Постанова № 21585830, 12.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 січня 2012 року 15:59 № 2а-11296/11/2670

за позовом Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Центр»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя Смолій І.В.

Секретар с/з Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 п/к (дов.від 04.01.12р. № 04-01/2012)

ОСОБА_3 п/к(дов.від 19.12.11р. №2012/2011)

Від відповідача: ОСОБА_4 п/к(дов.від 03.01.12р. №100/10-021)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.01.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва.

Ухвалою суду від 08.08.11р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 22.08.11р.

Розгляд справи 22.08.11р. відкладався до 15.09.11р. у звязку із неявкою в судове засідання представника відповідача.

В судовому засіданні 15.09.11р. оголошувалось перерву до 06.10.11р. для витребування та приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

В судовому засіданні 06.10.11р. представником позивача подано уточнення позовних вимог в звязку із прийняттям податковим органом в результаті адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення яким позивачу зменшено суму податкового зобовязання з податку на прибуток фізичних осіб. В судовому засіданні оголошувалось перерву до 20.10.11р. у звязку із заявленим представником відповідача клопотанням.

В судових засіданнях 20.10.11р., 15.11.11р., 01.12.11р. та 20.12.11р. оголошувалось перерви для витребування та приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

В судове засідання 12.01.12р. зявились сторони.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з врахуванням поданих змін та доповнень до позову. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві, та додаткових обґрунтуваннях позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зіслався на обставини викладені у письмових запереченнях на позов.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва проведено документальну виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Автотрейдінг-Центр»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07р. по 30.09.10р., за результатами перевірки складено акт від 15.02.11р. за № 29/23-60/31904132 (далі акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5, п.п. 5.4.2 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток в період що перевірявся на загальну суму 39510,00грн. у тому числі за 1-й квартал 2008р. в сумі 6556,00грн., за 2-й квартал 2008р. в сумі 6021,00грн., за 3-й квартал 2009р. в сумі 2333,00грн., за 4-й квартал 2008р. в сумі 24600,00грн. та встановлено завищення відємного значення обєкта оподаткування податку на прибуток та відповідно прибуток, що підлягає оподаткуванню у сумі 211148,00грн. у тому числі за 2009р. у сумі 175767,00грн. за 2010рік у сумі 35381грн.; встановлено порушення п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено податковий кредит з податку на додану вартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період що перевірявся на загальну суму 47082,00грн. у тому числі : січень 2008р. у розмірі 3242,00грн., за лютий 2008р. в розмірі 1225,00грн., за березень 2008р. в сумі 778,00грн., за квітень 2008р. в розмірі 2500,00грн., за травень 2008р. в сумі 2317,00грн., за серпень 2008р. в розмірі 1867,00грн. та за березень 2009р. в розмірі 35153,00грн.; крім того встановлено допущення позивачем порушення п.п. «г»п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст.8, п.п. «а»п.п. 17.2 ст. 17, п.п. «а»п.п. 19.2 п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме порушення вимог законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 11196,39грн.

У звязку із встановленням зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва винесено податкові повідомлення рішення:

№ 0000702360/0 від 16.03.11р. яким за позивачем визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 49387,50грн. в тому числі за основним платежем в сумі 39510,00грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9877,50грн.

№0000692360/0 від 16.03.11р. яким за позивачем визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 58852,50грн. в тому числі за основним платежем в сумі 47082,00грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11770,50грн.;

№ 0000471710 від 17.03.11р. яким за позивачем визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 13995,49грн. в тому числі 11196,39грн. за основним платежем, та штрафні (фінансові) санкції в сумі 2799,10грн.

В результаті адміністративного оскарження зазначених рішень Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0000471710/1/31904132 від 20.09.2011 яким зменшено суму зобовязання позивача з податку з доходів з фізичних осіб та визначено її в розмірі 4669,17грн. в тому числі 3735,33грн. за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 933,84грн.

Позивач не погоджується з наведеними вище податковими повідомленнями-рішеннями прийнятими відповідачем звернувся з даним позовом до суду та просить їх скасувати.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, щодо підставності позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Проведеною перевіркою господарської діяльності позивача, податковим органом встановлено, о на формування валових витрат та податкового кредиту позивача, у перевіряємий період, вплинули укладені договори позивачем агентські договори, ТОВ «Нео-Техресурс», з фізичною особою підприємцем ОСОБА_5, ПП «Евроклідон», ТОВ «Форсаж Авто»та ТОВ «Компанія Укрспецтех». При цьому податковим органом жодним чином не заперечується наявність у позивача усієї первинної документації на підтвердження виконання сторонами вимог агентських договорів, однак заперечується факт використання отриманих від таких контрагентів послуг у господарській діяльності позивача.

Зокрема проведеною перевіркою встановлено, що складені акти виконаних робіт по укладеним позивачем агентським договорам є типовими та не містять відомостей про ймовірних клієнтів яких було проінформовано, містяться відомості лише про реальних покупців, в тому числі й тих що були постійними покупцями позивача та ін.

Саме на підставі наведених обставин податковим органом зроблено висновки щодо завищення позивачем валових витрат на суму 270788,00грн. в тому числі по періодам : за 1-й квартал 2008р. в сумі 26223,00грн., за 2-й квартал 2008року в сумі 24084,00грн., за 3-й квартал 2009року в сумі 9333, 00грн., за 1-й квартал 2009року в сумі 175767,00грн., за 1-й квартал 2010року в сумі 16530,00грн. та за 2-й квартал 2010року в сумі 18851,00грн., а також безпідставного віднесення до податкового кредиту коштів в сумі 47082,00грн.

Суд не можу погодити з таким висновками податкового органу виходячи з наступних міркувань.

Підпунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на час спірних правовідносин, встановлено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.5.1. ст. 5 цього ж Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З наявних матеріалів справи, зокрема з копії Довідки з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців судом встановлено, що позивач здійснює діяльність повязану з орендою, продажем та технічним обслуговуванням автомобілів.

В судових засіданнях досліджено агентські договори укладені між позивачем та : ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Нео-Техресурс», ПП «Евроклідон», ТОВ «Форсаж Авто», ТОВ «Компанія Укрспецтех», з таких вбачається, що комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

При цьому агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

Договірні відносини між агентами та позивачем передбачають виплати винагороди лише безпосередньо за фактично здійсненні агентом операції, а саме сприяння в укладенні угод купівлі-продажу автомобілів, що підвищує обсяги реалізації товару позивача.

Ця обставина також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі наданих послуг.

При цьому слід зауважити, що з досліджених доказів, судом встановлено, що протягом 01.10.2007 р. 30.09.2010 р. позивачем було реалізовано 2074 одиниць легкових транспортних засобів при цьому за допомогою комерційних посередників: ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Нео-Техресурс», ПП «Евроклідон», ТОВ «Форсаж Авто», ТОВ «Компанія Укрспецтех»59 одиниць, що склало 2,8 % від загальної кількості реалізованих транспортних засобів.

Наведені обставини свідчать, що витрати понесені позивачем на виплачу винагороди комерційним агентам за здійснення посередництва при реалізації транспортних засобів є нічим іншим як заходи що вживались позивачем з метою збільшення прибутку, таким чином висновки податкового органу з приводу не використання таких затрат у господарській діяльності є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того суд вважає за необхідне зауважити, що доводи на які податковий орган посилається як на підтвердження неправомірності формування позивачем валових витрат, є цілком невмотивовані.

Відповідно до гл. 31 Господарського кодексу України, зокрема ст. 295 цього Кодексу, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Відповідно до ст. 296 ГК України, агентські відносини виникають у разі: надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій; схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

Статтею 297 ГК України визначений предмет агентського договору, відповідно до якого за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Наведені норми свідчать про неможливість врахування інформування осіб комерційними агентами про товари (послуги), що надають позивачем, без укладення безпосередньо угод з останнім, до виконаних робі комерційними агентами таки чином висновки податного органу щодо відсутності у актах виконаних ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Нео-Техресурс», ПП «Евроклідон», ТОВ «Форсаж Авто», ТОВ «Компанія Укрспецтех»робіт інформації щодо інших осіб крім тих з якими в подальшому позивач уклав договори є безпідставною.

Крім того слід зауважити, що саме суми сплаченого ПДВ при оплаті послуг комерційних агентів позивачем податковим органом визнано такими, що безпідставно віднесено до податкового кредиту позивачем у перевіряємий період, при цьому як і у випадку з валовими витратами податковим органом жодним чином не заперечується наявність первинної документації та виконання сторонами агентських договорів своїх зобовязань, однак стверджується, що такі були сплачені позивачем в складі матеріальних та нематеріальних активів, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності.

Дійсно у відповідності до п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції на момент здійснення господарської діяльності, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Однак судом при дослідженні правомірності формування позивачем валових витрат за рахунок виплаченої комерційним агентам винагороди, з аналізу наявних матеріалів справи та норм чинного на час правовідносин законодавства, встановлено використання діяльності таких комерційних агентів у господарській діяльності позивача, за таких обстави висновки податкового органу, щодо безпідставного віднесення сплаченого при цьому ПДВ до податкового кредиту є також надуманими.

Крім того відповідно до акту проведеної перевірки вбачається, що на формування валових витрат позивача у перевіряємому періоді, вплинуло віднесення таким до їх складу коштів в сумі 98400,00грн. що визначені як сплата за користування торговим знаком.

Податковим органом зроблено висновки щодо безпідставності віднесення позивачем до валових витрат у звязку з тим, що така позивачем була лише нарахована однак не сплачена.

Суд в результаті дослідження наявних в матеріалах справи доказів встановив, що між позивачем та ЗАТ «Атолл Холдінг»03.02.03р. укладено Ліцензійний договір за №03/0203-АЦ-ТМ відповідно до умов якого ЗАТ «Атолл Холдінг»надає позивачу за винагороду ліцензію на користування товарним знаком trading». Даний товарний знак використовується позивачем для позначення послуг, товарів, що надаються, виготовляються або збуваються, при цьому слід зауважити, що вся продукція позивача позначається товарним знаком », дана обставина податковим органом не заперечується.

Пунктом 1.30 статті 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», роялті це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

При цьому не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством.

Слід зазначити, що процедура формування податкових зобовязань з податку на прибуток є загальною та закріплена в ст. 11 зазначеного вище Закону, зокрема датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання грошових коштів з банківських рахунків на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі придбання за готівку день видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином при визначенні обєкту оподаткування податком на прибуток платежів повязаних з виплатою роялті за відповідний звітний період позивач правомірно відносив на валові витрати суму нарахованої винагороди по роялті за використання торгової марки по договору від 03.02.2003р. №03/0203-АЦ-ТМ з ЗАТ «Атолл Холдінг»по першій події при нарахуванні роялті на підставі Актів виконаних робіт, наданих ЗАТ «Атолл Холдінг»,

Аналогічна позиція викладена у листі ДПАУ від 05.09.2005 № 17622/7/15-1117 та у листі від 17.03.2004р. №2000/6/15-1116, зокрема зазначено, що у разі якщо об'єкт інтелектуальної власності вже знаходиться у користуванні у платника податку, то роялті відносяться до складу його валових витрат у тому звітному періоді, в якому виникає нарахування роялті до виплати на користь нерезидента відповідно до договору.

Таким чином, Позивач формуючи валові витрати на дату нарахування роялті до виплати діяло у відповідності до вимог чинного на момент здійснення господарських операцій законодавства, а тому і в цій частини висновки податкового органу щодо неправомірності формування валових витрат є безпідставними.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, висновки податкового органу щодо заниження позивачем у перевіряємому періоді податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість не знайшли свого підтвердження, а тому податкові повідомлення-рішення від 16.03.11р. за № 000070236010 та № 0000692360/0 підлягають скасуванню.

Крім того в результаті проведеної перевірки податковим повідомленням-рішенням № 0000471710/1/31904132 від 20.09.2011 р. позивачу донараховано податок на доходи з фізичних осіб у звязку із встановленням не утримання такого позивачем при придбаванні у фізичних осіб, а саме ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, у перевіряємий період, товарів (послуг).

Обовязки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету ; відповідно до п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»покладено на податкового агента, який нараховує оподатковуваний дохід на користь платника податку утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього ж Закону.

При цьому у відповідності до п.1.15 ст.1 Закону; України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковим агентом вважається юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізичних особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками, зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до Закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Слід зауважити, що у даному випадку застосування даної норми не являється можливим, оскільки визначені податковим органом фізичні особи є підприємцями та відповідно самостійно сплачують зобовязання.

Так зокрема відповідно до наявних матеріалів справи ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9 на час правовідносин з позивачем були зареєстровані як підприємці та були самостійними платниками податку на прибуток, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_6 (т. 1 а.с.121), ОСОБА_7 (т.1 а.с. 123), ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 125) та ОСОБА_9 (т.1 а.с. 127), а також копіями платіжних документів про сплату зазначеними особами податкових зобовязань.

Наведені докази перевіряючими під час здійснення перевірки були досліджені, однак до уваги не взяті, будь яких доводів щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів представником відповідача не надано.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи а також норми чинного на час правовідносин законодавства, суд приходить до переконання про безпідставність донарахування позивача зобовязань з податку з доходів фізичних осіб а тому таке податкове повідомлення-рішення також підлягає скасуванню

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеній нормі відповідачем не доведено правомірність оспорюваних рішень

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 16.03.11р. за № 000070236010 та № 0000692360/0, та податкове повідомлення-рішення № 0000471710/1/31904132 від 20.09.2011р.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя Смолій І.В.