Постанова № 21586645, 10.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 січня 2012 року 10:27 № 2а-13670/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 13.10.2011р. б/н),

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 03.01.2012р. № 8/9/10-009),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Експо-Плюс»

до Держаної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 вересня 2011 року № 00001332307/0, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Експо-Плюс»заявлені позовні вимоги до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 вересня 2011 року № 00001332307/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту, а тому спірне податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що висновки акта перевірки не були спростовані позивачем та свідчать про заниження позивачем сум податкового зобовязання з податку на додану вартість, а тому донарахування спірним податковим повідомленням рішення сум податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) відповідає вимогам законодавства.

В судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судових засіданнях заперечували проти позовних вимог та просили відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що ТОВ «Експо-Плюс»було зареєстровано Голосіївською районною державної адміністрацією у м. Києві 08 листопада 2007 року № 10681020000021330 (ідентифікаційний код 35509577).

ТОВ «Експо-Плюс»перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 09 листопада 2007 року згідно Довідки про взяття на облік платника податків (Форма № 4-ОПП) від 04 червня 2008 року № 53125/10/29-218.

У період, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17 липня 2008 року № 100129129, виданого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер 355095726500, ТОВ «Експо-Плюс»було зареєстровано платником податку на додану вартість з 19 листопада 2007 року по 27 листопада 2009 року.

Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17 липня 2008 року № 100129129 було анульовано 27 листопада 2009 року.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 003296 від 02 червня 2008 року до видів діяльності ТОВ «Експо-Плюс»за КВЕД відноситься, зокрема 70.12.0 Купівля та продаж власного нерухомого майна, 65.23.0 Інше фінансове посередництво, 74.11.2 Нотаріальна та інша юридична діяльність, 74.13.0 Дослідження конюнктури ринку та виявлення суспільної думки, 74.20.1 Діяльність у сфері інжинірингу, 74.87.0 Надання інших комерційних послуг.

Посадові особи ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі направлення від 14 липня 2011 року № 2145/23-70 та наказу від 12 липня 2011 року № 2005 та на виконання постанови старшого слідчого з ОВС слідчого управління ПМ ДПА України, підполковника податкової міліції В.І. Небелюка від 21 березня 2011 року провели документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Експо-Плюс»(код ЄДРПОУ 35509577) стосовно взаємовідносин з ТОВ КФ «Престиж-Трейд»(код за ЄДРПОУ 34645092), ТОВ «Сітілайн»(код за ЄДРПОУ 32445867), ТОВ «Універсалсервіс-ЛТД»(код за ЄДРПОУ 33921977), ТОВ «Фагот»(код за ЄДРПОУ 31608110), ТОВ «Ксоракс»(код за ЄДРПОУ 35912189), ПП «Нота Плюс»(код за ЄДРПОУ 33401459), ТОВ «Аверт-Сейл»(код за ЄДРПОУ 34587057), ТОВ КФ «Універсал-Трейд»(код за ЄДРПОУ 24585725), ТОВ «Стройбудмастер»(код за ЄДРПОУ 34809090), ТОВ «Матрікс-Люкс»(код за ЄДРПОУ 36060216), ТОВ ФК «Фагот»(код за ЄДРПОУ 32049508), ЗАТ «МПК»(код за ЄДРПОУ 32668301), ПП «Урай»(код за ЄДРПОУ 33880270), ПП «ТЕК»(код за ЄДРПОУ 33493230), ТОВ «Клондайк»(код за ЄДРПОУ 32113782), ТОВ «Сільва та Гавана Груп»(код за ЄДРПОУ 34881621), ТОВ «Укрспецстрой-СК»(код за ЄДРПОУ 33922001) та ПП «Афіна Інтернешл»(код за ЄДРПОУ 31156055) та ТОВ «Будівельно-монтажне управління-025»(код за ЄДРПОУ 35316968) за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р., за результатами якої було складено Акт від 29 липня 2011 року № 363/1-23-70-35509577.

В ході перевірки було встановлено у підприємств, з якими ТОВ «Експо-Плюс»мало правовідносини (ТОВ «Будівельно-монтажне управління-025»та ТОВ «Клондайк»), згідно податкової звітності відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, тобто відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобовязань по укладених угодах та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобовязань, що свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Будівельно-монтажне управління-025»та ТОВ «Клондайк»на створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, тобто про фіктивність укладених з ТОВ «Експо-Плюс»угод.

Перевіркою було також встановлено, що відповідно постанови старшого слідчого з ОВС Слідчого управління податкової міліції ДПА України підполковника податкової міліції Небелюка В.І. встановлено, що слідчим управлінням податкової міліції ДПА України розслідується кримінальна справа № 69-0105 порушена за фактами фіктивного підприємництва і умисного ухилення від сплати податків, вчинених невстановленими особами за попередньою змовою групою осіб - учасниками очолюваної ОСОБА_6 та ОСОБА_7 злочинної організації, з незаконного проведення користувачів злочинними послугами вказаної організації, з незаконного проведення безготівкових коштів у готівку, за ознаками злочинів передбачених ст. 28 ч. 2, ст. 205 ч. 2, ст. 212 ч. 3, ст. 27 ч. 5 Кримінального кодексу України.

Для функціонування зазначеної схеми вказана група осіб, без справжнього наміру здійснювати діяльність, повязану з виробництвом та продажем ТМЦ, виконання робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, створили та придбали ряд субєктів підприємницької діяльності зареєстрованих на «підставних»осіб, серед яких ТОВ «Клондайк»та ТОВ «Будівельно-монтажне управління-025», які здійснювали операції щодо незаконного переказу безготівкових коштів, перерахованих з поточних рахунків різних субєктів підприємницької діяльності будь-якої форми власності через поточні рахунки ФСПД, у готівку.

Використовуючи реквізити та банківські рахунки даних підприємств вказана група осіб документально оформлювала неіснуючі операції та отримання ТМЦ, робіт, послуг, дані документи передавались замовникам послуг для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, заниження своїх податкових зобовязань з податку на додану вартість і податку на прибуток підприємства, незаконного відшкодування ПДВ.

З урахуванням викладеного в акті перевірки зроблено висновок про нікчемність, укладених ТОВ «Експо-Плюс»з ТОВ «Будівельно-монтажне управління-025»та ТОВ «Клондайк»угод, та зроблено висновок про порушення ТОВ «Експо-Плюс», зокрема пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/9/-ВР та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення підприємством залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 Декларації з ПДВ) у сумі 136256, 00 грн., а саме по періодах: у квітні 2008 року у сумі 42, 00 грн., у травні 2008 року у сумі 50303, 00 грн., у червні 2008 року у сумі 12464, 00 грн., у липні 2008 року 45243, 00 грн., у серпні 2008 року у сумі 5051, 00 грн., у грудні 2008 року у сумі 9483, 00 грн., у червні 2009 року у сумі 13670, 00 грн., а також до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 27 Декларації з ПДВ) на загальну суму 49813, 00 грн., а саме: за квітень 2008 року в розмірі 49813, 00 грн.

Позивач подав до податкового органу заперечення на Акт перевірки 05 серпня 2011 року № 05/01.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 10 серпня 2011 року № 80/1-23-70-35509577, було зазначено про проведення перевірки у відповідності з вимогами чинного законодавства та відсутності підстав для перегляду висновків акта перевірки.

10 серпня 2011 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі Акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0000133307/0, яким згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абзацом першим п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Експо-Плюс»збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 62266, 20 грн., у тому числі 49813, 00 грн. основний платіж та 12453, 20 грн. штрафні (фінансові) санкції.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та визначав платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету) (далі Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобовязань.

Обовязкові реквізити податкової накладної визначені в підпункті 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом першим підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року за № 233/2037, (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом пятим Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996 - ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі Закон № 996 ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996 ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996 ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996 ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх обєднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні»(п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредиту формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

В ході судового розгляду також було встановлено, що позивачем було укладено з ТОВ «Будівельно-монтажне управління-025»Договір про виконання робіт від 07 квітня 2008 року № б/н (далі Договір), за умовами п. 2.1 Розділу 2 якого ТОВ «Будівельно-монтажне управління-025»(Виконавець) зобовязується виконати за поетапними завданнями ТОВ «Експо-Плюс»(Замовника), які складаються окремими додатками до Договору, а Замовник зобовязується прийняти до оплати ремонтно-оздоблювальні роботи по Обєкту.

Відповідно до Розділу 1 Договору терміни, що вживаються в цьому договорі, означають наступне: «Сторони»- Замовник і Виконавець, «Договір»- даний договір, включаючи всі Додатки до нього, Доповнення і угоди, що підписані Сторонами на виконання предмету Договору, визначеного п. 2, «Обєкт»- нежилі приміщення № 102,103 житлового комплексу, розташованого за адресою: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 59.

Загальна вартість робіт, які Виконавець зобовязаний виконати відповідно до предмету цього Договору, є сумою всіх додатків складених і підписаних сторонами за період дії договору (п.4.1 Розділу 4 Договору).

Договірна ціна переглядається сторонами в обовязковому порядку в сторону збільшення за наступних обставин: зміни обсягів і складу Проектних робіт за рішенням Замовника, зупинка виконання робіт за рішенням Замовника, зміна рішення або з вини Замовника строків виконання Проектних робіт ( п. 4.2 Розділу 4 Договору).

Виконавець зобовязаний виконати передбачені предметом цього Договору ремонтні роботи строком вказаним у додатку, який обраховується від дати надходження коштів на рахунок Виконавця (п. 5.1 Розділу 5 Договору).

Відповідно п. 6.1 та п. 6.2 Розділу 6 Договору для забезпечення виконання робіт, передбачених предметом цього Договору, Замовник не пізніше 5 (пяти) календарних днів з дати підписання Сторонами кожного додатку сплачує Виконавцю в якості завдатку Аванс в розмірі 80% (вісімдесят відсотків) від ціни вказаної у додатку. Оплата решти 20 % (двадцяти відсотків) від ціни вказаної у додатку, здійснюється Замовником протягом 5 (пяти) календарних днів після підписання Сторонами Акту приймання-передачі робіт.

Здача-приймання виконаних робіт оформляється Актом приймання виконаних робіт (п. 7.1 Розділу 7 Договору).

Договір вступає в силу після його підписання, а також усіх додатків до нього і діє до повного його виконання Сторонами. Усі додатки та додаткові угоди до цього Договору є невідємною частиною (п. 9.7, п. 9.8 Розділу 9 Договору).

До Договору були складені сторонами Договору Додаток № 1 від 14 квітня 2008 року, Додаток № 2 від 27 травня 2008 року, Додаток № 3 від 23 липня 2008 року, Додаток № 5 від 03 грудня 2008 року, якими переблагалось перелік та вартість ремонтних робіт третього етапу по облаштуванню Обєкту.

При цьому згідно свідоцтво про право власності від 14 грудня 2007 року та від 10 липня 2008 року, виданих на підставі наказів Головного управління комунальної власності від 14 грудня 2007 року № 1617-В та від 10 липня 2008 року № 968-В, ТОВ «Експо-Плюс»(ідентифікаційний код 35509577) належать на праві приватної власності нежилі приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень № 3) та № 1 (групи приміщень № 126) загальною площею 1151,00 кв. м. та 212,60 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 59 (літера А).

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується Актами здачі прийняття робіт (надання послуг) від 19 грудня 2008 року № ОУ-1512/5 на загальну вартість ремонтних робіт з ПДВ 56898, 00 грн. (47415, 00 грн. без ПДВ), від 27 серпня 2008 року № ОУ-2308/7 на загальну вартість ремонтних робіт з ПДВ 151527, 96 грн. (126273, 30 грн. без ПДВ), від 09 липня 2008 року № ОУ-1803/8 на загальну вартість ремонтних робіт з ПДВ 373911, 00 грн. (311592, 50 грн. без ПДВ), від 09 липня 2008 року № ОУ-1803/10 на загальну вартість ремонтних робіт з ПДВ 377270, 96 грн. (314 392, 47 грн. без ПДВ).

Згідно вказаних актів Виконавцем були проведені роботи по Договору та згідно Додатків № 1, № 2, № 3 та № 5 до нього. Сторони претензій одна до одної не мають.

ТОВ «Будівельно-монтажне управління-025»виписало позивачу наступні податкові накладні: від 08 грудня 2008 року № 209 на загальну суму 45518, 40 грн., в тому числі 7586, 40 грн. податок на додану вартість, від 22 грудня 2008 року № 212 на загальну суму 11379, 60 грн., в тому числі 1896, 60 грн. податок на додану вартість, від 28 серпня 2008 року № 145 на загальну суму 30305, 59 грн., в тому числі 5050, 93 грн. податок на додану вартість, від 09 липня 2008 року № 111 на загальну суму 74782, 20 грн., в тому числі 12463, 70 грн. податок на додану вартість, від 23 липня 2008 року № 126 на загальну суму 121222, 37 грн., в тому числі 20203, 73 грн. податок на додану вартість, від 30 липня 2008 року № 129 на загальну суму 75454, 19 грн., в тому числі 12575, 70 грн. податок на додану вартість, від 30 травня 2008 року № 67 на загальну суму 301 816, 77 грн., в тому числі 50302, 80 грн. податок на додану вартість, від 14 квітня 2008 року № 50 на загальну суму 299128, 80 грн., в тому числі 49854, 80 грн. податок на додану вартість, згідно яких поставлені ремонтні роботи по Договору та згідно Додатків № 1, № 2, № 3 та № 5 до нього.

В ході судового розгляду було також встановлено, що між ТОВ «Експо-Плюс»та ТОВ «Клондайк»було укладено усну угоду про постачання системи вентиляції DAIKIN RZQ 200 B8W1B.

Факт поставки підтверджується видатковою накладною від 19 червня 2009 року № КЛ-1706/01 на систему вентиляції DAIKIN RZQ 200 B8W1B вартістю 82020, 00 грн., в тому числі 13670, 00 грн. податок на додану вартість.

ТОВ «Клондайк»при поставці системи вентиляції виписало податкову накладну від 19 червня 2009 року № 1906/01 на загальну суму 82020, 00 грн., в тому числі 13670, 00 грн. податок на додану вартість.

Відповідно до Акта приймання передачі (внутрішнього переміщення)(форма № ОЗ-1) від 30 червня 2009 року ТОВ «Експо-Плюс», який в силу Наказу Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку»застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих обєктів, для обліку вводу їх в експлуатацію, за винятком тих випадків, коли введення обєктів в дію повинно у відповідності з існуючим законодавством оформлятися в особливому порядку, для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів із одного цеху (відділу, дільниці) в інший, для оформлення передачі основних засобів зі складу (із запасу) в експлуатацію, а також для виключення із складу основних засобів при передачі іншому підприємству (організації), на підставі наказу по ТОВ «Експо-Плюс»від 30 червня 2009 року було введено в експлуатацію систему вентиляції DAIKIN.

Оплата вартості ремонтних робіт та вартості системи вентиляції підтверджується банківськими виписками по рахунку ТОВ «Експо-Плюс»з відмітками банку, копії яких наявні в матеріалах справи.

Отже, позивачем придбавались ремонті роботи власного нежилого приміщення та основні фонди (системам вентиляції).

Крім того, основний вид діяльності позивача - Купівля та продаж власного нерухомого майна.

Зазначені вище податкові накладні містять усі законодавчо встановлені реквізити, передбачені підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Відповідачем не було надано доказів того, на момент виписки податкових накладних ТОВ «Будівельно-монтажне управління-025»та ТОВ «Клондайк»або позивач не були платниками податку на додану вартість чи їх реєстрація в якості платника податку на додану вартість була анульована.

Суми податку на додану вартість за вказаними операціями були включені до складу податкового кредиту відповідних періодів та відображені в податкових деклараціях за ці періоди, зокрема в Додатку № 5 (Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів).

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Посилання відповідача на обставини господарської діяльності контрагентів позивача судом не беруться до уваги, оскільки вказані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами та самі по собі не спростовують факт здійснення господарської операції.

В ході судового розгляду було встановлено, що кримінальна справа, на яку є посилання в акті перевірки, по обвинуваченню ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, зокрема у фіктивному підприємництві та ухиленні від сплати податків при створенні та діяльності ТОВ «Клондайк»та ТОВ «Будівельно-монтажне управління-025», на даний момент перебуває на розгляді в Шевченківському районному суді м. Києва та рішення по справі ще не прийнято, що підтверджується листом Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2011 року С-50, надісланому у відповідь на судовий запит.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти (зокрема, вину службових осіб ТОВ «Клондайк»та ТОВ «Будівельно-монтажне управління-025»у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів), є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Відповідачем не надано доказів того, що на момент проведення перевірки та розгляду справи були прийняті такі судові рішення і вони набрали законної сили.

Крім того, в силу п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97-ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

При цьому суд зазначає, що положеннями Закону № 168/97-ВР, які регулювали порядок формування податкового кредиту, не була передбачена залежність податкового кредиту покупця від декларування сум податкового зобовязання продавцем, а також не встановлено того, що платник податку несе відповідальність за декларування та сплату податку його контрагентами.

З огляду на те, що по справі було встановлено реальне здійснення господарської операції та її звязок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням рішенням.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем не було доведено правомірність свого рішення, не було надано належних та допустимих доказів нікчемності угод, укладених позивачем з ТОВ «Будівельно-монтажне управління-025»та ТОВ «Клондайк», фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарської операції, відсутність звязку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача та існування інших обставин, які б свідчили про безпідставність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому суд на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати спірне по справі податкове повідомлення рішення.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо-Плюс»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 10 вересня 2011 року № 00001332307/0.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова