Ухвала суду № 21591067, 02.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3616/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.М.

За участю секретаря судового засідання: Гуменюк С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.11р. у справі №2а-3616/11/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК Стандарт-Сервіс»про припинення юридичної особи

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання недійсним статуту ТОВ «ВБК Стандарт-Сервіс»(код ЄДРПОУ 37044958), запису про проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК Стандарт-Сервіс»(код ЄДРПОУ 37044958) через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути та припинення юридичної особи (з урахуванням уточнених позовних вимог а.с 26).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.11р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом при винесенні рішення не враховано, що податковий орган наділений повноваженнями звертатися до суду з вимогами про припинення юридичної особи з підстав порушення субєктами господарської діяльності вимог закону при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

У судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що до компетенції органів державної податкової служби не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому звернення до суду з даним позовом виходить за межі повноважень органів державної податкової служби.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 20.1.12. Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Згідно зі статтею 247 Господарського кодексу України, у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.

Як встановлює норма п. 6 ст. 58 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання ліквідується: за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті; у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено; у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом; у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним, та розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 110 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (пункт другий частини першої). Згідно з частиною другою зазначеної правової норми, вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Таким чином, ст. 110 Цивільного кодексу України чітко визначено обмежений перелік субєктів, що мають право предявляти вищезазначені вимоги.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від від 4 грудня 1990 року N 509-XII, завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; надання податкових консультацій; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення..

З системного аналізу норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні та Податкового кодексу України вбачається, що до компетенції органів державної податкової служби віднесено контроль за додержанням податкового законодавства.

Водночас, відповідно до частин 1 та 2 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»від 15 травня 2003 року N 755-IV, державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації. Спеціально уповноваженим органом з питань державної регуляторної політики, державної реєстрації, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності, яким відповідно до Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 р. № 667, є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд першої інстанції аналізуючи норми законодавства дійшов вірного висновку про те, що право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, передбачене п.п. 20.1.12. Податкового кодексу України, не включає права на вимогу щодо визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Водночас, судом не заперечується право органів державної податкової служби на звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи чи припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у звязку з неподанням податкової звітності.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що перелік підстав для можливого закриття провадження у справі, визначений частиною першою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Відповідно до частини другої зазначеної правової норми, у випадку, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Частиною другою зазначеної правової норми визначено, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд дійшов вірного висновку про те, що у випадку подання позову субєктом владних повноважень з перевищенням наданих йому законом повноважень, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Закриття провадження судом вбачається можливим тільки у разі відсутності владних повноважень сторони процесу як субєкта владних повноважень (а не відсутності конкретних повноважень щодо заявлених вимог), або у випадку прямого визначення Законом іншої юрисдикції заявлених вимог.

Отже, висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог про припинення юридичної особи з мотивів порушення, допущених при її створенні правомірний

Крім того, позивачем не було доведено, а судом не встановлено порушень закону при здійсненні державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК Стандарт-Сервіс», які не можуть бути усунені.

Належні та допустимі докази (вирок суду щодо встановлення фіктивності підприємства, висновки експертизи тощо) здійснення підписів на установчих та фінансово-господарських документах не засновником підприємства в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.11р. у справі №2а-3616/11/2670 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.11р. у справі №2а-3616/11/2670 - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.М.

Глущенко Я.Б.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є. Глущенко Я.Б.