Рішення № 21605950, 21.02.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.02.2012 Справа № 5008/91/2012

за позовом Закарпатського транспортного прокурора, м. Ужгород в інтересах держави в особі Державного територіально галузевого обєднання „Львівська залізниця”, м. Львів в особі відокремленого підрозділу „Ужгородська дирекція залізничних перевезень”, м. Ужгород

до відповідача приватного підприємства „Аутдор Шарк”, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 10527,57 грн. (в т. ч. 10267,03 грн. основного боргу та 260,54 грн. пені)

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, (представник за довіреністю № НЮ-21 від 01.01.2012 року)

Від відповідача не зявився

У судовому засіданні приймала участь Чмерека І. М., помічник Закарпатського транспортного прокурора

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов Закарпатським транспортним прокурором, м. Ужгород в інтересах держави в особі Державного територіально галузевого обєднання „Львівська залізниця”, м. Львів в особі відокремленого підрозділу „Ужгородська дирекція залізничних перевезень”, м. Ужгород до приватного підприємства „Аутдор Шарк”, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 10527,57 грн. (в т. ч. 10267,03 грн. основного боргу та 260,54 грн. пені)

Прокурору та представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Прокурор та позивач підтримують позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи. В судовому засіданні представник позивача повторно звернула увагу на вжиття заходів щодо забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти.

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/91/2012

від 21.02.2012 року

Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є правовою перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Повідомлення підтверджує завчасне вручення відповідачу 10.02.2012 року ухвали від 09.02.2012 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні, як і не надано суду будь яких доказів про відсутність боргу.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола субєктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2007 року між (позивачем) державним територіально-галузевим обєднанням „Львівська залізниця” в особі відокремленого підрозділу „Ужгородська дирекція залізничних перевезень” Піщанецького М.М. та приватним підприємством „Шарк” укладено договір № 14 про проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях. Предметом даного договору (п.2.1), враховуючи додаток № 1 від 01.09.2008 року та № 2 від 26.09.2008 року до договору є надання позивачем в експлуатацію місць для розміщення спеціальних конструкції на пристанційній території у кількості пять рекламних конструкцій розміром 6х3 кв.м.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців приватним підприємством „Шарк” 25.02.2010 року здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не повязані з реорганізацією.

30.09.2010 року між позивачем та приватним підприємством „Аутдор-Шарк” (зареєстрованого 20.05.2005 року номер запису 13241020000000810) укладено додаткову угоду № 3 до договору № 14 від 10 вересня 2007 року (стороною якого виступало приватне підприємство „Шарк”, що ліквідовано).

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/91/2012

від 21.02.2012 року

Згідно цього додатку сторони домовилися, про зміну п.11 договору щодо юридичних адрес та банківських реквізитів сторін, а саме зі сторони ПП „Шарк” зазначені реквізити приватного підприємства „Аутдор-Шарк”. Вказаний додаток скріплений підписом директора ПП „Аутдор-Шарк” та печаткою цього товариства.

28.01.2011 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 4 до договору № 14 від 10.09.2007 року, де сторони домовилися: пункт 6.3 договору змінити і викласти в наступній редакції: ”Вартість робіт за цим договором встановлюється в розмірі 23,00 грн. за один квадратний метр спеціальної конструкції в місяць, без врахування ПДВ та ПНР. Всі інші пункти договору залишаються без змін. Дана додаткова угода є невідємною частиною договору № 14 від 10.09.2007 року.

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що підставою виникнення зобовязань між позивачем і відповідачем є договір. Посилання позивача та відповідача у додаткових угодах на договір № 14 від 10 вересня 2007 року свідчить про те, що відповідач прийняв умови цього договору у повному обсязі.

Як вбачається із додаткової угоди від 28.01.2011 року № 4, сторони погодили умови, щодо вартості робіт в розмірі 23,00 грн. за один квадратний метр спеціальної конструкції в місяць без врахування ПДВ та ПНР, загальною площею 42 кв. м. на пяти рекламних засобах.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статі 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відтак доводи позивача щодо визначення плати по договору: 6м. х 3 м. х 5 шт. = 90 кв.м.; 90 кв.м. х 23 грн. = 2070,00 грн., є обґрунтованими.

Отже, внаслідок невиконання своїх зобовязань передбачених договором ПП „Аутдор Шарк” станом на 07.12.2011 року заборгувало ВП „Ужгородська дирекція залізничних перевезень” ДТГО „Львівська залізниця” плату за тимчасове користування місцем для розташування рекламних засобів з липня по грудень 2011 року в сумі 10267,03 грн. основного боргу.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, відповідачу відповідно до п. 6.5 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 260,54 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/91/2012

від 21.02.2012 року

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав

(п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно правової відповідальності відповідача є наявним на момент судового розгляду справи, як і факти встановлені рішенням господарського суду Закарпатської області у справі № 5008/1801/2011, що не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ст.35 ГПК України).

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обовязки сторін у конкретній справі. Відповідач має добросовісно відповідно до вимог ст. 22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обґрунтування своїх заперечень. Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання відповідачем доказів на стадії розгляду справи цим судом.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/91/2012

від 21.02.2012 року

повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору, наклавши арешт

на грошові кошти в межах присудженої суми та судового збору, чим частково задоволити клопотання позивача, а в накладенні арешту на майно відмовити, оскільки заявлена грошова вимога та недостатньо подано доказів в необхідність застосування заходу до забезпечення позову саме щодо майна відповідача.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з приватного підприємства „Аутдор Шарк” (м. Ужгород, вул. Жупанатська, 15; код 33537162) на користь Державного територіально галузевого обєднання „Львівська залізниця”, м. Львів в особі відокремленого підрозділу „Ужгородська дирекція залізничних перевезень” (м. Ужгород, вул. Ф. Тихого, 8; код 25449675) суму 10527,57 (десять тисяч пятсот двадцять сім грн. 57 коп., в т. ч. 10267,03 грн. основного боргу та 260,54 грн. пені). Видати наказ.

3.Стягнути в доход державного бюджету за наступними реквізитами: (рахунок отримувача 31211206783002; отримувач коштів УДКСУ у м. Ужгороді м. Ужгород 22030001; код ЄДРПОУ 38015610) суми 1609,50 грн. судового збору і 1609,50 грн. за вжиття запобіжних заходів у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах присудженої суми. Видати наказ.

4. Накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах присудженої суми 10527,57 грн., в т. ч. 10267,03 грн. основного боргу та 260,54 грн. пені та 1609,50 грн. судового збору і 1609,50 грн. за вжиття запобіжних заходів.

5. В накладенні арешту на майно відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обовязковим до виконання на всій території України.

Суддя Тисянчин В. М.