Ухвала суду № 21592746, 26.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7043/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" січня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Мацедонської В.Е., Петрика І.Й.

за участю секретаря Копистко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європроект Україна" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Європроект Україна" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 травня 2011 року № 0023211501/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 липня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2011 року № 0023211501/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 38663,60 грн..

Не погоджуючись з прийнятою постановою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявились в судове засідання перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Європроект Україна" зареєстроване Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 10.03.2009 року, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва та є платником податку на прибуток.

Як вбачається зі статуту ТОВ "Європроект Україна", єдиним засновником позивача є резидент Кіпру - компанія «Епіо Холдинг Компані Лімітед».

17 лютого 2011 року позивачем було сплачено до державного бюджету суму податку на прибуток за 4 квартал 2010 року у розмірі 193 323,00 грн. згідно платіжних доручень № 574 від 17.02.2011 року (а.с.7) та №793 від 17.02.2011 року (а.с.71).

Сплата податку була здійснена позивачем на рахунок № 31118009700010 в ГУ ДКУ України у м. Києві, отримувач УДК у Солом'янському районі м. Києва.

28 лютого 2011 року позивача було повідомлено про те, що податок на прибуток за 4 квартал 2010 року був їм сплачений за невірними реквізитами (тобто на розподільчий рахунок казначейства, на який податок на прибуток сплачувався вітчизняними підприємствами, в той час як повинен був сплачений на розподільчий рахунок, встановлений для підприємств, створених за участю іноземних інвесторів).

У зв'язку з цим, позивач звернувся до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва з листами від 02.03.2011 р. №11 та від 21.03.2001 р. №12 про зарахування сплачених коштів у розмірі 173 323,00 грн. згідно платіжного доручення № 793 від 17.02.2011 р. та у розмірі 20 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 574 від 17.02.2011 р. на рахунок № 31114003700010 в ГУ ДКУ України у м. Києві, отримувач УДК у Солом'янському районі м. Києва.

12 травня 2005 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Європроект" з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, за результатами якої було складено Акт про результати камеральної перевірки № 4724/15-1-36406748 від 12 травня 2011 року.

Вказаним Актом перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, яке полягало у несвоєчасній сплаті податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів.

12 травня 2010 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0023211501/0, якими позивачу за порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, на підставі вищевказаного Акту перевірки, нараховано суму штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 38 664,60 грн., що становить 20% від суми несвоєчасно сплаченого податку.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, однак розмір штрафних санкцій було визначено відповідачем невірно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Даючи правову оцінку правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010, № 2755-VI

Згідно п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п.49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, за кожний звітний період щодо кожного окремого податку, незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49).

Пунктом 152.9. встановлено податковий період для податку на прибуток, відповідно до якого використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Підпунктом 49.18.2. ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток за 4 квартал 2010 року № 9006823455 від 08.02.2011 р. із самостійним визначенням податкового зобов'язання у сумі 193 323,00 грн.

Відповідно до пункту 54.1 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 57.1. зазначеного Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи граничний строк сплати податкового зобов'язання з вказаного податку - 19 лютого 2011 року.

17 лютого 2011 року позивачем було сплачено до державного бюджету суму податку на прибуток за 4 квартал 2010 року у розмірі 193 323,00 грн., але не на той рахунок.

31.03.2011 року було здійснено зарахування сплачених коштів у розмірі 173 323,00 грн. згідно платіжного доручення № 793 від 17.02.2011 року.

12.04.2001 року було здійснено зарахування сплачених коштів у розмірі 20 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 574 від 17.02.2011 року.

Таким чином, фактично затримка сплати узгодженої суми податкового зобов'язання склала 40 календарних днів в частині 173 323,00 грн. та 52 календарних дні в частині 20 000,00 грн.

В порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинста України позивачем не доведено вину відподача в перерахунку коштів не на той номер рахунку.

Відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків передбачена пунктом 126.1 Податкового кодексу України, згідно якого у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 2.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги твердження представників позивача про своєчасність перерахування грошових коштів в розмірі 193 323,00 грн., які помилково направлені позивачем на невірний розрахунковий рахунок, суд не бере до уваги, оскільки несвоєчасна сплата податку незалежно від причин, за яких вона відбулася, є порушенням пунктом 57.1. Податкового кодексу України.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем порушено 57.1. статті 57 Податкового кодексу України та несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання на термін, що перевищував 30 календарних днів.

Таким чином, відповідач доведено, що перерахування грошових коштів відбулось несвоєчасно з вини підприємства.

Стосовно нараховання суми штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 38 664,60 грн. колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо їх неправомірності зважаючи на наступне.

Відповідно до положення підрозділу 10 «Інші перехідні положення»розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України, пунктом 7 якого встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Оскільки, порушення податкового законодавства, яке полягало у несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобов'язання, мало місце протягом вказаного вище періоду, штрафні санкції до позивача підлягали застосуванню у розмірі 1 грн.

Разом з тим, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що штрафна санкція, передбачена п. 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, не може бути застосована до позивача з урахуванням того, що податкове зобов'язання сплачувалось позивачем за 2010 рік, оскільки визначальним відповідно до п.7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України є момент порушення податкового законодавства.

Враховуючи те, що ТОВ «Європроект Україна»було допущено порушення податкового законодавства в період з 20.02.2011 року до 12.04.2011 року, то за вказане порушення податковим органом повинна була бути застосована штрафна санкція у розмірі 1 гривні.

Таким чином, відповідач неправомірно нарахував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 38664,60 грн.

Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 31 січня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Мацедонська В.Е. Петрик І.Й.