Рішення № 21606150, 20.02.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2012 р. Справа № 5023/10196/11

вх. № 10196/11

Суддя господарського суду Лаврова Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

позивача - Назаров І.О. відповідача - Соколов Л.М.

розглянувши справу за позовом ПСП "Агрофірма "Світанок", с. Ковалівка

до ТОВ "Укрпінотерм", м.Харків

про стягнення коштів в сумі 1012777,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма"Світанок" ( позивач) просить суд стягнути з ТОВ"Укрпінотерм" ( відповідача) суму 1012777,88 грн., з яких 438 530 грн. -загальна сума передплати (завдаток), 438530 грн. додаткова сума, що підлягає сплаті у розмірі завдатку 135321,40 грн.,135321,40 грн. - сума штрафу,396,48 грн.- 3 % річних. Витрати по сплаті судового збору в сумі 20255,56 грн. покласти на відповідача.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки за № 11/07 від 11.07.2011 року у відповідності до якого відповідач зобов*язався передати у власність позивача товар у кількості та на умовах визначених даним договором, а позивач зобов*язався прийняти та оплатити товар. На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачеві суму завдатку 3 456 000 грн. у строк передбачений договором. Відповідач не в повному обсязі виконанав свої договірні зобов*язання.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, відповідача господарським судом встановлено, що 11.07.11 року між позивачем та відповідачем було укладеного договір поставки за № 11/07. У відповідності до п. 1.1 договора відповідач зобов*язався передати у власність позивача товар у кількості та на умовах визначених даним договором, а позивач зобов*язався прийняти та оплатити товар.

"Покупець" ( позивач по справі) приймає та перевіряє товар по кількості на місці отримання товару від продавця. В разі виявлення невідповідності оформлюється акт невідповідності.( п.5.1 договору). Претензії до якості, кількості та комплектності поставленого товару розглядаються "Продавцем" тільки при умові отримання претензії в письмовому вигляді не пізніше 10-ти днів з моменту передачі товару за умову відповідності умов зберігання до вимог Держстандарту України. При цьому факт невідповідності якості товару та його комплектності повинен бути підтверджений актами, які підписані уповноваженими представникми сторін або актом Торгово-Промислової Палати України. В разі поставки товару по вині "Продавця" ( відповідача по справі) товару неналежної якості "Покупець" ( позивач) має право на власний розсуд вимагати у відповідача заміни товару на товар належної якості своїми силами за рахунок відповідача в строк до 5 днів або відмовитися від договора в одностороньому порядку та вимагати повернення завдатку сплаченого за товар з урахуванням вимог ст. 571 ГК України не пізніше 5 робочих днів після проведення переговорів. ( п.5.2 договору).

Факт передачі товару позивачу виникає з моменту приймання товару, та підтверджується актом приймання-передачі або видатковою накладною, яка підписана уповноваженими представниками сторін з отримання довіреності на отримання товаро-матеріальних цінностей. ( п.5.3 договора).

В разі порушення "Продавцем" строків поставки товару, він сплачує "Покупцю" штраф в розмірі 0,1 % від вартості не поставленого (несвоєчасного поставленого) товару за кожний випадок порушення. Кожний випадок порушення являється кожний календарний день прострочки поставки товару ( п.6.2 договору).

Сторони також домовились, що в разі якщо прострочка поставки становить більше 15 календарних днів "Покупець" має право відмовитись від договора в одностроньому порядку та вимагати повернення завдатка сплаченого за товар з урахуванням вимог ст. 571 ЦК України в строк не пізніше 5 робочих днів. ( п.6.2 договора ,третій абзац).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Стосовно заявлених позовних вимог про повернення завдатку - це грошова сума, що видається однією зі сторін у рахунок належних з неї за договором платежів іншій стороні як доказ укладення договору і забезпечення його вико­нання (ст. 570 ЦК).

Як спосіб забезпечення виконання зобов*язань завдаток має такі особливості: предметом завдатку може виступати лише грошова сума; завдатком забезпечується виконання лише договір­них зобов*язань, а не зобов*язань, які виникли з інших підстав; він може мати місце лише за погодженням сторін.

Завдаток має таке призначення:

по-перше, це засіб платежу, оскільки завдаток передається в рахунок належних іншій стороні платежів;

по-друге, передача завдатку є доказом укладання договору, особливо в тих випадках, коли договір не вимагає письмової форми (наприклад, договір майнового найму між громадянами на строк до одного року); угода про завдаток, яка є, звичайно, письмовою, підтверджується наявністю договору;

по-третє, завдаток є таким засобом забезпечення виконання зобов*язань, який додатково обмежує дії сторін.

Якщо відповідальною за невиконання зобов*язання є сторона, яка отримала завдаток, то її обов*язок - повернути отриману суму .

Як виняток, завдаток підлягає поверненню у випадках:

а) припинення зобов*язання до початку його виконання (наприклад, з*явилися обставини, які обумовили недоцільність виконання зобов*язання сторонами);

б) при неможливості виконання зобов*язання.

Статтею 570 Цивільного коджексу встановлено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до ст. 571 Цивільного кодексу України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Зміст норм Цивільного кодексу України свідчить, що укладаючи договір щодо забезпечення зобов'язання, суб'єкти повинні прямо визначити грошову суму, що видається кредиторові боржником як завдаток, у протилежному випадку передані грошові кошти вважаються авансом, який виконує лише доказову та платіжну функції, та виконання зобов'язання не забезпечує.

Отже, з правового аналізу норм чинного законодавства вбачається, що для з'ясування питання чим є сплачені грошові кошти –завдатком чи авансом, необхідно встановити, чи передбачалась сплата завдатку у договорі, та чи відповідає розмір сплаченої суми тій, що передбачена сторонами у договорі в якості завдатку.

Між тим, зі змісту договору вбачається, що сторони не визначили конкретну суму завдатку, зазначивши лише, що у разі якщо прострочка поставки становить більше 15 календарних днів "Покупець" має право відмовитись від договора в односторонньому порядку та вимагати повернення завдатку сплаченого за товар у урахуванням ст. 571 ЦК України в строк не пізніше п*яти робочих днів. Доказів відмови від договору позивачем надано не було.

Однак, попередня оплата одночасно не може вважатись завдатком, бо вони мають різну правову природу.

Так, аналіз чинного законодавства свідчить, що попередня оплата, тобто аванс –це сума коштів, яка вноситься в рахунок наступних платежів або виплачується в рахунок майбутніх розрахунків за товари, роботи, послуги, які мають бути отримані, виконані, надані.

Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов'язання, тому незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов'язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути. Якщо продавець отримав як аванс певну грошову суму, а договір не було виконано, то незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що згідно банківської виписки від 13.07.2011 року на суму 1382400 грн., та від 15.07.2011 року на суму 2073600 грн. позивачем на поточний рахунок відповідача перераховано 3456000 грн., у т.ч. ПДВ 20% , із призначенням платежу як оплата згідно рахунка СФ 000095 від 12.06.2011 року за діамофос ( а.с.21-22).

На підставі викладеного, в частині стягнення завдатку в сумі 438530грн. - відмовляється.

Щодо стягнення суми основного боргу, як встановлено матеріалами справи, відповідачем сума основного боргу визнається частково в розмірі 436 762,86 грн з посиланням на ті обставини, що відповідачем сума основного боргу була зменшена на 1761,14 грн. за порушення строків оплати саме позивачем на підставі ст. 6.3. договору поставки № 11/07. Доказів звертання відповідача до позивача з вимогами щодо стягнення штрафних санкцій не надано.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох відсотків річних, що становить в сумі 396,48 грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв"язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо стягнення штрафу в сумі 135321,40 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідач надав клопотання про зменшення розміру штрафу, оскільки вважає, що він є занадто великим порівняно зі збитками позивача.

Відповідно до статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, 1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; 2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони; 3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання тощо.

Згідно роз'яснення Вищого господарського суду України N 02-5/289 від 18.09.97 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Сума штрафу, яку просить стягнути позивач є занадто великою, окільки фактично борг існував дуже короткий час, підприємство здійснювало всі можливі заходи щодо виконання договірних зобов*язань.

На підставі викладеного, сума штрафу підлягає зменшенню на 70 % , що становить 40 596,42 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.1,2,33,44,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити частково.

Стягнути з ТОВ"Укрпінотерм" ( м.Харків, вул.Римарська, буд.16,кв.12 код ЄДРПОУ 34862614 п/р 26009201350143 в АТ "ОТП Банк" м.Київ, МФО 300528) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" (Київська обл, Васильківський район, с.Ковалівка, вул.Леніна, буд.1 код ЄДРПОУ 03754024) суму передплати 438530 грн., 396,48 грн. - 3 % річних, 40596,42 грн.- штрафних санкцій, судовий збір 11484,95 грн.

В частині стягнення суми 438530грн. (завдатку) та штрафу в сумі 94724,98 грн.- відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Лаврова Л.С.

рішення підписане 21.002.12 року.