Рішення № 21605806, 22.02.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2012 р.

Справа № 5004/23/12 за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "Укрбізнес"

до відповідача: Приватного підприємства "Волиньагропромбуд"

про стягнення заборгованості в сумі 4310грн., штрафу - 5655грн., інфляційних втрат - 80,37грн., 3% річних - 99,85грн.

Суддя Черняк Л.О.

При секретарі Хомич О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 представник (дов. від 01.12.2011 року),

від відповідача: н/з,

Оскільки представник позивача не заявив клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України розяснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.ст. 22, 29 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

Суть спору: позивач - приватна виробничо-комерційна фірма "Укрбізнес" просить стягнути з приватного підприємства "Волиньагропромбуд" заборгованість за поставлений товар у розмірі 4310,00грн., штраф - 5655грн., інфляційні втрати - 80,37грн., 3% річних - 99,85грн., 2000грн. за правову допомогу адвоката та витрати на судовий збір.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання не зявився, повноважного представника не направив, вимог ухвал суду від 10.01.2012 року та від 30.01.2012 року не виконав, письмових пояснень з приводу заявленого позову суду не надав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду спору(повідомлення про вручення поштового відправлення вх.№ 01-29/649/12д від 18.01.2011 року).

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на викладене, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Із досліджених матеріалів справи, пояснень представника позивача, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

20 травня 2011 року між приватною виробничо-комерційною фірмою «Укрбізнес»(постачальник) та приватним підприємством «Волиньагропромбуд»(покупець) укладено договір поставки продукції №62, згідно п.1.1 якого постачальник зобовязується передати (поставляти) покупцеві товар, а покупець зобовязується приймати вказаний товар і оплатити його на умовах даного договору.(а.с. 8).

На виконання зобов'язань по даному договору по видатковій накладні №УБ-0000342 від 20 травня 2011 р. товариству поставлено товар (цемент М-400) на суму 11310 грн. Про отримання товару відповідачем по вище зазначеній накладній свідчить підпис і печатка підприємства «Волиньагропромбуд»в реквізиті видаткових накладних «отримав»(а.с. 9).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що покупець зобовязаний розраховуватися за поставлений товар протягом десяти календарних днів.

Відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, сплативши 7000грн., що підтверджується підсумковою випискою по рахунку від 24.06.2011 року (а.с. 10). Часткова сплата боргу стверджує про погодження між сторонами умов договору поставки №62 від 20.05.2011року.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір поставки №62від 20.05.2011р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже враховуючи вище наведене, заборгованість відповідача у сумі 4310,00грн., підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з нього.

Згідно положень п. 6.2 договору у разі прострочення оплати отриманого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0.5 відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочення, а у разі прострочення оплати понад тридцять календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 50 відсотків від суми заборгованості. Відповідно до умов договору позивач просить суд стягнути лише штраф в сумі 5655грн. при наявності заборгованості 4310грн.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, дані норми закону надають право зменшити розмір штрафних санкцій, якщо вини є надмірно великими порівняно із збитками кредитора. Виходячи із наведеного судом враховується неспіврозмірність розміру штрафної санкції із сумою боргу, часткове виконання зобовязання відповідачем 7000грн., та відсутність у справі даних про наявність у позивача збитків внаслідок невиконання відповідачем грошового зобовязання за договором. Таким чином, оцінивши винятковість даного випадку, виходячи з інтересів сторін, суд вважає за доцільне, керуючись п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити належну до стягнення штрафну санкцію до 2000грн.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів невстановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача суд вважає, що до задоволення підлягає 3% річних у сумі 98,91грн., сума інфляційних нарахувань 78,87грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність заборгованості в заявленій позивачем сумі.

Вимога позивача про стягнення у відповідача витрат на правову допомогу у сумі 2000грн., підлягає до задоволення частково у сумі 1000 грн. при цьому суд виходить з такого.

Частина пята ст.49 ГПК України відносить до числа судових витрат суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката.

У пункті 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: "Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи".

Згідно листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. №01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»(із змінами та доповненнями) у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Позивачем не подано доказів в обґрунтування заявленої до стягнення суми витрат на адвокатські послуги, тому вони обмежуються судом.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно віднести на нього пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 536, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з відповідача - Приватного підприємства "Волиньагропромбуд" (Волинська область, Локачинський район, с. Зубильне, код 35873522) в користь Приватної виробничо-комерційної фірми "Укрбізнес" (м. Луцьк, вул. Карпенка Карого, код 21747447)

4310грн. основної заборгованості, 2000грн. штрафу, 78,87 грн. інфляційних втрат, 3% річних 98,91грн., 1000грн. витрат на правову допомогу, а також 992,26грн. витрат по оплаті судового збору.

3.В решті позову: в стягненні 3655грн. штрафу, 1.50 грн. інфляційних втрат, 0,94грн. 3 % річних, 1000грн. на правову допомогу відмовити.

Суддя Л. О. Черняк

Повний текст рішення

складено та підписано

22.02.12