Постанова № 21585193, 22.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 грудня 2011 року <Час проголошення >№ 2а-8798/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомПриватного підприємства "Вест Лайн Дистрибьюшн"

до

третя особаСпеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва

провизнання протиправним та скасування рішень №№ 0000414240 та 0000424240 від 03.06.2011 року На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Приватного підприємства «Вест Лайн Дистрибюшин», звернувся до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000414240, № 0000424240 від 03.06.2011 р. Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків №0000414240 від 03.06.2011 р., №0000424240 від 03.06.2011 р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Представник Відповідача проти позову заперечив та в запереченнях на позовну заяву зазначив, що Позивачем порушено вимоги п. 4.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.5.1, пп.5.4.10 п.5.4 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобовязання по податку на прибуток на загальну суму 225828 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 25294 грн., за 4 квартал 2009 р. в сумі 41746 грн., за 1 квартал 2010 р. в сумі 25294 грн., за 2 квартал 2010 р. в сумі 25294 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 25294 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 82906 грн.; п.4.1 ст.4, п.п.7.2.1, пп.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, пп.7.4.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. за №168/97ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 509382 грн., в тому числі за січень 2010 року в сумі 240714 грн., за березень 2010 р. в сумі 19999 грн., за травень 2010 р. в сумі 148499 грн., за липень 2010 р. в сумі 25856 грн., за серпень 2010 р. в сумі 6745 грн., за вересень 2010 р. в сумі 6745 грн., за жовтень 2010 р. в сумі 13354 грн., за листопад 2010 р. в сумі 18263 грн., за січень 2011 року у сумі 29207 грн.(з січня 2011 р. до сплати). Відповідач наполягає, що винесені податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Для зясування всіх обставин справи, судом о розгляду справи було залучено в якості третьої особи Державну податкову інспекцію у Деснянському районі м. Києва.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Заперечень проти позову до суду не надавав.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Приватного підприємства «Вест Лайн Дистрибюшин»за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки складено Акт від 24.05.2011 року № 284/42-40/31356305 (надалі Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено, що в порушення п. 4.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.5.1, пп.5.4.10 п.5.4 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобовязання по податку на прибуток на загальну суму 225828 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 25294 грн., за 4 квартал 2009 р. в сумі 41746 грн., за 1 квартал 2010 р. в сумі 25294 грн., за 2 квартал 2010 р. в сумі 25294 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 25294 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 82906 грн.; п.4.1 ст.4, п.п.7.2.1, пп.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, пп.7.4.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. за №168/97ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 509382 грн., в тому числі за січень 2010 року в сумі 240714 грн., за березень 2010 р. в сумі 19999 грн., за травень 2010 р. в сумі 148499 грн., за липень 2010 р. в сумі 25856 грн., за серпень 2010 р. в сумі 6745 грн., за вересень 2010 р. в сумі 6745 грн., за жовтень 2010 р. в сумі 13354 грн., за листопад 2010 р. в сумі 18263 грн., за січень 2011 року у сумі 29207 грн.(з січня 2011 р. до сплати).

На підставі висновків Акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення №0000414240 від 03.06.2011 р. та податкове повідомлення-рішення №0000424240 від 03.06.2011 р.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

По-перше: в частині заниження валового доходу, суд зазначає наступне:

Судом встановлено, що у відповідності до договору №0103/07 від 01.03.2007 р. та договору подовження №0102/10 від 01.02.2010 р. ПП «Вест Лайн Дистрибюшн» надавав в оренду ТОВ «Вест Лайн Маркет», код за ЄДРПОУ 31924405 власне приміщення для комерційного використання, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Січневого повстання, 26 на першому поверсі нежитлового приміщення 114,9 м2 за ціною 48 грн. за один м2.

В акті перевірки зазначено, що собівартість 1м2 даної площі (амортизація приміщення, його поліпшення, обслуговування, плата за комунальні послуги, плата за землю, адміністративні витрати) складає 320 грн.

Розрахунок собівартості 1 м2 орендованої площі за місяць, що підтверджено в розрахунках амортизації підприємства за перевіряємий період 1 групи «власні приміщення та їх поліпшення», рахунку 6852 «Інші витрати»підприємства, рахунку 64 «податки та збори», що додаються до акту перевірки: Амортизація 221 грн., Поліпшення - 27 грн., Комунальні платежі - 11 грн., Податок на землю - 45 грн., Обслуговування та адміністративні витрати - 16 грн.

Крім того Відповідач зазначає, що на підтвердження правомірності розрахунку собівартості оренди приміщення також свідчить надання в оренду іншої частини приміщення за вказаною адресою (2 поверх) ТОВ «Адіс», код за ЄДРПОУ 25409859 згідно договору №1410/07 від 14.10.2007 р. та його подовження згідно договору №14/09/10 від 14.09.2010 р., де сума орендної плати за 1 м2 складає 320 грн.

Розрахунок заниження валових доходів за перевіряємий період за надання в оренду власного приміщення: 1 м2=320грн. - 48 грн. (сума за яку здано в оренду) = 272грн.; 272 грн.*18 місяців*на площу, надану в оренду 114,9 м2 = 562550 грн.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно пп.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Позивач в уточненнях позовних вимог посилається на той факт, що податковий орган провів не правильний розрахунок собівартості оренди, проте доказів, які б спростували твердження Відповідача Позивач не надав.

Крім того, суд звертає увагу, що в бухгалтерських проводках підприємства Дт рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»та Кт 31 рахунку «розрахунковий рахунок», податковому обліку рахунку 46 “Валові доходи” за 3, 4 квартали 2009 р. та 1-4 квартали 2010 р. не знайшло відображення, які були встановлені під час перевірки, а саме, в деклараціях по податку на прибуток за 3 квартали 2009 р. від 05.11.2009 р. №243513, за 4 квартал 2009 р. від 05.02.2010 р., за 1 квартал 2010 р. від 14.05.2010 р. №82586, за 2 квартал 2010 р. від 05.08.2010 р. №155919, за 3 квартал 2010 року від 13.01.2011 р. № 295216, за 4 квартал 2010 р. від 08.02.2011 р. №9006845927, які підписані директором та головним бухгалтером підприємства.

Позивачем не надано переконливих доказів та спростування фактів викладених в Акті перевірки.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що ПП «Вест Лайн Дестрибюшн»занизило свої валові доходи та безоплатно надало в оренду власне приміщення, в результаті чого занизило валові доходи підприємства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р. на суму 562550 грн.

По-друге: в частині щодо порушення щодо вимог пп.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (надалі п тексту Закон №334/94-ВР).

Судом встановлено, що згідно договору оренди нежитлових приміщень №01/01/09 від 01.09 2009 р. ПП «Вест Лайн Дистрибюшн»орендувало прилеглу площу для стоянки легкових автомобілів (на балансі переважно легкові автомобілі) 400 м2 за ціною 2472 грн. в місяць.

У відповідності до пп.5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону №334/94-ВР, до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації): пунктів медичного огляду найманих працівників, наявність яких зумовлена законодавством або колективними договорами, укладеними згідно із законом; приміщень житлового фонду, які належать юридичним особам, основною діяльністю яких є надання платних послуг з туристичного обслуговування сторонніх громадян чи здавання таких приміщень в оренду (найм) стороннім громадянам або організаціям у порядку, визначеному цим Законом; легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаціям і використовуються як спортивне знаряддя.

Не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Відповідачем надано розрахунок, яким визначено, що 2472*18 м-в=44496 грн. Крім того, до акту перевірки додається реєстр, що складено в ході перевірки з детальним описом дати на номера актів виконаних робіт, вартості вказаних послуг, що підтверджує факт віднесення до валових витрат підприємства зазначених послуг.

З аналізу матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем порушено вимоги пп.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону №334/94-ВР та встановлено, що Позивачем не зараховуються до складу валових витрат витрати, повязані зі стоянкою легкових автомобілів, ПП «Вест Лайн Дистрибюшн»неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість послуг, які отримано від ТОВ «Маха Україна», код за ЄДРПОУ 32345650 за оренду стоянки для легкових автомобілів на загальну суму 44 496 грн.

По-третє: в частині щодо віднесення валових витрат по придбанню бензину.

В акті перевірки зазначено, що ПП «Вест Лайн Дистрибюшн»неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість бензину, який придбано у ТОВ «КЛО», код за ЄДРПОУ 21563629 та ПП “Лукойл Україна”, код за ЄДРПОУ 30603572 для заправки власних автомобілів, а використано не в господарській діяльності - ПП «Вест Лайн Дистрибюшн»неправомірно віднесло до складу валових витрат підприємства бензин марки А-95 та А-92, використання якого не підтверджено первинними документами за 4 квартал 2009 р. та 4 квартал 2010 р на суму - 165010 грн. Так, до перевірки надано дорожні листи в яких, крім використання літрів бензину, немає ніяких підтверджуючих відміток про використання в господарській діяльності підприємства (відсутній маршрут, адреса використання, назва підприємства-замовника, послідовність виконання замовлення, кілометраж, відмітка підприємства, що отримує вантаж, номер видаткової або товарно-транспортної накладної, що підтверджує факт перевезення вантажу, інші відмітки, що свідчать про використання ПММ в господарській діяльності підприємства.

Оскільки в ході перевірки було встановлено, що ПП «Вест Лайн Дистрибюшн»бензин придбаний для власних потреб, на валові витрати підприємства відносить не по факту придбання, а по факту використання, то в ході перевірки було складено реєстр використання паливно-мастильних матеріалів за період 4 квартал 2009 р. та 4 квартал 2010 р. (де виявлені порушення), де зазначено номера дорожніх листів, кількість використаного бензину та його вартість та завірених підписом посадових осіб, скріплено печаткою підприємства, що додаються до акту перевірки.

Позивачем надано суду дорожні листи, в яких відсутній маршрут, адреса використання, послідовність виконання замовлення, кілометраж, відмітка підприємства, що отримує вантаж, номер видаткової або товарно-транспортної накладної, що підтверджує факт перевезення вантажу, інші відмітки, що свідчать про використання ПММ в господарській діяльності підприємства, дані документи заповнені з порушенням.

Вказані порушення знайшли своє відображення в декларації по податку на прибуток 3 квартал 2009 р. від 05.11.2009 р. №243513, за 4 квартал 2009 р. від 05.02.2010 р. №320470, за 1 квартал 2010 р. від 14.05.2010 р. №82586, за 2 квартал 2010 р. від 05.08.2010 р. №155919, за 3 квартал 2010 р. від13.012011 р. №295216, за 4 квартал 2010 р. від 08.02.2011 р. № 9006845927, які підписані директором та головним бухгалтером підприємства.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь-яких витрат за виключенням встановлених у самому Законі обмежень.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Враховуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що ПП «Вест Лайн Дистрибюшн»неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість бензину, який придбавало у ТОВ «КЛО», код за ЄДРПОУ 21563629 та ПІІ “Лукойл Україна”, код за ЄДРПОУ 30603572 для заправки власних автомобілів, а використало не в господарській діяльності.

По-четверте: в частині щодо амортизації, суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що ПП «Вест Лайн Дистрибюшн»завищило списання на валові витрати підприємства поліпшення основних засобів виробництва більше 10% балансової вартості основних фондів на суму 52500 грн. за 4 квартал 2010 р.

Розрахунок: Балансова вартість ОЗВ на 01.01.2010 р. складає 4391250 грн., що наведено в рахунку 10 «Основні засоби»та рахунку 13 «амортизаційні відрахування»з урахуванням результатів податкового обліку підприємства. 10 відсотків становить - 439125 грн. До валових витрат підприємство в 4 кварталі 2010 р. віднесло 491625 грн. (рядок 04.10 декларації по прибутку підприємств) Відхилення складає 52500 грн.

Вказані суми порушень знайшли своє відображення в бухгалтерських проводках підприємства Кт рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»та Дт рахунку 93 «Господарські витрати», Кт 31 рахунку «розрахунковий рахунок»Дт 685 рахунку «Інші витрати», рахунку 18 “Валові витрати” податкового обліку за 4 квартал 2010 р.

Позивач посилається на той факт, що розрахунок зазначений в акті перевірки не відповідає документам первинного бухгалтерського обліку, а саме, Відповідач помилково зазначив в рахунок балансову вартість ОЗВ станом на 01.01.2010 р. 4391250,00 грн. замість 4917696 грн., проте Позивачем суду не надано переконливих доказів на обґрунтування даного факту.

У відповідності до пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону №334/94-ВР, платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розділяються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2,3,4 чи окремих обєктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих обєктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу”.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ПП «Вест Лайн Дистрибюшн»завищило списання на валові витрати підприємства поліпшення основних засобів виробництва більше 10% балансової вартості основних фондів на суму 52500 грн.

По-пяте: в частині, що до заповнення накладних, суд зазначає наступне.

В Акті перевірки зазначено, що ПП «Вест Лайн Дистрибюшн»зарахувало до податкового кредиту суми ПДВ що не відповідають вказаним пп.7.2.1 та пп.7.2.3 п.7.2 ст.7. нормам та наказу від 30.05.1997 р. №165, тобто мають подвійну нумерацію (через дріб), що свідчить про повторне включення цих декларацій до податкового кредиту в інших періодах на суму ПДВ 234471 грн., а саме: Податкова накладна №200221317/ОЕ від 21.04.2010 р., отриманої від ПзІІ «Імперіал Тобако Юкрейн», код за ЄДРПОУ 20044494 за тютюнові вироби на суму 582092,54 грн., ПДВ 116418,51 грн., Податкова накладна №200221525/ОЕ від 26.04.2010 р., отриманої від ПзІІ «Імперіал Тобако Юкрейн», код за ЄДРПОУ 20044494 за тютюнові вироби на суму 92952,60 грн., ПДВ 18950,52 грн., Податкова накладна №20020545/ОЕ від 07.08.2009 р., отриманої від ПзІІ «Імперіал Тобако Юкрейн», код за ЄДРПОУ 20044494 за тютюнові вироби на суму 497303,80 грн., ПДВ 99460,76 грн.

Відповідно до пп.7.2.1 та пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, платник податків зобовязаний надати покупцю податкову накладну, в якій вказано окремим рядком всі необхідні реквізити підприємства: податковий номер податкової накладної, дату виписки, повну назву, податковий номер платника податків, місце розташування, опис (номенклатуру), вартість, суму податку та скріплено печаткою, та покупцю надавати оригінал.

Наказом ДПАУ від 30.05.1997 р. №165 із змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПАУ від 30.06.2005 р. №244 п.3 де зазначено, що порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру реєстру отриманих та виданих податкових накладних і тільки при складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом номер визначається числовим значенням через дріб

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту…».

У відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ”, а також, що “…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами”.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Проте, ПП «Вест Лайн Дистрибюшн»зарахувало до податкового кредиту суми ПДВ за стоянку легкових автомобілів (на підприємстві переважно легковий транспорт) на суму ПДВ 8892 грн. та списання паливно-мастильних матеріалів, використання в господарській діяльності яких не підтверджено первинним документами, на суму ПДВ 33002 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук