Постанова № 21606865, 15.02.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2012 р. Справа № 5021/549/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 01 січня 2012 року,

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № 612/05.01-09 від 25 березня 2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 5464С/1-6) на рішення господарського суду Сумської області від 04 квітня 2011 року у справі № 5021/549/2011

за позовом ТОВ "Автомобільний гіпермаркет", м. Київ

до Сумської міської ради, м. Суми

про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 04 квітня 2011 року у справі № 5021/549/2011 (суддя Лущик М.С.) позов задоволено повністю.

Визнано законними та такими, що відповідають державним будівельним нормам та правилам самовільно збудовані нежитлові приміщення: склад - літ. БТІ “А”10,7 кв. м, склад - літ. БТІ “Б”10,7 кв. м, розташовані за адресою:м. Суми, вул. Д. Коротченко, 15/1, згідно технічного паспорту виготовленого КП “Сумське міське БТІ” від 26.12.2010 року.

Визнано за відповідачем право власності на самовільно збудовані нежитлові приміщення: склад - літ. БТІ "А”10,7 кв. м, склад - літ. БТІ “Б”10,7 кв. м, що розташовані за адресою: м. Суми, вул. Д. Коротченко, 15/1, згідно технічного паспорту виготовленого КП “Сумське міське БТІ” від 26.12.2010 року.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду Сумської області від 04 квітня 2011 року у справі № 5021/549/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач звернувся з клопотанням про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Сумської міської ради на рішення господарського суду Сумської області від 04 квітня 2011 року у справі № 5021/549/2011 на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що апеляційну скаргу подано особою, яка не може її подавати.

Колегія суддів вважає клопотання необґрунтованим, оскільки скарга подана Сумською міською радою, яка є належним відповідачем у справі, підписана представником ОСОБА_3 повноваження якого засвідчено довіреністю від 25 березня 2011 року № 612/05.01-09, доданою до апеляційної скарги.

Крім того, позивачем через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду подано клопотання про витребування додаткових доказів та, у звязку з чим, представником позивача у судовому засіданні заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає таке клопотання також необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, заслухавши представника позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач ТОВ «Автомобільний гіпермаркет», звернувся до господарського суду Сумської області з позовною вимогою до Сумської міської ради про визнання права власності на самовільно збудовані нежитлові приміщення, а саме: склад літ. «А»- 10,7 кв.м, склад літ. «Б»- 10,7 кв.м, розташовані за адресою: м. Суми, вул. Д. Коротченко,15/1, а також про визнання законним та таким, що відповідають державним нормам та правилам зазначені самовільно збудовані нежитлові приміщення.

Як убачається з матеріалів справи, 31 липня 2007 року між Сумською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний гіпермаркет» (орендар) на підставі рішення Сумської міської ради від 30 травня 2007 року № 605-МР «Про надання в оренду, продовження терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і підприємцям та внесення змін до рішень Сумської міської ради»укладено договір оренди земельні ділянки, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку, площею 0,4989 га , яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Коротченка, 15/1 (р-н. автостоянки) (а.с.11-17).

Земельна ділянка вільна від забудови (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору, земельна ділянка надається в оренду під розміщення автосалону, згідно з Українським класифікатором цільового використання землі комерційного використання.

Термін дії договору встановлений до 30 травня 2017 року.

Згідно технічного паспорту, виготовленому КП «Сумське міське БТІ»26.12.2010 р., визначено, що за адресою: м. Суми, вул. Д. Коротченка, 15/1, знаходяться приміщення: всього по літ. «А»(склад) 10,7 кв.м., всього по літ. «Б»(склад) 10,7 кв.м. (а.с.21).

Згідно висновку № 2 експертного будівельно-технічного дослідження від 17 січня 2011 року, виготовленого експертом Меніним А.І., збудовані нежитлові будівлі: склад літ. «А»площею 10,7 кв.м. та склад літ. «Б» площею 10,7 кв.м, що розташовані за вказаною адресою, відповідають вимогам державних будівельних норм (а.с.31-33).

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що будівлі, які самочинно збудовано позивачем на земельній ділянці, користувачем якої згідно умов укладеного із Сумською міською радою договору оренди земельної ділянки є позивач, збудовано без порушення будівельних норм і правил, прав інших осіб внаслідок здійснення цього будівництва не порушено.

Судова колегія вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 331 Цивільного Кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Тобто положеннями вказаної статті визначені загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону та інших правових актів, однак не регулюється правовий режим самочинного будівництва.

Правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 7 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Статтею 23 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції на час існування спірних правовідносин) передбачено, що будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно із законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.

Відповідно до статті 29 вказаного Закону на виконаннябудівельних робіт забудовнику надається дозвіл на підставі проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Відповідно до статті 34 цього Закону замовник має право виконувати будівельні роботи після отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

Матеріали справи свідчать, що на час прийняття рішення судом першої інстанції у позивача відсутній належний дозвіл на будівництво, у звязку з чим будівництво здійснено без відповідної проектної документації та з порушенням норм чинного законодавства.

Статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України «Про планування і забудову територій».

Прийняття завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію державною приймальною комісією, яка утворюється відповідним органом місцевого самоврядування, врегульовано Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 923.

Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами за формою згідно з додатком 1. Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Для одержання сертифіката відповідності замовник або уповноважена ним особа подає письмову заяву згідно з додатком 2 інспекції, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт, або інспекції за місцем розташування закінченого будівництвом об'єкта, якщо проводилися будівельні роботи, на виконання яких не вимагається дозвіл, або будівельні роботи проводилися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства.

У позивача відсутній сертифікат відповідності.

Наданий позивачем технічний висновок не дає права експлуатувати збудовані приміщення. Необхідним є отримання дозвільних документів у встановленому законом порядку.

За наявності зазначених обставин надані висновки не є належними доказами у справі, а тому суд першої інстанції необґрунтовано визнав право власності позивача на спірне нерухоме майно.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що визнання права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо в прийнятті такого обєкта в експлуатацію в установленому чинним законодавством України порядку було відмовлено.

Крім того, відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В матеріалах справи відсутні докази, а позивачем не доведено, яким чином та які права та охоронювані законом інтереси останнього відповідач порушив відносно спірної нежитлової будівлі. В матеріалах справи також відсутні будь-які документи того, що Сумська міська рада будь-якими своїми діями чи бездіяльністю перешкоджає позивачу або не визнає його право власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 04 квітня 2011 року у справі № 5021/549/2011 про визнання за позивачем права власності на зазначене майно прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, в звязку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні клопотань позивача про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача, відкладення розгляду справи та витребування додаткових доказів відмовити.

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 04 квітня 2011 року у справі № 5021/549/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Камишева Л.М.

Повний текст постанови по справі підписаний 20 лютого 2012 року