Постанова № 21585822, 20.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2012 року11:52 № 2а-16874/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Пісоцької О.В., Саніна Б.В. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ»

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Державна податкова адміністрація України

про скасування наказу № 151 від 18.10.2011 р. "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до субєктів зовнішньоекономічної діяльності" в частині

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіренсть № 16/12-01 від 06.12.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 2405-25/520 від 07.09.2011 р.

від третьої особи: не прибув

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТІ», (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач), в якому просить суд скасувати наказ № 151 від 18.10.2011 р. в частині застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 20.12.2011 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2011 р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду колегією суддів на 20.01.2012 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем було подано відповідачу документи, які є підставою для скасування застосованої спеціальної санкції, натомість, відповідачем таку санкцію скасовано не було. В судовому засіданні представник позивача стверджувала, що відповідачем протиправно застосовано до позивача спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, оскільким в діях позивача відсутні порушення вимог чинного законодавства та позивачем вжито всіх заходів по стягненню з контрагента заборгованості, просила позов задовольнити.

Відповідачем позовні вимоги заперечувались повністю, з огляду на те, що санкції були застосовані правомірно, доказів про наявність підстав для їх скасування позивачем не надано. Крім того, представник відповідача зазначив, що наказом № 394 від 22.12.2011 р. застосовану санкцію до позивача відповідно до вимог Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" тимчасово зупинено, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, відповідно до статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», за поданням Державної податкової адміністрації України від 26.08.2011 р. № 9703/5/2233-16, за порушення вимог статті 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 22.09.2010 № АРТЕХ 0910, укладеного між позивачем та ТОВ "ТехРесурс" (Російська Федерація), видано наказ від 18.10.2011 р. № 151 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України", яким застосовано, зокрема, до позивача спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що прийняття зазначеного наказу мотивовано тим, що позивачем на виконання вище вказаного контракту сплачено платіжним дорученням № 71 від 14.10.2010 р. кошти в сумі 615058,57 російських рублів, платіжним дорученням № 80 від 30.11.2010 р. - 421500,00 російських рублів, платіжним дорученням № 82 від 07.12.2010 р. - 193558,57 російських рублів, платіжним дорученням № 86 від 28.12.2010 р. - 575605,75 російських рублів, в той час як ТОВ "Тех Ресурс" був імпортований на митну територію України товар на суму 1230099,80 російських рублів, тобто у вищезазначеного контрагента позивача - ТОВ "ТехРесурс" (Російська Федерація) наявна заборгованість перед позивачем в сумі 575623,09 російських рублів, що встановлено за результатами проведеної ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова позапланової перевірки ТОВ "АРТІ" з питань дотримання валютнного законодавства за період 01.04.2011 р. по 30.06.2011 р., про що складено Акт від 25.07.2011 р. № 3029/22/25185087.

Наявність такої заборгованості позивачем не заперечується, правомірність видання відповідачем наказу позивачем не спростовується.

Судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що контрагент позивача, - ТОВ "ТехРесурс" (Російська Федерація), не здійснив частково поставку попередньо оплаченого позивачем товару (резинових технічних виробів), у звязку з чим, позивач звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово промисловій палаті України, постановою якого від 25.06.2011 р. прийнято до провадження, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехРесурс" про стягнення 575623,09 російських рублів.

Судом встановлено, що позивачем були подані відповідачу клопотання від 14.11.2011 р. № б/н та додаток до клопотання від 22.11.2011 р. № 11/22-юр, в яких позивач, посилаючись положення ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та на вищезазначену постанову Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, просив відповідача скасувати застосовану до нього спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в редакції, що діяла на момент порушення терміну поставки товару за вище вказаним контрактом, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», за порушення цього або пов'язаних з ним законів України, до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності може бути застосовано спеціальну санкцію, зокрема, у вигляді індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Щодо наявності підстав для скасування зазначеної санкції, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною дванадцятою статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Суд приходить до висновку, що винесення постанови Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України про прийняття справи по стягненню коштів з контрагента позивача до провадження не є доказом застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України.

При цьому, колегія суддів також приходить висновку, що порушенням норм Закону, за яке до позивача застосовано санкції, є порушення строків отримання товару, а рішення суду та заходи з його примусового виконання не є заходами, що гарантують зарахування коштів на рахунок позивача чи отримання ним товару.

Подання позову до суду країни розташування контрагента чи Міжнародного комерційного арбітражного суду, Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України про визнання або стягнення з іноземного суб'єкта господарської діяльності боргу, пов'язаного з невиконанням умов зовнішньоекономічного договору (контракту), частиною 11 статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»передбачено тільки в якості підстав для тимчасового зупинення застосованих санкцій.

Судом встановлено, що відповідачем за наслідами розгляду клопотань позивача, видано наказ № 394 від 22.12.2011 р. "Про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції, застосованої до субєктів зовнішньоекономічної діяльності України", яким строком до 30.03.2012 р. зупинено дію спеціальної санкції, застосованої до позивача.

Крім того, представник позивача просить скасувати оспорюваний наказ, посилаючись на норми ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Такі посилання представника позивача колегією суддів визнаються необгрунтованими, так як зазначена норма закону визначає умови за якими з субєкта зовнішньоекономічної діяльності не стягується пеня (зупиняються строки стягнення пені, про яку йде мова в ч. 1 зазначеної статті), державними податковими органами та не визначає підстави скасування спеціальної санкції- індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, застосованої центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики, яким є відповідач.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість, представник відповідача надав суду достатні докази в обгрунтування правомірності прийняття оскаржуваного наказу.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна податкова служба України про скасування Наказу № 151 від 18.10.2011р. "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб"єктів зовнішньоекономічної діяльності" в частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 20.01.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 25.01.2012 р.

Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко

Судді О.В. Пісоцька Б.В. Санін