Постанова № 21585298, 11.01.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 січня 2012 року 11:33 № 2а-9450/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю зі 100% іноземним капіталом "Шаллер-Київ"

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києві

проскасування податкових повідомлень- рішень за учасю представників сторін:

від позивача, ОСОБА_1, довіреність № 274/2011, від 26.10.11 р.,

від позивача, ОСОБА_2, довіреність № 180/2011, від 26.07.11 р.,

від позивача, ОСОБА_3, довіреність № 179/2011, від 26.07.11 р.,

від відповідача, ОСОБА_4, довіреність № 7646/9/10-008, від 21.12.09 р.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю зі 100% іноземним капіталом “Шаллер-Київ”, (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва, (далі - відповідач), про скасування податкового повідомлення-рішення №0000022306 від 19.01.2011 року та податкового повідомлення рішення №0000032306 від 19.01.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, тим, що податкове повідомлення-рішення № 0000022306 від 19.01.2011 р. за платежем: податок на додану вартість, яким визначена сума грошового зобовязання за основним платежем 6613,00 грн. та штрафними санкціями 1653,25 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000032306 від 19.01.2011 р. за платежем: податок на прибуток підприємств, яким визначена сума грошового зобовязання у розмірі 2681513,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 670378,25 грн., прийняті відповідачем на підставі Акту перевірки №1/23/2/30183690 від 05 січня 2011 року є протиправними, прийнятими на підставі необгрунтованих висновків, без врахування наданих позивачем доказів, в силу чого підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

В судових засіданнях представники позивача пояснили, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення фактично стосуються двох епізодів діяльності позивача, зокрема, замовлення інформаційних послуг з проведення моніторингу ринку мяса та мясопродуктів (частково податкове повідомлення-рішення № 0000032306 від 19.01.2011 р. за платежем: податок на прибуток підприємств на суму 33067,00 грн. та № 0000022306 від 19.01.2011 р. за платежем: податок на додану вартість повністю) та визначення валових витрат при оприбуткуванні імпортованого товару та визначення його балансової вартості в сумі балансової вартості іноземної валюти, якою за такий товар сплачено (частково податкове повідомлення-рішення № 0000032306 від 19.01.2011 р. за платежем: податок на прибуток підприємств).Відносно замовлення інформаційних послуг, представники позивача зазначили, що відповідач дійшов помилкового висновку про відсутність звязку між замовленими інформаційними послугами з проведення моніторингу ринку мяса та мясопродуктів та господарською діяльністю позивача, як єдиної умови віднесення таких витрат на валові витрати та до податкового кредиту, оскільки предметом діяльність позивача є торгівля харчовими домішками, прянощами та спеціями, витратними матеріалами та обладнанням для мясної промисловості, що відповідачем за результатами перевірки також встановлено і не заперечувалось, звертали увагу суду, що саме з метою планування своєї господарської діяльності на ринку мясопереробки, з метою визначення прогнозного попиту на окремі види технологічних спецій, що використовуються у різних рецептурах з різних видів мяса, а також попереднього планування загального обсягу замовлення товару у виробника позивач використовує отримані від контрагента статистичні дані, проте відповідач взагалі не прийняв до уваги роздруковані результати дослідження, які надавались відповідачу в електронному вигляді, а також надані первинні документи.

Стосовно визначення розміру валових витрат у звязку з придбанням товарів із-за кордону з післяплатою такого товару, представники позивача зазначили, що відповідачем невірно застосовано норми Закону України “Про податок на прибуток підприємств”, а саме відповідач помилково вважає, що позивачем проводились перерахунки балансової вартості заборгованості в іноземній валюті, а не визначення балансової вартості іноземної валюти, яке фактично здійснювалось позивачем. Крім того, представники позивача звертали увагу суду, що у позивача взагалі не може виникнути балансової вартості заборгованості, оскільки позивач не займається жодним з видів діяльності, передбачених в абз. 6 п.п. 7.3.3 ст. 7 ЗаконуУкраїни “Про податок на прибуток підприємств”, що дає вичерпний перелік фінансових операцій, за якими саме валютні цінності і є товаром. Окремо представники позивача зазначили, що жодної операції по перерахунку в звязку зі зміною курсу валют взагалі жодного разу не відбувалось, оскільки валюта купувалась лише один раз для кожної партії товару під час оплати та жодних різниць з будь-яким іншим курсом просто не існує, а зазначена відповідачем різниця з офіційним курсом НБУ на дату оприбуткування не може бути прийнята до уваги, оскільки такий курс НБУ є статистичним і фактично за ним взагалі неможливо купити валюту за гривні та відповідно визначити розмір балансовій вартості такої іноземної валюти, просили позов задовольнити.

Представник відповідача у проти позову заперечив. В обгрунтування своїх заперечень зазначив, що внаслідок проведеної ДПІ в Оболонському районі м. Києва перевірки було встановлено, що позивач не надав до перевірки документи за якими було б можливо встановити зв'язок між наданими інформаційними послугами та господарською діяльністю позивача, а також наполягав на перерахунку саме вартості заборгованості позивачем під час купівлі валюти для розрахунку з нерезидентом за імпортований товар, зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно на підставі акту перевірки, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю зі 100% іноземним капіталом “Шаллер-Київ” діє на підставі Статуту та свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 596917, зареєстровано в Оболонській районній у місті Києві державній адміністрації 10.11.1998 року, ідентифікаційний код № 30183690.

Згідно Довідки з ЄДРПОУ № 1055 від 21.08.2007 р. видами діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням; оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами; оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; оптова торгівля іншими продуктами харчування; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Позивач є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 36769239 від 28.02.2005 р.

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ зі 100% іноземним капіталом “Шаллер-Київ” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено Акт № 1/23/2/30183690 від 05.01.2011 р., яким, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1., п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п. 7.3.1., 7.3.2., 7.3.4., п.п. 7.3.6, п.п. 11.2.3. п. 11.2 ст. 11. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 2 681 513 грн., вимог п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 5.11, п. 5.12 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість" № 166 від 30.05.1997 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 6 613 грн.

За результатами адміністративного оскарження, оспорювані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи щодо замовлення позивачем інформаційних послуг з проведення моніторингу ринку мяса та мясопродуктів (частково податкове повідомлення-рішення № 0000032306 від 19.01.2011 р. за платежем податок на прибуток підприємств на суму 33067,00 грн. та № 0000022306 від 19.01.2011 р. за платежем податок на додану вартість повністю) та щодо порушення позивачем вимог пп. 5.2.1., п. 5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону “Про податок на прибуток підприємств”та пп. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” судом на підставі пояснень представників позивача та наданих ними доказів, встановлено наступне.

З метою визначення прогнозного попиту на окремі види технологічних спецій, що використовуються у різних рецептурах з різних видів мяса а також попереднього планування загального обсягу замовлення товару у виробника, позивач використовує статистичні дані та інформаційні дослідження ринку мяса та мясопродуктів щодо обсягу забою скота по видах, обсягах виробництва, динаміки цін на окремі види мясної сировини, а також загальні тенденції ринку щодо попиту на окремі види ковбас та інші товари мясного асортименту. Таку інформацію позивач отримує з періодичних видань, а, за необхідності, замовляє додатково.

За період, що перевірявся, позивач сім разів замовляв надання вище вказаної інформації у Товариства з обмеженою відповідальністю “Сучасні Технології Батьківщини”(код ЄДРПОУ 36387186) на загальну суму 39680,00 грн. з ПДВ.

За кожним замовленням позивачу надавався рахунок-фактура, а після сплати чи отримання звіту (за першою подією) податкова накладна та після надання звіту - акт виконаних робіт. У вищевказаному Акті перевірки зазначено, та не заперечувалось представником відповідача, що всі податкові накладні та акти виконаних робіт щодо вказаних господарських операцій було надано під час перевірки.

Судом досліджено рахунки-фактури № 55 від 01.04.20010 р, № 50 від 01.03.2010 р., № 44 від 29.01.2010 р., № 66 від 15.06.2020 р., № 64 від 21.05.2010 р., № 37 від 24.12.2009 р., № 60 від 09.04.2010 р., податкові накладні № 112 від 24.12.2009 р., № 10 від 09.02.2010 р., № 20 від 04.03.2010 р., № 55 від 02.04.2010 р., № 63 від 27.04.2010 р., № 68 від 21.05.2010 р., № 70 від 15.06.2010 р., акти здачі - прийняття робіт № ОУ-0000041 від 24.12.2009 р, № ОУ-0000007 від 09.02.2010 р., № ОУ-0000010 від 04.03.2010 р., № ОУ-0000055 від 02.04.2010 р., № ОУ-0000061 від 27.04.2010 р., № ОУ-0000081 від 21.05.2010 р., № 0000082 від15.06.2010 р. та встановлено, що вказані документи містять всі реквізити, необхідні для первинних документів.

Судом також досліджено звіти про моніторинг ринку мяса та мясопродуктів, виконані контрагентом позивача на замовлення останнього, банківські виписки та довідку ПАТ "УніКредит Банк" вих № 8898/IV від 21.12.2011 р. на підтвердження оплати позивачем вартості інформаційно-консультаційних послуг, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю “Сучасні Технології Батьківщини”(код ЄДРПОУ 36387186).

Відповідно до ст. 5.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. ст. 5.2. вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно ст. 1 Закону України “Про інформацію”, інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Норми ст. 23 Закону України “Про інформацію” визначають інформаційною послугою діяльність з надання інформаційної продукції споживачам з метою задоволення їхніх потреб.

Суд констатує, що надання інформаційних послуг, відображених в електронному вигляді, прямо передбачено законом.

З урахуванням досліджених судом доказів, суд погоджується з доводами представників позивача, що інформаційно-консультаційні послуги замовлялись позивачем з метою планування своєї господарської діяльності, що підтверджується змістом самих “звітів з моніторингу ринку мяса та мясопродуктів” та стосуються підготовки та організації виробництва в розумінні підпункту 5.2.1. ст. 5.2. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Документами, що підтверджують надання послуг, є відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійсненні господарської операції. Документами, що фіксують надання послуг є податкова накладна та акт виконаних робіт/послуг та інші.

Вказані документи було надано як суду, так і під час вищевказаної перевірки відповідачу, в повному обсязі.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 вказаного Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом також встановлено, що контрагент позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю “Сучасні Технології Батьківщини”(код ЄДРПОУ 36387186) було належним чином зареєстровано у Єдинму державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та було платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100216260 від 16.03.2009 р.

Судом встановлено, та не заперечувалось представником відповідача, що вказані господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю “Сучасні Технології Батьківщини”(код ЄДРПОУ 36387186) були відображені в податковому обліку позивача у рядку 10.1. "придбання товарів (робіт, послуг), які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% у деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Приймаючи до уваги вище викладене, суд приходить до висновку, що представниками позивача надавались відповідачу під час вище вказаної перевірки та надані суду достатні та належні докази в обгрунтування використання отриманих інформаційних послуг з проведення моніторингу ринку мяса та мясопродуктів у господарській діяльності позивача, віднесення сплачених за такі послуги сум до валових витрат позивача, та наявності підстав для включення суми ПДВ у розмірі 6613,34 грн. до складу податкового кредиту позивача відповідного звітного періоду.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000032306 від 19.01.2011 р. за платежем податок на прибуток підприємств, яким визначена сума грошового зобовязання у розмірі 2681513,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 670378,25 грн. за порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суд зазначає наступне.

Протягом періоду, що перевірявся, позивачем укладались контракти на поставку обладнання, харчових домішок, прянощів та спецій, витратних матеріалів, у тому числі плівки, штучної оболонки, кліпсів та петель, інших витратних матеріалів для мясної промисловості з Австрії за Контрактами з № 003/2007 по 080/2007 у 2007 році, з № 001/2008 по 077/2008 у 2008 році, з № 001/2009 по 062/2009 у 2009 р. та з № 001/2010 по 011/2010 у 2010 році. Контракти укладено між Позивачем та фірмою SСHALLER Gmbh”(Норберт Шаллер ГмбХ), торгова марка LEBENSMITTELTECHNIK”(Шаллер Лебенсмиттельтехнік), Donau-City-Strasse 11, A-1220 Wien, Oesterreich (Донау-Сіті-Штрассе 11, А-1220 Відень, Австрія).

Згідно умов вказаних Контрактів, оплата товару здійснювалась після отримання товару позивачем.

Факт отримання товарів підтверджено відповідними міжнародними товаротранспортними накладними ЦМР та оформленими вантажними митними деклараціями за кожним контрактом, які досліджені судом та, копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт купівлі валюти, суми сплачених за таку валюту гривень та перерахування на рахунок нерезидента підтверджується відповідними довідками обслуговуючого банку, платіжними дорученнями з відмітками банку та відмітками банку на відповідних ВМД до кожного контракту, оригінали яких досліджені судом, а копії долучені до матеріалів справи.

Згідно з пп. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає, зокрема, доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону - це суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Відповідно до пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті вказаного Закону, і вони не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Тобто, витрати, понесені платником у зв'язку з придбанням товарів та послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, визначаються в сумі балансової вартості іноземної валюти.

Відповідно до пп. 7.3.4 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

У разі купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту, балансова вартість придбаної іноземної валюти визначається на рівні балансової вартості іноземної валюти, що була продана.

Сукупний аналіз норм, якими регламентовано оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті, зокрема, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначається дата збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, беручи до уваги, що за обставинами цієї справи при імпорті товарів першою подією було отримання товару, а датою збільшення валових витрат є дата оприбуткування товарів, але визначити розмір валових витрат по розрахунку з нерезидентом є неможливим, так як балансова вартість валюти стає відомою тільки після проведення фактичного розрахунку, приймаючи до уваги, що умовами вище вказаних контрактів позивача передбачено оплату товару на умовах післяплати, суд приходить до висновку, що позивачем фактично проведено коригування валових витрат після проведення оплати нерезиденту, тобто доведення валових витрат до рівня справжньої балансової вартості валюти.

Суд визначає помилковим є твердження відповідача про коригування позивачем розміру балансової вартості заборгованості, оскільки п. 7.3.3. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює вичерпний перелік заборгованості, який розтлумачений самим підпунктом і включає тільки наступне:

основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу);

сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу;

платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.

Отже, оплата за поставлений імпортний товар не відноситься до заборгованості в розумінні ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, з урахуванням досліджених судом доказів та вище вказаних норм законодавства України в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що формування позивачем валових витрат при імпортних операціях, виходячи з балансової вартості іноземної валюти, відповідає вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суд також звертає увагу, що до складу донарахованих спірним податковим повідомленням-рішенням сум податку на прибуток та штрафних санкцій увійшли не лише суми, пов'язані з оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті та віднесенням до валових витрат оплат за інформаційні послуги, відповідачем помилково також включено до розрахунку в 4 кв. 2008 р. операцію по списанню товару у якого скінчився термін реалізації, на суму 25428,46 грн. та не прийнято до уваги коригування у 1 кв. 2010 р. на суму 298698,49 грн. в результаті самоперевірки, відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". (відповідні підтверджуючі документи позивачем надавались відповідачу під час перевірки та долучено до матеріалів справи: Акт списання СпТ-00092 від 01.10.08 р., Бухгалтерська довідка та Журнал проводок за 1 півріччя 2010 р.).

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0000032306 від 19.01.2011 р. за платежем податок на прибуток підприємств та № 0000022306 від 19.01.2011 р. за платежем податок на додану вартість та застосування до позивача штрафних санкцій.

Позивачем надано достатні та належні докази в обгрунтування позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю зі 100% іноземним капіталом "Шаллер-Київ" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києві № 0000032306 від 19.01.2011 р. за платежем податок на прибуток підприємств, яким визначена сума грошового зобовязання у розмірі 2681513,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 670378,25 грн.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києві № 0000022306 від 19.01.2011 р. за платежем податок на додану вартість, яким визначена сума грошового зобовязання за основним платежем 6613,00 грн. та штрафними санкціями 1653,25 грн.

4. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю зі 100% іноземним капіталом "Шаллер-Київ" (юридична адреса: вул. Маршала Малиновського, 25, ідентифікаційний код 30183690) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі положень ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 11.01.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 19 січня 2012 року.

Суддя Ю.Т. Шрамко