Постанова № 21606877, 22.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2012 р. Справа № 5021/2058/2011

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_3, м. Конотоп, Сумська область (вх. № 306 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 01.12.11 р. у справі № 5021/2058/2011

за позовом Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ

до Приватного підприємця ОСОБА_3, м. Конотоп, Сумська область

про стягнення 23649,24 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача 23649,24 грн. заборгованості по платі за користування вагоном.

Рішенням господарського суду Сумської області від 01 грудня 2011 року по справі № 5021/2058/2011 (суддя Гудим В.Д.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 23649,24 грн. заборгованості, 236,49 грн. по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, а також стягнути з позивача витрати по справі. При цьому зазначає про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо обов’язкового промивання вагонів, оскільки перевезення вантажу здійснювалося у мішках; вважає, що в даному випадку відповідач повинен був очистити вагон, а не промивати, в зв’язку з чим зазначає про відсутність підстав для нарахування плати за користування вагоном за час затримки. Крім того, на думку відповідача, судом першої інстанції невірно застосовані вимоги ст. 35, 37 Статуту залізниць України та положення Правил перевезення вантажів навалом та насипом, а також невірно застосовані норми матеріального права при визначенні плати за користування майном.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає рішення суду першої інстанції прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права і правильним встановленням всіх обставин справи, в зв'язку з чим просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 22 травня 2007 року між сторонами було укладено договір №6634273 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги, пов'язані з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за перевезення та надані послуги.

Пунктами 2.4.2. та 3.1. договору передбачено обов'язок відповідача здійснювати попередню оплату позивачу. Одержані кошти позивач зараховує на особовий рахунок відповідача, послуги останньому надаються за умови наявності коштів на його особовому рахунку.

Відповідно до пунктів 2.2.6, 3.2. договору, позивач списує з особового рахунку відповідача відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами (контейнерами), штрафи, пеню) і відображає їх в особовому рахунку на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т. ін., оформлених в паперовому або електронному вигляді. Пунктом 4.2. договору встановлено, що у разі відсутності на особовому рахунку відповідача коштів, необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг, а також відмови від оплати наданих послуг, позивач припиняє приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно зі статтею62 Статуту залізниць України з одночасним віднесенням відповідальності на відповідача за невиконання плану перевезень, затримку вагонів(контейнерів) та зберігання вантажу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що 11.05.2011 року о 22:00 год. на вантажне подвір'я станції Конотоп згідно з заявкою відповідача від 11.05.2011 року був поданий під вивантаження критий вагон №23506751, вантаж - цемент, що надійшов на адресу відповідача по дорожній відомості №33003567. 12.05.2011 року відповідач передав позивачу повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагоном №23506751. При перевірці повноти вивантаження вагону був виявлений розсип вантажу, що було оформлено актом загальної форми ГУ-23 №100-В від 12.05.2011 року.(а.с.17).

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з вимог Статуту залізниць України та Правил перевезень вантажів навалом і насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року за № 542, Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000року №644.

Так, відповідно до ч. 1 п.26 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000року №644 одержувач або організація, яка здійснює вивантаження, зобов'язана очистити зовнішню поверхню кузова вагона (контейнера) від залишків, які її забруднюють, а всередині вагонів (контейнерів) - від залишків вантажу, емульсій, профілактичних засобів проти змерзання тощо. Залізниця має право не приймати не очищені одержувачем, портом після вивантаження (злиття) вагони, контейнери, вантажна операція вважається незакінченою до повного очищення вагонів, а з одержувача, порту, стягується плата за користування вагонами (контейнерами) за весь час їх затримки під очищення. Згідно ч.5 п.26 Правил видачі вантажів промивання, дегазація, дезактивація вагонів після вивантаження небезпечних, отруйних, сморідних і забруднювальних вантажів здійснюються одержувачем у спеціально обладнаних місцях.

Перелік таких вантажів установлюється правилами їх перевезення. Відповідно до ст.35 Статуту залізниць України та п.1.3 Правил перевезень вантажів навалом і насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року за №542 після вивантаження забруднювальних вантажів із критих та спеціальних (спеціалізованих) вагонів, одержувач повинен промити ці вагони у спеціально обладнаних місцях. Перелік таких вантажів зазначено в додатку 2 до вказаних Правил, в якому, зокрема, зазначено "Цемент у критих вагонах". Не промиваються вагони після перевезення цих вантажів у тарі (упаковці), якщо не було розсипання вантажу у вагоні.

Матеріалами справи підтверджено, що з фактом необхідності направлення на промивку погодився відповідач, про що свідчить акт загальної форми №100-В від 12.05.2011року, підписаний відповідачем, та яким засвідчено факт розсипу вантажу при перевірці повноти вивантаження вагону №23506751 (а.с. 17).

Як зазначає позивач, плата за промивку 1 вагону складає 1005, 89 грн. з ПДВ. Відповідно до довідки ЄТехПД залізниці залишок коштів на особовому рахунку відповідача станом на 12.05.2011року складав 308,78 грн.

Згідно зі ст.62 Статуту залізниць України відправка, видача вантажів можуть бути затримані до внесення платежів. За час затримки відправник, одержувач, експедитор сплачують за користування вагонами(контейнерами) залізниці плату, передбачену ст.119 цього Статуту.

Відповідно до п.8 Правил користування вагонами і контейнерами позивачем був складений акт загальної форми у зв'язку з затримкою вагону на станції з причин, які залежать від вантажовласника. Відповідач відмовився від підпису акту, про що був складений акт загальної форми №777 від 12.05.2011 року.(а.с.18-19).

Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовласника від зазначеної плати встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.09.1999року №113. Відповідно до п.2 Правил за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності вносять плату. За пунктами 4 та 5 Правил час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного приймання від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій. Пам'ятка підписується відповідальною особою станції вантажовласника . Плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника, У разі неповернення залізниці вантажовласником вагона (контейнера) протягом 15 діб після прийняття їх вантажовласником плата за користування за ці 15 діб, а потім за кожні 5 діб стягується, не очікуючи повернення вагона (контейнера). Відповідно до п.12 зазначених Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Таким чином, оскільки матеріали справи та дійсні обставини справи свідчать про те, що вагон №23506751 був не відправлений зі станції Конотоп з вини відповідача та перебував у його користуванні, в зв'язку з чим у відповідності до вимог Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів навалом і насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року за № 542, Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000року №644, відповідач зобов'язаний сплатити плату за користування вагоном.

Згідно поданому позивачем розрахунку, який проведено за методиками, викладеними в Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009 року) та Статуті залізниць України, плата за користування вагоном. складає 23649, 24 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Посилання відповідача на те, що промивка вагонів передбачена лише при перевезенні вантажів навалом та насипом, є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 35 Статуту залізниць України та п. 1.3 Правил перевезення вантажів навалом і насипом, після вивантаження забруднювальних вантажів із критих та спеціальних (спеціалізованих) вагонів одержувач повинен промити ці вагони у спеціально обладнаних місцях. Перелік таких вантажів зазначено в додатку 2 до вказаних правил, в якому зокрема зазначено «цемент у критих вагонах». Не промиваються вагони після перевезення цих вантажів у тарі (упаковці), якщо не було розсипання вантажу у вагоні. В той час, як наявним в матеріалах справи актом від 12.05.2011 р. підтверджений факт забруднення вагону внаслідок розсипання вантажу і необхідності направлення вагону на промивку, з чим в свою чергу погодився відповідач.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на невірне застосування норм матеріального права при визначенні плати за користування майном, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються дійсними обставинами справи, документальними доказами, які знаходяться в матеріалах справи та яким була надана належна юридична оцінка під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Натомість твердження відповідача про застосування правових норм, що регулюють відносини майнового найму до відносин, що склалися між позивачем та відповідачем, є безпідставними, оскільки питання, пов’язані з укладанням та виконанням договору перевезення, у тому числі залізничним транспортом, регулюються ст.ст. 908-928 ЦК України.

Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність підстав для нарахування позивачем 23649,24 грн. плати за користування вагоном..

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень.

Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 01 грудня 2011 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст..ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_3, м. Конотоп, Сумська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 01.12.11 у справі № 5021/2058/2011 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 21 лютого 2012 року