Постанова № 21606793, 08.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.12 Справа № 5015/7037/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Процика Т.С.

при секретарі Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу “Західний авіаційний центр” у формі товариства з обмеженою відповідальністю б/н від 13.01.2012 року (вх. № 173 від 20.01.2012 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.2011 року

у справі № 5015/7037/11

за позовом: Публічне акціонерне товариство “Київське агентство повітряних сполучень “Кий Авіа”, м. Київ

до “Західний авіаційний центр” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Львів

про стягнення 5840801,91 грн.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача не зґявився (належно повідомлений).

Судом розґяснено присутньому представнику позивача права та обов»язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).

Відводів складу суду сторонами в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.12.2011 року у справі № 5015/7037/11 (суддя Фартушок Т.Б.) задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства “Київське агентство повітряних сполучень “Кий Авіа” та стягнено з “Західний авіаційний центр” у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь позивача 4800000 грн. боргу, 198180,82 грн. 3% річних, 462829,31грн. інфляційних нарахувань, 375057,53 грн. пені, 56460 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, “Західний авіаційний центр” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ “Західний авіаційний центр”, апелянт, скаржник) оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає про те, оскаржене рішення прийнято судом першої інстанції з частковим порушенням норм матеріального права, неправильним застосуванням норм процесуального права, а тому просить його частково скасувати та припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення 462,829,31 грн. інфляційних нарахувань та відмовити в позові про стягнення 198180,82 грн. 3% річних, а в решті залишити без змін. В обгрунтування наведених підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції в порушення вимог ст. 530 Цивільного кодексу України не було враховано, що позивачем не направлялась йому вимога про оплату сум інфляційних нарахувань та 3% річних, а тому, вважає, що строк виконання зобовязань по їх сплаті у відповідача на час звернення з даним позовом не настав. Також апелянт вказує на те, що відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в договорах про надання фінансової допомоги на поворотній основі від 02.03.2010 року та від 26.05.2010 року встановлено інший розмір процентів, а саме: п. 5.3 вказаних Договорів, а також ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, тоді як місцевий господарський суд стягнув річні в розмірі 3%. Вказує також на порушення судом норм п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Публічне акціонерне товариство “Київське агентство повітряних сполучень “Кий Авіа” (надалі ПАТ, позивач) у відзиві на апеляційну скаргу від 08.02.2012 року заперечило проти доводів та вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, а тому його слід залишити без змін. Зокрема, зазначає про те, що доводи відповідача ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права, зокрема, ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки він безпідставно ототожнив підстави для нарахування та стягнення неустойки та 3% річних, які є різними правовими інститутами. Також вказує на те, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних випливає та є наслідком прострочення виконання основного зобовязання по договору, а тому звернення з окремою вимогою про їх сплату законодавством не вимагається. Просить суд залишити без змін рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.2012 року у цій справі.

Від відповідача в судове засідання представник не зґявився.

31.01.2012 року в канцелярію Львівського апеляційного господарського суду відповідачем подано клопотання № 02/31 від 31.01.2012 року (вх. № 614 про відкладення розгляду справи в звязку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання. Представник позивача наполягав на розгляді справи по суті, вважаючи клопотання безпідставним, спрямованим на затягування процесу.

Однак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, враховуючи повідомлення відповідача належним чином про час та місце розгляду справи, необовґязковість явки його представника в судове засідання згідно ухвали суду від 23.01.2012 року, необмеженість ГПК України представництва сторін певним колом осіб, вважає, що апеляційним судом забезпечено право відповідача на участь в судовому засіданні, а тому, виходячи з достатності матеріалів справи для здійснення апеляційного провадження, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Як вбачається з позовної заяви, ПАТ “Київське агентство повітряних сполучень “Кий Авіа” просить стягнути з ТОВ “Західний авіаційний центр” 3700000 грн. основного боргу, 157528,77 грн. 3% річних, 289106,85 грн. пені, 356764,26 грн. інфляційних нарахувань по договору про надання фінансової допомоги на поворотній основі від 02.03.2010 року, та 1100000 грн. основного боргу, 45386,30 грн. 3% річних, 85950,68 грн. пені, 106065,05 грн. інфляційних нарахувань по договору про надання фінансової допомоги на поворотній основі від 26.05.2010 року.

Судом встановлено, що 02.03.2010 року між ЗАТ “Київське агентство повітряних сполучень “Кий Авіа” (змінено назву на ПАТ “Київське агентство повітряних сполучень “Кий Авіа”) та ТОВ “Західний авіаційний центр” укладено договір про надання фінансової допомоги на поворотній основі (надалі Договір 1), відповідно до п. 1.1 якого, Позивач в порядку та на умовах, визначених цим договором, надає Відповідачу фінансову допомогу у розмірі 3700000грн. на поворотній основі, а Відповідач зобовязується використати її за цільовим призначенням та повернути на умовах, визначених цим договором; строк повернення фінансової допомоги становить 90 календарних днів з моменту надання суми фінансової допомоги; перебіг строку починається з моменту зарахування грошових коштів на рахунок Відповідача.

Відповідно до п. 2.1 Договору 1, фінансова допомога надається Відповідачу з метою здійснення оплати нежитлового приміщення загальною площею 992,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, пл.Григоренка Г. генерала, буд. 5 згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 2452 від 12.02.2010р.

Відповідно до п. 4.3.4 Договору 1, Відповідач зобовязаний повернути фінансову допомогу у розмірі 3700000 грн. Позивачу не пізніше 10.06.2010р.

Також судом встановлено, що 26.05.2010р. між між ЗАТ “Київське агентство повітряних сполучень “Кий Авіа” (змінено назву на ПАТ “Київське агентство повітряних сполучень “Кий Авіа”) та ТОВ “Західний авіаційний центр” укладено договір про надання фінансової допомоги на поворотній основі (надалі Договір 2), відповідно до п. 1.1 якого, Позивач в порядку та на умовах, визначених цим договором, надає Відповідачу фінансову допомогу у розмірі 1100000 грн. на поворотній основі, а Відповідач зобовязується використати її за цільовим призначенням та повернути на умовах, визначених цим договором; строк повернення фінансової допомоги становить 30 календарних днів з моменту надання суми фінансової допомоги; перебіг строку починається з моменту зарахування грошових коштів на рахунок Відповідача.

Відповідно до п. 2.1 Договору 2, фінансова допомога надається Відповідачу з метою погашення заборгованості перед управлінням комунальної власності ДЕП Львівської міської ради по договору №Г-6383-8 (Д-8) від 25.10.2008р.

Згідно з п. 4.3.4 Договору 2, Відповідач зобовязаний повернути фінансову допомогу у розмірі 1100000 грн. Позивачу не пізніше 26.06.2010р.

Як вбачається з платіжних доручень № І2171 від 10.03.2010р. на суму 1850000грн. та № Р3143 від 06.04.2010р. на суму 1850000 грн. з призначенням платежу фінансова допомога за Договором 1, Позивачем перераховано Відповідачу кошти на загальну суму 3700000 грн..

Також відповідно до платіжного доручення № І5549 від 09.06.2010р., Позивачем перераховано Відповідачу згідно Договору-2 кошти в сумі 1100000грн. з призначенням платежу фінансова допомога.

Факт перерахування вказаних коштів також підтверджується довідкою ПАТ “Банк “Київська Русь” № 9344/18-5631 від 12.12.2011р. та не заперечується відповідачем.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про належне виконання позивачем своїх зобовязань по Договорах 1 та 2.

В той же час відповідач своїх зобовязань по повернення отриманої ним від позивача фінансової допомоги по вказаних Договорах належним чином, допустивши прострочення їх виконання. Доказів протилежного, відповідачем відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України суду не подано.

За таких обставин, враховуючи умови п.п. 1.1, 4.3 Договорів 1 та 2, норми ст.ст. 11, 202, 509, 526, 610, 626, 629, 1046,1049 Цивільного кодексу України, ст. 175, 193 Господарського кодексу України, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 3700000 грн. боргу за Договором-1 та 1100000 грн. боргу за Договором-2, всього 4800000 грн. боргу.

Окрім цього, як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача за Договором-1: 356764,26грн. інфляційних нарахувань за період з червня 2010р. по листопад 2011р., 157528,77грн. 3% річних за період з 11.06.2010р. по 11.11.2011р.; за Договором-2: 106065,05 грн. інфляційних нарахувань за період з червня 2010р. по листопад 2011р. та 45386,30 грн. 3% річних за період з 27.06.2010р. по 11.11.2011р.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, відповідно до п. 4.3.4 Договору-1, Відповідач зобовязаний повернути Позивачу фінансову допомогу у розмірі 3700000грн. не пізніше 10.06.2010р. Проте, п. 1.1 Договору-1 передбачено, що строк повернення фінансової допомоги становить 90 календарних днів з моменту надання суми фінансової допомоги.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань за Договором-1 слід проводити з першого дня прострочення зобовязання, а саме: з дня, наступного за 90-м (девяностим) календарним днем з моменту надання фінансової допомоги по платежу від 10.03.2010р. на суму 1850000 грн. - з 11.06.2010р., по платежу від 06.04.2010р. на суму 1850000 грн. з 05.07.2010р., по 11.11.2011р. по 3% річних, та по листопад 2011 року по інфляційних втратах.

При цьому, безпідставними є доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було враховано, що позивачем не направлялась йому вимога про оплату сум інфляційних нарахувань та 3% річних, та відповідно, не настання строку виконання зобовязань по їх сплаті, оскільки відповідно до норм ст.ст. 509, 530, 610, 612, 626 Цивільного кодексу України вказані зобовязання є наслідком невиконання відповідачем грошових зобовязань по Договорах щодо повернення фінансової допомоги, факт прострочення яких вище встановлено судом, а тому їх нарахування та стягнення проводиться з наступного дня, коли основне зобовязання мало бути виконане.

Також колегія суддів апеляційного суду вважає необгрунтованими доводи апелянта про те, що суд першої інстанції стягнув річні в розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, тоді як в п. 5.3 договорів про надання фінансової допомоги на поворотній основі від 02.03.2010 року та від 26.05.2010 року, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлено інший розмір процентів, а саме: передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

При цьому, апеляційний суд виходить з того, що апелянт безпідставно ототожнює річні з простроченої грошової суми, передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, стягнення яких є самостійним способом захисту цивільних прав, з пенею за порушення грошового зобовґязання, правове регулювання якої здійснюється ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних за Договором-1 підлягає до задоволення в розмірі 153879,45 грн., а щодо стягнення інфляційних нарахувань - в розмірі 356764,26грн.. В решті позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних за Договором-1 слід відмовити.

Також, як встановлено вище, відповідно до п. 4.3.4 Договору-2, Відповідач зобовязаний повернути Позивачу фінансову допомогу у розмірі 1100000 грн. не пізніше 26.06.2010р. Проте, п. 1.1 Договору-2 передбачено, що строк повернення фінансової допомоги становить 30 календарних днів з моменту надання суми фінансової допомоги.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань за Договором-1 слід проводити з першого дня прострочення зобовязання, а саме: з дня, наступного за 30-м (тридцятим) календарним днем з моменту надання фінансової допомоги по платежу від 09.06.2010р. на суму 1100000 грн., тобто з 10.07.2010 року по 11.11.2011р. по 3% річних, та по листопад 2011 року по інфляційних втратах.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних за Договором-1 підлягає до задоволення в розмірі 44301,37 грн., а щодо стягнення інфляційних нарахувань - в розмірі 106065,05 грн. В решті позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних за Договором-2 слід відмовити.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення пені, то судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення основного зобовязання по Договору-1 в розмірі 289106,85 грн., з розрахунку за період з 11.05.2011р. по 11.11.2011р., виходячи з суми боргу 3700000грн., та пеню за прострочення основного зобовязання по Договору-2 в розмірі 85950,68 грн., з розрахунку за період з 11.05.2011р. по 11.11.2011р., виходячи з суми боргу 1100000 грн.

Судом встановлено, що відповідно до п. 5.3 Договорів 1 та 2, у разі порушення Відповідачем вимог п.п. 4.3.2 та 4.3.4 Договорів, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ) від суми фінансової допомоги за кожний день прострочення.

Окрім цього, право позивача на рахування відповідачу пені за прострочення основного грошового зобовязання, передбачено ч. 3 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З врахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пеню слід розраховувати за шість місяців з моменту порушення Відповідачем виконання грошового зобовязання, а саме: на суму боргу 1850000 грн. (платіж від 10.03.2010р.) по Договору-1 - з 11.06.2010р. по 10.12.2010 року; на суму боргу 1850000грн. (платіж від 06.04.2010р.) по Договору-1 - з 06.07.2010р. по 05.01.2011 року; на суму боргу 1100000грн. (платіж від 09.06.2010р.) по Договору 2 - з 10.07.2010р. по 09.01.2011 року.

За таких обставин, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь Позивача 289106,85 грн. пені за Договором-1 та 85950,68 грн. пені за Договором-2.

Також, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 49 ГПК України здійснено розподіл судових витрат по справі.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.2011 року у справі № 5015/7037/11 є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу “Західний авіаційний центр” у формі товариства з обмеженою відповідальністю без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.2011 року у цій справі без змін.

Судові витрати покласти на “Західний авіаційний центр” у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий - суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Процик Т.С.

Повне рішення складено

15.02.2012 року