Постанова № 21585960, 17.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 січня 2012 року 12:31 № 2а-15811/11/2670

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя Смолій І.В.

Секретар с/з Саратова О.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2)

ОСОБА_2 п/к(за усним клопотанням паспорт НОМЕР_3)

Від відповідача: ОСОБА_4 п/к(дов.від 01.11.11р. №6729/9/10-214)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.01.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва.

Ухвалою суду від 17.11.11р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 29.11.11р.

Розгляд справи 29.11.11р. відкладався до 13.12.11р. у звязку із неявкою в судове засідання позивача.

В судових засіданнях 13.12.11р. та 20.12.11р. оголошувалось перерви для витребування та приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

В судове засідання 17.01.12р. зявились сторони.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, змін чи доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зіслався на обставини викладені у письмових запереченнях на позов.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва було проведено виїзна планову перевірку СПД - ФО ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р. За результатами проведеної перевірки складено акт від 26.05.2011р. за №60/17-04/НОМЕР_1 (далі- акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень пп. «а»п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненнями, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" у в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в перевіряє мий період на загальну суму 109303,11 грн. крім того встановлено допущення позивачем порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»а саме позивачем занижено суму зобовязання з податку на додану вартість в сумі 14711,60грн. в тому числі :за травень 2009р. 4516,57грн., за червень 2009р.- 210,00грн., за листопад 2009р. 221,80 гри., за грудень 2009р. - 847,00грн., за квітень 2010 року - 32,50грн.. за червень 2010р. - 447,83грн., за грудень 2010р. - 8435,90грн.

У звязку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

№ 367/17-04 від 08.06.11р. яким позивачу донараховано зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 109303,11грн.

№366/17-04 від 08.06.11р. яким позивачу донараховано податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 18389,50грн. в тому числі 14711,60 грн. за основним платежем та 3677,90грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погоджується з такими висновками податкового органу, в обґрунтування позову посилається, що книга обліку доходів та витрат велась у електронному вигляді, а висновки викладені в акту перевірки не відповідають дійсності у звязку із наведеним просить суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, щодо безпідставності позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Згідно з п.п. "з" п. 1.3. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід з джерелом його походження з України -будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України.

Пунктом 1.6. цього ж Закону визначено, що загальний оподатковуваний дохід це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі -оподатковуваний дохід).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Підпунктом 9.12.1. пункту 9.12 статті 9 Закону №889 передбачено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Згідно з ст. 13 Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо пі витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерстовм економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву 18.01.1993р. №36-32.

Згідно до п.44.6. ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-IV у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого пенадання. крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів, одержаних протягом року, і витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням, за формою, що встановлюється Головною державною податковою інспекцією України, а саме за формою книги обліку доходів і витрат, наведеній у додатку №10 до Інструкції для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій, повинна бути пронумерована, прошита, стверджена підписом начальника або заступника начальника податкової інспекції так печаткою.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи та пояснень учасників судового розгляду Книга обліку доходів і витрат до закінчення перевірки позивачем надана не була, крім того позивач зазначає що така велась нею виключно у електронному вигляді.

Аналіз наведених вище норм дозволяє зробити висновки щодо відповідного порядку ведення обліку доходів та витрат, який в свою не передбачає ведення Книги обліку доходів та витрат в електронному вигляді, натомість така повинна бути належним чином зареєстрованою.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині донарахування позивачу зобовязання з податку з доходів фізичних осіб, а тому таке податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає.

Крім того позивачем заявлено вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 366/17-04 яким позивачу донараховано податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 18389,50грн.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи, зокрема копії акту перевірки позивачем у перевіряє мий період допущено ряд порушень, зокрема :позивачем не включено до податкових зобов'язань у травні 2009року суму ПДВ у розмірі 790,40грн. за реалізований товар, зокрема встановлено розбіжності з даними обліку позивача та згідно з відповіддю, отриманою ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від ТОВ "Алірі" (код за ЄДРПОУ 34615665) щодо фінансово-господарських взаємовідносин з позивачем, також позивачем у перевіряє мий період включено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі всього 12639,20грн., які не підтверджені податковими накладними а саме у 2009 році на суму ПДВ 4 157,97грн. та у 2010 році на суму ПДВ 8481,23 грн., крім того позивачем включено до складу податкового кредиту витрати за придбання засобів мобільного зв'язку, які не відносяться до складу валових витрат та не призначенні для використання в господарській діяльності підприємця на загальну суму ПДВ 1282,00грн. в тому числі : за грудень 2009р. на суму ПДВ - 847,00 гри., за червень 2010р. на суму ПДВ - 435,00 грн.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті Закону №168 передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає па податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) па банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як під час проведення перевірки так і в численних судових засіданнях позивачем не надано жодного доказу на спростування встановленого актом перевірки факту допущення нею у господарській діяльності зазначених вище порушень, за таких обставин суд приходить до переконання що і дане спірне податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 2, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя І.В. Смолій