Постанова № 21585577, 17.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 січня 2012 року 12:55 № 2а-16671/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 09.11.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 12.12.2011 р. № 18195/9/10), ОСОБА_3 (довіреність від 03.01.2012 р. № 5/9/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМІА Україна»

доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень № 001012330 від 27.10.2011 р., № 0001002330 від 27.10.2011 р., № 000099230 від 27.10.2011 р.,- ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМІА Україна»з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.10.2011 р.:

-№ 0000992330 (форми «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем «податок на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів»на суму 107212 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими санкціями), яке прийнято на підставі п/п. 54.3.2. ПК України у звязку з порушенням п/п. 14.1.27., п/п. 14.1.36., п. 138.2., 138.4., п. 138.6. ПК України,

-№ 0001002330 (форми «Р»), яким позивачу збільшено суму грошових зобовязань за платежем «податок на додану вартість»на загальну суму 239 675 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, яке прийнято на підставі п/п. 54.3.2. за порушення п. 186.3., п/п.196.1.14., п/п. 198.1., п. 198.3., п. 200.1., п. 200.2., 200.3. ПК України.

-№ 0001012330 (форми «В4»), яким позивачу зменшено розмір відємного значення рядка 24 декларації податку на додану вартість за червень 2011 р. у розмірі 39452 грн., яке прийнято згідно з п. 54.3., п. 58.1. ПК України у звязку з порушенням п. 186.3., п/п. 196.1.14, 198.1., п. 198.3., п. 200.1., п. 200.2. ПК України,

Позивач вважає оскаржувані рішення такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства та не враховують суті спірних операцій щодо надання послуг з перевезення та придбання інформаційно-аналітичних послуг, а отже оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач, з підстав, викладених в акті перевірки, вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими та зазначає, що підстав для задоволення позову не має.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.01.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

ТОВ «ОМІА Україна»зареєстроване 07.07.2005 р. Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією та присвоєно код 33548855. Товариство взято на податковий облік 22.07.2005 р. за № 11236 у Подільському районі м. Києва. Товариство є платником ПДВ відповідно до свідоцтва від 01.08.2005 р. № 38302564.

ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ОМІА Україна»з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 07.10.2011 р. № 385/23-304/33548855 (далі Акт перевірки).

Згідно з висновками Акту перевірки (стор. 40), зокрема, встановлено порушення позивачем:

-п/п. 14.1.27., п/п. 14.1.36., п. 138.1., п. 138.2., 138.4., п. 138.6. ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 109706 грн., у т.ч. по періодах (окремим підсумком): 1 кв. 2011 р. 82875 грн., 2 кв. 26831 грн.;

-п. 186.3., п/п.196.1.14., п/п. 198.1., п. 198.3., п. 200.1., п. 200.2., 200.3. ПК України в результаті чого:

(1)занижено податок на додану вартість на 241435 грн. за червень 2011 року,

(2)завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду рядка 24 податкової декларації з податку на додану вартість на суму 39452 грн. за період червень 2011 року.

Щодо завищення валових витрат, у звязку з чим позивачу збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток та прийнято оскаржуване ППР від 27.10.2011 р. № 0000992330, в акті перевірки зазначено (стор. 7 і надалі), що проведеною перевіркою встановлено завищення задекларованих у рядку 04.1. декларацій «витрати на придбання товарів (робіт послуг), крім визначених у 04.1.»в сумі 448156 грн., у т.ч. 1 кв. 2011 р. 331501 грн., 2 кв. 2011 р. 116655 грн.

В контексті наведено в акті зазначено що позивач здійснював продаж ТОВ «Хенкель Баутехнік Україна»(покупець за договором № 332/12/2009/UKR від 31.12.2009 р.) мармурового наповнювача (далі Матеріал). За висновком податкового органу, товар за даним договором постачається на умовах франко-склад продавця, даним договором не передбачено функцій позивача з перевезення придбаних контрагентом матеріалів, а отже здійснення вантажоперевезень, що має місце в даному випадку на користь зазначеного покупця із наступним віднесенням їх вартості до складу валових витрат в період 01.01.2010 р. по 01.02.2011 р. є економічно необґрунтованим.

Окрім того, в контексті наведено в акті перевірки також зазначено, що позивачем з ТОВ «Снєжка-Україна»(покупець) укладено договір № 10-S від 19.05.2006 р. про продаж мармурового наповнювача з умовами поставки CPT Яворів (місцезнаходження покупця). За висновком ДПІ, щодо взаємовідносин із зазначеним підприємством, за даним договором не передбачено функцій позивача з перевезення Матеріалу на користь покупця, а отже ці витрати з поставки товару на склад покупця є економічно необґрунтованими, не можуть включатися до складу валових витрат позивача. В акті перевірки зазначено, що «аналогічні умови продажу товару підприємствам-покупцям ТОВ «ПП «ЗІП», ТОВ «Виноградівський райагротехсервіс». Щодо останнього контрагента під час розгляду справи ДПІ зазначило про помилковість визначення цієї особи в акті відносно обставин з поставки/придбання Матеріалу.

Резюмуючи податковий орган в акті перевірки щодо цього епізоду зазначає, що після переходу права власності на товар до покупця, перевіреним підприємством надавалися послуги по перевезенню раніше проданого товару, вартість яких віднесено до складу валових витрат, однак зазначені послуги не стосуються та не повязані із веденням господарської діяльності позивачем, віднесення їх до валових витрат не відповідає положенням визначених норм ПК України.

У взаємозвязку з наведеним ДПІ, крім того, зазначає (щодо власне транспортних послуг з перевезення вантажів на користь вищевказаних контрагентів), що позивачем в обліку відображено витрати по придбанню послуг з перевезення вантажів у ТОВ «Форвард Груп», ПП «НЕКСТ БУД», ТОВ «Брок Інтер Транс», АСК «Укррічфлот», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Виноградівський райагротехсервіс». Обсяги придбання послуг визначені у додатку до Акту. При цьому, акт перевірки також містить посилання на те, що на запит ДПІ від 28.09.2011 р. та від 04.10.2011 р. з проханням надати завірені належним чином копії документів, та пояснити зв'язок відображених витрат з перевезення відповідь станом на дату складання акту перевірки (07.10.2011 р.) перевіреним підприємством не надано.

Згідно з висновками податкового органу (стор. 11), зазначене порушення вплинуло на формування податкового кредиту по податкових зобовязаннях у відповідних звітних періодах та зазначені у п. 3.2.2. Акту перевірки.

Відповідно до пояснень ДПІ від 22.12.2011 р. (вх. від 23.12.2011 р.), а також згідно відповіді ДПІ № 17711/10/23-308 від 26.10.2011 року на заперечення позивача до акту перевірки внесено зміни і визначено абз. 2 розділу 3.1.2. Акту перевірки у редакції: «Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2011 р. встановлено завищення у сумі 438179 грн., у т.ч. по періодах: 1 кв. 2011 р. 321524 грн., 2 кв. 2011 р. 116655 грн.

Окрім того, абз. 2 розділу 3.1.4. «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток»змінено та викладено в редакції: «Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2011 р. встановлено його заниження на загальну суму 107212 грн., у т.ч. по періодах: 1 кв.2011 р. 80381 грн., 2 кв.2011 р.- 26831 грн.

Як зазначено у розрахунку сум податкових зобовязань, нарахування податку на прибуток здійснено у вищенаведеній сумі, оскільки завищено валові витрати з послуг перевезення вантажу на 438179 грн., у т.ч. за 1 кв. 2011 р. на 321524 грн., нараховано податок на прибуток 80381 грн. (321524*0,25), за 2 кв. 2011 р. на 116655 грн., нараховано податку на прибуток 26831 грн. (116655*0,23).

Щодо спірних сум ПДВ.

У п. 3.2.2. Акту перевірки визначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 р. встановлено його завищення на 280887 грн., у т.ч.: січень 2011 197680 грн., лютий 2011 р. 32218 грн., березень 12828 грн., квітень 32496 грн., травень 2011 р. 3168 грн., червень 2011 р. 2497 грн.

Зокрема, в Акті зазначено, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з ПДВ р. 10.1 (придбання з ПДВ на митній території України товарів, послуг та основних фондів) у сумі 3700095 грн., встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із придбання крихти мармурової, послуг з перевезення та ін.

Проведеною перевіркою відображеного показника за 2010 рік у сумі 2535451 грн., 1-2 квартал 2011 року у сумі 1164644 грн., на підставі реєстрів прибуткових накладних та отриманих податкових накладних, встановлено завищення задекларованих показників у рядку 10.1. податкових декларацій з ПДВ на 85962 грн., у тому числі: січень 2011 р. 23331 грн., лютий 2011 р. 32218 грн., березень 12828 грн., квітень 2011 р. 14213 грн., травень 2011 р. 875 грн., червень 2011 р. 2497 грн.

Так, з посиланням на п. 3.1.2. в Акті перевірки зазначено (стор. 21), що позивач здійснював придбання послуг з перевезення вантажу за умови відсутності належного оформлення договірних відносин. Так, в обліку відображено витрати на придбання послуг з перевезення вантажу у ТОВ «Форвард Груп», ПП «НЕКСТ БУД», ТОВ «Брок Інтер Транс», АСК «Укррічфлот», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Виноградівський райагротехсервіс». Обсяги придбання послуг, номери та дати актів виконаних робіт, заявки, маршрути перевезень, назви підприємств-покупців вказано в розрахунку, який є додатком до акту перевірки. Оскільки, як зазначає ДПІ, право власності на вантаж перейшло на складі продавця (позивача), тобто у місці відвантаження та умови поставок не передбачали зобовязань позивача (постачальника) з перевезення, а відтак і фінансових зобовязань продавця з цього приводу (витрат позивача щодо перевезення), ДПІ прийшло до висновку про безпідставне формування податкового кредиту за цими послугами та його завищення на 82165 грн., у т.ч.: січень 2011 22101 грн., лютий 2011 р. 29651 грн., березень 2011 р. 12828 грн., квітень 2011 р. 14213 грн., травень 2011 р. 875 грн., червень 2011 р. 2497 грн. (далі 1-ий епізод з ПДВ (щодо послуг з перевезення).

Окрім того (стор. 23), в Акті перевірки зазначено, що в період січня лютого 2011 року позивач здійснював операції з придбання інформаційно-консультативних послуг, інжинірингових послуг у ТОВ «Виноградівський райагротехсервіс»(далі 2-ий епізод з ПДВ (щодо інформаційних послуг, придбаних у резидента) на суму 22778,4 грн., у т.ч. ПДВ 3796,4 грн. Виходячи з положень п/п. 186.3., ст. 196 ПК України податковий орган вважає, що придбані послуги у період надання не були обєктом оподаткування, а отже зазначені суми ПДВ не повинні були відноситись до складу податкового кредиту. Відтак, на думку ДПІ, за цими операціями завищено податковий кредит у період січня 2011 р. на 1230 грн., лютого 2011 р. на 2567, а всього 3797 грн.

На сторінці 24 Акту перевірки також зазначено, що перевіркою відображених у рядку 12.4. декларацій «Послуги, отримані від нерезидента»показників за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2011 р. у загальній сумі 530727 грн., встановлено, що у даному рядку підприємство відображало суми витрат за операціями з придбання у нерезидентів інформаційно-консультативних послуг та інше. На підставі перевірки актів приймання-передачі, реєстрів прибуткових накладних та отриманих податкових накладних, встановлено заниження показників рядку 12.4. декларацій на 194925 грн., у т.ч.: - січень 2011 р. 174349 грн., квітень 2011 р. 12612 грн., травень 2011 р. 5671 грн., червень 2011 р. 2293 грн. (далі 3-ій епізод з ПДВ (щодо інформаційних послуг у нерезидента). Зокрема, наведене стосується придбання послуг у компаній OMIA Menedgment, OMIA Hungary, OMIA Switzerland, Industrochem d.o.o., OMIA Rus. Відносно цих операцій зазначено, що угодами із зазначеними особами передбачено надання послуг: консультації з бізнесу; консультації з організації налагодження систем оплати праці ті фінансування; послуги з управління, консультації щодо послуг з розвитку бізнесу, юридичне консультування та по питаннях відділу кадрів, консультації з маркетингу та організації закупівель. ДПІ по цьому епізоду по суті зазначає, що їх надання документально не підтверджується, укладання цих угод не обумовлено розумними економічними причинами (оскільки позивач має постійне коло покупців та продавців), не обумовило отримання економічної вигоди, не повязано з господарською діяльністю позивача. Виходячи із змісту п. 186.3., 196, 186.6., 196.1.14. ПК України ДПІ зазначає, що наведені вище операції звільнені від оподаткування.

У той же час, за результатами розгляду заперечень позивача листом від 26.10.2011 р. № 17722/10/23-308 (внаслідок «задвоєння»внесено по постачальнику послуг з перевезення ТОВ «Форвард Груп») внесено зміни до абз. 2 п. 3.2.2. Акту перевірки та зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2011 р. встановлено його завищення на 279127 грн., у т.ч. по періодах: січень 2011 р.- на 195907 грн., лютий 2011 р. на 32231 грн., березень 2011 р. 12828 грн., квітень 2011 р. на 26825 грн., травень 2011 р. 6546 грн., червень 2011 р. на 4790 грн. У звязку з цим, абз. 2 розділу 3.2.3. викладено в редакції, відповідно до якої перевіркою повноти нарахування ПДВ (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2011 р. встановлено: (1) заниження ПДВ на 239675 грн., у т.ч. по періодах: червень 2011 р. на 239675 грн.; (2) завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту рядка 24 податкової декларації з ПДВ на суму 39452 грн., зокрема у червні 2011 р. на 39452 грн.

У розрахунку сум податкових зобовязань, доданого до пояснень відповідача, деталізовано та зазначено, що нарахування ПДВ здійснено внаслідок завищення податкового кредиту на 279127 грн. за наступними операціями:

- за послугами перевезення 80170 грн. (82165 грн.-1995 грн., суму нарахування за актом зменшено на 1995 грн. у звязку із «задвоєнням»у висновках ДПІ заявки від 18.02.2011 р. по постачальнику ТОВ «Форвард Груп»);

- 4032 грн. до складу податкового кредиту включено ПДВ з придбання інформаційно-консультативних, інжинірингових послуг у вітчизняних постачальників;

- 194925 грн. до складу податкового кредиту включено ПДВ з придбання послуг менеджменту, ІТ, інжинірингу у постачальників нерезидентів.

Разом, як зазначено у розрахунку, спірна сума дорівнює 279127 грн.

У звязку з наявністю у позивача відємного значення р. 24 декларації з ПДВ, нараховано до сплати 239675 грн. (279127-39452), залишок суми у розмірі 39452 грн., визначено як зменшення відємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

До матеріалів справи в контексті наведеного надано додаток до Акту перевірки в якому (щодо операцій з перевезення) по періодах викладено, назви контрагентів, які за висновком ДПІ надавали послуги з перевезення, номера заявок, вартість з перевезення, а також найменування підприємств-покупців, які отримували вантаж за договорами поставки з позивачем.

У взаємозвязку з вищенаведеним та відносно формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з перевезення покупцям позивача вантажів, під час розгляду справи встановлено наступне.

(1) 31.12.2009 р. між позивачем (продавець) та ТОВ «Хенкель Баутехнік (Україна)»укладено договір поставки мармурового наповнювача.

Згідно з додатками № 1 і № 2 від 31.12.2009 р. визначено найменування, характеристики товару, а також ціна на умовах FCA («поставлено зі складу продавця»). Додатковою угодою № 2 від 01.04.2010 р. внесено зміни до додатку № 2 та визначено найменування товару, характеристики товару, вартість на умовах FCA («поставлено зі складу продавця»). Додатковою угодою № 6 від 01.02.2011 р. внесено зміни до додатку № 2 та визначено найменування, ціни на продукцію, а також умови поставки - FCA («поставлено зі складу продавця»), СРТ (на станцію Ходорів з Виноградова з Очакова з Дніпропетровська; на станцію Петрівка з Виноградова, Дніпропетровська, з Очакова; на ст. Цюрупінск з Очакова, Виноградова, Дніпропетровська; на ст. Ліман з Очакова, Виноградова, Дніпропетровська; Балаклея) ціни застосовуються з 01.02.2011 р. Згідно з додатковою угодою № 7 від 12.05.2011 р. внесено зміни до додатку № 2 та визначено продукцію, ціни, умови поставки товару FCA («поставлено зі складу продавця») та СРТ (Миколаїв (постановлено на склад покупця з Ходоріва).

В контексті наведеного слід зазначити, що згідно правил Інкотермс-2000, умови поставки FCA передбачають зобовязання продавця по навантаженню товару у транспортний засіб, що відповідно є фінансовими зобовязаннями продавця та вартість завантаження входить в ціну товару, що в даному випадку передбачено і умовами договору.

У той же час, умови поставки CPT («Фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)передбачають обовязок постачальника щодо виконання транспортування продукції до місця призначення та, відповідно, фінансові зобовязання постачальника по оплаті такого транспортування.

(2) 01.01.2011 року між позивачем (продавець) та ТОВ «Снєжка-Україна»укладено договір № 0101/2011 на поставку мармурових наповнювачів. Вантажовідправниками за цим договором визначено ТОВ «Форвард Груп», ВАТ «Виноградівський Райагротехсервіс», АСК «Укррічфлот».

Згідно з додатком № 1 від 01.01.2011 р. визначено ціна та найменування продукції, зокрема, на умовах поставки: CPT (залізнична станція Яворів), DDP (Яворів, склад Покупця), FCA (Очаків, склад Продавця).

Згідно з додатком № 5 від 15.08.2011 р. внесено зміни до договору і зазначено, що Товаром за договором є хімічна речовина (мармуровий наповнювач), яка постачається на умовах CPT (залізнична станція Яворів).

(3) 01.04.2010 р. між позивачем (продавець) та ТОВ «ЗІП»укладено договір на постачання продукції № 0104/001. Згідно з додатком № 1 від 01.04.2010 р. постачається мармуровий наповнювач за визначеними цінами на умовах поставки FCA (Дніпропетровська, Миколаїв, Очаків, склад Продавця). Згідно з додатком № 3 до договору від 01.04.2011 року постачається мармуровий наповнювач, тальк на умовах: FCA (Дніпропетровська, Очаків/Херсон, склад Продавця), СРТ (Дніпроджержинськ, поставлено автотранспортом на склад Покупця). Вантажовідправник - ТОВ «Форвард Груп»зі складів м. Миколаїв, м. Очаків, м. Дніпропетровськ, м. Виноградів.

Послуги з перевезення надавалися позивачу згідно договорів: № 05-03/23.09-1 від 23.09.2010 р., № 05-01/01.03-14 від 01.03.2011 р. та № 05/01.02-6 від 01.02.2011 р. з АТ «Укррічфлот», № 23032011 від 23.03.2011 р. з ПП «Некст-Буд», № OUA-19/02/08/TR від 19.02.2008 р. та № OUA-04/06/08/TR від 04.06.2008 р. з ТОВ «Форвард Групп», № 1ВР від 21.07.2010 р. з ТОВ «Виноградівський райагротехсервіс», за правочином оформленим рахунками з ФОП «ОСОБА_4, а також ТОВ «Брок-Інтер-Транс», копії яких разом з рахунками та актами додано до матеріалів справи відносно спірних операцій, визначених ДПІ в акті перевірки.

Вирішуючи спір по суті в даній частині, суд, відносно обліку та документального підтвердження спірних операцій, зазначає наступне.

Відповідно до п. 16.1.2., 16.1.3. ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відносно зазначених операцій та щодо формування спірних сум валових витрат та сум податкового кредиту за операціями з перевезення вантажів на користь покупців позивача, суд зазначає наступне.

До 1 квітня 2011 року правовідносини, повязані з формуванням валових витрат регулювалися відповідними положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон про прибуток).

Відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати), це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з п. 5.2.1 Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З метою оподаткування, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32. Закону про прибуток).

При цьому, згідно з п. 5.3.9. Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відносно операцій з перевезення, проведених починаючи з другого кварталу 2011 року та правового регулювання відносин, повязаних з формуванням в цей період валових витрат, суд зазначає наступне.

Так, згідно з п/п. 14.1.27. ПК України, витрати, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

З метою оподаткування під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п/п. 14.1.36. ПК України).

Згідно з п. 138.1. ПК України (на час формування спірних сум валових витрат) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: (1) витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: (2) інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; (3) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Спеціальною нормою, а саме п/п.138.10.3. ПК України, визначено витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а п/п. «е»п/п. 138.10.3. ПК України, прямо визначено, що до цих витрат на збут відносяться витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки, тобто до витрат належать витрати з транспортування продукції у тому випадку, якщо відповідно до базису поставки обовязок забезпечення транспортування продукції покладається на продавця.

При цьому, згідно з п/п. 138.2. ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У той же час, згідно з п/п. 139.1.9 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відносно правового регулювання правил формування податкового кредиту з ПДВ за спірними операціями з перевезення вантажів на користь контрагентів позивача (покупців продукції), суд зазначає наступне.

Згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 14.1.185. ПК України, під постачанням постачання послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. Відповідно до п/п. 14.1.191. ПК України під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозвязку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу (п. 198.5. ПК України).

Таким чином, виходячи із системного аналізу наведених вище норм законодавства в сукупності, правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ виникають, зокрема, у разі: (1) реального здійснення операцій; (2) документального підтвердження фактично вчинених операцій сукупністю первинних та інших документів (у т.ч. податкових накладних), які є юридично значимими та які зазвичай супроводжують такого роду операції (в залежності від характеру товарів, умов їх постачання, тощо); (3) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (4) придбання товарів та послуг з метою їх використання в межах господарської діяльності платника податку та звязку витрат з господарською діяльністю платника податків та, що стосується спірних операцій та в контексті формування валових витрат (5) належності понесених витрат до категорій витрат, визначених ПК України. Зокрема, щодо останнього, до валових витрат в контексті спірних відносин можуть бути віднесені витрати на транспортування товару позивачем його покупцю, у разі якщо базисом поставки (згідно правил Інкотермс-2000) передбачено обовязок та відповідно фінансові зобовязання постачальника по доставці (транспортуванню) продукції покупцю (до відповідного місця призначення).

В контексті наведеного та відносно базису поставки CPT, DDP («Поставка зі сплатою мита (... назва місця призначення»), слід зазначити, щовідповідно до правил Інкотермс-2000, наведені умови поставки передбачають обовязок постачальника по забезпеченню транспортування вантажу до визначеного сторонами місця призначення та фінансові зобовязання постачальника щодо цього.

В контексті формування податкового кредиту з ПДВ, слід додати, що згідно з п. 198.5. ПК України датою використання товарів/послуг (для цілей оподаткування ПДВ) вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу, а отже у разі, якщо в силу норм ПК України з питань оподаткування податком на прибуток витрати визнаються валовими витратами (відносяться до валових витрат), то, відповідно, наявний факт/подія використання послуг для цілей формування податкового кредиту з ПДВ, а отже у разі визнання в силу закону витрат валовими витратами, наявні підстави для формування податкового кредиту за операціями з придбання, наприклад, послуг, витрати на придбання яких відносяться до валових витрат.

В даному випадку, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків ДПІ щодо невизнання прав позивача щодо сум валових витрат та податкового кредиту, сформованих за операціями, повязаними з перевезенням вантажів на користь покупців позивача, перелік яких визначений у додатку № 2 до акту перевірки та обставини здійснення яких покладено в основу висновків податкового органу щодо невизнання валових витрат та податкового кредиту за цими операціями.

Зокрема, позивачем надано систематизовані, взаємоповязані та кореспондуючі між собою первинні документи між покупцями матеріалів та виконавцями перевезень (договори, ТТН, квитанції про прийняття вантажу, рахунки, акти, видаткові накладні, реєстри виконаних заявок, довіреності на отримання матеріальних цінностей), які у взаємозвязку між собою та у сукупності підтверджують, що всі спірні перевезення (відносно тих перевезень, що зазначені у додатку № 2 до акту перевірки), були виконані або при базисі поставки CPT, або при базисі поставки DDP, що передбачає фінансовий обовязок постачальника по оплаті транспортування продукції до визначеного сторонами (продавцем та покупцем) пункту призначення.

В даному випадку, наведені первинні документи, у т.ч. договори з покупцями та перевізниками, підтверджують зв'язок витрат за операціями з перевезення з господарською діяльністю позивача, та, відповідно, правомірність формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за спірними операціями з перевезення, зазначеними у додатку № 2 до акту перевірки.

При цьому, виходячи з аналізу наданого позивачем систематизованого переліку первинних документів, при вирішенні спору в цій частині судом враховуються численні помилки, допущені податковим органом при формуванні додатку до акту перевірки у визначенні покупців, надавачів транспортних послуг, зокрема, по позиціям (згідно наведеного переліку у додатку № 2 до акту перевірки): 1, 4, 5, 6, 812, 14-16, 18-20, 2540, що свідчить про те, що висновки акту перевірки за цим епізодом, а отже і спірне рішення у відповідній частині, зроблені/ухвалені без врахування всіх обставин, що мали значення для прийняття правильного рішення, та не ґрунтуються на фактичних обставинах, підтверджених позивачем документально.

Судом також враховується помилковість зазначення позивачем в видаткових накладних з ТОВ «Хенкель Баутехнік»умов поставки FCA (операції з перевезення з ПП «Некст-Буд»від 18.05.2011 р., 09.06.2011 р., 10.06.2011 р., 14.06.2011 р., 20.06.2011 р, 25.06.2011 р. - №№ за переліком у додатку № 2 до акту перевірки: 30 - 40), оскільки згідно з ТТН поставка та перевезення здійснювалось до м. Миколаїв Львівської області, а згідно з додатковою угодою № 7 від 12.05.2011 р., якою внесено зміни до додатку № 2, базис поставки при поставці у м. Миколаїв визначено СРТ (Миколаїв (постановлено на склад покупця з Ходоріва), тобто зазначені поставки на користь ТОВ «Хенкель Баутехнік»за умовами договору здійснювались фактично на умовах CPT, що передбачає обовязок постачальника щодо перевезення до зазначеного місця призначення та, відповідно, фінансові зобовязання позивача щодо оплати цього перевезення.

У взаємозвязку з вищенаведеним, під час розгляду справи встановлено, що на запити ДПІ позивачем надавалися витребувані первинні документи за операціями з перевезення, що підтверджується відповідним листуванням (листи від 30.09.2011 р. № 3009/11-1 та від 10.10.2011 р. № 10/10/11-2 (на запит ДПІ від 04.10.2011 р.), та зазначені документи підлягали врахуванню при прийнятті оскаржуваних рішень відповідно до абзацу 2 п. 44.6. та абзацу 2 п. 44.7. ПК України. Наведене в свою чергу спростовує доводи ДПІ відносно ненадання всіх витребуваних податковим органом матеріалів. ДПІ не надано доказів, що під час перевірки був обмежений доступ відповідача до первинних документів або йому створювались перешкоди для їх дослідження під час проведення перевірки за місцезнаходженням позивача.

Відтак, в сукупності наведене свідчить, що висновки ДПІ про завищення валових витрат за цим епізодом та визначення у звязку з цим за оскаржуваним рішенням податкових зобовязань з податку на прибуток не ґрунтується на фактичних обставинах та вимогах законодавства, а отже спірне податкове повідомлення-рішення від 27.10.2011 р. № 0000992330 (з податку на прибуток) є протиправним та підлягає скасуванню повністю.

Окрім того, враховуючи необґрунтованість висновків ДПІ за цим епізодом та недоведеність з боку ДПІ порушення позивачем правил формування податкового кредиту за цим епізодом (щодо операцій з перевезення), суд приходить також до висновку про необґрунтованість та невідповідність наведеним вище нормам законодавства податкового повідомлення-рішення ППР № 0001002330 від 27.10.2011 р. з ПДВ (в частині, що ґрунтується на висновках акту перевірки відносно нарахування ПДВ за цим епізодом), а саме в частині визначення податкових зобовязань за цим епізодом за основним платежем у розмірі 80170 грн. (сума зобовязань з ПДВ, яка визначена ДПІ за результатами розгляду заперечень позивача у відповіді від 26.10.2011 р. № 17722/10/23-308).

Щодо епізоду з придбання позивачем інформаційно-консультативних послуг, інжинірингових послуг у ТОВ «Виноградівський райагротехсервіс»(2-ий епізод з ПДВ (щодо придбання інформаційних послуг у резидента), суд зазначає наступне.

Зокрема, протягом січня 2011 року лютого 2011 року позивач здійснював придбання інформаційно-консультативних послуг, інжинірингових послуг у ТОВ «Виноградівський райагротехсервіс»(акти від 11.01.2011 р., 13.01.2011 р., 26.01.2011 р., 02.02.2011 р., 07.02.2011 року). Загальна вартість послуг за цей період склала 22778,40 грн.

Як зазначено вище, за цими операціями сума зобовязань позивача визначена ДПІ у розмірі 4032 грн. ПДВ.

Позивач під час розгляду справи зазначив, що визнає та не заперечує щодо встановленого ДПІ факту порушення податкового законодавства за цим епізодом.

У взаємозвязку з вищенаведеним, суд зазначає, в період до 01.07.2011 року (до набрання чинності Законом України № 3387-VIвід 19 травня 2011 року) діяли положення п/п. 196.1.14. ПК України, згідно з якими не є об'єктом оподаткування (з ПДВ) операції з постачання послуг, визначених у підпункті "в" пункту 186.3 статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п/п. «в»п. 186.3. ПК України до таких послуг належать: консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні та інші подібні послуги консультаційного характеру, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

Таким чином, в даному випадку податковий кредит сформований за операціями, які не є обєктом оподаткування, а отже, враховуючи правила формування податкового кредиту, викладені вище, податковий кредит за цим епізодом (за цими операціями) сформований позивачем безпідставно.

Виходячи з наведеного та беручи до уваги, що під час розгляду справи позивачем не надано будь-яких первинних документів на підтвердження здійснення зазначених спірних операцій, суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення (ППР № 0001002330 від 27.10.2011 р.) в частині, що ґрунтується на висновках акту перевірки за цим епізодом.

Щодо епізоду з придбання позивачем послуг менеджменту, послуг у сфері ІТ, інформаційно-консультативних послуг у компаній OMIA Menedgment, OMIA Hungary, OMIA Switzerland, Industrochem d.o.o., OMIA Rus (3-ий епізод з ПДВ (щодо придбання інформаційних послуг у нерезидентів), суд зазначає наступне.

Так, позивачем придбано у компанії OMIA Menedgment за договором від 01.01.2010 р. (з урахуванням додатків) послуги менеджменту на суму 1 046 092,69 грн. у т.ч. ПДВ 174348,78 грн. (податкова накладна від 22.12.2010 року). Період включення до податкового кредиту січень 2011 року. З приводу наведеного складено акт виконаних робіт від 22.12.2010 р. (консультаційні послуги з бізнесу, послуги щодо організації та налагодження системи оплати праці та фінансування, консультаційні послуги з розвитку бізнесу, юридичне консультування та питання відділу кадрів, консультаційні послуги з приводу організації та підтримки звязків з громадськістю і комунікацію, послуги з маркетингу та організації закупівель, послуги щодо управління інформаційними технологіями.

Проте, ні під час перевірки, ні під час розгляду справи позивач не надав первинних документів, які визначають та підтверджують конкретний зміст операцій та деталізують у чому полягають ці послуги, де, коли та ким конкретно виконувались ці послуги, в чому полягала необхідність закупівлі цих знеособлених послуг, у т.ч. не надано доказів відрядження іноземних спеціалістів до офісу позивача, використання придбаних послуг у господарській діяльності, отримання економічного ефекту від їх придбання, а отже не довів як фактичного їх виконання, так і розумних економічних причин для їх придбання (їх придбання з метою використання у господарській діяльності).

Окрім того, у березні 2011 року позивачем придбано у компаній OMIA Hungary за договором від 01.07.2008 р. (з урахуванням додатків) та OMIA Switzerland за договором від 01.06.2006 р. (з урахуванням додатків) послуги у сфері ІТ відповідно на суму 23581,15 грн. з ПДВ - 3930,19 грн. та 52093,13 грн. з ПДВ 8682,19 грн. (податкові накладні від 28.03.2011 р.). З приводу наведеного складено відповідно акти: з OMIA Hungary від 28.03.2011 р. (налагодження інформаційних технологій; послуги з управління інформаційними технологіями; інсталяція компютерів) та акт з OMIA Switzerland від 28.03.2011 р. (компютерне обчислення, обмін даними через компютерні мережі, підтримка центру компетентності програмного забезпечення для бізнесу, аналіз ринка та поставок, обробка даних, системне та прикладне програмування, послуги щодо управління інформаційними технологіями).

У квітні 2011 року позивачем придбано у компаній Industrochem d.o.o. (за договором від 01.02.2011 р.) та OMIA Rus послуги (за договором № 100110/UKR від 10.01.2010 р. з урахуванням додатку від 01.07.2010 р.) у сфері ІТ відповідно на суми 16022,83 грн. з ПДВ 2670,47 грн. та 18004,20 з ПДВ 3000,7 грн. (податкові накладні від 15.04.2011 р.). З приводу наведеного складено акти: від 15.04.2011 р. з Industrochem d.o.o. відповідно до якого надано послуги: консультації з підтримки стрільного росту, веб тренінги в програмах, впровадження проекту UNITE, оновлення та комунікації, а також складено акт з OMIA Rus від 31.03.2011 р. (консультаційні послуги у сфері логістики).

У травні 2011 року позивачем за контрактом від 01.02.2011 р. придбано у компанії Industrochem d.o.o. за вищезгаданим договором інформаційно-консультативні послуги на суму 13759,97 грн. у т.ч. ПДВ 2293,33 грн. (податкова накладна від 31.05.2011 р.). З приводу наведеного складено акт від 31.05.2011 р. про надання тих самих послуг, що і за вищезгаданим актом від 15.04.2011 р.

Відповідно до п. 185.1. ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У відповідності до п. 186.4 місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

Пунктом 186.3. ПК України визначено, що місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

До таких послуг належать, зокрема: консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні та інші подібні послуги консультаційного характеру, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем (п/п. «в»п. 186.3. ПК України), тобто ті послуги, які зазначені вище та придбавалися позивачем.

Відповідно до п/п. 196.1.14. ПК України (в редакції, яка діяла до 01.07.2011 року, до набрання чинності Законом України № 3387-VIвід 19 травня 2011 року) не є об'єктом оподаткування (з ПДВ) операції з постачання послуг, визначених у підпункті "в" пункту 186.3 статті 186 цього Кодексу.

Таким чином, в даному випадку податковий кредит сформований за операціями, які в період формування у податковому обліку спірних сум податкового кредиту не були обєктом оподаткування, а отже, враховуючи правила формування податкового кредиту, викладені вище, податковий кредит за цим епізодом (за цими операціями) сформований позивачем безпідставно.

Окрім того, виходячи з аналізу змісту актів про виконання послуг, слід зазначити, що ці акти містять лише загальні посилання про надання «консультаційних послуг»та не містять будь-якої деталізації у чому саме полягають вищезгадані консультаційні послуги, які по суті в даному випадку є знеособленими та такими, що не можуть бути ідентифіковані по структурі цих послуг. Позивачем не доведено наявності розумних економічних причин щодо необхідності придбання цих послуг (придбання цих послуг з метою використання у господарській діяльності), а також не на надано доказів використання цих послуг у господарській діяльності позивача, як і доказів їх фактичного надання, що взагалі (у т.ч. за звичайних обставин здійснення оподатковуваних операцій) виключає можливість формування спірних сум ПДВ за всіма зазначеними вище операціями, зокрема, з першим (з OMIA Menedgment) з придбання інформаційних послуг.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що висновки ДПІ за цим епізодом є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для скасування оскаржуваного рішення (ППР № 0001002330 від 27.10.2011 р.) в частині, що ґрунтується на висновках акту перевірки за цим епізодом, не має.

Враховуючи те, що за податковим повідомленням-рішенням № 0001002330 від 27.10.2011 р. (загальне зобовязання з ПДВ за основним платежем - 239675 грн., за штрафними санкціями 1 грн.) лише за першим епізодом (щодо послуг з перевезення вантажів покупцям позивача) визнається судом неправомірним щодо визначення позивачу податкових зобовязань за основним платежем у розмірі 80170 грн., оскаржуване рішення підлягає скасуванню у частині зобовязань за основним платежем у розмірі 80170 грн. Враховуючи те, що порушення правил формування податкового кредиту з ПДВ за іншими епізодами мало місце у 1 півріччі 2011 року, нарахування штрафних санкцій у розмірі 1 грн. згідно п. 7 підрозділу 10 ПК України, є правомірним.

Крім того, враховуючи те, що ППР від 27.10.2011 року № 0001012330 (форми «В4»), яким позивачу зменшено розмір відємного значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість на 39452 грн., є похідним від попереднього рішення та ґрунтується на висновках ДПІ відносно останніх двох вищенаведених епізодів з оподаткування ПДВ, які визнаються судом законними та обґрунтованими в частині визначення податкових зобовязань у розмірі, що дорівнює 239675-80170 грн. = 159505 грн., а також враховуючи наявність факту декларування (стор. 29 Акту перевірки) та завищення відємного значення з ПДВ, підстав для скасування ППР від 27.10.2011 року № 0001012330 (форми «В4») (щодо відємного значення), не має.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд приходить до висновку про часткове задоволення позову відповідно до вищенаведених висновків суду. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМІА Україна»(код з ЄДР 33548855; 04080, м. Київ, вул. Межигірська,87-а) до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000992330 від 27.10.2011 р. (з податку на прибуток) повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001002330 від 27.10.2011 р. в частині визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 80170 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 23.01.2012 року.