Постанова № 21583969, 09.02.2012, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          09 лютого 2012 р.                                                   Справа № 2a-1870/493/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2a-1870/493/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумська пересувна механізована колона №57"

до Державної податкової інспекції в місті Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Сумська пересувна механізована колона №57" (надалі по тексту – позивач, ПАТ "Сумська пересувна механізована колона №57") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (надалі по тексту – відповідач, ДПІ в м. Суми), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 02.12.2011 р. №0012381502/0/97064.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ДПІ в м. Суми проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в уточнюючій податковій декларації з плати за землю за 2011 р. ПАТ «СПМК-57», за результатами якої складено акт №8416/152/01037637 від 15.11.2011 р.

У зазначеному акті зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: п.п 288.5.1, п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, і зроблено висновок про заниження суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної шості за серпень - вересень 2011р., заявленої в уточнюючій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 р.

На акт перевірки позивачем подані заперечення, які відповідачем враховані не були.

02.12.2011 р. на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012381502/0/97064, яким збільшено суму грошового зобов'язання, по орендній платі за земельну ділянку у сумі 27650,34 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 13825,18 грн.

Позивач вважає прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

29 квітня 2011 року позивач подав до ДПІ в м. Суми уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 рік, в якій згідно 4.1 ст.54 та п. 288.1 ст.288 Податкового кодексу України було обчислено податкове зобов'язання з орендної плати за землю на 2011 рік.

Розрахунок зобов'язання з орендної плати за землю на 2011 рік зроблено підставі Договору оренди №150, укладеного 28.07.1997 р. між ПАТ «СПМК-57» та Сумською міською радою на право тимчасового користування земельною ділянкою (в тому числі на умовах оренди) для розміщення виробничої бази строком на 50 років.

Згідно ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі, строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності. Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договорів оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також угод, що не передбачені законом але є такими, що йому не суперечать. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених іншими нормативно-правовими актами, щодо окремих видів договорів (ч.7ст.179 ГК України).

Таким чином, згідно законодавства України питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договором оренди земельної ділянки із закріпленням ліру орендної плати в такому договорі.

Розділом 2 Договору оренди земельної ділянки між ПАТ «СПМК-57» та Сумською міською радою №150 передбачено, що орендна плата за землю вноситься землекористувачем щорічно у вигляді орендної плати у вигляді земельного податку. Складовими частинами розрахунку орендної плати є:

-          1,0%- постійна величина для проведення розрахунку;

-          грошова оцінка землі, проведена на момент укладання договору;

-          коефіцієнт індексації, що враховується при щорічному перерахунку грошової оцінки землі згідно Постанови Кабінету Міністрів України грошової оцінки землі «Про індексацію» №783.

Пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України зазначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. А отже і умови договору (включаючи і умови щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами, тому ПАТ «СПМК-57» зобов'язане сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом вказаного договору, у визначеному в договорі розміром. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за угодою сторін у договорі оренди(ст.21 Закону України «Про оренду землі»).

Пункт 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України також зазначає, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін.

Крім того, ні Податковий кодекс України, ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря перераховувати орендну плату (сплачувати її у більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати.

Договір №150 не переукладався та до нього не вносилося них змін, щодо граничного розміру орендної плати. А також Договір не був визнаний недійсним в судовому порядку та його недійсність прямо не встановлена законом.

Таким чином, позивач приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене при неправильному застосуванні законодавства з питань оподаткування.

Представники сторін у судове засідання не з’явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представники сторін клопотання про розгляд справи за їх відсутності не надавали, про причини неявки до суду не повідомили.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 12 та ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Таким чином, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.11.2011 р. ДПІ в м. Суми проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в уточнюючій податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 р., за результатами якої складно акт перевірки №8416/152/01037637 від 15.11.2011 р. (а.с.9-10).

02.12.2011 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ в м. Суми прийнято податкове – повідомлення – рішення №0012381502/0/97064, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб в розмірі 41475,52 грн., в т.ч. 27650,34 грн. – за основним платежем, 13825,18 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі договору оренди, укладеного з Сумською міською радою, орендував земельну ділянку, яка розташована в м. Суми між вул. Роменська та вул. Чекаліна, площею 2,7039 га (а.с.16-17).

В ході проведення перевірки встановлено, що податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, визначене платником податків в податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011 р. в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної га комунальної власності за серпень – вересень 2011р. на 27650,34 грн. (а.с. 10).

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог чинного законодавства України земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим Кодексом України.

Відповідно до п.п.14.1.72, п.п. 14.1.73 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з ст. 81 Земельним кодексом України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ст. 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України.

Згідно ст. 270 Податкового Кодексу України зазначено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Законом України "Про оренду землі" регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

За змістом ст.125, 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону .

Згідно зі статтею 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату .

Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Згідно статті 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

Таким чином, з 01 січня 2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Крім того, суд, вважає за необхідне зазначити, що формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов’язку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності.

Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства, Сплата обов’язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 9 Податкового кодексу України) не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обов’язок, а не зобов’язання.

Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв’язку з волевиявленням сторін договору, а у зв’язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення – рішення 02.12.2011 р. №0012381502/0/97064, прийняте ДПІ в м. Суми на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстав для визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Сумська пересувна механізована колона №57" до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкового повідомлення-рішення –відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                               (підпис)                     О.А. Прилипчук

          З оригіналом згідно

          Суддя                                                                       О.А. Прилипчук