Постанова № 21606408, 25.01.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.12 Справа № 11/107 (2010)

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, Юркевич М.В., Кузь В. Л., розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Західноукраїнський туристичний центр» (м. Львів)

на рішення господарського суду Львівської області

від 26.11.2010р. у справі № 11/107

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатські зорі»Санаторій ( с. Модричі Дрогобицького району Львівської області)

до відповідача - 1: Приватного підприємства «Західноукраїнський туристичний центр»(м. Львів)

до відповідача - 2: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»(м. Львів)

про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним

за участю представників:

від Позивача: Кравчук О.А.;

від Відповідачів: не з’явились

З правами та обов’язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, Позивач ознайомлений.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду господарського суду від 27.04.2011 року зупинено апеляційне провадження у справі №11/107 до розгляду Господарським судом Львівської області справи №13/196 (2010), прийняття за наслідком такого розгляду відповідного процесуального документа та набуття ним законної сили.

23.12.2011 року Позивачем у справі було подане клопотання про поновлення провадження у справі у зв’язку із закінченням Господарським судом Львівської області провадження у справі №13/196 та набрання рішенням Господарського суду Львівської області, прийнятим за наслідками такого провадження законної сили.

Як зазначено у рішенні Господарського суду Львівської області у справі №13/196 від 23.12.2011 року відповідно до п.п.1.1.1 п.1.1 статуту Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», зареєстрованого 18.11.2010р. за №14151050050001911, затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»26.10.2010р. новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»(ідентифікаційний код 03349039) є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»(ідентифікаційний код 03349039), що у відповідності до ст. 25 ГПК України є підставою для заміни ВАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»на ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», а тому судом п. 1 резолютивної частини було найменування Відповідача-2 було замінено з Відкритого акціонерного товариства «Львівгаз»на Публічне акціонерне товариство «Львівгаз».

З огляду на зазначене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про необхідність здійснення процесуального правонаступництва відповідно до норми ст. 25 ГПК України шляхом змінити найменування Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»(ідентифікаційний код 03349039) на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»(ідентифікаційний код 03349039).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.11.2010 року у справі №11/107 (колегія суддів Господарського суду Львівської області у складі: Сало І.А. (головуючий), Довга О.І., Артимович В.М.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатські зорі»Санаторій (с. Модричі Дрогобицького району Львівської області) до Приватного підприємства «Західноукраїнський туристичний центр»(м. Львів) та Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»(м. Львів) про визнання договору №20/10/09-01 про відступлення права вимоги від 20.10.2009 року, що укладений між Приватним підприємством «Західноукраїнський туристичний центр»та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз».

Не погоджуючись із зазначеним процесуальним документом, Приватним підприємством «Західноукраїнський туристичний центр»(м. Львів) подано апеляційну скаргу, у якій Скаржник просить рішення Господарського суду Львівської області скасувати, з огляду на наступне:

- Господарський суд Львівської області невмотивовано застосував аналогію закону, адже відносини між Санаторієм «Карпатські зорі»та ВАТ «Львівгаз»детально врегульовані Договором №ПТ-7051 на постачання та транспортування природного газу від 01.03.2007 року, в преамбулі якого зазначено, що сторони керуються Законами України «Про нафту і газ», «Про трубопровідний транспорт»; постановою КМ України від 27.12.2001 р. №1729 «Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом», «Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України», які затверджені наказом Держкомнафтогазу України від 01.11.1994 р №355; «Порядком пооб’єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення», затвердженого постановою КМ України від 08.12.2006 р. №1687; наказом Мінпаливенерго від 26.02.2004 року №116; «Правилами безпеки систем газопостачання України»; «Правилами безпеки систем газопостачання України»; «Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання», затвердженими наказом Мінпаливенерго від 27.12.2005 р. №618; РД 50-213-80 та іншими нормативними документами;

- сума в розмірі 11144866,00 грн не є збитками, оскільки дана сума фігурує в п.п. 2.1 п. 2 договору №20/10/09-01 від 20.10.2009 року про відступлення права вимоги в якості грошової оцінки права вимоги, що відступається за цим договором новому кредитору;

- розрахунок суми, зазначеної в оспорюваному договорі базується на п.п. 5.18 п. 5 Договору №ПТ-7051 на постачання та транспортування природного газу від 01.03.2007 року, укладеного між Санаторієм «Карпатські хорі»та ВАТ «Львівгаз»;

- зобов’язання щодо сплати Позивачем 11144866,00 грн має договірний характер, а не деліктний, інше.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача-2, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Львівської області - відсутні, з огляду на наступне:

Як було встановлено місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення та підтверджується матеріалами, наявними у справі 20.10.2009 року між ПП «Західноукраїнський туристичний центр»(Новий кредитор) та ВАТ «Львівгаз» (Первісний кредитор) було укладено Договір №20/10/09-01 про відступлення права вимоги, згідно п. 1.1. якого Новий кредитор отримав від Первісного кредитора право вимоги заборгованості за спожитий природний газ, належне Первісному кредитору у відповідності до п. 5.18. Договору на постачання та транспортування природного газу №7051 від 01 березня 2007 року (Основний договір), укладеного між Первісним кредитором та Санаторій «Карпатські зорі»(Боржник), у зв’язку із виявленням 27 грудня 2007 року представниками Первісного кредитора самовільного відводу від розподільного газопроводу перед приладами обліку газу Боржника, про що було складено акт №200456.

Пунктом 1.2. Договору №20/10/09-01 про відступлення права вимоги право вимоги від 20.10.2009 року (надалі –Договір №20/10/09-01 від 20.10.2009 року) передбачено, що за цим Договором Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в.п.2.1. Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору №20/10/09-01 від 20.10.2009 року, право вимоги, що відступається Новому кредитору, оцінене Сторонами в сумі 11144866,17 грн.

Пунктом 2.2. Договору №20/10/09-01 від 20.10.2009 року передбачено, що з моменту набрання чинності цим Договором, незалежно від виконання Боржником його обов’язків перед Новим кредитором, Новий кредитор за відступлення права вимоги за цим Договором сплачує Первісному кредитору винагороду в розмірі 10030379,55 грн. шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Первісного кредитора.

Згідно з п. 1.4. Договору №20/10/09-01 від 20.10.2009 року право вимоги Первісного кредитора, яке передається Новому кредиторові, засвідчується наступними документами: основним договором; розрахунком вартості спожитого газу, виходячи з діаметру самовільно під’єднаного газопроводу (відводу), тиску газу та часу; актом від 27.12.2007 року №200456 про виявлення самовільного підключення; актом №2 від 27.12.2007 року про спрацювання ЗСК; актом №3 від 27.12.2007 року про перекриття та за пломбування вхідної засувки пломбою №7158442 через порушення цілості газопроводу середнього тиску діаметром 50 мм; актом №4 від 28.12.2007 року про самовільне відновлення газопостачання та зрив пломби №7158442; листом начальника філії ВАТ «Львівгаз» Бориславське УЕГГ на ім’я керівника Санаторію «Карпатські зорі»від 28.12.2007 року №696 про необхідність з’явлення представника для підпису та вручення акту від 27.12.2007 року №200456; листом керівника Санаторію «Карпатські зорі»від 28.12.2007 року з визнанням факту самовільного втручання в газову мережу; зауваженням представників Санаторію «Карпатські зорі»від 31.12.2007 року №300 до акту №200456 від 27.12.2007р.; листом керівника Санаторію «Карпатські зорі»від 08.01.2008 року щодо обставин, які слід врахувати при проведенні донарахування за позаоблікове споживання газу; висновком експертизи з питань охорони праці №194.08.46.74.30.0/223 від 18.01.2008 року щодо несанкціонованого відбору газу в котельні Санаторію «Карпатські зорі»у с. Модриничі Дрогобицького району Львівської області, яку проведено ДП «Західний експертно-технічний центр».

Пунктом 3.1. Договору №20/10/09-01 від 20.10.2009 року передбачено, що Первісний кредитор відповідає перед Новим кредитором за недійсність переданої ним вимоги.

Відповідно до п. 4.1. Договору №20/10/09-01 від 20.10.2009 року Первісний кредитор зобов’язаний передати Новому кредиторові оригінали документів, зазначених у п.1.4. цього Договору, що підтверджують право вимоги до Боржника протягом 3 (трьох) робочих днів з дня відповідно звернення про це Нового кредитора, шляхом надання їх суду, який розглядає спір за позовом Нового кредитора до Боржника з приводу виконання ним цього та Основного договору, для ознайомлення або долучення до матеріалів справи.

Частиною 1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 ст. 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Згідно з ч.5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до підпункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів чи інших правочинів.

З огляду на наведене та беручи до уваги системний аналіз вказаних норм матеріального права можливість кредитора у зобов'язанні передати свої права іншій особі чинне законодавство ставиться в залежність від наявності у боржника зобов’язань (в тому числі й грошових) за договором перед кредитором.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що зобов’язання боржника, вимога виконання щодо якого передається, перед кредитором повинно бути відображене в договорі.

При цьому, як правильно було встановлено місцевим господарським судом та випливає із Загальних положень договору №20/10/09-01 від 20.10.2009 року Відповідач-1 (Новий кредитор) отримав від Відповідача-2 (Первісного кредитора) право вимоги заборгованості за спожитий природний газ, належне Первісному кредитору, у відповідності до п. 5.18. Договору на постачання та транспортування природного газу №7051 від 01.03.2007 року (Основний договір), укладеного між ВАТ «Львівгаз»та Санаторієм «Карпатські зорі»(Споживач).

Так, відповідно до п. 5.18. Договору на постачання та транспортування природного газу №7051 від 01.03.2007 року при виявленні представником Облгазу підключення неоформленого газоспоживаючого устаткування або відводу від газопроводу перед приладами обліку газу, воно відключається від мережі газопостачання. Розрахунок обсягів спожитого самовільно підключеним устаткуванням газу здійснюється по максимальній його потужності за весь період, починаючи з дня останньої контрольної перевірки, а при наявності відводу розрахунок проводиться Облгазом, виходячи з внутрішнього діаметру відводу та тиску газу в газопроводі.

П.5.18. Договору на постачання та транспортування природного газу №7051 від 01.03.2007 року, регулює порядок здійснення розрахунку обсягів спожитого самовільно підключеним устаткуванням газу та при наявності відводу. Однак, цей пункт не визначає порядку визначення вартості самовільно спожитого газу та не містить зобов’язання для Споживача здійснити оплату самовільно спожитого газу. Не містить такого зобов’язання і п. 3.1. Договору на постачання та транспортування природного газу №7051 від 01.03.2007 року, яким визначено зобов’язання Споживача, ні інші умови вказаного договору.

Таким чином, Первісний кредитор всупереч підпункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України та ст. 509 ЦК України безпідставно передав Новому кредиторові право вимоги заборгованості за самовільно спожитий природний газ згідно п. 5.18. Договору на постачання та транспортування природного газу №7051 від 01.03.2007 року, оскільки цей пункт Договору (5.18) не містить відповідного зобов’язання Споживача щодо оплати самовільно спожитого газу, а лише передбачає можливість відшкодування Споживачем збитків Постачальнику, спричинених таким самовільним постачанням.

З огляду на наведене, твердження Скаржника, зазначене в апеляційній скарзі як підстава для скасування оскаржуваного рішення, про те, що сума в розмірі 11144866,00 грн не є збитками, оскільки фігурує в п.п. 2.1 п. 2 договору №20/10/09-01 від 20.10.2009 року про відступлення права вимоги в якості грошової оцінки права вимоги, що відступається за цим договором новому кредитору, а також про те, що дане зобов’язання щодо сплати Позивачем 11144866,00 грн має договірний характер, а не деліктний, є необґрунтованими, оскільки такі зобов’язання випливають із факту заподіяння шкоди ПАТ «Львівгаз», спричинених внаслідок такого самовільного підключення, хоча сама можливість заподіяння такої шкоди й передбачена у п. 5.18 Договору на постачання.

Вказані обставини встановлені, зокрема й у рішенні Господарського суду Львівської області у справі №13/196 від 23.12.2011 року, яке, відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 року, а тому відповідно до ст. 35 ГПК України не підлягають доведенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З огляду на аналіз зазначеної норми, суд апеляційної інстанції зазначає, що аналогія закону чи аналогія права застосовується у тому випадку, якщо є прогалина в правовому регулюванні відповідних відносин. При аналогії закону застосовується норма, що регулює подібні правовідносини

Вказана правова позиція, відображена, зокрема й у п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29.05.2003 року №475 затверджено Порядок відшкодування збитків, завданих газопостачальній або газотранспортній організації внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання.

Так, п. 1.3. цього Порядку визначено порушення споживачем Правил, за які передбачена відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих газопостачальній або газотранспортній організації, до яких, зокрема, належить використання газу у разі самовільного підключення до системи газопостачання.

Відтак, в разі самовільного несанкціонованого споживання газу населенням газопостачальна або газотранспортна організація вправі вимагати відшкодування збитків.

При цьому, спірність суми збитків у розмірі 11144866,17 грн. та її необґрунтованість підтверджується вже згадуваним вище рішенням Господарського суду Львівської області у справі №13/196 від 23.12.2011 року за позовом ПП «Західноукраїнський туристичний центр»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатські зорі»санаторій про стягнення заборгованості за самовільно спожитий газ в розмірі 10217226,46 грн., яке набрало законної сили та відповідно до резолютивної частини якого у позові було відмовлено.

З огляду на наведене обґрунтованим є й висновок місцевого господарського суду про те, що між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 укладено Договір №20/10/09-01 від 20.10.2009 року без належних на те правових підстав.

Частиною 4 ст. 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна є істотною умовою господарського договору.

Пунктом 6 Договору на постачання та транспортування природного газу №7051 від 01.03.2007 року передбачено, що ціна газу за вказаним договором узгоджується шляхом підписання додаткових угод до нього.

При цьому, відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку (без дати) спожитого природного газу за період лютий-грудень (рік не зазначений), що складений посадовою особою ВАТ «Львівгаз», вартість самовільно спожитого газу складає 11144866,17 грн.

Разом з цим, у розрахунку наведено формулу, згідно якої розраховуються втрати газу, виходячи з таких величин як діаметр газопроводу, різниця тисків газу, густина газу. Вартість спожитого газу визначена помісячно, виходячи із ринкових цін на газ у відповідний місяць, що зазначені у розрахунку.

При цьому як було правильно встановлено Господарським судом Львівської області вказаний розрахунок заборгованості було проведено за формулою, наведеною в Правилах виміру розходу газів та рідин стандартними звужуючими пристроями, затверджених постановою Держстандарту СРСР №4250 від 14.08.1980 року.

Разом з цим, як встановлено місцевим господарським судом у рішенні з господарської справ №13/196 (2010) від 29.08.2011 року, ні в преамбулі Договору на постачання та транспортування природного газу №7051 від 01.03.2007 року, де перелічено нормативно-правові акти, якими сторони керуються при укладенні та виконанні договору, ні в п. 5.18. вказаного Договору, посилання на постанову Держстандарту СРСР №4250 від 14.08.1980 року відсутнє.

Окрім того, як зазначалося вище, в п.1.1. договору №20/10/09-01 від 20.10.2009 року є посилання на те, що право вимоги заборгованості за спожитий природний газ належало первісному кредитору у відповідності до п. 5.18. договору на постачання та транспортування природного газу №7051 від 01 березня 2007 року у зв’язку із виявленням 27 грудня 2007 року представниками Первісного кредитора самовільного відводу від розподільного газопроводу перед приладами обліку газу боржника, про що було складено акт №200456.

Як вбачається із акта №200456 від 27.12.2007 року працівниками ВАТ «Львівгаз»було виявлено в санаторії «Карпатські зорі» самовільну врізку до газопроводу середнього тиску за допомогою поліетиленової труби d50мм, минаючи вузол обліку газу; до поліетиленової труби під’єднано кран d25мм та резиновий рукав d25мм, за допомогою якого газ подавався безпосередньо до котла. В акті також зазначено, що в присутності працівників санаторію було відкрито кран і запалено газ, факт горіння газу зафіксовано на відеокамеру. Однак, в акті не зазначено ні кількості працівників Позивача, в присутності яких проводилися вищевказані дії, ні їх посад, ні прізвищ.

При цьому в самому акті міститься відмітка про те, що Позивач з ним ознайомлений 29.12.2007 року, тобто через два дні після його складання, із зауваженнями, з яких вбачається, що в акті не зафіксовано, що на момент перевірки резиновий шланг був зв’язаний, що свідчить про відсутність самовільного використання газу.

Ні Відповідачі не долучили до матеріалів справи матеріали технічної фіксації проведення обстеження представниками ВАТ «Львівгаз»в присутності представників ТзОВ «Карпатські зорі»санаторій, хоча про проведення такої фіксації зазначено у самому акті.

Також, як вбачається з акту від 27.12.2007 року, на момент перевірки працівниками ПАТ «Львівгаз»був відкритий кран (що свідчить про те, що він був до цього закритий) і тільки після цього було запалено газ. При цьому, в акті не зафіксовано, що газ виходив при закритому положенні крану, тобто що мав місце викид газу в атмосферу.

Таким чином, актом № 200456 від 27.12.2007 року встановлено лише факт самовільного підключення Позивача до газової мережі, що свідчить про можливе споживання газу, минаючи прилад обліку газу, однак, не підтверджується факт самовільного споживання газу Позивачем.

При цьому, оскільки вказане рішення набуло законної сили, зазначена обставина приймається Львівським апеляційним господарським судом як преюдіційна та така, що не потребує додатковому дослідженню та доведенню відповідно до норми ст. 35 ГПК України.

Окрім того, як зазначено у рішення місцевого господарського суду у справі №13/196 наведені у розрахунку обсяги самовільного споживання ТзОВ «Карпатські зорі»санаторій природного газу вартість самовільно спожитого газу за період березень- грудень 2007 року в розмірі 10217226,46 грн визначені лише за даними третьої Відповідачів у даній справі без врахування щомісячних перевірок ПАТ «Львівгаз», що проводились його працівниками.

З огляду на наведене судом в межах розгляду справи №13/196 (2010) встановлено, що поданий розрахунок заборгованості зі спожитого необлікованого газу не містить нормативно та документально обґрунтованих показників, а є лише теоретичним розрахунком можливих завданих збитків за визначений Позивачем період.

Згідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другій стороні (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Поняття факторингу, як фінансування під відступлення права грошової вимоги, визначається також Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

При цьому, ст. 1077 ЦК України містить елемент платності фінансування фактором клієнта, тоді як у визначеному Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»понятті договору факторингу елемент платності фінансування фактором клієнта відсутній.

Пунктом 2.2. Договору №20/10/09-01 про відступлення права вимоги від 20.10.2009 року передбачене відступлення права вимоги Первісним кредитором (ПАТ «Львівгаз») Новому кредитору (ПП «Західноукраїнський туристичний центр») за умови здійснення Новим кредитором наступної грошової компенсації Первісному кредиторові відступленого боргу в сумі 10030379,55 грн. Разом з цим цей договір не містить елементу платності у фінансуванні під відступлення права вимоги.

Однак, зважаючи на те, що спеціальний Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»не містить елементу платності у фінансуванні під відступлення права вимоги, тому суд вважає, що спірний Договір №20/10/09-01 від 20.10.2009 року фактично є договором факторингу.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»факторинг є одним з видів фінансових послуг.

Згідно до ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»до фінансових установ належать юридичні особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ.

Разом з цим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності у Відповідача-1 правового статусу фінансової установи, Договір №20/10/09-01 від 20.10.2009 року укладений з ПП «Західноукраїнський туристичний центр», яке не є фінансовою установою, без достатнього обсягу цивільної дієздатності.

Враховуючи те, що спірний Договір №20/10/09-01 про відступлення права вимоги від 20.10.2009 року суперечить ст.ст. 1078, 1079 ЦК України, ст.ст. 4, 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», так як укладений ПП «Західноукраїнський туристичний центр»без достатнього обсягу цивільної дієздатності, що згідно із ч.1 ст. 203, ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

При цьому, твердження Скаржника у даній справі про те, що підставою заявленого позову ТзОВ «Карпатські зорі»Санаторій була визначена фіктивність укладеного договору (ст. 234 ЦК України), є необґрунтованим, оскільки у резолютивній частині позову Позивач у даній справі позовною вимогою визначив визнання недійсним договору як такого, що суперечить чинному законодавству України без посилання на його фіктивність.

За таких обставин, Господарським судом Львівської області при прийнятті оскаржуваного рішення було належним чином досліджено усі обставини, які мають значення для справи при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому воно є таким, що підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

п о с т а н о в и в:

Рішення Господарського суду Львівської області від 26.11.2010 року у справі №11/107 залишити без змін, апеляційні скарги –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Кузь В.Л.

суддя Юркевич М.В.