Постанова № 21585859, 16.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 січня 2012 року <Час проголошення >№ 2а-15326/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання Шаповалової К.В.,

та представника позивача Гаджиєва Р.Ф. огли,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Диамант ЛТД»

простягнення податкового боргу В С Т А Н О В И В:

25 жовтня 2011 року ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулась до суду з позовом до ТОВ «Диамант ЛТД»про стягнення податкового боргу у розмірі 4574917,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідача утворилась заборгованість зі слати податку на додану вартість у зазначеному розмірі, яка на день звернення до суду відповідачем не сплачена. Заходи по погашенню податкового боргу щодо боржника вичерпано і не призвели до погашення боргу, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позові.

Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки про виклик направлялись ТОВ «Диамант ЛТД»за наявною у матеріалах справи адресою, яка внесена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, але кореспонденція суду повернулась з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч.11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час і місце проведення судового засідання.

Беручи до уваги, що від відповідача заперечень проти позову, пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, суд відповідно до ч.6 ст.71, ч.4 ст.128 КАС України вирішує справу за відсутності відповідача на основі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

ТОВ «Диамант ЛТД»(код ЄДРПОУ 36843703) перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва та відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), положення якої кореспондуються із вимогами, закріпленими у п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, який набрав чинність з 01.01.2011 року, несе обовязок по сплаті належних сум податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, крім іншого, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі податки, інші платежі).

Під час розгляду справи судом встановлено, що за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ТОВ «Диамант ЛТД»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Антеро»за січень, березень, квітень 2010 року працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва 20.09.2010 року було складено акт № 716/23-6/36843703 (далі Акт перевірки), яким зафіксовано порушення товариством вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого було завищено суму податкового кредиту на загальну суму 3050211,00 грн., в тому числі за січень 2010р. в сумі 1368838,00 грн., за березень 2010р. в сумі 1060113,00 грн., за квітень 2010р. в сумі 621260,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 3050211,00 грн., в тому числі за січень 2010 року в сумі 1368838,00 грн., за березень 2010 року в сумі 1060113,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 621 260,00 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0007892306/0 від 13.10.2010 року, яким товариству визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 4575317,00 грн. (з них: основний платіж 3050 2011,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1525106,00 грн.).

У звязку з неможливістю вручення зазначеного податкового повідомлення-рішення (повернулось не врученим з відміткою поштового відділення «не зареєстровано»), його було розміщено на дошці податкових оголошень відповідно до акта №6317/23-6/36843703 від 26.10.2010 року.

Згідно з п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі по тексту Закон №2181-III в редакції, чинній на момент прийняття податкового повідомлення-рішення), якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобовязання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

За результатами розгляду скарги директора товариства на податкове повідомлення-рішення №0007892306/0 від 13.10.2010 року рішенням заступника начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва № 73051/10/25-011 скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Відповідно до абз.2 п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181-III, у разі визначення податкового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобовязаний погасити нараховану суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобовязання платник податків зобовязаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження (п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону №2181-III).

Згідно із визначенням, наведеним у п.1.3 ст.1 Закону №2181-ІІІ, податковий борг (недоїмка) це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Згідно п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону № 2181, узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Вказані положення кореспондуються із положеннями, наведеними в п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, який набрав чинність 01.01.2011 року (надалі ПК України).

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобовязання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобовязання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обовязок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п.п.59.3 ст.59 ПК України).

На виконання вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України ДПІ у Печерському районі м. Києва було направлено відповідачу податкову вимогу від 04.02.2011 року №1168 на суму 4574917,00 грн. Зазначена податкова вимога повернулась не врученою з відміткою пошти «за зазначеною адресою не знайдено».

Сума податкового боргу зі сплати податку на додану вартість згідно довідки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.10.2011 року № 14729/9/24-109 становить 4574917,00 грн.

Таким чином, сума податкового боргу відповідно до вимог чинного законодавства України є узгодженою і визнається сумою податкового боргу платника податків, розмір якої підтверджується даними облікової картки платника податку.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р. визначено право органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення податкового боргу.

Згідно п.п.95.1 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності та виходячи з встановленого судом факту наявності у відповідача податкового боргу внаслідок несплати узгоджених податкових зобовязань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 4574917,00 грн. шляхом стягнення коштів з банківських рахунків відповідача у банках, обслуговуючих платника податків підлягають задоволенню.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача про накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться на рахунках у банках, обслуговуючих платника податків, суд виходить з наступного.

Як зазначалось, п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України передбачено стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Правові підстави для накладення арешту передбачені п.п.89.4 ст. 89 та ст.94 ПК України, які регулюють питання накладення адміністративного арешту.

Згідно із п.94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України).

Відповідно до п.7.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за № 1437/18732, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно із п. 7.3. наведеного Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків.

У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Відповідно до п.94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обовязків, визначених законом.

Суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п.94.2 ст.94 ПК України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно з наведеною нормою ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо зясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні свідоцтва про державну реєстрацію субєктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обовязковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Пункт 94.2 ст.94 Податкового кодексу України кореспондує із положеннями, закріпленими в п.3.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1042.

Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Наявність таких обставин позивачем не доведена, а наявність у відповідача податкового боргу та направлення йому позивачем податкових вимог не може бути підставою застосування адміністративного арешту або зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти такого платника податків.

Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко повязує із обставинами, визначеними п.94.2 ст.94 ПК України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Обравши спосіб судового захисту інтересів держави у вигляді стягнення коштів з рахунків у банках, позивач, на думку суду, не мають повноважень одночасно заявляти про такий захист в інший спосіб.

Таким чином, в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Керуючись вимогами ст.ст.69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Диамант ЛТД»(код ЄДРПОУ 36843703, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 118/7) Заборгованість з податку на додану вартість на у розмірі 4574 917 (чотири мільйони пятсот сімдесят чотири тисячі девятсот сімнадцять) гривень 00 коп. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Диамант ЛТД»(р/р №26001007347004, №26002007347003, №26003007347002, №26004007347001 в АТ КБ «ТК Кредит», МФО 322830; р/р №26006311948104, № 26008311948102, №26009311948101 в АТ «Південний», МФО 328209) до державного бюджету на розрахунковий рахунок №311122029700007, одержувач: УДК у Печерському районі м. Києва, код 26077922, в ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяН.А. Добрівська