового розслідування, зазначені у постановах Оболонського районного суду міста Києва від 16 липня 2010 року, 18 квітня 2011 року та 27 жовтня 2011 року, залишених без змін ухвалами Апеляційного суду міста Києва, вказівки суду не виконані, що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Крім того, слідчим при прийнятті справи до свого провадження, було грубо порушені вимоги кримінально-процесуального законодавства, а саме ч.2 ст. 113 КПК України, щодо прийняття справи до свого провадження, ст. 218 КПК України, щодо оголошення обвинуваченим та захисникам про закінчення слідства і предявлення їм матеріалів справи.

Натомість слідчим складено обвинувальний висновок (т.26 а.с.1-74) та направлено зазначену справу прокурору, який затвердивши обвинувальний висновок направив справу до суду.

Таке систематичне ігнорування органом досудового слідства вказівок суду при поверненні справи на додаткове розслідування та грубе порушення ним кримінально-процесуального закону призводить до безпідставного затягування провадження у справі та перешкоджає здійснити всі процесуальні дії, необхідні для забезпечення повноти, всебічності та обєктивності дослідження всіх її обставин.

Зазначені вище факти є неприпустимими при здійсненні досудового слідства та змушують суд реагувати на ці порушення шляхом винесення окремої постанови та про наведене суд вважає за необхідне довести до відома прокурора міста Києва з метою запобігання в подальшому неналежного виконання старшим прокурором відділу прокуратури міста Києва, вимог діючого кримінально-процесуального законодавства України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 23-2, 340, 347 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Звернути увагу прокурора міста Києва Мельника А.С. на неналежне виконання старшим прокурором відділу прокуратури міста Києва вимог діючого кримінально-процесуального законодавства України.

Про результати вжиття необхідних заходів повідомити суд не пізніш як у місячний строк.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту її оголошення.

Суддя: Т.О.Ліщук