Постанова № 21582109, 06.02.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/8084/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхтенко Л.Р.,

суддів Соколенко О.М.,

Бутенка А.В.,

при секретарі судового засідання Легенченко О.А.,

за участю

представника позивача ОСОБА_2, за довіреністю

представника відповідача ОСОБА_3, за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський кабельний завод «Одескабель»»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання дій протиправними, та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2011 року №0000401630 та №0000631630 від 14.07.2011року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Одеський кабельний завод «Одескабель»»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у визнанні в акті перевірки нікчемними господарських операцій та договорів, укладених з постачальниками та визнанні нікчемними заявленого податкового кредиту та бюджетного відшкодування, та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2011 року №0000401630 та №0000631630 від 14.07.2011року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі позапланової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Одеський кабельний завод «Одескабель»»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року та за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, був складений та підписаний акт перевірки № 177/16-3/05758730/28 від 26.04.2011 року, згідно висновків якого позивачем були порушені вимоги пп. 7.4.1 пп. 7.4.4 п. 7.4 пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року на суму 798721 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2011 року на суму 110785,0 грн. На підставі вище зазначеного акту перевірки, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі було прийнято податкове повідомлення рішення форми «В1»№0000401630 від 06.05.2011 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 798721 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 199680 грн. Вказане рішення позивач оскаржував до Державної податкової адміністрації в Одеській області, за результатами розгляду якої оскаржуване податкове повідомлення рішення «В1»№0000401630 від 06.05.2011 року було скасовано в частині застосування фінансової санкції у сумі 199679 грн., а в іншій його частині - залишено без змін. На підставі рішення Державної податкової адміністрації в Одеської області, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі було прийнято податкове повідомлення рішення форми «В1»№0000631630 від 14.07.2011 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 798721 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн.

Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями рішеннями, оскільки вважає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують заявлений податковий кредит та суму бюджетного відшкодування. Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована, як платник податку на додану вартість та інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний закон не передбачає. Також, на час формування податкового кредиту за спірний період, податкові накладні були оформлені належним чином, а підприємства контрагентів були належним чином зареєстровані як платники ПДВ на час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних. Також не може братись до уваги посилання відповідача на внутрішні бази даних СДПІ, щодо укладання цивільно-правових договорів без мети настання реальних наслідків, оскільки всі товари та послуги були фактично отримані та виконані, що підтверджується первинними документами наданими на перевірку, крім того, зазначені бази даних є базами даних податкової інспекції та не можуть бути основою для висновків зазначених в акті перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених в письмових запереченнях (том 3 а.с.7-11).

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ВАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель»»(нині ПАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель»») в якості юридичної особи було зареєстровано виконкомом Суворовської районної ради м. Одеси 04.01.1996 року №05758730 та перереєстровано Суворовською райадміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради.

Судом встановлено, що на підставі наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від15.03.2011 року № 150 (а.с. 4 зворотній бік, т.3), наказу № 216 від 06.04.2011 року про продовження перевірки (а.с. 4, т.3) та направлення від 15.03.2011 року № 51/16-3, фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі була проведена позапланова виїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Одеський кабельний завод «Одескабель»»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року та за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами вказаної перевірки був складений та підписаний акт перевірки № 177/16-3/05758730/28 від 26.04.2011 року (а.с.11-44, т.1).

Вказаним актом перевірки зафіксовано, що перевіркою показників, відображених в рядках 10-17 Декларації з ПДВ за грудень 2001 року встановлено, що на формування цих показників вплинуло здійснення операцій з придбання матеріалів, комплектуючих, запчастин, а також робіт, послуг для використання у господарській діяльності платника на митній території України. Проведеною перевіркою відображеного показника в рядку 10.1 Декларації в сумі 7787908 грн. на підставі реєстрів отриманих податкових накладних, оригіналів податкових накладних оборотно-сальдових відомостей по рахункам, підтверджуючих первинних документів до них (акти виконаних робіт, видаткові накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні), платіжних доручень перевіряючими було встановлено завищення показника цього рядка на суму ПДВ 186267, 04 грн., а саме: за взаємовідносинами позивача з контрагентами: ПП «Юніком-Плюс»на суму ПДВ 300 грн. за послуги технічного обслуговування системи відео нагляду, ТОВ «БК «Лугбудтрест»на суму ПДВ 600 грн. за транспортно-експедиційні послуги, ТОВ НВП «Укренергопостач»на суму ПДВ 231, 88 грн. за закупівлю ленти ізоляційної, ТОВ «Спецлітмаш»на суму ПДВ 101389, 6 грн. за закупівлю комплектів кабельних барабанів різних типорозмірів, ТОВ «Юг-Газ»на суму ПДВ 46246 грн. за закупівлю газу для котельної, ТОВ Пластваєр»на суму ПДВ 19054, 56 грн. за закупівлю чорнил різних кольорів для маркування кабелю, ПП «Лісо-Транс-Постач»на суму 18445 грн. за закупівлю пиломатеріалів.

Так, в акті перевірки зафіксовано, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі був отриманий акт № 309/23-5/36919295 від 15.03.2011 року від ДПІ у Приморському районі м. Одеси «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Юніком Плюс»з питань правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року (а.с. 1, т.3), яким встановлено, що угоди, укладені з цим підприємством є нікчемними. Також був отриманий акт № 149/23/35024732 від 28.03.2011 року від Ленінської МДПІ у м. Луганську «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «БК «Лугбудтрест»(а.с. 246, т.2), яким теж встановлена нікчемність правочинів та акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 530/23-3 від 07.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Укренергопостач»(а.с. 238, т.2), і акт ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 110/23-214/20958366 від 07.04.2011 року «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Спецлітмаш»(а.с. 235, т.2) з аналогічними висновками. Відносно контрагентів ТОВ «Юг-Газ» та ТОВ «Пластваєр»встановлено, що вони мають стан основний платник, основний вид діяльності інші види оптової та роздрібної торгівлі, статутний фонд незначний, кількість працюючих недостатня, ТМЦ в додатку К1 до декларації з податку на прибуток за 2010 рік відсутні, основні фонди відсутні. Враховуючи вищевикладене, перевіряючи прийшли до висновку, що правочини нібито укладені між вищевказаними підприємствами та ВАТ «Одескабель»не мають ознак реального характеру, виходячи із того, що підприємства-контрагенти є платниками високого ризику, а укладені правочини мають ознаки нікчемності. Діяльність ВАТ «Одескабель» була спрямована на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобовязань.

В результаті вказаних порушень, на думку перевіряючих, ВАТ «Одескабель»було завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 186267, 04 грн. та відповідно встановлено завищення підприємством відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2010 року на 186267 грн.

Також перевіряючі прийшли до висновку щодо завищення позивачем показників в рядку 10.1 Декларації з ПДВ за січень 2011 року на суму 110784, 85 грн. по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «Промпласт Київ»на суму ПДВ 212, 48 грн. (помилково включено двічі), ТОВ «Юг-Газ»на суму ПДВ 85166, 72 грн. за закупівлю газу котельної, ТОВ «Пластваєр»на суму ПДВ 25405, 6 грн. за закупівлю чорнил різних кольорів для маркування кабелю, які мають стан - основний платник, основний вид діяльності інші види оптової та роздрібної торгівлі, статутний фонд незначний, кількість працюючих недостатня, ТМЦ в додатку К 1 до декларації з податку на прибуток за 2010 рік відсутні, основні фонди відсутні. Враховуючи вищевикладене, перевіряючи прийшли до аналогічного висновку щодо наявності ознак нікчемності в правочинах з цими підприємствами та діяльність ВАТ «Одескабель»була спрямована на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобовязань.

В результаті вказаних порушень, на думку відповідача, позивачем був завищений податковий кредит за січень 2011 року на суму 110784 грн. та відповідно завищення підприємством відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту декларації з ПДВ за січень 2011 року на 110785 грн.

Також актом перевірки зафіксовано зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 501669, 11 грн., оскільки відповідно до довідки № 226/7/236/30408081 від 08.04.2011 року ТОВ «Падана Кемікал Компаундс»є виробником, а по взаємовідносинам ТОВ «КЗМО»з ВАТ «Одескабель», відповідь податкового органу про проведення зустрічної перевірки станом на дату підписання акту перевірки на адресу відповідача, не надійшла.

На підставі вказаних порушень перевіряючими встановлено відхилення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2011 року в розмірі 798721 грн. та завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за січень 2011 року на 110785 грн.

Судом встановлено, що на підставі вище зазначеного акту перевірки, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі було прийнято податкове повідомлення рішення форми «В1»№0000401630 від 06.05.2011 року (а.с. 45, т.1), яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 798721 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 199680 грн.

Вказане рішення позивач оскаржував до Державної податкової адміністрації в Одеській області (а.с. 47, т.1), за результатами розгляду якої рішенням від 14.07.2011 року № 24590/10/250007 (а.с. 59, т.1) оскаржуване податкове повідомлення рішення «В1»№0000401630 від 06.05.2011 року було скасовано в частині застосування фінансової санкції у сумі 199679 грн., а в іншій його частині - залишено без змін.

На підставі рішення Державної податкової адміністрації в Одеської області, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі було прийнято податкове повідомлення рішення форми «В1»№0000631630 від 14.07.2011 року (а.с. 46, т.1), яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 798721 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн.

Судом встановлено, що позивач подавав скаргу до Державної податкової адміністрації України (а.с. 52, т.1), між тим, відповідно до рішення ДПА України від 29.09.2011 року № 2666/6/10-2115 (а.с. 65, т.1), податкове повідомлення рішення, з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації в Одеської області було залишено без змін.

Судом досліджені податкові і видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні за спірний період, договори, укладені з вище переліченими підприємствами контрагентами, акти прийому-здачі виконаних робіт за договорами, платіжні доручення, листи, надані підприємствами контрагентами на адресу позивача про підтвердження товарності операцій, наявності трудового та технічного ресурсу у підприємств, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців стосовно підприємств контрагентів станом на 20.12.2011 року, відповідно до яких стан цих юридичних осіб зареєстровано та статус відомостей про юридичну особу підтверджено, свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб - контрагентів, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість підприємств контрагентів, картки складського обліку матеріалів, копію листа СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі № 26470/10/16-334 від 26.07.2011 року про отримання відповідей на запити СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі після дати підписання акту перевірки, в тому числі щодо ТОВ «КЗМО»(а.с. 149, т.1).

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Так, відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень з 01 січня 2012 року, понад 100 тисяч гривень з липня 2011 року. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обовязковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»були передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість, не використання товару в своєї господарської діяльності. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачав. Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний кодекс не передбачає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не враховані податкові накладні, видані підприємствами контрагентами: ПП «Юніком-Плюс», ТОВ «БК «Лугбудтрест», ТОВ НВП «Укренергопостач», ТОВ «Спецлітмаш», ТОВ «Юг-Газ», ТОВ Пластваєр», ПП «Лісо-Транс-Постач», оскільки відносно ПП «Юніком-Плюс», ТОВ «БК «Лугбудтрест», ТОВ НВП «Укренергопостач», ТОВ «Спецлітмаш»актами перевірок відповідних ДПІ зроблені висновки про відсутність у цих підприємств умов для ведення господарської діяльності, а отже угоди мають ознаки нікчемності. Відносно підприємств ТОВ Пластваєр», ПП «Лісо-Транс-Постач»зроблені відповідні висновки про відсутність умов для ведення господарської діяльності, виходячи із даних про незначний статутний фонд, недостатність кількості працюючих осіб, відсутність ТМЦ в додатку К1 до декларації з податку на прибуток за 2010 рік та відсутність основних фондів.

А також перевіряючими зменшена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 501669, 11 грн., оскільки відповідно до довідки № 226/7/236/30408081 від 08.04.2011 року ТОВ «Падана Кемікал Компаундс»є виробником, а по взаємовідносинам ТОВ «КЗМО»з ВАТ «Одескабель», відповідь податкового органу про проведення зустрічної перевірки станом на дату підписання акту перевірки на адресу відповідача, не надійшла.

Дослідивши у сукупності наявні у справі докази, провівши правовий аналіз норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що такий висновок відповідача є помилковим та хибним, виходячи з наступного.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, акт це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 розділу І Порядку).

З акту перевірки вбачається, що відповідач при встановленні фактів порушення позивачем податкового законодавства посилається на декларацію з ПДВ, інформацію з наявних в інспекції інформаційних баз, акти перевірок контрагентів іншими ДПІ, при цьому серед них є акти про неможливість проведення перевірки, не беручи до уваги первинну документацію позивача.

Суд критично відноситься до посилання відповідача на дані вище перелічених актів перевірок інших ДПІ, оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, акт це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 розділу І Порядку). Довідка та акти, на які робиться посилання в акті перевірки підприємства позивача не є такими документами. Тобто сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 10 Розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує такий факт.

Відповідно до пп. 5.2.3 Наказу від 28 лютого 2007 року № 110 «Про затвердження Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків», якщо за наслідками перевірки встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то складається акт перевірки місцезнаходження платника податків та проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Тобто, зі змісту вищевказаних норм, вбачається, що за результатами перевірки платника податку, місцезнаходження якого не встановлено, складається акт, проте в ньому повинно зазначатися причини неможливості проведення перевірки, а не робитися відповідні висновки, наприклад, про нікчемність угод, які впливатимуть на права, свободи та інтереси інших осіб, в даному випадку позивача.

Також виявлення факту розбіжностей між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов'язання підприємств контрагентів шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА або відсутності даних щодо підтвердження отриманих податкових накладних і оплати податкового зобовязання не є підставою для визнання угоди нікчемною та зменшення суми бюджетного відшкодування.

Це відповідає правильному застосуванні положень підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа №21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобовязання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.Вищевикладене також підтверджене постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року, головуючого судді Панталієнко П.В.

Також з матеріалів перевірки та матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача за спірний період був належним чином зареєстрований як платник ПДВ та надані податкові накладні були належним чином оформлені, товар був придбаний з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, що не спростовувалось перевіряючими в акті перевірки.

Враховуючи, що перевіряючими не були зафіксовані інші зауваження, ніж перелічені вище, суд вважає, що висновок відповідача про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування та відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, за виключенням суми 212, 48 грн. за податковою накладною, виписаною ТОВ «Промпласт Київ», не відповідає дійсним обставинам по справі та не ґрунтується на приписах законодавства.

Виключення відповідачем суми ПДВ 212, 48 грн. за податковою накладною, виписаною ТОВ «Промпласт Київ»є законним та обґрунтованим, оскільки позивач визнав, що вказана сума двічі була включена до податкового кредиту помилково, про що зазначено в скарзі позивача, поданої в адміністративному порядку на адресу Державної податкової адміністрації Одеської області (а.с. 47, т.1).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2011 року №0000401630 в сумі зменшення бюджетного відшкодування 798508, 52 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 199680 грн. №0000631630 від 14.07.2011року в сумі зменшення бюджетного відшкодування 798508, 52 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у визнанні в акті перевірки нікчемними господарських операцій та договорів, укладених з постачальниками та визнанні нікчемними заявленого податкового кредиту та бюджетного відшкодування, суд приходить до висновку, що слід відмовити у задоволенні з наступних підстав.

Як вже зазначалось вище, згідно з п.3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984, результати документальних перевірок оформлюються у формі акту або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень довідка. Акт це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Таким чином, акт перевірки не створює юридичних наслідків для платника податків, не містить обовязкового для нього припису. Лише після процедури підписання акту перевірки, розгляду заперечень керівником органу податкової служби може бути прийняте відповідне податкове повідомлення рішення, яке є обовязковим для виконання платником податків.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав, який він вважає порушеним, не відповідає законодавству, позаяк факт проведення перевірки та стверджувані ним обставини не спроможні порушити права особи та складається виключно на реалізацію компетенції субєкта владних повноважень, в даному випадку відповідача. З урахуванням викладеного відповідна частина позовних вимог позивача задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

З огляду на вищевикладене, відповідно до приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість» та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Одеський кабельний завод «Одескабель»»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання дій протиправними, та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.05.2011 року №0000401630 та №0000631630 від 14.07.2011рокузадовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі №0000401630 від 06.05.2011 року в сумі зменшення бюджетного відшкодування 798508, 52 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 199680 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від №0000631630 від 14.07.2011року в сумі зменшення бюджетного відшкодування 798508, 52 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 06 лютого 2012 року.

Головуючий суддя /підпис/ Л.Р. Юхтенко

Суддя /підпис/ О.М. Соколенко

Суддя /підпис/ А.В. Бутенко

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Л.Р. Юхтенко

.