Ухвала суду № 21608333, 01.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" лютого 2012 р.м. КиївК/9991/13316/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача Жили В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року

у справі № 2а-4861/09/1370

за позовом Закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту»

до Державної податкової інспекції у місті Львові

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та акту перевірки, -

В С Т А Н О В И Л А :

Закрите акціонерне товариство «Завод комунального транспорту»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Львові (далі відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 31 жовтня 2008 року № 0000161511/0/19461, від 31 грудня 2008 року № 0000161511/1/23065, від 17 березня 2009 року № 0000161511/2/4405 та від 06 липня 2009 року № 0000161511/3/11224; визнання нечинним акту ДПІ у м. Львові від 14 жовтня 2008 року № 7/15-1/32483661.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року було закрито провадження у справі в частині вимог про визнання нечинним акту ДПІ у м. Львові від 14 жовтня 2008 року № 7/15-1/32483661.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові № 0000161511/0/19461 від 31 жовтня 2008 року, № 0000161511/1/23065 від 31 грудня 2008 року, № 0000161511/2/4405 від 17 березня 2009 року, № 0000161511/3/11224 від 06 липня 2009 року. Стягнуто на користь ЗАТ «Завод комунального транспорту»з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

В касаційній скарзі ЗАТ «Завод комунального транспорту», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Львові провела невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на прибуток ЗАТ «Завод комунального транспорту»з питання арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податку на прибуток податковій декларації за І півріччя 2008 року, за результатами якої було складено акт від 14 жовтня 2008 року № 7/15-1/32483661.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2008 року на суму 23021930,00 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що ЗАТ «Завод комунального транспорту»при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів за І півріччя 2008 року невірно відобразив в додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за І півріччя 2008 року балансову вартість усього на початок звітного року.

31 жовтня 2008 року ДПІ у м. Львові на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000161511/0/19461, яким згідно з підпунктом «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ЗАТ «Завод комунального транспорту»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 24173026,50 грн., з яких 23021930,00 грн. за основним платежем, 1151096,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000161511/1/23065 від 31 грудня 2008 року, № 0000161511/2/4405 від 17 березня 2009 року, № 0000161511/3/11224 від 06 липня 2009 року на аналогічні суми нарахувань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток, оскільки ЗАТ «Завод комунального транспорту»самостійно виявивши помилку у рядку А5 К1/1 податкової декларації за І квартал 2008 року уточнило показники у складі податкової декларації наступного податкового періоду, протягом якого така помилка була виявлена, а саме в декларації з податку на прибуток за І півріччя 2008 року та додатку К1/1 до неї, з урахуванням того, що допущена позивачем помилка не призвела до заниження обєкта оподаткування, оскільки балансова вартість запасів на оптових складах (графа А5) на початок звітного періоду і на кінець звітного періоду залишалась незмінною, у звязку з чим приріст/убуток по графі А5 за підсумками 1 кварталу 2008 року дорівнює нулю.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що з поданих позивачем податкових декларацій з податку на прибуток за І квартал 2008 року та за І півріччя 2008 року вбачається приріст балансової вартості запасів за І півріччя 2008 року, у звязку з чим висновки податкового органу про заниження платником податку обєкту оподаткування є обґрунтованими.

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1-6 пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання», в пункті 3 якого (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) вказано, що при заповненні рядка 01.2 декларації складається таблиця 1 додатка К1/1. Показник із знаком «-»рядка А графи 6 (приріст «-»/убуток «+») зазначеної таблиці переноситься у рядок 01.2 декларації без знаку.

Як вбачається з матеріалів справи, у додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2008 року ЗАТ «Завод комунального транспорту»у рядку А5 (балансова вартість запасів на оптових складах) вказало суму 2183206,00 грн.

У звязку з допущеною арифметичною помилкою (дублювання показника рядка А4 додатка К1/1 декларації за І квартал 2008 року у рядок А5), ЗАТ «Завод комунального транспорту»у додатку К1/1 декларації за І півріччя 2008 року самостійно виправило допущену помилку шляхом зазначення вірного показника у рядку А5 (балансова вартість запасів на оптових складах) 99354326,00 грн.

Вірність вказаного показника у розмірі 99354326,00 грн. на початок звітного року у рядку А5 (балансова вартість запасів на оптових складах) додатка К1/1 податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2008 року підтверджується показником графи 5 «на кінець звітного періоду»рядка А5 (балансова вартість запасів на оптових складах) додатка К1/1 декларації з податку на прибуток за 2007 рік.

Відсутність приросту балансової вартості запасів підтверджується також рядками 01.2 К1 податкових декларацій за І квартал 2008 року та за І півріччя 2008 року, у яких по графі 3 «суми»відсутні показники, що відповідає положенням пункту 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143.

З огляду на відсутність приросту балансової вартості запасів, що, з урахуванням самостійно виправленої посилки, підтверджується показниками декларації з податку на прибуток та додатками К1/1 до них, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції про неправомірність визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 23021930,00 грн. спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визначення позивачу суми штрафу у звязку із самостійним виправленням помилки, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Положеннями пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено обовязок платника податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

З огляду на те, що допущена позивачем помилка не призвела до заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення позивачу штрафних санкцій у розмірі 1151096,50 грн. спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту»задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв