Постанова № 21606523, 08.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.12 Справа № 5015/5104/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів: Новосад Д.Ф.

Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ПАТ «Миколаївцемент», м.Миколаїв, Львівська область №05258 від 12.12.2011 року

на рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2011 року

у справі № 5015/5104/11

за позовом: Державної екологічної інспекції в Львівській області, м.Львів

до відповідача: ПАТ «Миколаївцемент», м.Миколаїв, Львівська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області, м.Львів

про стягнення в сумі 217 021 грн. 90 коп.

за участю представників:

від позивача: Калітєєвська Є.О.

від відповідача: Зеліско О.В.

від третьої особи: Байко А.Я.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.11.2011 року у справі №5015/5104/11 (суддя Гуменюк З.П.) позов задоволено: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент»на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області 217 021 грн. 90 коп. збитків, заподіяних державі за порушення вимог природоохоронного законодавства, 217 грн. 21 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач –Публічне акціонерне товариство «Миколаївцемент», не погоджуючись із прийнятим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2011 року у справі №5015/5104/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки, вважає вказане рішення незаконним, необґрунтованим та винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального права. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт покликається на п.п.4,5 дозволу на спеціальне водокористування №Укр-822-08/льв.ГДС від 26.11.2008 року, в яких зазначено зокрема, що свердловина №4 фільтраційного типу Демне-Добрянського комплексу використовується для підземного водозабору відповідача та визначено її характеристики. При цьому скаржник зазначає, що дозвіл на спеціальне водокористання №Укр-822-08/льв.ГДС від 26.11.2008 року виданий на підставі клопотання відповідача (в якому свердловина №4 Демне-Добрянського комплексу вказана разом з іншими свердловинами) за відсутності будь-якого застереження щодо обмеження використання свердловини №4 Демне-Добрянського комплексу та/або відмови у включенні цієї свердловини у вказаний дозвіл, а тому вважає, що не зазначення даної свердловини у п.6 дозволу є механічною помилкою, допущеною Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області, а відтак не є наслідком дій відповідача.

Позивач та третя особа правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не подали, однак їх представники в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

В судовому засіданні 18.01.2012 року оголошувалась перерва до 08.02.2012 року.

Розглянувши клопотання позивача, Львівський апеляційний господарський суд ухвалив задовольнити клопотання та визнати правонаступником позивача Державну екологічну інспекцію у Львівській області. На підставі ст. 25 ГПК України замінити Державну екологічну інспекцію в Львівській області на Державну екологічну інспекцію у Львівській області.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про порушення місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваного рішення норм матеріального права, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією суддів встановлено, що протягом 01-09 березня 2011 року представниками Державної екологічної інспекції в Львівській області була проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ВАТ «Миколаївцемент»та складено акт №39 від 01-09 березня 2011 року (а.с. 7-27, далі –акт), в якому зазначено зокрема, що дозвіл на СВК №Укр-822-08/Львів від 26.11.2008 року чинний до 01.12.2011 року. Згідно дозволу наявні свердловини 1 і 5 на головному проммайданчику, свердловини 3 і 4 (резервна) на Демне-Добрянському кар’єрі, а також каптаж на Рава-Руському кар’єрі. В цьому ж акті зазначено, що згідно журналу форми ПОД-11 по свердловині 3 видобуток з 01.03.2010 року не здійснювався, показник - 00205, розпочато 01.10.2010 року, станом на 03.03.2011 року показник - 01498, свердловина протягом 2011 року не експлуатувалась. На день перевірки свердловина недіюча, показник 01498. Згідно журналу форми ПОД-11 по свердловині 4 видобуток розпочато з березня 2010 року, показник становив 00447. На день перевірки (01-09.03.2011 року) свердловина діюча, зафіксовано показник 06839, тобто без дозволу видобуто 6392 мі.

На підставі складеного акта, керуючись зокрема, Методикою розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за №767/16783 (в редакції від 20.07.2009 року), позивач здійснив розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного видобування підземної прісної води ВАТ «Миколаївцемент»в с.Тернопілля Миколаївського району (а.с. 29) та нарахував збитки в сумі 217 021,90 грн., стягнення яких стало предметом позову у даній справі.

При цьому, з метою досудового вирішення даного спору позивач звернувся до відповідача з претензією №100 від 31.03.2011 року про відшкодування нарахованих збитків в сумі 217 021,90 грн., однак листом №04222 від 10.05.2011 року отримав відповідь згідно якої у задоволенні вказаної претензії було відмовлено.

Господарський суд Львівської області за результатами розгляду заявлених позовних вимог у даній справі, приймаючи рішення від 30.11.2011 року прийшов до висновку щодо обґрунтованості та задоволення позовних вимог. Однак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду з таким висновком місцевого господарського суду не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 148 ГК України правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами. Частина 1 статті 149 ГК України також передбачає, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Статтею 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно ст. 151 ГК України суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Із даними нормами узгоджується і ст. 49 Водного кодексу України, якою передбачено здійснення спеціального водокористування на підставі дозволу.

Згідно ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Порядок визначення розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів –дозволу на спеціальне водокористування, регулюється Методикою розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389.

Відповідно до п. 1.2 Методики № 389 (в редакції від 20.07.2009 р.) остання встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели як до забруднення водних об'єктів, так і у зв'язку із самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування. Розділ IX вказаної Методики містить формулу розрахунку збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

При цьому, як норми Водного кодексу України так і Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", оперують поняттям "винної особи", що у даному випадку є необхідною передумовою застосування вказаної Методики.

З’ясуванням документальних доказів у справі колегією суддів встановлено, що відповідач здійснював спеціальне водокористування згідно дозволу №Укр-822-08/Льв.ГДС від 26.11.2008 року, чинного до 01.12.2011 року та спеціального дозволу на користування надрами №3537 від 24.02.2009 року, виданого строком на три роки. Вказаний дозвіл на спеціальне водокористування був виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області на підставі клопотань відповідача про погодження дозволу на спеціальне водокористування та «Про узгодження умов та отримання дозволу на спеціальне водокористування діючих промислових, комунальних, транспортних та інших несільськогосподарських підприємств»(а.с.60, 67, 70-76, 125-131), що є доказом дотримання відповідачем вимог чинного законодавства щодо спеціального водокористування.

Разом з тим, в п.4 та пп. «в»п.5 дозволу на спеціальне водокористування №Укр-822-08/Льв.ГДС від 26.11.2008 року зазначено зокрема, що підземний водозабір Демне-Добрянського комплексу здійснюється з використанням свердловин №3,4 фільтраційного типу та визначено характеристики свердловини №4 (глибина 49 м, продуктивність 70 мі/год). В цьому ж дозволі вказано, що свердловина №4 Демне-Добрянського кар’єру є резервною. З наведеного вбачається, що використання свердловин №3,4 здійснюється позмінно. Дане підтверджується копією графіка ППР основного та допоміжного обладнання кар’єру вапняку ВАТ «Миколаївцемент»на 2010р.(а.с.107).

При цьому, дослідженням матеріалів справи встановлено, що 21.03.2010 року зупинено експлуатацію свердловини №3 по Гаївському підземному водозабору, у зв’язку з необхідністю виконання ряду робіт, в тому числі заміни електродвигуна, про що складено відповідний акт, в якому зазначено, що для забезпечення безперебійної роботи цеху з березня місяця 2010 року подача води для потреб цеху проводиться з Гаївського підземного водозабору з свердловини №4.

Перевіряючи доводи апелянта з’ясовано, що 21.03.2011 року (після проведеної перевірки), відповідач звернувся до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області з клопотанням №04047 про надання дозволу на використання свердловини №4 Демне-Добрянського кар’єру вапняку, у зв’язку із виходом з ладу електродвигуна насосу артезіанської свердловини №3. У відповідь на вказане клопотання за відсутності жодних застережень, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області доповнило наявний у відповідача дозвіл на спеціальне водокористування №Укр-822-08/Льв.ГДС від 26.11.2008 року лімітами на використання свердловини №4, зазначивши що з 21.03.2011 року забір та використання води на території проммайданчика Демне-Добрянського кар’єру здійснюється з цієї свердловини в межах встановлених лімітів.

Вказану обставину слід розцінювати, як підтвердження того факту, що відсутність лімітів для свердловини №4 у наданому відповідачу дозволі є наслідком неналежного оформлення дозволу відповідальною особою, а не самим відповідачем, оскільки, внесення чи невнесення відомостей у дозвіл на спеціальне водокористування здійснюється виключно уповноваженими представниками відповідних державних органів з урахуванням поданого клопотання водокористувача. При цьому, у випадку відмови щодо видачі дозволу водокористувачу повинно бути надано письмове обґрунтування причин такої відмови (п.4 постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. N 459»), однак, в матеріалах справи відсутні, а позивачем на спростування вказаного не надано суду доказів, які підтверджують факт відмови відповідачу у наданні дозволу на спеціальне водокористування свердловини №4.

Крім того, дослідженням документальних доказів у справі колегією суддів встановлено, що відповідач до моменту отримання дозволу на спеціальне водокористування №УКР-822-08/Льв.ГДС від 26.11.2008 року, здійснював спеціальне водокористування на підставі дозволів №Укр-822/Льв.ГДС від 29.12.2006 року та №Укр-822/Льв.ГДС від 28.12.2007 року, які були надані, в тому числі для використання свердловин №3,4 Демне-Добрянського кар’єру без жодних застережень чи обмежень щодо використання свердловини №4.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для притягнення відповідача до відповідальності за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини пов’язані із спеціальним водокористуванням у даній справі відсутні, оскільки, з матеріалів справи не вбачається, а позивачем чітко не визначено в чому саме полягає вина відповідача, яка є необхідним елементом складу будь-якого правопорушення, у заподіянні збитків в сумі 217 021,90 грн., крім того не доведено наявність такої вини належними та допустимими доказами, а обставини покладені в основу пред’явлених позовних вимог спростовуються документальними доказами справи.

Більше того, перевіряючи обґрунтованість пред’явлених позовних вимог колегією суддів встановлено, що позивач здійснив розрахунок завданих державі збитків на підставі Методики №389 (в редакції від 20.07.2009 р., яка була чинною на момент проведення перевірки) із застосуванням формули №23 (п.9.1 Методики №389). Однак, дана Методика встановлює порядок визначення розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели як до забруднення водних об'єктів, так і у зв'язку із самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування. Крім того, вказана формула Методики (в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки) застосовується при розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20 м). Проте, з матеріалів справи вбачається, що глибина свердловини №4 Демне-Добрянського кар’єру становить 49 м та при проведеній перевірці факту забруднення водних об'єктів не виявлено, що не було досліджено господарським судом 1-ї інстанції. А тому колегія суддів вважає, що підстави для застосування вказаної Методики відсутні, а заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Одночасно, колегією суддів встановлено, що господарським судом Львівської області при прийняті оскаржуваного рішення не взято до уваги те, що під час розгляду даної справи відповідач змінив своє найменування з Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент»на Публічне акціонерне товариство «Миколаївцемент», що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (а.с.42-43). Таким чином, враховуючи наведене колегія суддів прийшла до висновку, що найменування відповідача у даній справі слід змінити на Публічне акціонерне товариство «Миколаївцемент».

Отже, з огляду на викладене вище, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що господарським судом не було вжито заходів до всебічного, повного та об’єктивного з’ясування фактичних обставин у даній справі, тому рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2011 року у справі №5015/5104/11 слід скасувати, прийняти нове рішення: у позові відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанцій слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ПАТ «Миколаївцемент», м.Миколаїв, Львівська область №05258 від 12.12.2011 року задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2011 року у справі №5015/5104/11 скасувати та прийняти нове рішення. В позові відмовити.

3. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Львівської області на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент»2170,22 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному порядку.

Місцевому господарському суду видати наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий-суддя Г.І. Мельник

Суддя Д.Ф. Новосад

Суддя О.В. Михалюк