Постанова № 21606563, 09.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.12 Справа № 5015/6887/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Желіка М.Б.

Малех І.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління»за вих.. № 1/10 від 13.01.12

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.11

у справі № 5015/6887/11

за позовом Рівненського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Рівне

до відповідача Закритого акціонерного товариства «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління», м. Львів

про стягнення 12160, 31 грн.

за участю представників сторін:

Прокурор Рогожнікова Н.Б. прокурор відділу;

від позивача Гуменюк О.С. представник;

від відповідача не зявився (належним чином повідомлений про час та місце судового засідання).

Прокурору та представнику позивача розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.12.11 у справі № 5015/6887/11 (суддя Сухович Ю.О.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача 13165,19 грн. основного боргу та 1411,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ЗАТ «Львівське шляхове ремонтно будівельне управління»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.11 у справі № 5015/6887/11 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, скаржник вказує про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не взято до уваги, що підпис особи, яка була уповноважена відповідно до довіреностей від 20.01.10 та від 09.03.10 отримати товар не відповідає підпису представника відповідача, проставленому на видаткових накладних.

Позивач у справі подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

Відповідач участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чино був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 27.01.12 участь представників сторін обовязковою не визнавалась, у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для вирішення спору по суті, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги за відсутності скаржника.

Прокурор та представник позивача у судому засіданні навели свої доводи та міркування.

Колегія суддів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з урахуванням наступного.

Рівненський транспортний прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ЗАТ «Львівське шляхове ремонтно будівельне управління»про стягнення боргу в розмірі 10707,11 грн., 1252,72 грн. втрат від інфляції, 455,86 грн. 3 % річних, 749,50 грн. штрафу (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 40-41).

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Рівненський облавтодор»/ Філія «Доркомплект»(постачальник) та ЗАТ «Львівшляхрембуд»(отримувач) 28.03.08 та 28.03.09 були укладені договори № 73/1 на виконання робіт по очищенню сховищ чорновяжучих матеріалів від залишків матеріалів та продуктів їх осаду.

Згідно з п.1. договору від 28.03.08 постачальник зобовязується відпустити комплексне вяжуче із старих сховищ, який обліковується за ОСОБА_1, ОСОБА_2 по ціні 1 304,07 грн. та 1334,85 грн. з ПДВ; постачальник надає рахунки отримувачу на попередню оплату за кожну партію вийнятого комплексного вяжучого і компенсує затрати отримувача на доставання комплексного вяжучого згідно рахунку отримувача.

За умовами п.1. договору від 28.03.09 постачальник зобовязується відпустити смолу із старих сховищ, який обліковується за ОСОБА_1, ОСОБА_2 по ціні 330,87 грн. з ПДВ за 1 тону; постачальник надає рахунки отримувачу на попередню оплату за кожну партію вийнятої смоли і компенсує затрати затрати отримувача на доставання смоли згідно рахунку отримувача.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договорів позивач поставив, а представник відповідача на підстав довіреностей № 1 від 20.01.10 та № 8 від 09.03.10 отримав товар на суму 14015,82 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № РН-0000058 від 26.01.10, № РН-0000281 від 18.03.10, які підписані представниками сторін без застережень (а.с. 16,17,18,19).

Як зазначає позивач, відповідачем була проведена передоплата вартості товару в розмірі 3308,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 532 від 03.12.09, яким був оплачений виставлений рахунок-фактура від 30.11.09 (а.с. 22,23).

Згідно п.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

27 травня 2010 року позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія за вих. № 416 від 26.05.10 з вимогою погасити суму боргу в розмірі 10707,11 грн. за відвантажену продукцію (а.с. 13,14). Проте, дана вимога була залишена відповідачем без належного реагування, що слугувало підставою для звернення з позовом до суду.

Крім того, до матеріалів справи долучено акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами за станом на грудень 2011 року, підписаний відповідачем і скріплений печаткою, з якого вбачається визнання наявності у відповідача боргу на суму 10707,11 грн. перед позивачем (а.с. 31).

Відтак, сума основного боргу становить 10707,11 грн. (заявлена позивачем з урахуванням проведеної передоплати), яка підлягає стягненню з відповідача. Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобовязань щодо оплати зазначеної суми поставленого товару або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано.

За таких обставин місцевий господарський суд правомірно задоволив позов про стягнення суми боргу в розмірі 10707,11 грн. як обґрунтовано заявлений.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Оскільки, позивач відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.02 за № 221 є державним підприємством, відтак позовні вимоги в частині стягнення 749,50 грн. штрафу на підставі п. 2 ч. 3 ст. 231 ГК України є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобовязання відповідачем на підставі ст. 625 ЦК України позивачем правомірно нараховано 1252,72 грн. інфляційних втрат та 455,86 грн. 3% річних від простроченої суми (а.с. 40-41).

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заперечують правомірності оскаржуваного рішення та спростовуються наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, факт отримання відповідачем товару по видаткових накладних № РН-0000058 від 26.01.10, № РН-0000281 від 18.03.10 є документально підтвердженим. Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що при отриманні товару у продавця на підставі виданої представнику покупця довіреності печатка покупця проставляється саме на довіреності (і такі наявні на довіреностях № 1 від 20.01.10, № 8 від 09.03.10), а в накладній на отримання товару ставиться підпис представника.

Крім того, скаржник не надав жодних доказів про те, що наявний на видаткових накладних № РН-0000058 від 26.01.10, № РН-0000281 від 18.03.10 підпис не належить його представнику і підтвердив наявність боргу на суму 10 707,11 грн. актом зірки. Акт звірки взаємних розрахунків є формою фіксації юридично значимої дії сторони акта про наявність грошового зобовязання.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для зміни чи скасування такого.

Крім цього, слід зазначити, що скаржником при поданні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.11 у справі № 5015/6887/11 був сплачений судовий збір не у встановленому законом розмірі, а саме 705,75 грн. відповідно до платіжного доручення № 9 від 13.01.12 замість 804,75 грн., виходячи з розміру передбаченої законом ставки, що підлягає сплаті, та розміру мінімальної заробітної плати, яка діяла на момент сплати судового збору, тобто за станом на 13.01.12.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.11 у справі № 5015/6887/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3.Стягнути з ЗАТ «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління»(79035, м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 1, код ЄДРПОУ 03331134) в дохід Державного бюджету України 99 грн. судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

4.Місцевому господарському суду видати наказ.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Малех І.Б.