Постанова № 21606527, 08.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.12 Справа № 5015/7115/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України “Західвійськбуд” від 29.12.2011р.

на рішення господарського суду Львівської області

від 22.12.2011 року у справі № 5015/7115/11

за позовом суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, м.Львів

до відповідача державного підприємства Міністерства оборони України “Західвійськбуд”, с.Малехів Жовківського району Львівської області

за участю військового прокурора Львівського гарнізону, м.Львів

про стягнення 623495,12 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від прокуратури Дрібнюк Р.М.

від позивача ОСОБА_4

від віповідача Федюк Л.М.

Права і обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, розяснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.12.2011р. у справі №5015/7115/11 (суддя Кітаєва С.Б.) задоволено позов суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (далі-СПД-ФО ОСОБА_2), присуджено до стягнення з державного підприємства Міністерства оборони України (далі-ДП) “Західвійськбуд” на користь позивача 623495,12грн. заборгованості та 12469,90грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар підтверджена матеріалами справи і підлягає до стягнення з врахуванням положень ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст.ст.193,198 ГК України.

Дане рішення оскаржується відповідачем у справі ДП«Західвійськбуд», оскільки, на його думку, таке прийнято з неповним зясуванням обставин справи, за невідповідності висновків суду матеріалам та обставинам справи, зокрема, зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем не відображена в фінансово-бухгалтерській звітності відповідача за 2005-2011рр., у звязку з чим заперечує факт здійснення господарських операцій по накладних, якими позивач обґрунтовує заборгованість,, а тому просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити.

Представник відповідача, який брав участь в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні, заперечив доводи апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що факт поставки відповідачу товарів підтверджується первинними документами, відтак, за відсутності доказів їх оплати відповідачем, позов підставно задоволено.

01.02.2012р. на адресу суду надійшло повідомлення за №5/359 вих.12 про вступ у дану справу військового прокурора Львівського гарнізону з метою захисту інтересів ДП МОУ «Західвійськбуд».

Прокурор, який брав участь в судових засіданнях, підтримав доводи апеляційної скарги, зокрема, зазначив, що військовою прокуратурою Львівського гарнізону проводиться перевірка за фактом можливого зловживання службовим становищем з боку колишнього директора та інших посадових осіб ДП МОУ «Західвійськбуд», що становить предмет розгляду даної справи.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Позивач згідно накладних № 30 від 29.11.2005р. на суму 186083грн., №31 від 30.11.2005р. на суму 312000грн., №32 від 30.11.2005р. на суму 53299,20грн. №93 від 28.11.2008р. на суму 72112,92грн.., поставив відповідачу товар на загальну суму 623495,12грн.( а.с.7-10).

Вартість отриманого товару відповідачем не оплачено.

Направлена на адресу відповідача вимога від 09.11.2011р. про оплату 623495,12грн. боргу протягом семи календарних днів з моменту отримання даної вимоги (а.с.12-14), яка отримана ДП «Західвійськбуд»09.11.2011р. (згідно штемпеля підприємства на вимозі), залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення СПД-ФО ОСОБА_2 з позовом про стягнення з ДП «Західвійськбуд»даної суми боргу в судовому порядку.

Відповідач в суді першої інстанції заперечив факт отримання підприємством товарно-матеріальних цінностей по вищезазначених накладних та наявність заявленої до стягнення заборгованості.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 181 ГК України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ч.1 ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобовязання, а саме, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно видаткових накладних відповідачем отримано продукції на суму 623495,12грн. (а.с.7-10), що підтверджується підписом повноважного представника відповідача (головного бухгалтера) на накладних та відтиском печатки ДП «Західвійськбуд». Оригінали видаткових накладних оглянуті колегією в судовому засіданні та визнані такими, що оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Видаткові накладні містять інформацію про найменування, кількість, ціну, вартість товару, осіб, які повноважні передати товар та отримати, підписи зазначених осіб, а також відтиски печаток сторін.

Отже, видатковими накладними підтверджено факт здійснення господарської операції - поставки товару, який прийнятий відповідачем по кількості та якості.

Окрім того, факт здійснення поставки позивачем та наявність заборгованості відповідача по вищезазначених накладних підтверджується актом звірки розрахунків від 05.11.2011р., який підписаний позивачем, а зі сторони відповідача директором та головним бухгалтером, підписи яких скріплені відтиском круглої печатки підприємства (а.с.11). Як правильно встановлено судом першої інстанції, даний акт звірки розрахунків не являється первинним документом, а оцінюється в сукупності з первинними документами, відтак, є додатковим доказом у підтвердження факту здійснення господарської операції та наявності заборгованості відповідача станом на 05.11.2011р.

Також матеріали справи містять гарантійний лист ДП «Західвійськбуд»за №297 від 05.11.2008р., яким відповідач гарантує ПП ОСОБА_2 повну та своєчасну оплату отриманих товарно-матеріальних цінностей до кінця грудня 2008р., а також просить відвантажити до кінця листопада 2008р. металопластикові вікна у кількості 120шт., які необхідні для закінчення будівництва обєкта, у якому ДП МОУ «Західвійськбуд»виступає генпідрядником (а.с.16). Даний лист додатково підтверджує факт проведення між сторонами позадоговірних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, які свідчать про факт поставки позивачем продукції та, відповідно, виникнення зобов?язання відповідача по оплаті вартості отриманої продукції.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимога позивача від 09.11.2011р., отримана відповідачем 09.11.2011р. та зареєстрована за вх.№145, що підтверджується відтиском печатки ДП «Західвійськбуд»на вимозі (а.с.12), однак, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Кожна сторона зобов?язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та для забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що скаржник, в даному випадку, як в суді в суді першої інстанції, так і при апеляційному розгляді справи, не скористався правами, визначеними ст.ст.22,33,34 ГПК України, належними та допустимими доказами доводів позивача та висновків суду першої інстанції не спростував.

Отже, факт порушення зобов?язання в частині проведення розрахунків підтверджується матеріалами справи та документально не спростовано скаржником (відповідачем), доказів про відмову від прийняття товару, претензій щодо якості товару, повернення товару, а також доказів, якими б підтверджувалась оплата вартості поставленого товару відповідачем не подано. Натомість, позивачем вжито всіх заходів досудового врегулювання спору, які не дали результатів, а тому останній звернувся до суду за захистом порушеного права.

Доводи скаржника щодо письмової форми правочину між юридичними особами, вважаються судовою колегією безпідставними, оскільки п.п.1, 2 ч.1 ст. 208 ЦК України вказує, що правочини в письмовій формі належить вчиняти, зокрема, між юридичними особами (п.1); правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (п.2). Позивачем у даній справі є фізична особа-підприємець, відтак, посилання скаржника на п.1 ч.1 ст.208 ЦК України є безпідставним. Що стосується п.2 ч.1 ст.208 ЦК України, то законодавець у даній статті спеціально не визначає форму угод за участю фізичних осіб, які мають статус суб'єктів підприємництва, тому правочини за участю останніх з юридичними особами також мають оформлятися в письмовій формі. Однак, відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, відтак, підписані сторонами накладні на отримання товарно-матеріальних цінностей вважаються судовою колегією як правочини, що вчинені у письмовій формі.

Посилання відповідача на ту обставину, що особа, через яку передавались матеріальні цінності - Довгополюк А.Д. (на той час керівник ДП МОУ «Західвійськбуд») не ставила свій підпис на видаткових накладних, вважається судовою колегією безпідставним, оскільки акт звірки та гарантійний лист підписані саме керівником ДП МОУ «Західвійськбуд»Довгополюком А.Д., натомість, накладні підписані головним бухгалтером підприємства (без зазначення прізвища), підписи якого скріплені відтиском круглої печатки відповідача. Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законність користування ними покладається на керівника підприємств, однак, відповідачем не долучено до матеріалів справи жодного доказу, яким би підтверджувався факт порушення правил обліку, зберігання та використання печаток і штампів (акт службового розслідування, звернення до органів внутрішніх справ тощо).

Також не заслуговує на увагу посилання відповідача на відсутність у звіті про фінансово-господарську діяльність ДП МОУ «Зіхідвійськбуд»за 2005-2008років кредиторської заборгованості підприємства перед СПД-ФО ОСОБА_2, оскільки відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи, а на керівників підприємства покладена відповідальність за порядок оформлення та подання обліку відомостей і документів для фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій.

06.02.2012р. на адресу апеляційного господарського суду надійшло клопотання скаржника про призначення експертизи з метою встановлення належності доказів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та зупинення провадження у справі. Зокрема, відповідач просить поставити на дослідження експерта питання щодо визначення дати проставлення підпису та печатки ДП МОУ «Західвійськбуд»на накладних № 30 від 29.11.2005р., №31 від 30.11.2005р., №32 від 30.11.2005р., №93 від 28.11.2008р.

Судова колегія, розглянувши подане клопотання, відхилила його як безпідставне, оскільки господарський суд не наділений повноваженнями щодо встановлення факту фальсифікації документів службовими особами відповідача, навіть, на підставі висновку судового експерта. Окрім того, згідно ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд оцінює законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення на момент його прийняття за наявними у справі і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Як вбачається з матеріалів справи, клопотання про призначення експертизи відповідачем в суді першої інстанції не подавалось, неможливість подання такого клопотання скаржником не обґрунтовано.

Разом з цим, судова колегія зазначає, призначення судової експертизи є правом, а не обовязком суду, а також враховуючи, що згідно ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, та зважаючи на ту обставину, що факт здійснення господарських операцій по вищезазначеним накладним підтверджується додатково гарантійним листом та актом звірки розрахунків, а також за відсутності доказів фальсифікації вищезазначених накладних як на момент прийняття оскаржуваного рішення, так і на момент розгляду справи у Львівському апеляційному господарському суді, судова колегія надавши оцінку наявними в матеріалах справи доказам первинним документам, та визнавши їх належними та допустимими доказами, прийшла до висновку про доведеність факту здійснення господарських операцій по вищезазначених накладних.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія відмовляє в задоволенні клопотання прокурора про відкладення розгляду справи з метою завершення прокурорської перевірки (ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства), при цьому зазначає, що у випадку встановлення прокурорською перевіркою факту зловживання службовим становищем з боку колишнього директора та інших посадових осіб ДП МОУ «Західвійськбуд», а також встановлення вироком суду, що набрав законної сили, фальсифікації документів, оскаржуване судове рішення може бути переглянуто господарським судом за нововиявленими обставинами в порядку розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України.

У звязку з цим, судова колегія прийшла до висновку про обгрунтованість оскаржуваного рішення як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати з розгляду апеляційної скарги, згідно ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вище наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2011р. у справі №5015/7115/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України “Західвійськбуд” - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.