Постанова № 21606372, 24.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2012 № 19/75

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів: Гарник Л.Л.

Іваненко Я.Л.

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 дов. № 049-05/833-11 від 15.02.2011р.

ОСОБА_3 дов. № 049-05/834-11 від 15.02.2011р.

від відповідача:ОСОБА_2 дов. № 044/24-16 від 05.01.2011р.

розглянувши апеляційну скаргу

Комунального підприємства «Спецжитлофонд»

на рішення

Господарського суду міста Києва

від28.09.2011р.

у справі№ 19/75 (суддя Шаптала Є.Ю.)

за позовомГоловного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач)

доКомунального підприємства «Спецжитлофонд» (відповідач)

простягнення 1490 050,00 грн.

В судовому засіданні 24.01.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2011р. позов Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства «Спецжитлофонд» на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 1316 100,00 грн. основного боргу.

Стягнуто з Комунального підприємства «Спецжитлофонд» в дохід державного бюджету України 14900,50 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із даним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2011р. у справі № 19/75 повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки місцевим господарським судом безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності.

Апелянт вважає, що подана позивачу заява про відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури по Договору № 118 від 04.03.2008р. відстрочує сплату цих внесків до 01.01.2013р. у відповідності до Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», а до цього часу стягнення зазначених коштів є безпідставним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. було прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено до розгляду на 29.11.2011р.

29.11.2011р. розгляд справи було відкладено на 20.12.2011р. у звязку з неявкою уповноважених представників сторін.

20.12.2011р. задоволено клопотання представника відповідача, продовжено розгляд справи, та відкладено її розгляд на 24.01.2012р. у звязку з витребуванням у відповідача доказів сплати пайових внесків.

На виконання вимог Київського апеляційного господарського суду, 24.01.2012р. представником відповідача подано належним чином завірену копію платіжного доручення № 361 від 22.04.2008р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 24.01.2012р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з відповідача основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1316100,00 грн. та прийняти у цій частині нове про відмову у задоволення позову.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 24.01.2012р. представники позивача заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення скасуванню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2008р. між КП “Спецжитлофонд” (Забудовник) та Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) був укладений Договір № 118 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (а.с. 9-13), згідно якого відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити пайовий внесок на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку із будівництвом житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Фрунзе, 85/87А в Подільському районі м. Києва.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що розмір пайового внеску, згідно з розрахунками №№ 1-3 від 18.02.2008р. (а.с. 14-16), які є невід”ємною частиною Договору, становить 946230,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору, КП “Спежитлофонд” зобовязано сплатити пайовий внесок в сумі, вказаній у п. 2.1 цього Договору, в сумі по 30000,00 грн. з березня 2008 року по травень 2008 року включно та 856230,00 грн. в термін з червня 2008 року по липень 2008 року включно, рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Відповідачем взяті на себе зобовязання, передбачені п. 3.1 Договору № 118 від 04.03.2008р. виконані частково, сплачено лише 100000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 361 від 22.04.2008р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 256, 257 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, а строк визначений місяцями спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст. 254 ЦК України).

Частиною 2 статті 255 ЦК України встановлено, що письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 118 від 04.03.2008р., укладеного між сторонами, за період з березня 2008р. по липень 2008р. включно, при цьому з позовом до суду позивач звернувся 29.07.2011р. (згідно відбитку поштового відділення на поштовому конверті) (а.с. 30).

Отже, для позовних вимог в частині стягнення заборгованості за період з березня 2008р. по червень 2008р. включно позивачем пропущений строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, і підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності у відповідності до ч. 5 ст. 267 ЦК України у місцевого господарського суду не було, оскільки позивачем не зазначено жодних причин пропуску позовної давності.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності щодо стягнення заборгованості та пені по Договору № 118 від 04.03.2008р. з березня 2008р. по червень 2008р. (включно) у розмірі 1490050,00 грн. у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості зі сплати пайових внесків за період з березня 2008р. по червень 2008р. (включно) слід відмовити.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення заборгованості по Договору № 118 від 04.03.2008р. за липень 2008р., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з пункту 3.1 Договору № 118 від 04.03.2008р., пайовий внесок за липень 2008 року повинен бути сплачений не пізніше 28 числа, отже, перебіг строку позовної давності починається з 29.07.2008р.

Згідно відбитку штампу поштового відділення на доданому до матеріалів позовної заяви конверті (а.с. 30), її здано на пошту 29.07.2011р., тобто в останній день трирічного строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а тому в частині позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати пайових внесків за липень 2008р. (включно) позивачем строк позовної давності не пропущений.

Оскільки, станом на день подачі позову (29.07.2011р.) позивачем не пропущений строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати пайового внеску за Договором № 118 від 04.03.2008р. за липень 2008р., позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, виходячи із розрахунку проведеного колегією суддів.

Так, згідно з п. 3.1 Договору № 118 від 04.03.2008р. КП “Спежитлофонд” зобовязано сплатити пайовий внесок в сумі 856230,00 грн. в термін з червня 2008 року по липень 2008 року включно рівними частками щомісячно, не пізніше 28 числа кожного місяця на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Пунктом 3.11 зазначеного Договору визначено, що сума платежу на момент здійснення оплати корегується на індекс інфляції з моменту виникнення зобовязання і до моменту його фактичного виконання.

Згідно Розрахунку 1 обсягу пайової участі (внеску) у створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (а.с. 14), підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками підприємств, встановлено індекс інфляції з 01.01.2003р. по 01.02.2008р. у розмірі 1,797.

Отже, розрахунок заборгованості проводиться наступним чином

856230,00 грн./2=428115,00 грн. - частка пайового внеску за липень 2008р.

428115,00 грн.*2,021/1,797=481480,48 грн. заборгованість зі сплати пайового внеску за липень 2008р. з урахуванням індексу інфляції станом на 01.07.2008р.

481480,48 грн.*2,772/2,021=660397,77 грн. - заборгованість зі сплати пайового внеску за липень 2008р. з урахуванням індексу інфляції станом на 25.07.2011р.- момент розрахунку позивачем позовних вимог, де 2,021, 2,772 індекси інфляції станом на 01.07.2008р. та 01.07.2011р. відповідно.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 660397,77 грн. заборгованості зі сплати пайового внеску за липень 2008р. з урахуванням індексу інфляції.

Що стосується заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 173950,00 грн., колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 4.1 Договору, у випадку порушення строків сплати щомісячних платежів пайового внеску забудовник (відповідач) сплачує пеню в розмірі 0,1 % від розміру пайового внеску, зазначеного у п. 2.1 цього Договору, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п. 3.1 Договору визначено, що пайовий внесок у сумі по 30000,00 грн. з березня 2008р. по травень 2008р. включно та 856230,00 грн. в термін з червня 2008 року по липень 2008 року включно має бути сплачений по липень 2008р. (включно) на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету, тобто у позивача право на нарахування пені виникло за період з березня по липень 2008р. та підлягало стягненню по січень 2009р.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивачем розраховано суму пені на частки по сплаті пайових внесків за червень-липень 2008р. станом на 25.07.2011р.

Оскільки позивач звернувся із позовом в частині стягнення пені 29.07.2011р. і спливли строки позовної давності до вимог про стягнення пені, визначені п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, а відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності до винесення судом рішення у справі, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в порушення п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України, резолютивна частина рішення не містить висновок про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені.

Що стосується посилань відповідача (апелянта) на безпідставність стягнення коштів до 01.01.2013р. у звязку з поданням позивачеві заяви про відстрочення сплати пайових внесків, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 21 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів», право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури виникає у забудовника після подання ним до відповідного органу заяви до настання терміну такого платежу, і таке право не поширюється на суму заборгованості, яка виникла у замовника до набрання чинності Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", тобто до 14.01.2009р. (постанови від 06.12.2010 № 2-18/3070-2009, від 06.12.2010 № 2-24/3171-2009).

Оскільки сума заборгованості відповідача зі сплати пайових внесків по Договору № 118 від 03.04.2008р. виникла за липень 2008р., тобто до набрання чинності Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» до 14.01.2009р., посилання відповідача на відстрочення сплати пайових внесків до 01.01.2013р. не відповідають нормам чинного законодавства та не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Комунального підприємства «Спецжитлофонд», з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2011р. у справі № 19/75 підлягає частковому скасуванню з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У звязку з частковим задоволенням позову, судові витрати за подання позовної заяви покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у звязку із залишенням апеляційної скарги без задоволення на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України (в редакції, чинній на день сплати судових витрат).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Спецжитлофонд» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2011р. у справі № 19/75 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 24262621) 660397,77 грн. основного боргу. В решті позову відмовити.

3. Стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 24262621) 6603,97 грн. державного мита за подачу позовної заяви та 104,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

3.Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

4.Матеріали справи № 19/75 повернути до Господарського суду м. Києва.

5.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 30.01.2012р.

Головуючий суддяСкрипка І.М.

СуддіГарник Л.Л.

Іваненко Я.Л.