Рішення № 21605833, 15.02.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.02.12 р. Справа № 7/427

Господарський суд Донецької області у складі судді Е.В. Сгара,

при секретарі судового засідання О.В.Журило

Розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „НК АРТЕМІДА ЛТД”, м.Макіївка

До відповідача: Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Донецьк

Предмет спору: стягнення заборгованості в сумі 10 000, 00 грн., пені в сумі 1318, 59 грн., 38% річних в сумі 3232, 65 грн., інфляційних в сумі 47, 18 грн.

За участю представників:

До перерви:

від позивача: ОСОБА_2 дов.

відповідача: не зявився.

Після перерви:

від позивача: ОСОБА_2 дов.

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

В судовому засіданні 15.02.2012р. на підставі ст.77 ГПК України оголошено перерву з 09:45 год. на 15:45 год.

Товариство з обмеженою відповідальністю „НК АРТЕМІДА ЛТД”, м. Макіївка звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до СПД ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення 31400,00 грн., пені у розмірі 1318,59 грн., 38% річних в сумі 3232,65 грн., інфляційних у розмірі 47,18 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки палива на умовах товарного кредиту №А-00000030 від 08.09.2011р. в частині здійснення розрахунків.

В судовому засіданні 15.02.2012р. позивач надав заяву в порядку ст.22 ГПК України про зменшення суми позову, якою повідомив про часткову оплату відповідачем суми позову до подачі позову до суду та остаточно просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 10 000, 00 грн., пеню в сумі 1318, 59 грн., 38% річних в сумі 3232, 65 грн., інфляційні в сумі 47, 18 грн. Заява підписана повноважною особою, розглянута та прийнята судом. Позовні вимоги розглянуті судом по суті з урахуванням даної заяви суду.

В судовому засіданні позивач вимоги підтримав.

Відповідач у жодне судове засідання не зявився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, хоча був повідомлений про розгляд справи належним чином.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №12908964 від 31.01.2012р. відповідач зареєстрований за адресою: 83092, АДРЕСА_1.

У звязку з наведеним, враховуючи неявку відповідача, справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки палива на умовах товарного кредиту №А-00000030 від 08.09.2011р. (далі по тексту Договір).

Строк дії Договору встановлено до 31.12.2012р. (п.7.1 Договору).

Таким чином, з пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах і іншого відповідачем не доведено.

Розділом 1 Договору визначено, що на умовах даного Договору продавець (позивач) зобовязується передати покупцю (відповідачу) бензин, дизельне паливо (далі товар) згідно специфікації, яка є невідємною частиною цього Договору, а покупець зобовязується прийняти та оплатити поставлений йому товар в строк та в порядку, встановленими цим Договором.

Якість, упаковка, маркування товару, порядок приймання товару визначені сторонами в розділах 2 та 3 Договору.

Ціна товару по кожній позиції визначена в Специфікації, яка є невідємною частиною цього Договору (п.4.3 Договору).

В Специфікації №1 від 08.09.2011р. до Договору, сторони визначили кількість та вартість товару, який повинен бути поставлений позивачем відповідачу 08.09.2011р.

Покупець зобовязується оплатити шляхом перерахування на поточний рахунок продавця вартість поставлених товарів в строк 3 днів з моменту отримання товару (п.4.5 Договору).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобовязання за Договором виконав належним чином, поставив відповідачу Товар, в підтвердження чого надав двосторонні товарно-транспортну накладну №А-0000000651 від 08.09.2011р. та видаткову накладну №А-0000000651 від 08.09.2011р.

Відповідач свої зобовязання за Договором не виконав, отриманий Товар у повному обсязі та у встановлені Договором строки не сплатив.

На підставі наведеного, враховуючи несплату відповідачем суми боргу в розмірі 10000, 00 грн., позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість в зазначеному розмірі в судовому порядку.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, з огляду на умови Договору, господарський суд дійшов висновку, що у відповідача значиться перед позивачем заборгованість в сумі 10000, 00 грн., яка є доведеною та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.4.1 Договору, сторони за цим Договором здійснюють взаємні розрахунки, які складаються з вартості товару вказаної в товарній накладній, а також відсотків за право користування товарним кредитом.

Пунктом 4.7 Договору визначено, що під час здійснення оплати після строку, вказаного в п.4.5 Договору (3 дні з моменту отримання товару), така оплата вважається простроченою. Під час прострочення оплати за цим Договором, з покупця стягуються відсотки за кожен день прострочення за користування товарним кредитом в розмірі 38% річних.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача суми 38% річних з 12.09.2011р. по 28.11.2011р. в сумі 3232, 65 грн., інфляційні з 12.09.2011р. по 28.11.2011р. в сумі 47, 18 грн.

Розрахунок заявлених до стягнення сум 38% річних та інфляційних перевірено судом та складають:

38% річних 3232, 65 грн.;

Інфляційні 80,04 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 47,18 грн., що не суперечить приписам діючого законодавства.

Таким чином, вимоги про стягнення 38% річних в сумі 3232, 65 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 47, 18 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.2.1 Договору, Покупець, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, а саме порушення строків оплати товару, вказаних в п.4.5 Договору сторони сплачують неустойку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1318, 59 грн. за період з 12.09.2011р. по 28.11.2011р., застосовуючи при цьому подвійну облікову ставку НБУ.

Судом перевірено розрахунок суми пені, такий розрахунок здійснено позивачем згідно умов Договору, відповідно до приписів чинного законодавства та арифметично вірно.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1318, 59 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні Товариства з обмеженою відповідальністю „НК АРТЕМІДА ЛТД”, м.Макіївка до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 10 000, 00 грн., пені в сумі 1318, 59 грн., 38% річних в сумі 3232, 65 грн., інфляційних в сумі 47, 18 грн. задовольнити.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (83092, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2, в АТ ОТП Банк м.Київ, МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „НК АРТЕМІДА ЛТД” (86114, Донецька обл.., м.Макіївка, вул.Перемоги, 1, ЄДРПОУ 37294433, п/р 26000010141886 в ПАТ КБ «ВТБ Банк» м.Донецьк, МФО 321767) заборгованість в сумі 10 000, 00 грн., пеню в сумі 1318, 59 грн., 38% річних в сумі 3232,65 грн., інфляційні в сумі 47, 18 грн., судовий збір в сумі 572,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 15.02.2012р.

Суддя Сгара Е.В.