Постанова № 21586177, 24.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2012 року 12:56 № 2а-18283/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 23.01.2012 р.), ОСОБА_2 (довіреність від 07.12.2011 р.),

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 20.01.2012 р. № 220/9/10-114)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Даймекс-Київ»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2011 № 0008122312 та № 0008132312,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Даймекс-Київ»з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: (1) від 18.11.2011 № 0008122312, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 262963 грн. за основним платежем та 65741 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та (2) податкове повідомлення-рішення № 0008132312 від 18.11.2011 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток підприємств»у розмірі 316491 грн. за основним платежем та 79123 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, які ухвалені за результатами перевірки взаємовідносин позивача з низкою підприємств, які надавали позивачу, як він зазначає, курєрські послуги.

Позивач вважає помилковими висновки податкового органу щодо фіктивності контрагентів позивача, нікчемності правочинів з ними та про порушення позивачем податкового законодавства, що, на думку податкового органу, призвело до безпідставного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту. Позивач зазначає, що під час перевірки податковому органу надані податкові накладні та акти здачі-приймання виконаних робіт, які повністю підтверджують надання позивачу курєрських послуг, а отже оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що фактично спірні операції не виконувались, контрагенти позивача не мають адміністративно-господарських можливостей для виконання спірних операцій, правочини є нікчемними, що виключає можливість формування за спірними операціями валових витрат та податкового кредиту. Відтак, відповідач вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими у звязку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 20.12.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 24.01.2012 р.

Крім іншого, цією ж ухвалою суду від контрагентів позивача: ТОВ «Альянс БКЦ», ЗАТ «Будмеханізація», ТОВ «Будмеханізація-СВ», ТОВ «Євростеп Плюс», ТОВ «Інкомсервіс Плюс» витребувано всі наявні первинні документи щодо взаємовідносин з позивачем, у т.ч. докази фактичного надання послуг; докази наявності матеріальних та трудових ресурсів для здійснення спірних операцій, а саме для надання послуг курєрської доставки; докази наявності транспортних ресурсів для здійснення доставки, квитанції/накладні з деталізацією маршрутів доставки, а також інформацію стосовно отримувачів такої доставки; договори, угоди, реєстри отриманих податкових накладних; рахунки-фактури; банківські виписки; оборотно-сальдові відомості тощо.

На час розгляду справи зазначені контрагенти позивача не надали витребуваних доказів на підтвердження фактичного здійснення операцій. Всі поштові відправлення з ухвалою суду повернулися в відмітками пошти про повернення поштових відправлень у звязку із закінченням терміну зберігання та у звязку з відсутністю контрагентів за зареєстрованою адресою місцезнаходження. У звязку з цим, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 167 КАС України судове рішення (в даному випадку ухвала суду, якою витребувані докази по справі) вважається врученим, у тому числі у разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від суду причин.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.01.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Даймекс-Київ»зареєстроване у статусі юридичної особи 22.01.2007 р. Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією. Код з ЄДР - 34821033. Місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Підгірна, 28, літера А. Підприємство є платником ПДВ та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача.

За результатами перевірки складено акт від 27.10.2011 р. № 2269/23-12/34821033.

Перевіркою встановлено взаємовідносини з: ТОВ «Альянс БКЦ»(30369, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 25В), ЗАТ «Будмеханізація»(01033, м.Київ, вул. Тарасівська, 9-Б); ТОВ «Будмеханізація-СВ»(03191, м.Київ, вул. Лятошинського, 4А/289; ТОВ «Євростеп Плюс»(07300, Київська обл., місто Вишгород, вул. Шолуденка, 13-А; ТОВ «Інкомсервіс Плюс»(07300, Київська обл., місто Вишгород, вул. Шолуденка, 13-А).

Зокрема, (1) між ТОВ «Альянс БКЦ»та позивачем оформлено надання позивачу в період з 30.04.2008 р. по 31.12.2009 року послуг курєрської доставки на підставі 24-х рахунків-фактур, перелік яких визначений на стор. 5 Акту перевірки. Загальна вартість послуг склала 447852,53 грн. з ПДВ 74642,10 грн. Актом встановлено, що сторонами цих операцій підписано акти виконаних робіт та покупцю надано податкові накладні, перелік яких викладено в акті перевірки та які датовані тими ж датами, що і рахунки, на зазначену загальну вартість послуг з визначенням номенклатури поставки «Послуги курєрської доставки». Сторонами операцій проведено розрахунки в період з 14.01.2009 р. по 11.02.2010 р., у т.ч. 13531,61 грн. готівковим розрахунком (за рахунком від 30.04.2008 р.) на загальну суму 447852,53 грн. з ПДВ 74642,10 грн.

Крім того, (2) між ЗАТ «Будмеханізація»та позивачем також оформлено надання позивачу в період з 15.03.2010 р. по 30.06.2010 р. аналогічних послуг на підставі 8 рахунків-фактур. Загальна вартість послуг 270520,81 грн., у т.ч. ПДВ 45086,82 грн. Актом встановлено, що сторонами цих операцій підписано акти виконаних робіт та покупцю надано податкові накладні, перелік яких викладено в акті перевірки та які датовані тими ж датами, що і рахунки, на зазначену вище загальну вартість послуг з визначенням номенклатури поставки «Послуги курєрської доставки». Розрахунки проведені частково у сумі 125938,98 грн. з ПДВ 20989,84 грн. в період з 13.05.2010 р. по 30.06.2010 р. заборгованість складає 144581,83 грн. з ПДВ.

(3) Між ТОВ «Будмеханізація-СВ»та позивачем оформлено надання позивачу послуг курєрської доставки кореспонденції на підставі 10 рахунків в період з 28.02.2010 р. по 30.06.2010 р. Загальна вартість послуг склала 302110,94 грн. з ПДВ 50351,83 грн. Загальна вартість послуг 270520,81 грн., у т.ч. ПДВ 45086,82 грн. Актом встановлено, що сторонами цих операцій підписано акти виконаних робіт та покупцю надано податкові накладні, перелік яких викладено в акті перевірки та які датовані тими ж датами, що і рахунки, на зазначену вище загальну вартість послуг з визначенням номенклатури поставки «Курєрська доставка кореспонденції». Розрахунки проведені повністю в період з 21.05.2010 р. по 08.09.2010 р.

(4) Між ТОВ «Євростеп Плюс»оформлено надання позивачу послуг курєрської доставки та придбання товарів (конвертів, пакетів поліетиленових, брошур) на підставі 23 рахунків-фактур в період з 31.01.2009 р. по 31.12.2009 р. Загальна вартість послуг визначена у розмірі 438362,33 грн. у т.ч. ПДВ 73060,38 грн. Актом встановлено, що сторонами цих операцій підписано акти виконаних робіт та покупцю надано податкові накладні, перелік яких викладено в акті перевірки та які датовані тими ж датами, що і рахунки, на зазначену вище загальну вартість послуг з визначенням номенклатури поставки «Послуги курєрської доставки». Розрахунки проведені повністю в період з 09.02.2009 р. по 26.02.2010 р.

Щодо вищенаведеного, сторонами визнається та не заперечується найменування послуг, наявність, зміст та реквізити рахунків-фактур, податкових накладних, платіжних доручень, перелік і зміст яких також викладено в акті перевірки відносно взаємовідносин із зазначеними контрагентами, суми проведених розрахунків, а також вартість послуг та відповідні суми ПДВ, які включені до спірних сум податкового кредиту та валових витрат, а також періоди формування спірних сум податкового кредиту та валових витрат.

Окрім того, як зазначено в акті перевірки та не спростовано позивачем під час розгляду справи, за взаємовідносинами позивача з (5) ТОВ «Інкомсервіс Плюс»не надано будь-яких первинних документів, податкових накладних та актів виконаних робіт. Проте, як зазначає ДПІ, з аналізу бухгалтерського обліку (банківські виписки, оборотно-сальдова відомість та картка рахунку 631 в розрізі замовлень) встановлено, що позивачем відображено в обліку придбання у зазначеної особи курєрських послуг на суму 132463,15 грн., у т.ч. ПДВ 22077,19 грн. у період січня 2010 р. та лютого 2010 р. оплата проведена повністю платіжними дорученнями в період з 15.03.2010 р. по 29.04.2010 р. Суми ПДВ відображені у складі податкового кредиту за січень 2010 р. (15606,30 грн.) та за лютий 2010 р. (6407,89 грн.).

Окрім того, за зазначеними операціями сформовано валові витрати: по ТОВ «Альянс БКЦ» у розмірі 373210,43 грн. (2 кв. 2008 р. 11276,34 грн., 1 кв. 2009 р. 89836,17 грн., 2 кв. 2009 р.-57357,98 грн., 3 кв. 2009 р. 104716,48 грн., 4 кв.2009 р. 110023,46 грн.); по ТОВ «Євростеп Плюс»у розмірі 365301,95 грн. (1 кв. 2009 р.72621,33 грн., 2 кв. 2009 р. 73700,89 грн., 3 кв.2009 р.-87732,04 грн., 4 кв. 2009 р.-131247,69 грн.); по ТОВ «Будмеханізація-СВ» - 226872,28 грн. (1 кв. 2010 р. 68801,82 грн., 2 кв. 2010 р. 161748,42 грн.); по ЗАТ «Будмеханізація»- 201470,45 грн. (1 кв. 2010 р. - 39722,03 грн., 2 кв. 2010 р. 161748,42 грн.); по ТОВ «Інкомсервіс Плюс»- 110385,96 грн. (1 кв. 2010 р.).

В контексті наведеного в акті перевірки зазначено (стор. 18), що у провадженні СВ ПМ ДПА у Житомирській області перебуває кримінальна справа № 11/089001 під час розслідування якої встановлено, що в період 2008 2010 років діяла організована група, якою була організована злочинна схема, суть якої полягає в незаконному формуванні податкового кредиту з ПДВ шляхом документального оформлення безтоварних операцій через ланцюг транзитних та фіктивних підприємств, зокрема, зазначених вище, які фактично фінансово-господарською діяльністю не займалися. За таких обставин, податкові зобовязання по сплаті ПДВ перекладалися на фіктивні підприємства, які до бюджету не сплачувалися. В ході слідства встановлено, що позивач в податковій звітності з метою формування податкового кредиту відображав проведення фінансово-господарських операцій з вказаними фіктивними підприємствами. За змістом акту перевірки та матеріалів кримінальної справи, керівники контрагентів позивача реєструвалися за винагороду та видавали довіреності певним особам для підписання первинних документів без фактичного здійснення господарської діяльності.

По суті висновки податкового органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення, зводяться до того та ґрунтуються на тому, що спірні операції фактично не виконувались, тобто були оформлені безтоварні операції, контрагенти не мали адміністративно-господарських можливостей для виконання спірних операцій, що, на думку ДПІ виключає можливість формування спірних сум податкового кредиту та валових витрат.

Таким чином за результатами перевірки встановлено порушення вимог п/п. 7.4.5., 7.7.1., Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту на 265218 грн., у т.ч. по періодах: квітень 2008 р. 2255 грн., за січень 2009 р. 10211 грн., лютий 2009 р. -11244 грн., березень 2009 р. - 11036 грн., квітень 2009 р. 10450 грн., травень 2009 р. 6952 грн., червень 2009 р.- 8809 грн., липень 13333 грн., серпень 2009 р. 13114 грн., вересень 2009 р. 16198 грн., жовтень 2009 р. 13585 грн., листопад 2009 р. 17188 грн., грудень 2009 р. 13326 грн., січень 2010 р. 15606 грн., лютий 2010 р. 12005 грн., березень 2010 р. 16171 грн., квітень 2010 р. 25768 грн., травень 2010 р. 27806 грн., червень 2010 р. 20161 грн.

Окрім того, в контексті податку на прибуток, перевіркою встановлено порушення позивачем п/п. 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та встановлено заниження податку на 319310 грн., у т.ч. по періодах: 2 кв. 2008 р. 2819 грн., 1 кв. 2009 р. 40614 грн., 2 кв. 2009 р. 32765 грн., 3 кв. 2009 р. 48112 грн., 4 кв. 2009 р. 60318 грн., 1 кв. 2010 р. 54727 грн., 2 кв. 2010 р. 79955 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ ухвалено оскаржувані рішення.

Під час розгляду справи встановлено, що при визначенні податкових зобовязань в оскаржуваних рішеннях, ДПІ не враховувала податкові зобовязання за вищезазначеними операціями 2008 року, тобто поза межами строків давності.

Враховуючи, що сторонами визнаються та не заперечуються дані та відомості, відносно обсягу, структури та змісту первинних та інших документів, які супроводжували спірні операції, суд, вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій, супроводжують здійснення цих операцій і податкову звітність платника податків.

У взаємозвязку з вищенаведеним та в контексті доводів сторін щодо наявності/відсутності у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту, суд зазначає, що в період оформлення та декларування результатів спірних операцій, правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат та податкового кредиту регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Що стосується формуванням податкового кредиту з ПДВ, зазначені правовідносини регулювалися з урахуванням вищенаведеного наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, аналізуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту виникають, зокрема, у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності (за наявності звязку витрат з господарською діяльністю); (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру товарів, умов їх постачання, тощо) та підтверджують їх фактичне виконання; (6) наявності у покупця податкової накладної, яка видана особою, яка здійснювала реальне постачання товарів/послуг покупцю при дотриманні вимог щодо наявності обовязкових реквізитів у податковій накладній.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства повязують можливість формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, позбавляє покупця права на формування податкового кредиту та валових витрат, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг з ПДВ.

При цьому, як свідчить правова позиція Верховного Суду України, внаслідок не обумовленості певної операції розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру) податкова вигода може бути визнана необґрунтованою (постанова № 09/70 від 24.03.2009).

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не доведено фактичного виконання спірних операцій на користь позивача, зокрема, в даному випадку під час розгляду справи не надано на підтвердження обставин фактичного виконання спірних операцій доказів та інших матеріалів, які у звичайній діловій практиці супроводжують та в сукупності підтверджують поставки такого роду послуг (курєрських послуг).

Так, як під час перевірки, так під час розгляду справи, позивачем взагалі не надано будь-яких первинних документів на підставі яких сформовано спірні суми валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за взаємовідносинами позивача з ТОВ «Інкомсервіс Плюс» та не наведено поважних причин їх ненадання та обставин непереборної сили, які перешкоджали їх наданню, що виключає можливість формування позивачем спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

Окрім того, як зазначено вище, між позивачем та іншими вищезгаданими контрагентами складено лише акти здачі-прийняття робіт (виконання послуг) в яких визначено характер операцій: «Послуги курєрської доставки», «Курєрська доставка кореспонденції», тобто загальне посилання на вид послуг, однак зазначені акти не деталізують та не ідентифікують отримувачів доставки, місць (адресів) доставки, характеру відправлень, вартості кожної окремої доставки, а отже ці акти не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують фактичне вчинення (виконання) спірних операцій.

При цьому, виходячи з характеру спірних операцій, ділову практику здійснення такого роду операцій та документації, яка зазвичай супроводжує виконання курєрських послуг, під час розгляду справи позивачем не надано квитанцій/накладних на кожне відправлення або реєстрів згрупованих курєрських відправлень, які б містили деталізовану інформацію щодо отримувачів відправлень, адрес отримувачів, складу відправлень та інших відомостей, які є необхідними для виконання курєрського замовлення та які зазвичай супроводжують надання такого роду послуг, наявність яких (курєрських квитанцій/накладних) має визначальне значення з точки зору оподаткування для підтвердження фактичного здійснення операцій, обґрунтування повязаності замовлених послуг та понесених витрат з господарською діяльністю платника податків. При цьому, суд враховує, що зазначені відомості вимагались від позивача ще ухвалою суду від 09.12.2011 року.

Під час розгляду справи представники позивачів також не змогли деталізувати відомості щодо виконання курєрських послуг, у т.ч. - на користь яких адресатів здійснювались відправлення та складу цих відправлень.

В контексті наведеного суд також зазначає, що під час розгляду справи не надано на вимогу суду документальних підтверджень виконання спірних операцій контрагентами позивача, у т.ч. доказів наявності у цих контрагентів людських, транспортних, адміністративно-господарських ресурсів, які є необхідними для виконання спірних операцій виходячи з характеру цих операцій.

У взаємозвязку з вищенаведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи позивачем не доведено наявності розумних економічних причин, реальної необхідності для здійснення спірних витрат для цілей оптимізації господарської діяльності та отримання прибутку, а отже і не доведено звязку замовлених послуг та задекларованих позивачем витрат на їх придбання з господарською діяльністю позивача, що, в свою чергу, зумовлює висновок про необґрунтованість податкової вигоди, отриманої позивачем за спірними операціями, як такої, що отримана за операціями, фактичне виконання яких не доведено та які не були обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими наведені вище норми Законів України повязують можливість правомірного формування позивачем спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, а отже у позивача не було правових підстав для формування спірних сум податкового кредиту та валових витрат, що в свою чергу обумовлює висновок про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного. Наявність оплати на користь контрагентів сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення поставки та самостійною підставою у спірних відносинах для формування спірних сум податкового кредиту. Складання первинних документів з метою оформлення «безтоварних»операцій свідчить про юридичну дефектність цих первинних документів, які не можуть бути підставою для формування спірних сум податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а відтак підстав для їх скасування не має у звязку з чим позов не підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Даймекс-Київ»(код з ЄДР 34821033; адреса: 04107, м. Київ, вул. Підгірна, 28, літера А) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 30.01.2012 року.