Постанова № 21606495, 07.02.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.12 Справа № 5015/3065/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіЮрченка Я.О.

суддівДавид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний девелопмент», м.Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.2011р.

у справі № 5015/3065/11

за позовом Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний комплекс «Моршинкурорт»Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м.Моршин Львівської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний девелопмент», м.Львів

за участю:

третьої особи 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м.Київ

третьої особи 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод телеграфної апаратури», м.Львів

третьої особи 3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунального підприємства Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», м.Стрий Львівської області

про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності

За участю представників:

позивача: Солтис Т.П., Більська Л.В.

відповідача: Снєда П.С.

третьої особи 1: Більська Л.В.

третьої особи 2: не зявився

третьої особи 3: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.12.2011р. у справі № 5015/3065/11 частково задоволено позов Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний комплекс «Моршинкурорт»Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м.Моршин Львівської області, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний девелопмент», м.Львів, за участю: третьої особи 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м.Київ, третьої особи 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод телеграфної апаратури», м.Львів, третьої особи 3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунального підприємства Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», м.Стрий Львівської області, про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності: визнано за Дочірнім підприємством «Санаторно-курортний комплекс «Моршинкурорт»Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»(м.Моршин, Паркова площа,3, ЄДРПОУ 02649905) право власності на частину нерухомого майна в розмірі 1846/10000 будівлі спального корпусу санаторію «Лаванда», розташованого за адресою Львівська область, м.Моршин, вул.Франка, 33; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний девелопмент» (м.Львів, вул.Героїв УПА,72, ЄДРПОУ 35382590) частину нерухомого майна в розмірі 1846/10000 будівлі спального корпусу санаторію «Лаванда», розташованого за адресою Львівська область, м.Моршин, вул.Франка, 33 в користь Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний комплекс «Моршинкурорт»Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»(м.Моршин, Паркова площа,3, ЄДРПОУ 02649905); стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний девелопмент»на користь Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний комплекс “Моршинкурорт»Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»7300 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову про скасування реєстрації в Стрийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний девелопмент»на частку спального корпусу санаторію «Лаванда»у розмірі 1846/10000, що знаходиться за адресою Львівська область, м.Моршин, вул.І.Франка, 33, - провадження у справі припинено.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.15, 203, 2015, 216, 321, 328, 387, 388, 392, 658 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний девелопмент»- відповідач у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного зясування обставин справи, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм процесуального права, у задоволенні позову відмовити повністю, з мотивів у ній наведених. Зокрема апелянт покликається на те, що Господарський суд Львівської області порушив норми ч.4 ст.22 ГПК України при прийнятті заяви позивача про зміну предмета позову від 17.09.2010р.; а також стверджує, що відповідач набув право власності на 1846/10000 спального корпусу санаторію «Лаванда»по вул.Ів.Франка, 33 у м.Моршин на підставі правочинів, які є чинними та не визнані судом недійсними, відтак, позивач не є власником спірного майна, а отже, немає правових підстав для подання позову про витребування майна з чужого володіння; вважає помилковим висновок суду першої інстанції про нікчемність договору купівлі-продажу спірного майна, укладеного 18.07.2007р. між третьою особою 2 та ТзОВ «Західно-український іпотечний центр»; стверджує, що ТзОВ «Регіональний девелопмент»є добросовісним набувачем 1846/10000 спального корпусу санаторію «Лаванда»вул.Ів.Франка, 33 у м.Моршин, так як відчуження спірного майна згідно з договорами купівлі-продажу від 18.07.2007р. та від 06.09.2007р. відбувалось з дотриманням вимог чинного законодавства і факт законності їх укладення підтверджується судовими рішеннями у справах № 19/162 та № 13/197; покликається на порушення судом першої інстанції ч.1 ст.79 ГПК України при відхиленні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Треті особи 2, 3 участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, про причини неявки не повідомили.

Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, яких є достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності представників третіх осіб 2,3, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи апеляційним господарським судом.

Відповідач та третя особа 2 подали клопотання про зупинення провадження у справі № 5015/3065/11 до вирішення повязаною з нею іншої справи № 5015/139/12 (29/0229(10). Вказані клопотання відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки розгляд справи № 5015/139/12 (29/0229(10) Господарським судом Львівської області не перешкоджає самостійному встановленню Львівським апеляційним господарським судом всіх обставин у справі № 5015/3065/11, а отже її розгляду та правильному вирішенню по суті.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду скасувати, в позові відмовити.

Представники позивача та третьої особи 1 проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечили, просили рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з мотивів наведених у поданому позивачем відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи 1, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

12.07.2010р. Дочірнє підприємство «Санаторно-курортний комплекс «Моршинкурорт»закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м.Моршин Львівської області, звернулось в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний девелопмент», м.Львів, за участю третьої особи 1: Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м.Київ, третьої особи 2: Відкрите акціонерне товариство «Львівський завод телеграфної апаратури», м.Львів; третьої особи 3: Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», м.Стрий Львівської області, про витребування у TзOB «Регіональний девелопмент»частини нерухомого майна в розмірі 1846/10000 будівлі спального корпусу санаторію «Лаванда», розташованого за адресою Львівська область, м.Моршин, вул.Франка, 33 та скасування реєстрації в Стрийському МБТІ права власності TOB «Регіональний девелопмент»на зазначену частку спального корпусу санаторію «Лаванда».

15.09.2010р. позивач подав заяву про зменшення позовних вимог від 10.09.2010р., якою відмовився від позовних вимог в частині скасування реєстрації в Стрийському МБТІ права власності TOB «Регіональний девелопмент»на частку спального корпусу санаторію «Лаванда»у розмірі 1846/10000, що знаходиться за адресою Львівська область, м.Моршин, вул.І.Франка, 33.

20.09.2010р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог від 17.09.2010р., в якій просив визнати за ним право власності на частку нерухомого майна спального корпусу санаторію «Лаванда», що знаходиться за адресою м.Моршин, вул.Франка, 33, у розмірі 1846/10000, та витребувати у TзOB «Регіональний девелопмент»зазначену частину нерухомого майна в розмірі 1846/10000 будівлі спального корпусу санаторію «Лаванда».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.11.2010р. у даній справі № 22/134 уточнений позов ДП «Санаторно-курортний комплекс «Моршинкурорт»ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»до ТОВ «Регіональний девелопмент»про визнання права власності на частку нерухомого майна спального корпусу санаторію «Лаванда», розташованого в м.Моршин, вул.Франка, 33, у розмірі 1846/10000 та про витребування у відповідача зазначеної частини нерухомого майна задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2011р. рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2010р. у справі № 22/134 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов в частині визнання права власності на спірну будівлю в цілому залишено без розгляду, а в задоволенні позову в частині витребування частини нерухомого майна в розмірі 1846/10000 будівлі спального корпусу санаторію «Лаванда»та стягнення судових витрат відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2011р. у справі № 22/134 касаційну скаргу задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2011р. та рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2010р. скасовано та справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У постанові Вищого господарського суду України від 26.04.2011р. зокрема зазначено, що мотиви суду апеляційної інстанції щодо залишення позову без розгляду, а саме прийняття судом першої інстанції до розгляду заяви про зміну предмета позову, які були подані позивачем після початку розгляду даної справи по суті, є помилковими, оскільки в даному випадку зміна предмету позову не відбулася, а мало місце збільшення позовних вимог, яке у відповідності до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі був зробити до прийняття рішення по справі, що останнім і було вчинено без порушення норм процесуального права; також зазначено, що на момент подачі позивачем заяви про збільшення позовних вимог від 17.09.2010р. (20.09.2010р.) розгляд справи по суті даної справи судом першої інстанції не розпочинався, про що свідчить ряд ухвал про відкладення розгляду справи з різних причин, прийняття яких суд апеляційної інстанції помилково вважає початком розгляду справи по суті.

З огляду на викладене у постанові Вищого господарського суду України від 26.04.2011р., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час нового розгляду справи правомірно з дотриманням норм процесуального права розглянув позовні вимоги з врахуванням поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог від 17.09.2010р. А відтак, некоректними та безпідставними є доводи відповідача про те, що суд першої інстанції під час нового розгляду справи залишив поза увагою той факт, що початок розгляду справи по суті відбувся 15.09.2010р. згідно з ухвалою суду від 15.09.2010р., тобто заява позивача про збільшення позовних вимог від 17.09.2010р., як заява про зміну предмета позову, подана з порушення норм процесуального права і підстав для її задоволення не було.

У постанові Вищого господарського суду України від 26.04.2011р. також зазначено, що заявою про зменшення позовних вимог позивач відмовився від позовних вимог в частині скасування реєстрації в Стрийському МБТІ права власності TOB «Регіональний девелопмент»на частку спального корпусу санаторію «Лаванда»у розмірі 1846/10000, що знаходиться за адресою Львівська область, м.Моршин, вул.І.Франка, 33. У відповідності до положень ст.ст.78, 80 ГПК України, у разі відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі. Зміст вказаної заяви позивача та текст судових актів суду першої і другої інстанцій свідчить, що останній саме відмовився від позову в частині, натомість дана обставина залишена без належного процесуального оформлення у вигляді ухвали про припинення провадження у справі в цій частині.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при новому розгляді справи також правомірно з дотриманням вимог процесуального права припинено провадження в частині позовних вимог про скасування реєстрації в Стрийському МБТІ права власності TOB «Регіональний девелопмент»на частку спального корпусу санаторію «Лаванда»у розмірі 1846/10000, що знаходиться за адресою Львівська область, м.Моршин, вул.І.Франка, 33.

По суті заявлених позовних вимог слід зазначити наступне.

28.05.2003р. Господарським судом Львівської області у справі № 1/209-20/209 за позовом Прикарпатського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до виконавчого комітету Моршинської міської ради про визнання недійсним рішення та спонукання до оформлення права власності на обєкти нерухомого майна, прийнято рішення, яким позов було задоволено та, зокрема, зобовязано виконавчий комітет Моршинської міської ради в місячний термін розглянути та оформити право власності Прикарпатського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», зокрема, на спальний корпус санаторію «Лаванда», м.Моршин, вул. Франка, 33.

17.09.2003р. рішенням виконавчого комітету Моршинської міської ради № 238 «Про оформлення права власності на обєкти нерухомого майна Прикарпатського ДП ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»було вирішено оформити вказаній організації право власності, зокрема, на спальний корпус санаторію «Лаванда», м.Моршин, вул.І.Франка, 33.

19.02.2004р. було видано відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно Моршинською міською радою, а право власності було зареєстровано Стрийським державним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації 19.02.2004р., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2870687 від 19.02.2004р.

Рішенням загальних зборів акціонерів № Зб-11/10 від 25.05.2006р. «Про структурну перебудову (реорганізацію) дочірніх підприємств на курорті Моршин» було вирішено зокрема здійснити припинення (реорганізацію) дочірніх підприємств, зокрема, дочірнього підприємства «Санаторій «Лаванда»ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», визначивши його правонаступником Прикарпатське дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Рішенням загальних зборів акціонерів № Зб-12/5 від 04.10.2006р. «Про зміну найменування та місцезнаходження Прикарпатського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» і внесення змін до Статуту шляхом викладення його в новій редакції, було вирішено зокрема змінити найменування вказаної особи на Дочірнє підприємство «Санаторно-курортний комплекс «Моршинкурорт»закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Відповідно до п.1.3 статуту дочірнього підприємства «Санаторно-курортний комплекс «Моршинкурорт»Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», нова редакція якого зареєстрована 01.03.2000р. зі змінами зареєстрованими 08.02.2008р., у звязку із реорганізацією шляхом приєднання за рішенням загальних зборів акціонерів від 25.05.2006р., вказане підприємство є правонаступником зокрема дочірнього підприємства «Санаторій «Лаванда»Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Згідно з п.7 розяснення Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994р. № 02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності», вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Згідно з ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно з ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що правомірність визнання права власності на спірну частину будівлі неодноразово встановлювалось судами різних інстанцій та стверджує, що право власності на 1846/10000 спального корпусу санаторію «Лаванда»вул.Ів.Франка, 33 у м.Моршин, виникло у нього на підставі договору купівлі-продажу від 06.09.2007р., укладеного з ТзОВ «Західно-український іпотечний центр», а у останнього на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.2007р., укладеного з ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури»- третьою особою 2, яка на момент його укладення володіла спірним майном на підставі постанови Господарського суду Львівської області від 13.09.2005р. у справі № 1/233-21/124 та реєстрації прав на нерухоме майно вчиненої третьою особою 3.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури», зареєструвавши за собою право власності на спірну частину корпусу на підставі постанови Господарського суду Львівської області від 13.09.2005р. у справі № 1/233-21/124, 18.07.2007р. уклав договір купівлі-продажу не житлової будівлі (1846/10000 частин спального корпусу санаторію «Лаванда», загальною площею 13137,6 кв.м., що знаходиться за адресою м.Моршин, вул.Франка буд.33 Стрийського району Львівської області) з покупцем ТзОВ «Західно-український іпотечний центр». (посвідчений нотаріально, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований в реєстрі за № 2956), на підставі якого відчужив спірне майно.

06.09.2007р. ТзОВ «Західно-український іпотечний центр»та ТзОВ «Регіональний девелопмент»уклали договір купівлі-продажу не житлової будівлі (1846/10000 частин спального корпусу санаторію «Лаванда», загальною площею 13137,6кв.м., що знаходиться за адресою м.Моршин, вул.Франка буд.33 Стрийського району Львівської області), відповідно до умов якого ТзОВ «Західно-український іпотечний центр»відчужив майно на користь покупця ТзОВ «Регіональний девелопмент».

Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.09.2007р., право власності на спірну частину корпусу на момент розгляду справи господарським судом зареєстровано за ТзОВ «Регіональний девелопмент».

13.09.2005р. Господарським судом Львівської області було прийнято постанову у справі № 1/233-21/124 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод телеграфної апаратури»до Виконавчого комітету Моршинської міської ради, Стрийського державного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації, Прикарпатського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», за участю третьої особи ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», якою задоволено позов та визнано недійсним рішення виконавчого комітету Моршинської міської ради № 238 від 17.09.2003р. «Про оформлення права власності на обєкти нерухомого майна Прикарпатського ДП ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»в частині оформлення права власності за Прикарпатським ДП ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на спальний корпус санаторію «Лаванда»; скасовано відповідну державну реєстрацію Стрийського державного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації на зазначену будівлю; визнано за ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури»право власності на частку в розмірі 18,46% обєкту нерухомості спального корпусу санаторію «Лаванда». Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2006р. постанову Господарського суду Львівської області від 13.09.2005р. скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2007р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2006р. скасовано, а постанову Господарського суду Львівської області від 13.09.2005р. залишено в силі. Однак, постановою Верховного Суду України від 09.09.2008р. (справа № 21-1883 во 07) скаргу Прикарпатського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»задоволено частково, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17.04.2007р., постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2006р., постанову Господарського суду Львівської області від 13.09.2005р. скасовано, а провадження в адміністративній справі закрито.

Відтак, правові підстави, з яких право власності на спірну частину корпусу санаторію «Лаванда»у розмірі 1846/10000 було зареєстровано за ВАТ «Львівський завод телеграфної апаратури»- третьою особою 2 - відпали. Жодних доказів існування не заборонених законом підстав законного набуття права власності на вказану частину майна третьою особою 2 матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано. Згідно із ст.33 ГПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ст.658 ЦК України, право продажу товару належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З матеріалів справи вбачається, що спірне майно вибуло з володіння власника всупереч його волі на підставі судового рішення постанови Господарського суду Львівської області від 13.09.2005р. у справі № 1/233-21/124, яка згодом була скасована постановою Верховного Суду України від 09.09.2008р. у справі № 21-1883 во 07. Відтак, позивач має право витребувати спірне майно від відповідача, як добросовісного набувача. За таких обставин, виходячи з норм ст.658 ЦК України, відповідач вважається таким, що не набув права власності на спірне майно.

При цьому не заслуговують на увагу покликання відповідача на факти, встановлені судовими рішеннями в справах № 19/162 та № 13/197, оскільки такі факти відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України не є преюдиційними у справі № 5015/3065/11, так як склад сторін у справах № 19/162 та № 13/197 не збігається із складом сторін у справі № 5015/3065/11, що розглядається. При цьому апеляційний господарський суд звертає увагу відповідача на те, що у пункті 10 листа від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»Вищий господарський суд України у відповідь на питання: «Чи мають преюдиційне значення в розумінні статті 35 ГПК для розгляду справи господарським судом факти, встановлені рішенням господарського суду з іншої справи, склад сторін у якій повністю або частково не збігається зі складом сторін у справі, що розглядається?»розяснив, що за змістом норми ч.2 ст.35 ГПК, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін, як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи. Таким чином, оскільки склад сторін у справах № 19/162, № 13/197, № 5015/3065/11 є неоднаковим, отже норма ч.2 ст.35 ГПК України у даній справі застосуванню не підлягає.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи письмових пояснень ДП СКК «Моршинкурорт»та відзиву на апеляційну скаргу, позивач дізнався про порушення свого права 25.07.2007р., а саме із нотаріально засвідченої заяви-пропозиції від ТзОВ «Західно-український іпотечний центр» про переважне право купівлі частини спірного майна від 25.07.2007р. В даній заяві зазначається, що 1846/10000 належить ТзОВ «Західно-український іпотечний центр»на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.2007р.

Відтак, оскільки про дані обставини позивач довідався з листа від 25.07.2007р., а позовна заява подана до суду 12.07.2010р., апеляційний господарський суд вважає правомірним та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк позовної давності за даних обставин не пропущено.

Враховуючи викладене в сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на частину нерухомого майна в розмірі 1846/10000 будівлі спального корпусу санаторію «Лаванда», розташованого за адресою Львівська область, м.Моршин, вул.Франка, 33, як законні та обґрунтовані, а в частині позовних вимог про скасування реєстрації в Стрийському МБТІ права власності TOB «Регіональний девелопмент»на частку спального корпусу санаторію «Лаванда»у розмірі 1846/10000, що знаходиться за адресою Львівська область, м.Моршин, вул.І.Франка, 33 - провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору.

Стосовно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції ч.1 ст.79 ГПК України при відхиленні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 5015/3065/11 до вирішення Вищим господарським судом України справи № 29/0229(10), то такі є безпідставними і відхиляються апеляційним господарським судом з огляду на наступне.

Пунктом 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011р. № 18 розяснено, що ст.79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до ч.1 ст.79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Однак, розгляд справи № 29/0229(10) Вищим господарським судом України не перешкоджав самостійному встановленню Господарським судом Львівської області всіх обставин у справі № 5015/3065/11, а отже її розгляду та правильному вирішенню по суті. Відтак, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі судом першої інтенції відхилено правомірно.

Тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Відтак, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.2011р. у справі № 5015/3065/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний девелопмент», м.Львів - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддяЮрченко Я.О.

СуддяДавид Л.Л.

СуддяДанко Л.С.