Рішення № 21612074, 24.01.2012, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 105/25/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2012 р. року Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Федоренко Е. Р.,

при секретарі Сорочан А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

04.01.2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 05 січня 2009 року між ним і відповідачем був укладений договір позики, згідно якому відповідач отримав в борг 11500 доларів США, які мав повернути в строк до 01.06.2009 року. Договір був оформлений письмовою розпискою, яку відповідач власноручно написав. На даний час борг їй не повернений. Просила стягнути з відповідача суму боргу, яка станом на 23.06.2010 року згідно довідки АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» складає 90965 грн., і судові витрати.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги уточнила, просила стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 91882,70 грн., з урахуванням офіційного курсу долара станом на 23 січня 2012 року, і судовий збір, сплачений нею за подачу позову.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову з тих підстав, що ніяких коштів по вказаному договору позики він не отримував, і що позивач вимусила його написати цю розписку, погрожувала тим, що розведе його дочку з її сином. Пояснив, що позивач його колишня сваха, ці кошти ще у 2006 році займала у позивача деяка ОСОБА_3, а він виступав посередником між ними, і оскільки ОСОБА_3 кошти не повернула, то всі претензії позивач висловила йому і вимусила його написати цю розписку. Оскільки ніяких коштів він від позивача не отримував, то вважає, що він нічого їй не повинен сплачувати.

Вислухав сторони, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики, та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Судом встановлено, що05 січня 2009 року між сторонами справи був укладений договір позики, згідно якому відповідач отримав в борг 11500 доларів США, строком до 01 червня 2009 року, про що свідчить відповідна розписка (а.с.18).

Вказана розписка написана відповідачем власноручно, що ним не заперечувалося у судовому засіданні.

У зобовязанні встановлений строк його виконання до 01 червня 2009 року, до теперішнього часу зобовязання не виконане і сума боргу не повернена.

Оскільки виконання зобовязання за договором позики не здійснено, у позивача виникло право вимоги на отримання всієї суми боргу за договором.

Згідно ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, що можуть свідчити про відсутність з його боку наявності зобовязань за договором позики, позивачем на підтвердження укладення договору позики надана розписка, написана відповідачем власноручно.

Отже, з відповідача підлягає стягненню вся сума боргу, яка станом на 23 січня 2012 року становить 91882,70 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 909,65 грн., що підтверджено відповідною квитанцією (а.с.1), на користь держави решту суми судового збору, що підлягає сплаті по даній справі у розмірі 9,17 грн.

Керуючись статтями 530, 599, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, статтями 10, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 91882 грн.70 коп., судовий збір у розмірі 909 грн.65 коп., а всього 92792 грн.35 коп. (девяносто дві тисячі сімсот девяносто дві гривні 35 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 9 грн.17 коп. (девять гривен 17 коп.)

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

СуддяЕ. Р. Федоренко