Постанова № 21606389, 20.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2012 № 25/45

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 предст. за дов. №12 від 03.02.2012

від відповідача: ОСОБА_3 предст. за дов. б/н від 14.09.2011

розглянувши

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення господарського суду міста Києва

від 19.07.2011 (суддя Морозов С.М.)

у справі №25/45

за позовом Публічного акціонерного товариства „Будмеханізація”

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 89945,66 грн.

У судовому засіданні 08.02.2012 оголошувалась перерва до 20.02.2012, у звязку із чим постанова приймається вказаною датою.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Будмеханізація” (надалі ПАТ „Будмеханізація”, позивач) до фізичної особипідприємця ОСОБА_4 (надалі ФОП ОСОБА_4, відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 89945,66 грн., завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.07.2011 у справі №25/45 позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 49257,60 грн., в тому числі 48657,60 грн. матеріальної шкоди та 600,00 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2011 у справі №25/45 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги апелянта мотивовані тим, що судом першої інстанції не були у повному обсязі зясовані та доведені обставини справи, що мають значення для справи, висновки, викладенні в рішенні суду, не відповідають обставинам справи, оскільки суд першої інстанції не звернув уваги на наявність в матеріалах справи двох звітів про оцінку вартості матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу, а саме звіту №12/7 та звіту №3/07/10, при чому на думку апелянта звіт №12/7, який суд прийняв до уваги, є фальсифікованим.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги відповідача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

25.06.2010 на 499 км. автодороги ЗнамянкаЛуганськ-Ізваріно сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП): автомобіль Renault, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ФОП ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_5 зіткнувся з автомобілем Volvo FM13.400, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ПАТ „Будмеханізація”, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 13.10.2006 (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Вказана подія зафіксована ІДПС взводу ДПС БДПС при УДАІ ГУМВС України у Донецькій області, що підтверджується постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22.07.2010 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Згідно зазначеної постанови, ОСОБА_5 свою вину у вчиненому адміністративному правопорушенні визнав повністю.

В результаті зазначеної ДТП автомобіль позивача отримав механічні ушкодження, що відображено у Акті огляду транспортного засобу від 29.06.2010 та Звіті про оцінку вартості матеріального збитку №12/7 від 27.07.2010 (копії в матеріалах справи), складеного на замовлення позивача спеціалістом субєкта оціночної діяльності ОСОБА_6, оцінювачем ОСОБА_7, який діє на підставі сертифікату №6466/08 від 23.01.2008.

Відповідно до вищезазначеного звіту, вартість матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля Volvo FM13.400, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 73647,60 грн., а вартість відновлювального ремонту 114335,66 грн.

Разом з тим, у матеріалах справи міститься Звіт про оцінку вартості матеріального збитку №3/07/10 від 05.07.2010, складений цим самим оцінювачем на замовлення Закритого акціонерного товариства „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА” (страховик відповідача), згідно якого, вартість матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля Volvo FM13.400, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 58459,07 грн.

На підставі Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №12/7 від 27.07.2010, ПАТ „Будмеханізація” було направлено ФОП ОСОБА_4 претензію з вимогою компенсації завданого матеріальної шкоди у розмірі 114335,66 грн.

У відповіді на претензію ФОП ОСОБА_4 зазначив, що сума збитків є спірною, оскільки його страховиком була проведена оцінка вартості матеріальних збитків за участю експерта і сума матеріальних збитків значно менша від вказаної у претензії.

На виконання зобовязання за договором страхування №5461300 від 11.09.2009, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА”, останнім було перераховано позивачу страхове відшкодування завданої шкоди у розмірі 24990,00 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії платіжних доручень: № 4228 від 03.09.2010; №4020 від 31.08.2010; № 4049 від 27.08.2010; №4211 від 07.09.2010; № 4222 від 01.09.2010.

З метою стягнення в судовому порядку з ФОП ОСОБА_4 решти суми завданої матеріальної шкоди, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовними вимогами, в яких просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 89345,66 грн. (вартість відновлювального ремонту згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №12/7 від 27.07.2010 (114335,66 грн.) зменшену на перераховану страховиком відповідача суму страхового відшкодування (24990,00 грн.)) та витрати на проведення оцінки вартості пошкоджень у розмірі 600,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2011 у справі №25/45 призначено судову авто-товарознавчу експертизу, на вирішення експерта поставлено питання стосовно визначення матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volvo FM13.400, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, та вартості відновлювального ремонту зазначеного автомобіля, зобовязано відповідача оплатити вартість її проведення.

Зазначена експертиза залишилася без виконання, оскільки відповідачем не проведено попередньої оплати її вартості.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля в сумі 114335,66 грн. є необґрунтованою, оскільки статтями 1187, 1166 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування матеріальної шкоди, а не вартості відновлювального ремонту. Посилання відповідача на дані Звіту про оцінку №3/07/10 від 05.07.2010, складеного за замовленням Закритого акціонерного товариства „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА” та на неточності чи суперечності в проведенні оцінки та визначенні вартості матеріальної шкоди, не приймається судом до уваги з огляду на положення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням того, що відповідачу була надана судом можливість довести такі заперечення шляхом проведення судової експертизи, якою відповідач не скористався. Таким чином, суд першої інстанції, з огляду на положення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, при визначенні вартості матеріальної шкоди керувався даними звіту № 12/7 від 27.07.2010, проведеного за замовленням позивача та наданим ним в якості обґрунтування підстав позову. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на проведення оцінки вартості пошкоджень у розмірі 600,00 грн., господарський суд міста Києва мотивував своє рішення тим, що на підставі ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати, понесені ним у звязку з необхідністю відновлення свого порушеного права у вигляді сплати вартості проведеного авто-товарознавчого дослідження у сумі 600,00 грн.

В процесі розгляду апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що в наявних у матеріалах справи звітах про оцінку вартості матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля Volvo FM13.400: №12/7, датою складання якого є 27.07.2010, та №3/07/10, який складений 05.07.2010, датою оцінки обєкта в обох звітах зазначено 29.06.2010.

Як вбачається із вищевказаних звітів, вони складені оцінювачем ОСОБА_7, проте звіт №3/07/10 складений на бланку та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю „Україно-німецьке підприємство „Дека Експерт”, тоді як звіт №12/7 складений на бланку та скріплений печаткою регіонального партнера вказаного вище підприємства фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

У своїх письмових поясненнях апеляційному суду стосовно розбіжності вартості завданої матеріальної шкоди ОСОБА_7 зазначає, що для виконання звіту №12/7 було здійснено часткове розбирання автомобіля, а тому вказана в ньому вартість матеріальної шкоди є більш обєктивною.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2011 задоволено клопотання відповідача про призначення судової автотоварознавчої експертизи, призначено у справі судову авто-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експерта поставлено питання: 1) якою була ринкова вартість автомобіля „Volvo”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на 25.06.2010 в непошкодженому стані; 2) який матеріальний збиток завдано власникові зазначеного автомобіля в результаті його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 25.06.2010; 3) який матеріальний збиток завдано власникові цього ж автомобіля в результаті його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 25.06.2010 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, але без врахування втрати товарної вартості; 4) яка вартість відновлюваного ремонту цього транспортного засобу в результаті його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді згідно переліку механічних пошкоджень, зазначених в довідці ДАІ; 5) яка вартість відновлюваного ремонту вищезазначеного транспортного засобу в результаті його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, але без врахування втрати товарної вартості, згідно переліку механічних пошкоджень, зазначених в довідці ДАІ.

18.01.2012 матеріали справи №25/45 повернулись з експертизи разом із висновком судової авто-товарознавчої експертизи №11222/11-54 від 13.01.2012.

Згідно зазначеного висновку, вартість матеріальної шкоди, завданої власникові автомобіля Volvo FM13.400, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок ДТП, що сталася 25.06.2010, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, але без втрати товарної вартості, складає 48704,13 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно положень ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль Renault, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент ДТП належав відповідачу, що не заперечується останнім та підтверджується постановою Уманського міськрайонного суду від 22.07.2010, в якій зазначено, що ОСОБА_5 працює водієм в ПП „Паржицький” та є винним у вчиненому адміністративному правопорушенні.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що шкода, завдана майну позивача, а саме автомобілю „Volvo”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, має бути відшкодована відповідачем у повному обсязі.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судовою авто-товарознавчою експертизою встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, складає 48704,13 грн.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи ту обставину, що Закритим акціонерним товариством „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА”, яке є страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача, було частково відшкодовано завдану матеріальну шкоду шляхом перерахування позивачеві суми страхового відшкодування у розмірі 24990,00 грн., колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача в якості відшкодування матеріальної шкоди підлягають стягненню кошти у розмірі 23714,13 грн. (48704,13 грн. 24990,00 грн. = 23714,13 грн.).

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої ним вартості проведеного авто-товарознавчого дослідження у сумі 600,00 грн., то колегія суду відзначає наступне.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

У звязку з цим, колегія суду відзначає, що витрати, понесені позивачем, у вигляді сплати вартості проведеного авто-товарознавчого дослідження у сумі 600,00 грн. не можуть вважатися як витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), оскільки сума вартості матеріальної шкоди, відображена у звіті №12/7 від 27.07.2010 є спростованою висновком судової авто-товарознавчої експертизи №11222/11-54 від 13.01.2012. Таким чином, звіт №12/7 від 27.07.2010 не є належним та допустимим доказом у справі в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, а витрати на його проведення не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 19.07.2011 у справі №25/45 має бути скасоване у частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Будмеханізація” про стягнення матеріальної шкоди на суму 24943,47 грн. та витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 600,00 грн., з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2011 у справі №25/45 в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Будмеханізація” про стягнення матеріальної шкоди на суму 24943,47 грн. та витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження в розмірі 600,00 грн. скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особипідприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4, адреса: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Будмеханізація” (ідентифікаційний код 01237738, адреса: 83056, м. Донецьк, вул. Молодих шахтарів, буд. 8А) матеріальну шкоду в сумі 23714,13 (двадцять три тисячі сімсот чотирнадцять гривень 13 копійок) грн., 237,14 (двісті тридцять сім гривень 14 копійок) грн. державного мита та 62,21 (шістдесят дві гривні 21 копійку) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства „Будмеханізація” (ідентифікаційний код 01237738, адреса: 83056, м. Донецьк, вул. Молодих шахтарів, буд. 8А) на користь Фізичної особипідприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4, адреса: АДРЕСА_1) 127 (сто двадцять сім) грн. 72 коп. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №25/45 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддяНовіков М.М.

СуддіЗубець Л.П.

Мартюк А.І.