Постанова № 21581685, 07.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2012 р. № 2а-2466/11/1370

16 год. 38 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Задорожного І. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000932320/0/10971/10/23-2 від 17.05.2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

3 березня 2011 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова. Просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000932320/0/10971/10/23-2 від 17.05.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте з порушенням норм законодавства, право на податковий кредит з податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом позивача ТзОВ «Леорд Плюс-К»є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Відтак позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена в запереченні проти позову від 24.11.2011 року, де вказано, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентом ТзОВ «Леорд Плюс-К»відтак позивачем безпідставно завищено податковий кредит в сумі 446423 грн., що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 108367 грн. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом ТзОВ «Леорд Плюс-К».

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Колективне виробниче підприємство «Енергомонтаж»зареєстровано 26.06.1996 року, що підтверджено копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 11212142 від 23.09.2011 року. відповідача взято на облік органах ДПС 12.07.1996 року за № 3577, що підтверджено довідкою № 794/23-0 від 21.06.2011 року.

В період з 21.04.2010 року по 27.04.2010 року Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж», про що складено Акт № 219/23-2/01018671 від 30.04.2010 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань правомірності відображення в податковій декларації з ПДВ за лютий 2010 року залишку відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1.7., п. 1.8., п. п. 7.2.3., п. п. 7.2.4. п. 7.2., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4., п. п. 7.4.5. п. 7.4., п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, становить 108367 грн.

17.05.2010 року відповідачем на підставі акта перевірки № 219/23-2/01018671 від 30.04.2010 року прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р»№ 0000932320/0/10971/10/23-2, яким відповідно до вимог п. 1.7., п. 1.8., п. п. 7.2.3., п. п. 7.2.4. п. 7.2., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4., п. п. 7.4.5. п. 7.4., п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 148271,90 грн., у тому числі основний платіж 108367 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 39904,90 грн.

Позивач з прийнятим податковим повідомленням рішенням не погодився, оскаржив вказане рішення в порядку, передбаченому п. п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.8. ст. 1 цього ж Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з п. п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підтвердження дотримання вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»стосовно господарських відносин з контрагентом ТзОВ «Леорд Плюс-К»позивачем надано копії:

-договору поставки № 13-08/09 від 13.08.2009 року з додатковими договорами та специфікаціями (т.1, а. с. 87-102);

-видаткових накладних за грудень 2009 року (т. 1, а. с. 103-132);

-податкових накладних за грудень 2009 року (т. 1, а. с. 133-173);

-заявок до договору поставки № 13-08/09 від 13.08.2009 року (т. 1, а. с. 204-219);

-накладних на внутрішнє переміщення за грудень 2009 року (т. 1, а. с. 220-250, т. 2, а. с. 1-57);

-банківських виписок та платіжних доручень про оплату товару згідно договору поставки № 13-08/09 від 13.08.2009 року (т. 2, а. с. 64-172);

-подорожніх листів вантажного автомобіля без опису вантажу, що перевозився (т. 5, а. с. 1-48).

Судом встановлено, що всі первинні документи від контрагента позивача ТзОВ «Леорд Плюс-К»підписано директором ОСОБА_5 Представник позивача не зміг пояснити суду з ким укладався договір і підписувалися первинні документи, які надані суду для підтвердження реальності операцій.

Суд вважає, що зазначені документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців керівником ТзОВ «Леорд Плюс-К»є ОСОБА_6, а первинні документи (договір, податкові та видаткові накладні) підписано ОСОБА_5 Відтак вказані документи не можуть бути визнані допустимими засобами доказування, оскільки немає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Суд дійшов висновку, що вищевказані первинні документи не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування та не можуть доводити ті обставини, які в цих документах зафіксовані. Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог, що стосуються господарських операцій із вказаним контрагентом слід відмовити.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Суд дійшов висновку про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0000932320/0/10971/10/23-2 від 17.05.2010 року, оскільки Судом встановлено наявність в діях позивача порушень вимог п. 1.7., п. 1.8., п. п. 7.2.3., п. п. 7.2.4. п. 7.2., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4., п. п. 7.4.5. п. 7.4., п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначених у Акті перевірки.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимог колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000932320/0/10971/10/23-2 від 17.05.2010 року слід відмовити повністю.

Правила ст. 94 КАС України про розподіл судових витрат не застосовуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 13 лютого 2012 року.

Суддя Качур Р.П.