Ухвала суду № 21600253, 19.01.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2012 р.Справа № 2-а-2765/10/2170 Категорія: 8.1.1Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі: головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Яковлева Ю.В,

судді Жука С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" та державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року у справі за позовом державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" до державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області про визнання нечинним податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Скадовський морський торговельний порт" звернулася до суду з позовом до ДПІ у Скадовському районі Херсонської області про визнання нечинним податкових повідомлень - рішень від 20.04.2010р. №0000112301/0, №0000102301/0 та від 18.05.2010р. № 0000112301/1, №0000162301/1.

Свої позовні вимоги ДП "Скадовський морський торговельний порт" обґрунтувало незаконністю спірних рішень відповідача.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року позов ДП "Скадовський морський торговельний порт" було задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Скадовському районі Херсонської області від 18.05.10р. №0000162301/1 (№0000102301/0) в частині нарахування податкових зобовязань з податку прибуток на суму 91659 грн. Визнанонедійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Скадовському районі Херсонської області від 15.06.2010р. №0000212301/1 (№0000212301/0). В решті позовних вимог було відмовлено.

Державне підприємство "Скадовський морський торговельний порт" в апеляційній скарзі просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його часткового задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акту перевірки від 06.04.2010р. №129/23/01125703 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р. відповідачем винесло наступні податкові повідомлення-рішення від 20.04.10р.:

- №0000102301/0, яким позивачу визначені податкові зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 111 131 грн., у тому числі 78927 грн. за основним платежем та 32204 грн. за штрафними санкціями;

- №0000112301/0, яким позивачу визначені податкові зобовязання з ПДВ на загальну суму 388 407 грн., у тому числі 258 938 грн. за основним платежем та 129 469 грн. за штрафними санкціями.

За результатами апеляційного оскарження позивачем зазначених повідомлень-рішень відповідачем винесено нові, аналогічні за змістом податкові повідомлення-рішення від 18.05.10р. №0000162301/1 по податку на прибуток на загальну суму 111 131 грн. та № 0000112301/1 по податку на додану вартість на загальну суму 388 407 грн.

Крім того, на підставі акту перевірки від 06.04.2010р. №129/23/01125703 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07.05.2010р. №0000212301/0, яким позивачу додатково донараховані штрафні санкції по податку на прибуток в сумі 1817,4 грн. у з вязку з тим, що відповідач при визначені зобовязань за цим податком у рішенні №0000102301/0 занизив належний до сплати розмір штрафних санкцій на суму 1817,4 грн. за несвоєчасну сплату податку на прибуток.

За результатами апеляційного оскарження позивачем рішення від 07.05.2010р. №0000212301/0 відповідач виніс аналогічне за змістом повідомлення-рішення від 15.06.2010р. №0000212301/1.

Таким чином, предметом оскарження позивачем в рамках даної адміністративної справи є винесені відповідачем за результатами апеляційного оскарження податкові повідомлення-рішення від 18.05.10р. №0000162301/1, № 0000112301/1 та від 15.06.2010р. №0000212301/1, які є чинними на час розгляду справи.

При проведені перевірки відповідач встановив, що позивач при складані декларації з податку на прибуток до валових доходів не включив доходи від продажу іноземної валюти в сумі 1645470,0 грн., а до валових витрат не включив балансову вартість такої іноземної валюти на суму 1645470,0 грн.

Відповідно до пп..7.3.5. п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі-Закон №334) валові доходи підприємства збільшуються на суму коштів, отриманих від продажу іноземної валюти за гривні, при цьому валові витрати платника податку збільшуються на балансову вартість цієї проданої іноземної валюти.

Відповідно до акту перевірки заниження валових доходів на суму 202 727 грн. та завищення валових витрат на суму 173 838,0 грн. стало підставою для донарахування позивачу зобовязань по податку на прибуток за основним платежем на суму 78927 грн., а також для зменшення задекларованих позивачем збитків на суму 60856,0 грн.

Таким чином, база для обрахування зобовязань по податку на прибуток за спірними повідомленнями-рішеннями дорівнює 315709 грн.. (202727 + 173838 60856 = 315709), з якої визначені зобовязання за основним платежем в розмірі 78927 грн. (315709 х25% =78927).

За висновками відповідача позивач занизив валові доходи внаслідок неправомірного невключення до складу валових доходів приросту балансової вартості покупних запасів на суму 189977,0 грн. та безповоротної допомоги, наданої позивачу на суму 12750,0 грн.

За актом перевірки позивач при складанні розрахунку приросту (убутку) покупних запасів до балансової вартості цих запасів включив матеріальні цінності на загальну суму 101441,0 грн., які отримані від демонтажу (списання) основних засобів (отримані безкоштовно), отримані без вимоги сплати їх вартості від державного підприємства «Хорлівський морський торгівельний портовий пункт», використані на будівництво основних фондів, та списані матеріали у звязку з псуванням.

Також до зазначеного розрахунку позивачем включено вартість товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 43692,0, придбаних в інтересах ДП «Хорлівський торгівельний портовий пункт»та переданих йому безкоштовно, тобто не використаних у господарській діяльності позивача. Крім того, при складені розрахунку приросту покупних запасів позивач включив до цього розрахунку показники, які не підтверджені даними бухгалтерського та податкового обліків платника податків на загальну суму 44844,0 грн.

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону №334 платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

За п.5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За п.1.32 ст.1 Закону №334 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пп.5.3.2 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не включається до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, та будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач правомірно виключив із розрахунку приросту (убутку) покупних запасів позивача вартість безоплатно отриманих позивачем товарів від ДП «Хорлівський морський торгівельний портовий пункт», а також вартість безкоштовно отриманих матеріалів у результаті демонтажу (списання) основних фондів, списаних та невикористаних у господарській діяльності матеріалів та матеріалів, використаних на будівництво основних фондів, а також вартість запасів, не підтверджених даними податкового та бухгалтерського обліків позивача.

У ході розгляду справи позивач заперечував проти проведення ним відображених в акті перевірки господарських операцій з ДП «Хорлівський морський торгівельний портовий пункт», і посилався на те, що окремі матеріальні цінності та послуги придбавались ним для використання відокремленим структурним підрозділом позивача, що розташований у с.Хорли Каланчацького району на території портового пункту, і який не зареєстрований окремою юридичною особою та не має відокремленого від позивача бухгалтерського обліку, тобто ці матеріали використовувалися безпосередньо в господарській діяльності позивача.

Відповідач з цього приводу зазначає, що позивач зареєстрований як окрема юридична особа, зареєстрована в Чаплинській МДПІ як самостійний платник податку на прибуток, податку на додану вартість та інших податків. Дані про те, що на території зазначеного портопункту веде господарську діяльність відокремлений структурний підрозділ позивача відсутні.

Відповідно до п.2.1.3 ст. 2 Закону №334 платниками податку на прибуток є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади. Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Позивач не надав суду належних доказів існування в с.Хорли свого відокремленого структурного підрозділу, за яким би була закріплена земельна ділянка, обєкти нерухомості, і який би був зареєстрованим платником податків в податковому органі за місцем свого розташування.

Відповідно до наданого відповідачем акту перевірки Державного підприємства «Хорлівський морський торгівельний портовий пункт»від 23.03.2010р., проведеного Чаплинською МДПІ, вбачається проведення цим підприємством з позивачем господарських операцій, які стали підставою для нарахування позивачу податкових зобовязань за спірними рішеннями.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач безкоштовно отримував від іншої юридичної особи та передавав іншій юридичній особі товарно-матеріальні цінності, яка є самостійним платником податку на прибуток та ПДВ, тобто придбані для подальшої безоплатної передачі матеріальні цінності та послуги не передбачались для використання позивачем у його господарській діяльності для отримання оподатковуваного прибутку.

Колегія суддів вважає промірним висновок відповідача про неправомірне заниження позивачем валового доходу на 189977 грн. у звязку з неналежним складанням розрахунку приросту (убутку) покупних запасів.

Іншою обставиною, яка вплинула на збільшення валового доходу за наслідками перевірки, була оцінка відповідачем операції з оприбуткуванням позивачем отриманих від ДП «Хорлівський морський торгівельний портовий пункт»паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 12750, грн.

Відповідач вважає, що отримане від зазначеного СПД дизельне паливо за накладною від 30.05.2009р. у кількості 3000л. на суму 12750,0 грн. є таким, що відвантажене позивачу без вимоги про сплату його вартості, оскільки ця операція не передбачала подальших розрахунків за отриманий товар. На думку відповідача, отримані безоплатно ТМЦ є доходами, які підлягають оподаткуванню за нормами пп..4.1.6 п.4.1 ст.4. Закону №334, як доходи з інших джерел у вигляді: вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді. За даними перевірки позивач цю операцію відобразив по бухгалтерському рахунку 683 «Внутрішні розрахунки», тобто по бухгалтерському рахунку, який не передбачав обовязків по оплаті вартості цього товару.

Позивач при оцінці цієї операції вказує на її внутрішньогосподарське значення, а тому вважає, що не отримував товари від іншого СПД, а відбулось лише переміщення товарів в межах одного СПД.

Фактичні обставини взаємовідносин позивача з ДП «Хорлівський морський торгівельний портовий пункт»спростовують твердження позивача про внутрішньогосподарське переміщення дизпалива на суму 12750,0 грн., і підтверджують позицію відповідача з цього питання.

Висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат на суму 173838,0 грн. ґрунтується на тому, що позивач до складу валових витрат включив нараховану заробітну плату працівникам, які фактично працювали в ДП «Хорлівський морський торгівельний портовий пункт», у сумі 120520,0 грн., а також нарахування до державних цільових фондів на цю заробітну плату в розмірі 44990,0 грн. та оплату вартості послуг з охорони, наданих в інтересах позивача в сумі 8328,0 грн.

В обґрунтування цих висновків відповідач посилається на те, що ці витрати не повязані з веденням господарської діяльності позивача.

При складанні декларації з податку на прибуток до валових витрат платника податків включаються лише витрати цього платника податків, повязані з отримання доходу (прибутку), який підлягає оподаткуванню.

Оскільки фактичне існування відокремленого підрозділу позивача в с.Хорли не доведено, а підтверджені господарські відносини позивача з ДП «Хорлівський морський торгівельний портовий пункт», колегія суддів вважає правомірним виключенням з валових витрат позивача витрат на загальну суму 173838,0 грн., які повязані із діяльністю ДП «Хорлівський морський торгівельний портовий пункт».

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки акту перевірки щодо виявлених в ході перевірки порушень позивачем вимог Закону №334, які стали підставою для винесення спірних повідомлень-рішень по податку на прибуток №0000162301/1 та №0000212301/1.

Згідно акту перевірки підставою для донарахування позивачу зобовязань по ПДВ на суму 258938,0 грн. за основним платежем стали висновки відповідача про заниження позивачем зобовязань по ПДВ на суму 9808,0 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ на 249130,0 грн.

Висновок про заниження позивачем зобовязань по ПДВ ґрунтується на тому, що позивач при безоплатній передачі товарів державному підприємству «Хорлівський морський торгівельний портовий пункт», який є платником податку на додану вартість, не нарахував ПДВ на вартість переданих товарів та не збільшив зобовязання з ПДВ на раніше придбані товари, що використані на невиробничі цілі.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі-Закон №168) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт). Об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За пп..7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання.

Таким чином, позивач при відвантажені товарів іншому платникові податків, в даному випадку - ДП «Хорлівський морський торгівельний портовий пункт», зобовязаний був нарахувати ПДВ на вартість цих товарів та включити цей податок до податкових зобовязань декларації з ПДВ.

В ході розгляду справи позивач не спростовуваввисновок відповідача про використання нимчастини придбаних ТМЦ на невиробничі цілі, податок на додану вартість з яких у сумі 1070,0 грн. включено до податкового кредиту у момент придбання цих товарів, тому колегія суддів вважає, що позивач при складанні декларації з ПДВ повинен був вважати ці товари умовно проданими, а ПДВ з цього продажу включити до податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки відповідача щодо неправомірного заниження позивачем своїх зобовязань з ПДВ за перевірений період на суму 9808,0 грн..

Згідно акту перевірки завищення позивачем податкового кредиту на суму 249130,0 грн. відбулось у звязку з включенням до його складу ПДВ в сумі 11188,0 грн. по операціям, які повязані із переміщенням до портопункту в с.Хорли вантажного крану «Ганц», який використовувався іншим платником податку на додану вартість - ДП «Хорлівський морський торгівельний портовий пункт», а також неправомірним включенням частини ПДВ у сумі 237942,0 грн. за результати розподілу податкового кредиту між пільговими та оподатковуваними операціями з податку на додану вартість.

Як вже зазначено вище, до складу податкового кредиту відносяться суми сплаченого податку на додану вартість у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) для використання їх в господарській діяльності платника податків в межах його оподатковуваних операцій.

Оскільки операції по переміщенню крана «Ганц»проведені в інтересах іншого платника податку на додану вартість і не повязані з оподатковуваними операціями позивача, правомірним є виключення відповідачем зі складу податкового кредиту ПДВ в сумі 11188,0 грн.,сплаченого позивачем по цим операціям.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що в порушення пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168 позивач зависив податковий кредит на 237942,0 грн. внаслідок невірного визначення питомої ваги оподатковуваних операцій з ПДВ, у разі, коли товари (роботи, послуги) виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні.

Відповідно до пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168 у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

За перевірений період у процесі здійснення господарської діяльності позивач здійснював операції, які оподатковувались податком на додану вартість та звільнялись від оподаткування цим податком. Для потреб цих видів діяльності позивач придбавав товари (роботи, послуги), при придбані яких нараховувався податок на додану вартість. При складанні декларації з ПДВ позивач здійснював розподіл податку на додану вартість, сплаченого постачальникам товарів, між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями, виходячи з розрахованого коефіцієнту оподатковуваних операцій, та застосовував цей коефіцієнт до тієї частини податкового кредиту, яка відповідає частці використання лише тих товарів (робіт, послуг), що безпосередньо використовуються як оподатковуваних так і неоподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідач не оспорює правильність розрахунку позивачем зазначеного коефіцієнту, але вважає, що цей коефіцієнт підлягає застосуванню до всього податкового кредиту звітного податкового періоду.

При вирішенні цього питання колегія суддів враховує, що законодавством України з податку на додану вартість не передбачено механізму розподілу податкового кредиту в залежності від приналежності операцій з придбання товарів (робіт, послуг) до оподатковуваних або неоподатковуваних.

Виходячи з економічного змісту пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168, коефіцієнт питомої ваги оподатковуваних операцій з ПДВ підлягає застосуванню до всього податкового кредиту звітного періоду, а не лише до частці податкового кредиту, що безпосередньо використовується в оподатковуваних і неоподатковуваних операціях.

Таким чином, відповідач правомірно визначив позивачу зобовязання з податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями рішеннями №№ 0000112301/0, 0000112301/1.

Відповідно до пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання. Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку. У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість.

З цього слідує, що неправомірно віднесений позивачем до податкового кредиту ПДВ в сумі 237942,0 грн. внаслідок невірного визначення питомої ваги оподатковуваних операцій з ПДВ, повинен був бути віднесений до валових витрат.

Відповідно до пп.2.3.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень.

Оскільки обставини із завищення позивачем податкового кредиту внаслідок невірного визначення питомої ваги оподатковуваних операцій з ПДВ стали відомі відповідачу під час проведення перевірки, колегія суддів вважає, що відповідач повинен був врахувати це порушення і віднести суму ПДВ в розмірі 237942 грн. до валових витрат позивача. Тобто, відповідач зобовязаний був зменшити базу для нарахування позивачу зобовязань по податку на прибуток на суму 237942,0 грн..

Таким чином, за наслідками перевірки відповідач повинен був визначити позивачу зобовязання з податку на прибуток в розмірі 19472,0 грн. (( 315709-237942)*25%).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткову обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Частинами 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" та державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року у справі за позовом державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" до державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області про визнання нечинним податкових повідомлень - рішень від 20 квітня 2010 року №0000112301/0, №0000102301/0 та від 18 травня 2010 року № 0000112301/1, №0000162301/1 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І.Жук/