Ухвала суду № 21607080, 02.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2012 р. м. КиївК-11971/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівОстровича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Сімферополі та Головного управління державного казначейства України в Автономній Республіці Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2008

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.06.2008

у справі № 2-26/2102-2008А

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Торговий дім «Сільгоспдеталь»

до1.Державної податкової інспекції у м. Сімферополь

2.Головного управління державного казначейства України в Автономній Республіки Крим

за участюПрокуратури Автономної Республіки Крим

простягнення 179507,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Торговий дім «Сільгоспдеталь»(далі по тексту позивач, ЗАТ «ТД «Сільгоспдеталь») звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополь (далі по тексту ДПІ у м. Сімферополь), Головного управління державного казначейства України в Автономній Республіки Крим (далі по тексту ГУ ДКУ в АРК), за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 179507,00 грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2008, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.06.2008, позов задоволено; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетної заборгованості з відшкодування надмірно сплаченого податку згідно податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2007 року у розмірі 64952,00 грн. та судовий збір у сумі 1703,40 грн.

В касаційних скаргах відповідачі просить скасувати постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що на підставі поданих позивачем декларацій відповідачем 1 було проведено: виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період жовтень 2006 року, про що складено довідку від 11.01.2007 №14/23-4/32401898; виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період грудень 2006 року, про що складено акт перевірки від 11.04.2007 №2299/23-4/32401898; виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період січень, лютий 2007 року, про що складено акт перевірки від 25.05.2007 №3054/23-4/32401898.

У вказаному акті сума фактичної надмірної сплати податку на додану вартість за відповідні звітні періоди підтверджувалась, однак з посиланням на те, що суму бюджетного відшкодування неможливо підтвердити у звязку з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок.

В ході розгляду справи позивачу було відшкодовано надмірно сплачений податок за періоди жовтень 2006 року у сумі 21737,1)0 грн. та грудень 2006 року у сумі 92818,00грн., таким чином-залишок невідшкодованих сум надмірно плаченого податку складає 64952,00 грн. за період січень 2007 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного, з чим погодився суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз. 2, 3 пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач дотримався процедури подання податкової звітності, встановленої пп. 7.7.4. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З аналізу абз. 1 пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»слідує, що орган державної податкової служби протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, має право провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

В даному випадку, як вірно зазначено судами, податковий кредит звітного періоду позивачем визначений з дотриманням правил податкового обліку встановленого законом.

Відповідно до абз. 2 пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 даного Закону податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, що податковим органом не здійснено.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Сімферополі та Головного управління державного казначейства України в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.06.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко