Ухвала суду № 21608186, 15.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

15 грудня 2011 року м. КиївК-37412/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е.,

Маринчак Н.Є.

Костенка М.І.,

Степашка О.І.

Усенко Є.А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2010 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Укргазпромбуд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

Закрите акціонерне товариство «Укргазпромбуд»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобовязання Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва надати відповідному територіальному управлінню державного казначейства висновок про відшкодування на рахунок позивача з бюджету податку на додану вартість в сумі 35457 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2010 року, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення №0009092312/0 від 16.11.2009 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва булапроведена перевірка закритого акціонерного товариства «Укргазпромбуд»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень, серпень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався в період з 01.10.2006 року по 31.08.2008 року.

За результатами перевірки відповідачем 05.11.2009 року складено акт перевірки № 672/23-12/31567127, яким було встановлено, що в порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ЗАТ «Укргазпромбуд»неправомірно включено до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість, що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню згідно декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року в розмірі 16857,00 грн. вересень 2008 року в розмірі 18600,00 грн., яка підлягає зменшенню.

За змістом даного акту податковим органом зазначено, що, оскільки немає змоги встановити фактичну надмірну сплату податку на додану вартість до бюджету підприємством - постачальником товару, то відсутні підстави для підтвердження податкового кредиту ЗАТ «Укргазпромбуд»за червень 2008 року у розмірі 16857,00 грн., серпень 2008 року у розмірі 18600,00 грн., який при проведенні відповідного розрахунку формує суму бюджетного відшкодування. Дані висновки ґрунтувалися на відсутності підтвердження при зустрічному запиті факту сплати (нарахування) ПДВ з вищезазначених операцій по купівлі-продажу товару та вчасної подачі декларації з податку на додану вартість ПП «Вектра-Транс».

16 листопада 2009 року на підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі міста Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009092312\0, яким ЗАТ «Укргазпромбуд»було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року на 16857,00 грн., за серпень 2008 року на 18600,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 статті пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Судами попередніх інстанцій встановлено відсутність в акті перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, аналізу господарських операцій та не встановлено факту вчинення позивачем порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суми за належним чином складеними податковими накладними, виданими зареєстрованим на момент складення платником ПДВ, яким на час видачі накладних податкові зобов'язання з ПДВ декларувалися та сплачувалися.

Стосовно зобовязання відповідача надати висновок бюджетного відшкодування відповідному територіальному управлінню державного казначейства про відшкодування на рахунок позивача з бюджету податку на додану вартість в сумі 35457 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено ст. 17 КАС України.

Проте, Законодавством України не встановлено право про зобовязання вчинити певні дії, зокрема зобовязати Державну податкову інспекцію надати висновок бюджетного відшкодування Головному управлінню державного казначейства.

Неврахування зазначеного судами всіх інстанцій призвело до помилкового відкриття провадження у адміністративній справі в цій частині та вирішення спору.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва слід задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2010 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про зобовязання відповідача надати висновок бюджетного відшкодування відповідному територіальному управлінню державного казначейства про відшкодування на рахунок позивача з бюджету податку на додану вартість в сумі 35457 грн. та провадження у справі в цій частині закрити в інших частинах постанову першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів касаційної інстанції, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2010 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про зобовязання відповідача надати висновок бюджетного відшкодування відповідному територіальному управлінню державного казначейства про відшкодування на рахунок позивача з бюджету податку на додану вартість в сумі 35457 грн. та в цій частині провадження у справі закрити.

В інших частинах постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя С.Е. Острович