Постанова № 21585164, 26.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м.Київ

26 грудня 2011 року 11:25 год.№ 2а-13470/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі суддіКостенкаД.А.,

при секре тарі судового засідання Палійчук Л.Д.,

за участю представників: позивача ОСОБА_2, відповідача Очеретної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання спра ву за позовом фізичної особи-підприємця (даліФОП) ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Солом'ян ському районі м.Києва (даліДПІ) про скасування податкового повідом лення-рішення від 07.06.2011р. №0001191704,

в с т а н о в и в:

ФОП ОСОБА_5. просить скасувати податкове повідом лення-рішення ДПІ від 07.06.2011р. №0001191704, яким їй збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) на 149732,50 грн.

Під час розгляду справи представник позивача підтримала позов з наведених у позовній заяві підстав. Позивач просить скасувати повідомлення-рішення з підстав його не правомірності, необґрунтованості висновку відповідача про наявність порушень, правомір ністю формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Гросс" і відсутністю пору шень Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (даліЗакон №168/97).

Представник відповідача не визнала позов і подала письмові заперечення, в яких, зазначивши встановлені під час перевірки обставини, просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на наявність порушень вимог Закону №168/97.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на неправомірність прийнятого відповідачем повідомлення-рішення. При цьому суд виходить з такого.

07.06.2011р. ДПІ згідно з пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 ПК прийнято подат кове повідомлення-рішення №001191704 про збільшення позивачу суми грошового зобов'я зання з ПДВ на 149732,50грн. (у т.ч.: 119786 грн. основний платіж, 29946,50 грн. штраф).

Дане повідомлення-рішення прийнято на підставі акта перевірки від 24.05.2011р. №6320/17-4-1791903182, згідно з яким відповідачем встановлено порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону №168/97.

Згідно з актом зміст порушення полягає у непра вомірному включенні позивачем до податкового кре диту з ПДВ нарахованого на користь ТОВ "Гросс" податку в сумі 119786 грн., оскільки згідно з ч.ч. 1, 3, 5 ст.203, ст.ст. 215, 216, 228 ЦК правочин між вказаними особами відповідачем вважається нікчемним.

Такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що на ТОВ "Гросс" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності тощо, а сама діяльність спрямована на надання податкової вигоди третім особам.

Спір стосується правомірності рішення відповідача про донараху вання податкового зобов'язання з ПДВ і застосування до нього штрафу та випливають з процедури формування платником ПДВ свого податкового кредиту, яка була врегульована Законом №168/97.

Згідно з п.1.7 Закону №168/97 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого вико-ристання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що податкова накладна вида ється платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи і пояснень представників сторін судом встановлено, що позивачем вклю чено до подат кового кредиту з ПДВ у грудні 2010 р. суми податку, нараховані за прид ба ння у ТОВ "Гросс" товарів згідно договору поставки від 27.09.2010р. №27/09-08 та специфікації до нього (додаток №1) (а.с.50, 51, 75).

На виконання умов даного договору ТОВ "Гросс" (Постачальник) поставлено на ко ристь ФОП ОСОБА_5 (Покупець) у грудні 2010 р. товарів на загальну вартість 718713,60 грн. (у т.ч. ПДВ 119786 грн.), що підтверджується наявними у справі:

-замовленнями на поставку: від 09.12.2010р. №З-001, від 16.12.2010р. №З-002, від 20.12.2010р. №З-003, від 22.12.2010 р. №З-004, від 27.12.2010 р. №З-005 (а.с. 70-74).

видатковими наклад ними від 10.12.2010р. №1012002, від 17.12.2010р. №1712001, від 22.12.2010р. №22100002 та №2212003, від 24.12.2010 р. №2412001, від 29.12.2010 р. №2912002 та податковими накладними від 10.12.2010р. №1012003 на суму 105000 грн. (ПДВ 17500 грн.), від 17.12.2010 р. №1712002 на суму 128700 грн. (ПДВ 21450 грн.), від 22.12.2010 р. №2212005 на суму 92280 грн. (ПДВ 15380 грн.) та №2212006 на суму 82320 грн. (ПДВ 13720 грн.), від 24.12.2010р. №2412003 на суму 197500,80 грн. (ПДВ 32916,80 грн.), від 29.12.2010 р. №2912004 на суму 112912,80 грн. (ПДВ 18818,80 грн.) (а.с. 52-63).

Зазначені документи складені сторонами договору відповідно до його умов і містять номенклатуру (асор тимент), ціну, кількість і загальну вартість товару.

На підставі вказаних податкових накладних позивач відніс нарахований (сплачений) на користь ТОВ "Гросс" ПДВ до податкового кредиту з ПДВ грудня місяця 2010 р.

Суд зауважує, що ні в акті перевірки, ні у поясненнях пред ставника відповідача запе речень щодо оформлення наявних податкових накладних не зазначено. Водночас подані по даткові нак ладні виписані ТОВ "Гросс", який на час їх скла дення знахо дився на обліку як платник ПДВ згідно із свідоцтвом №100269706, що узгоджується з вимогами пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97, а їх зміст відпо відає вимогам пп. 7.2.1.

Отже, як вбачається, позивачем на підставі належно оформлених податкових наклад них включено до подат кового кредиту у грудні 2010р. суми нарахованого за ставкою 20 відсот ків ПДВ, у звязку з придбанням у ТОВ "Гросс" послуг, що відпо відає пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97.

Надані представником позивача пояснення та письмові матеріали є належними, допус тимими і прямими доказами у справі, які підтверджують правомірність нарахування податко вого кредиту з ПДВ у грудні 2010р. по господарсько-договірним відно синам з Постачаль ником ТОВ "Гросс" та спростовують висновок про завищення податкового кредиту з ПДВ.

Натомість відповідач не представив суду належних і допустимих доказів, що під твер джували обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а також не навів аргументованих доводів, які б спрос товували доводи пози вача і надані останнім докази.

Посилання в акті перевірки та доводи відповідача про нікчемність правочину між позивачем і ТОВ "Гросс" ґрунту ються виключно на при пущеннях перевіряючих. Відпові дачем не зазначено в акті і не надано пояснень під час розгляду справи судом, яким законом прямо встановлено недійсність вчине ного позивачем правочину чи окремих його положень (ч. 2 ст. 215 ЦК), або дійсного порушення публічного поря дку, тобто спрямо ваність на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, терито ріальної громади, незаконне заволодіння ним (ст. 228 ЦК). Водночас, аналізуючи укладений між позивачем та ТОВ "Гросс" правочин, суд відзначає, що такі господарські (цивільні) зобов'язання не заборонені і не обмежені чинним законодавством, а правочин несуперечить моральним засадам суспіль ства і не порушує публічний порядок.

Суд вважає безпідставними і помилковими посилання відповідача на поло ження ст.203 ЦК, оскільки такі доводи згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК можуть бути лише підставою для визнання правочинів недійсними в судовому порядку, водночас предмет справи, яка розглядається та предмет доказування по ній не стосується визнання правочину недійсним. Крім цього, такі посилання відповідача не можуть свідчити про нікчемність правочи ну, оскільки згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом, а недотримання передбачених ст. 203 ЦК вимог стосується недійсності оспорю ваних правочи нів, тобто тих, недійсність яких прямо не встановлена законом.

У свої запереченнях відповідач загалом посилається на відсутність матеріально тех нічних можливостей для забезпечення контрагентом фактичних поставок Товару, водночас відповідач жодним чином не мотивує такі твердження конкретними посиланням на еконо мічні чи правові категорії, необхідні умови та показники діяльності підприємств, тощо, тому такі твердження не приймаються судом до уваги.

Між тим, наявні у справі матеріали спростовують такі твердження відповідача і вка зують на очевидну необєктивність, формальність і однобічність проведеної відповідачем пе ревірки: -в акті (а.с. 30) вказується про наявність у ТОВ "Гросс" 16 осіб у штаті підприємст ва і 4 осіб за цивільно-правовими угодами, водночас посадовою особою ДПІ Добровольсь кою Г.В. зроблено цілком невмотивований висновок про їх неможливість фізично здійсню вати обєм зробленої роботи; -у справі наявні податкові декларації ТОВ "Гросс" з ПДВ за грудень 2010 р. та квитанції про їх прийняття в органах державної податкової служби (а.с. 102-112), згідно з якою контрагентом повністю задекларовано свої зобов'язання з ПДВ згідно вказаних вище податкових накладних.

Окрім цього, згідно з наявною у справі довідкою ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 21.12.2011 р. №2947/15-2/30729660/99 про результати проведення зус трічної звірки ТОВ "Гросс" щодо документального підтвердження господарських відносин з ФОП ОСОБА_5. їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. (а.с. 133-136) податковим органом підтверджується реальність здійснення господарських відносин, що додатково свідчить про надуманість висновків відповідача.

Більше того, у вересні 2011 р. відповідач провів планову перевірку позивача, яка охоплювала період серпня 2010 р. (а.с. 180-206), під час якої жодних порушень в частині оподаткування по вказаному договору з ТОВ "Сканія Плюс", який відповідач вважає нікчемним, не встановлено.

Таким чином, наведені в акті перевірки висновки і стверджувані відповідачем пору шення вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 і пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону №168/97 є помилко вими і цим же положенням суперечать, оскільки ґрунтуються на невірному застосування відповіда чем зазначених законодавчих норм до фак тичних обставин даної справи; невмотивованими, оскільки в акті пере вірки від сутнє належне обґрунтування вчиненого саме позивачем податкового правопору шення, а також безпідставними, оскільки зазначені відповідачем без належних і достатніх матеріалів, які могли бути підставою для зроблених висновків про заниження податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрун-туються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомір-ності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що досліджені докази підтверджують наведені позивачем обставини і вказують на правомірність визна чення ним спір ного подат кового кре диту з ПДВ у грудні 2010р. і відсутність заниження своїх податкових зобовя зань, нато мість висновки відповідача не знайшли свого підтвер дження під час судо вого розгляду, а право мірність свого рішення, яке порушує право позивача на нарахування податкового кредиту, відповідачем не доведено.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 14, 70, 71, 76, 79, 86, 94 138, 158163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1.Задовольнити адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Солом'ян ському районі м. Києва від 07.06.2011р. №0001191704.

3.Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 судові витрати (державне мито) у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

СуддяД.А. Костенко