Постанова № 21581136, 26.01.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2012 р. № 2а-13122/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Денькович Л.І.,

представників позивача Жили В.С., Струка А.І.,

представника відповідача Оленюк Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод»(далі ТзОВ ТВК «Львівхолод») звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові (далі СДПІ ВПП у м. Львові), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Львові №0001152301/15406 від 03.08.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту СДПІ ВПП у м. Львові, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. При цьому, зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту Закон не передбачає.

Позивач вважає, що факт поставки товару позивачу контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам закону та були представлені у повному обсязі при проведенні перевірки відповідачем, а тому підтверджують факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Також позивач вважає, що виникнення у нього права на податковий кредит не може ставитись у залежність від дотримання його контрагентами норм податкового законодавства (в т.ч. щодо повного декларування податкових зобовязань).

СДПІ ВПП у м. Львові подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що в порушення п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит в сумі на сумі 636017,17 грн., в тому числі: за жовтень 2009 року на суму 30818,56 грн., в січні 2010 року на 3814,00 грн., в лютому на 4844,36 грн., в травні 2010 року на 1489,94 грн., в червні 2010року на 72800,01 грн., в липні 2010 року на 397366,68 грн., в вересні 2010 року на 22266,67 грн., в жовтні 2010 року на 13413,62 грн., в грудні 2010 року на 89203,33 грн. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснили, що описані в акті перевірки господарські операції фактично були виконані сторонами, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями документів. Окрім цього, акцентували увагу суду на тому, що норми Закону України «Про податок на додану вартість», вказані в акті перевірки, регулюють питання заборони включення сум ПДВ до податкового кредиту за відсутності податкових накладних, а також порядку складання податкової накладної, проте не регулюють питання відсутності у платника ПДВ права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за умови невідображення контрагентом сум ПДВ у податковому зобовязанні. Вважає, що сама по собі несплата такого податку контрагентом при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Таким чином, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні (фінансові) санкції до покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій. Враховуючи викладене, позивач вважає, що не може нести відповідальність за порушення норм чинного законодавства іншим платником податків.

Також, зазначають, що підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», є належним чином оформлені податкові накладні, що виписані контрагентами. Вважають, що позивачем повністю дотримані всі норми чинного законодавства щодо формування податкового кредиту. У звязку з викладеним вище, просять суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, наведених у письмовому запереченні. Додатково пояснив, що аналіз господарської та економічної діяльності контрагентів позивача підтвердив відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, що свідчить про неможливість здійснення фінансово-господарської діяльності, а відтак про фіктивність укладених договорів. Таким чином, на думку відповідача, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит. Разом тим належних та допустимих доказів наведених в акті перевірки обставин щодо неможливості здійснення окремими контрагентами позивача господарської діяльності, незважаючи на неодноразові вимоги суду та відкладення з цих підстав розгляду справи, відповідача не зміг надати як і не зміг обґрунтувати поважності причин ненадання таких доказів. У звязку з викладеним, представник відповідача просив суд відмовити позивачеві у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач ТзОВ ТВК «Львівхолод», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул.Угорська, буд.22, код ЄДРПОУ 01553681, зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа; 23.04.1996р. взяте на облік як платник податків в ДПІ у Галицькому районі м.Львові, з 21.01.2010р. перебуває на обліку у СДПІ ВПП у м.Львові та зареєстрований платником ПДВ. Фактичне місцезнаходження позивача: м.Львів, вул. Угорська, буд.22.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі направлень від 31.03.2010 року №108/23-2, 140/23-2, 109/23-2, 110/23-2, 111/23-2, 112/23-2, 113/23-2, 114/23-2, 115/23-2, 116/23-2 виданих СДПІ ВПП у м. Львові, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ ТВК «Львівхолод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010року, за результатами якої складено акт перевірки № 823/23-2/1553681 від 14.07.2011 року.

Вказаною перевіркою, окрім іншого, встановлено порушення позивачем п. 1.7 та п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.3 та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит на сумі 636017,17 грн., в тому числі: за жовтень 2009 року на суму 30818,56 грн., в січні 2010 року на 3814,00 грн., в лютому на 4844,36 грн., в травні 2010 року на 1489,94 грн., в червні 2010 року на 72800,01 грн., в липні 2010 року на 397366,68 грн., в вересні 2010 року на 22266,67 грн., в жовтні2010 року на 13413,62 грн., в грудні 2010 року на 89203,33 грн.

На підставі акту перевірки № 823/23-2/1553681 від 14.07.2011 року, згідно з ст. 50, п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, СДПІ ВПП у м.Львові винесено податкове повідомлення-рішення №0001152301/15406 від 03.08.2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 796343,79 грн., в тому числі: за основним платежем 636017,17 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 160323,62 грн., яке було направлене позивачу.

Вказане вище податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в у ДПА у Львівській області та в ДПС України. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 03.10.2011 року № 26176/10/25-005/2149 ДПА у Львівській області податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення. Рішенням про результати розгляду повторної скарги позивача від 02.11.2011 року № 4777/6/10-245 ДПС України податкове повідомлення-рішення та рішення ДПА у Львівській області про результати розгляду первинної скарги позивача залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Спір між сторонами виник щодо правомірності податкового повідомлення-рішення СДПІВПП у м. Львові №0001152301/15406 від 03.08.2011 року. Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між ТзОВ ТВК «Львівхолод»та Львівською філією ТзОВСП«Інфоком»укладено договір №60 від 15.07.2003 року. На виконання умов вказаного договору Львівська філія ТзОВСП«Інфоком»надала ТзОВТВК«Львівхолод»телекомунікаційні послуги. При цьому, Львівською філією ТзОВСП«Інфоком»виписано позивачу податкові накладні, зокрема: № 2003 від 31.10.2007року на суму 14154,92 грн. (вт.ч. ПДВ 2359,15 грн.), № 469 від 31.03.2008 року на суму 14911,07 грн. (вт.ч. ПДВ 2485,21 грн.).

Разом з тим, як вбачається із пояснень представника позивача, вказані податкові накладні було отримано ТзОВТВК«Львівхолод»рекомендованим поштовим відправленням тільки 26.02.2010р. та зареєстровані у вхідній кореспонденції товариства за вх.№495. Наведені обставини підтверджуються представленим позивачем поштовим конвертом, що відправлений Львівською філією ТзОВСП«Інфоком»ТзОВТВК«Львівхолод»рекомендованим поштовим відправленням №7900014128553 24.02.2010року (підтверджується поштовим штемпелем про відправлення), який, із врахуванням поштового перебігу в межах міста Львова два дні, булу вручено 26.02.2010р.

В ході розгляду справи судом встановлено, що між ТзОВ ТВК «Львівхолод»та його контрагентами виникли наступні господарські зобовязання щодо придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей:

- 20.08.2009року між ТзОВ ТВК «Львівхолод»та ТзОВ«Компанія «Домінанта Лтд»було укладено договір поставки №1538. На виконання умов вказаного договору ТзОВ«Компанія «Домінанта Лтд»поставило консервовану продукцію в асортименті, а саме: оливки зелені, оливки (маслини) чорні, гриби шампіньйони, ікру з кабачків, горошок зелений консервований, гриби опеньки, ананаси шматками, норі, імбир марин., рис для приготування суші, вассабі, огірки пікантні, кукурудзу консервовану делікатесну, що підтверджується наступними видатковими накладними: №KD-0106515 від 06.10.2010р. на суму 15177,60 грн.; №KD-0106517 від 06.10.2010р. на суму 20412,00 грн.; №KD-0106579 від 06.10.2010р. на суму 813,60 грн.; №KD-0106578 від 06.10.2010р. на суму 1550,76 грн.; №KD-0106771 від 13.10.2010р. на суму 9720,00 грн.; №KD-0107146 від 19.10.2010р. на суму 24716,88 грн.; №KD-0107282 від 19.10.2010р. на суму 399,60 грн.; №KD-0107214 від 19.10.2010р. на суму 300,88 грн.; №KD-0107281 від 19.10.2010р. на суму 3996,00 грн.; №KD-0107212 від 19.10.2010р. на суму 3962,88 грн.

При реалізації товару ТзОВ «Компанія «Домінанта Лтд»виписано позивачу наступні податкові накладні: №0106515 від 06.10.2010р. на суму 15177,60 грн., в т.ч. ПДВ 2529,60грн.; №0106517 від 06.10.2010р. на суму 20412,00 грн., в т.ч. ПДВ 3402,00 грн.; №0106579 від 06.10.2010р. на суму 813,60 грн., в т.ч. ПДВ 135,60 грн., з розрахунком коригування; №0106578 від 06.10.2010р. на суму 1550,76 грн., в т.ч. ПДВ 258,46 грн., з розрахунком коригування; №0106771 від 13.10.2010р. на суму 9720,00 грн., в т.ч. ПДВ 1620,00 грн.; №0107146 від 19.10.2010р. на суму 24716,88 грн., в т.ч. ПДВ 4119,48 грн.; №0107282 від 19.10.2010р. на суму 399,60 грн., в т.ч. ПДВ 66,60 грн.; №0107214 від 19.10.2010р. на суму 300,00 грн., в т.ч. ПДВ 50,00 грн., з розрахунком коригування; №0107281 від 19.10.2010р. на суму 3996,00 грн., в т.ч. ПДВ 666,00 грн.; №0107212 від 19.10.2010р. на суму 3962,88 грн., в т.ч. ПДВ 660,48 грн.

Розрахунки між позивачем та ТзОВ «Компанія «Домінанта Лтд»за поставлені товари відповідно до умов договору поставки №1538 від 20.08.2009 року проведено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1463 від 11.10.2010р. на суму 16000,00 грн., №19991 від 28.10.2010р. на суму 25000,00 грн., №3047 від 26.11.2010р. на суму 30000,00 грн. та №3264 від 02.12.2010р. на суму 10000,00 грн.

- 25.06.2010р між ТзОВ ТВК «Львівхолод»та ТзОВ «АПК «Улан»було укладено договір №У-10/06/25/2-КП/1190 поставки, відповідно до якого ТзОВ «АПК «Улан»зобовязався поставити, а позивач прийняти та оплатити товар: цукор-пісок. На виконання умов вказаного договору ТзОВ «АПК «Улан»поставило позивачу цукор-пісок, що підтверджується наступними видатковими накладними: №РН-0002088 від 29.06.2010р. на суму 145600,00 грн.; №РН-0002115 від 30.06.2010р. на суму 145600,00 грн.; №РН-0002116 від 30.06.2010р. на суму 145600,00 грн.; №РН-0002193 від 02.07.2010р. на суму 145600,00 грн.; №РН-0002194 від 02.07.2010р. на суму 145600,00 грн. №РН-0002225 від 05.07.2010р. на суму 292800,00грн.; №РН-0002230 від 06.07.2010р. на суму 291200,00грн.; №РН-0002279 від 07.07.2010р. на суму 296000,00грн.; №РН-0002281 від 08.07.2010р. на суму 148000,00грн.; №РН-0002280 від 08.07.2010р. на суму 148000,00грн.; №РН-0002293 від 08.07.2010р. на суму 148000,00грн.; №РН-0002342 від 13.07.2010р. на суму 153499,50грн.; №РН-0002343 від 13.07.2010р. на суму 153499,50грн.; №РН-0002368 від 14.07.2010р. на суму 154000,00грн.; №РН-0002369 від 14.07.2010р. на суму 154000,00грн.; №РН-0002370 від 14.07.2010р. на суму 154000,00грн.

При реалізації товару ТзОВ «АПК «Улан»виписано позивачу наступні податкові накладні: №1779 від 29.06.2010р. на суму 145600,00 грн., в т.ч. ПДВ 24266,67 грн.; №1801 від 30.06.2010р. на суму 145600,00 грн., в т.ч. ПДВ 24266,67 грн.; №1802 від 30.06.2010р. на суму 145600,00 грн., в т.ч. ПДВ 24266,67 грн.; №1919 від 02.07.2010р. на суму 145600,00 грн., в т.ч. ПДВ 24266,67 грн.; №1920 від 02.07.2010р. на суму 145600,00 грн., в т.ч. ПДВ 24266,67 грн.; №1955 від 05.07.2010р. на суму 292800,00 грн., в т.ч. ПДВ 48800,00 грн.; №1967 від 06.07.2010р. на суму 291200,00 грн., в т.ч. ПДВ 48533,33 грн.; №1997 від 07.07.2010р. на суму 296000,00 грн., в т.ч. ПДВ 49333,33 грн.; №1998 від 08.07.2010р. на суму 148000,00 грн., в т.ч. ПДВ 24666,67 грн.; №2010 від 08.07.2010р. на суму 148000,00 грн., в т.ч. ПДВ 24666,67 грн.; №2017 від 08.07.2010р. на суму 148000,00 грн., в т.ч. ПДВ 24666,67 грн.; №2036 від 12.07.2010р. на суму 308000,00 грн., в т.ч. ПДВ 51333,33 грн., з розрахунком коригування; №2058 від 13.07.2010р. на суму 154000,00 грн., в т.ч. ПДВ 25666,67 грн.; №2059 від 13.07.2010р. на суму 154000,00 грн., в т.ч. ПДВ 25666,67 грн.; №2060 від 14.07.2010р. на суму 154000,00 грн., в т.ч. ПДВ 25666,67 грн.

Поставлений позивачу товар (цукор-пісок) перевозився перевізниками (сторонніми субєктами господарювання):

-СПД ФО ОСОБА_4, що підтверджується наступними документами: угода-замовлення №01 транспортного експедирування (доручення) від 29.06.2010р., рахунок-фактура №СФ-0000056 від 30.06.2010р. на суму 2200,00 грн., акт №ОУ-0000056 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2010р. на суму 2200,00 грн.;

-ПП «Скелс», що підтверджується наступними документами: договір-доручення від 30.06.2010р., рахунок №29 від 01.07.2010р. на суму 1830,00 грн., акт прийому-передачі виконаних робіт №28 від 01.07.2010р. на суму 1830,00 грн.;

-СПД ФО ОСОБА_5, що підтверджується наступними документами: договір-заявка №23 від 30.06.2010р. на перевезення автомобільним транспортом, рахунок-фактура №ДО-0000038 від 01.07.2010р. на суму 2200,00 грн., акт №ДО-0000038 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.07.2010р. на суму 2200,00 грн.; договір-заявка №40 від 05.07.2010р. на перевезення автомобільним транспортом, рахунок-фактура №ДО-0000040 від 06.07.2010р. на суму 2200,00 грн., акт №ДО-0000040 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.07.2010р. на суму 2200,00 грн.; договір-заявка №42 від 12.07.2010р. на перевезення автомобільним транспортом, рахунок-фактура №ДО-0000042 від 12.07.2010р. на суму 2350,00 грн., акт №ДО-0000042 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.07.2010р. на суму 2350,00 грн.; -ФОП ОСОБА_6, що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: договір-замовлення №80 від 02.07.2010р., рахунок-фактура №СФ-0000079 від 05.07.2010р. на суму 1500,00 грн., акт №ОУ-0000079 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.07.2010р. на суму 1500,00 грн.; -ТзОВ «Галмод», що підтверджується наступними документами: рахунок №3981 від 02.07.2010р. на суму 1500,00 грн., акт №3981 здачі-прийняття робіт згідно договору від 03.07.2010р. на суму 1500,00 грн.; рахунок №31013 від 07.07.2010р. на суму 2200,00 грн., акт №31013 здачі-прийняття робіт згідно договору від 07.07.2010р. на суму 2200,00 грн., замовлення. на перевезення від 07.07.2010р.; рахунок №31015 від 07.07.2010р. на суму 2200,00 грн., акт №31015 здачі-прийняття робіт згідно договору від 07.07.2010р. на суму 2200,00 грн., товарно-транспортна накладна №Р218 від 07.07.2010р., замовлення. на перевезення від 06.07.2010р.; рахунок №31027 від 08.07.2010р. на суму 2200,00 грн., акт №31027 здачі-прийняття робіт згідно договору від 09.07.2010р. на суму 2200,00 грн., замовлення. на перевезення від 07.07.2010р.; рахунок №31028 від 08.07.2010р. на суму 2200,00 грн., акт №31028 здачі-прийняття робіт згідно договору від 09.07.2010р. на суму 2200,00 грн., замовлення. на перевезення від 07.07.2010р.; рахунок №31074 від 13.07.2010р. на суму 1200,00 грн., акт №31074 здачі-прийняття робіт згідно договору від 14.07.2010р. на суму 1200,00 грн., замовлення. на перевезення від 13.07.2010р.; рахунок №31075 від 13.07.2010р. на суму 1200,00 грн., акт №31075 здачі-прийняття робіт згідно договору від 14.07.2010р. на суму 1200,00 грн., замовлення. на перевезення від 13.07.2010р.; рахунок №31085 від 14.07.2010р. на суму 1200,00 грн., акт №31085 здачі-прийняття робіт згідно договору від 15.07.2010р. на суму 1200,00 грн., замовлення. на перевезення від 13.07.2010р.; рахунок №31110 від 17.07.2010р. на суму 1200,00 грн., акт №31110 здачі-прийняття робіт згідно договору від 19.07.2010р. на суму 1200,00 грн., замовлення. на перевезення від 15.07.2010р.

-ТзОВ «Автотранс-Електрон», що підтверджується наступними документами: одноразовий договір-заявка від 02.07.2010р., рахунок-фактура №СФ-0000736 від 02.07.2010р. на суму 2500,00 грн., акт №ОУ-0000376 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.07.2010р. на суму 2500,00 грн.;

-СПД ОСОБА_7, що підтверджується наступними документами: договір-доручення від 06.07.2010р., рахунок №31 від 07.07.2010р. на суму 1830,00 грн., акт прийому-передачі виконаних робіт №31 від 07.07.2010р. на суму 1830,00 грн.; договір-доручення від 06.07.2010р., рахунок №32 від 07.07.2010р. на суму 1830,00 грн., акт прийому-передачі виконаних робіт №32 від 07.07.2010р. на суму 1830,00 грн.;

-ПП ОСОБА_8, що підтверджується наступними документами: договір-заявка б/н на перевезення вантажу автомобільним транспортом, акт виконаних робіт від 14.07.2010р. до рахунку №14/7 від 14.07.2010р., рахунок №14/7 від 14.07.2010р. на суму 1200,00грн. та ін.

Розрахунки між позивачем та ТзОВ «АПК «Улан»за поставлений товар відповідно до умов договору №У-10/06/25/2-КП/1190 поставки від 25.06.2010р. проведено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №3353 від 29.06.2010р. на суму 145600,00 грн. ; №3441 від 30.06.2010р. на суму 291200,00 грн. ; №3504 від 02.07.2010р. на суму 291200,00грн.; №3551 від 05.07.2010р. на суму 291200,00грн.; №3620 від 05.07.2010р. на суму 292800,00 грн.; №3643 від 07.07.2010р. на суму 296000,00 грн.; №3621 від 07.07.2010р. на суму 296000,00 грн.; №3751 від 12.07.2010р. на суму 308000,00 грн.; №3834 від 13.07.2010р. на суму 462000,00грн.

- 16.09.2010р. ТзОВ ТВК «Львівхолод»та ТзОВ «Майра»уклали договір №М-1609-ІКП/1496 купівлі-продажу відповідно до якого ТзОВ «Майра»зобовязався передати у власність, а позивач прийняти та оплатити товар: цукор-пісок. Позивач отримав від ТзОВ «Майра»цукор-пісок, про що свідчать наступні видаткові накладні: №РН-0000886 від 21.09.2010р. на суму 133600,00грн.; №РН-0001856 від 15.12.2010р. на суму 155000,00грн.; №РН-0001857 від 15.12.2010р. на суму 155000,00грн.; №РН-0001869 від 17.12.2010р. на суму 156800,00 грн.

При реалізації товару ТзОВ «Майра»виписано позивачу наступні податкові накладні: №957 від 20.09.2010р. на суму 136600,00грн., в т.ч. ПДВ 22766,67 грн., з розрахунком коригування №57/957 від 27.10.10р.; №2026 від 15.12.2010р. на суму 310000,00грн., в т.ч. ПДВ 51666,67 грн.; №2051 від 17.12.2010р. на суму 156800,00 грн., в т.ч. ПДВ 26133,33 грн.

Поставлений позивачу товар (цукор-пісок) перевозився перевізниками (сторонніми субєктами господарювання):

-СПД ФО ОСОБА_9, що підтверджується наступними документами: договір-заявка №18 від 21.09.2010р. на перевезення автомобільним транспортом, рахунок-фактура №СФ-0000060 від 22.09.2010р. на суму 1800,00 грн., акт №ОУ-0000060 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.09.2010р. на суму 1800,00 грн..

-СПД ФО ОСОБА_5, що підтверджується наступними документами: договір-заявка №46 від 16.12.2010р. на перевезення автомобільним транспортом, рахунок-фактура №ДО-0000066 від 17.12.2010р. на суму 1400,00 грн., акт №ДО-0000066 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.12.2010р. на суму 1400,00 грн.;.

-ТзОВ «Галмод», що підтверджується наступними документами: замовлення на перевезення від 14.12.2010р., рахунок № 32050 від 15.12.2010р. на суму 1400,00 грн., акт№32050 здачі-прийняття робіт згідно договору від 16.12.2010р. на суму 1400,00 грн.; замовлення на перевезення від 17.12.2010р., рахунок № 32071 від 18.12.2010р. на суму 1400,00 грн., акт №32071 здачі-прийняття робіт згідно договору від 20.12.2010р. на суму 1400,00 грн.

Розрахунки між позивачем та ТзОВ «Майра»за поставлений товар відповідно до умов договору №М-1609-ІКП/1496 купівлі-продажу від 16.09.2010р. проведено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №848 від 20.09.2010р. на суму 136600,00грн.; №3742 від 15.12.2010р. на суму 310000,00грн.; №3863 від 17.12.2010р. на суму 156800,00грн.

- 11.01.2010 року між ТзОВ ТВК «Львівхолод»та ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад»було укладено договір №ДГ-00149/668. На виконання умов вказаного договору ПП«Фінансово-промислова компанія «Каскад»поставило товар, а саме: котел та монтажні матеріали (трубу зварну водогазопровідну в асортименті, відвід в асортименті, фланці плоскі приварні, фільтр газовий, дріт зварний, конвектор газовий, кріплення для трубопроводів та ін.), що підтверджується наступними видатковими накладними: №РН1-1900001 від 19.01.2010 року на суму 22884,00 грн.; №РН5-1900004 від 19.05.2010р. на суму 8939,70 грн. та карточками товару по складу за період з 01.01.10 по 31.12.10.

Розрахунки між позивачем та ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад»за поставлені товари відповідно до умов договору №ДГ-00149/668 від 11.01.2010 року проведено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №15827598 від 20.01.2010р. на суму 22884,00 грн. та №4969 від 14.05.2010р. на суму 8939,70 грн.

В січні 2010 р. сплачений податок на додану вартість в сумі 3814,00 грн. позивач відніс до податкового кредиту на підставі отриманої від ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад»податкової накладної №1190000001 від 19.01.2010р. на суму 22884,00 грн., в т.ч. ПДВ 3814,00 грн., в травні 2010 р. сумі 1489,94 грн. на підставі отриманої податкової накладної №5190000004 від 19.05.2010р. на суму 8939,70 грн., в т.ч. ПДВ 1489,94 грн.

- ТзОВ «Авто-Газ-Сервіс2007»поставило ТзОВТВК «Львівхолод»пакувальну машину, що підтверджується видатковою накладною №14121 від 14.12.2010р. на суму 68420,00 грн., в т.ч. ПДВ 11403,33 грн.

Платіжними дорученнями №3625 від 30.12.2010 р. на суму 34210,00 грн. та №2965 від 09.12.2010р. на суму 34210,00 грн. позивач здійснив оплату за отриману пакувальну машину в повному обсязі. Відповідно до представленого позивачем акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, «пакувальна машина GH-20»обліковується як основний засіб позивача та знаходиться у його структурному підрозділі Розподільчий центр.

В грудні 2010 р. сплачений податок на додану вартість в сумі 11403,33 грн. позивач відніс до податкового кредиту на підставі отриманих від ТзОВ «Авто-Газ-Сервіс 2007»податкових накладних №09121 від 09.12.2010р. на суму 34210,00 грн. в т.ч. ПДВ 5701,67 грн. та №14121 від 14.12.2010р. на суму 34210,00 грн., в т.ч. ПДВ 5701,67 грн.

- 01.10.2009 року ТзОВ ТВК «Львівхолод»уклало з ПП «Галич Тур»договір купівлі-продажу №1612, відповідно до якого ПП «Галич Тур»зобов'язалось поставити підібрані позивачем товари: матеріали для газифікації котелень, а ТзОВ ТВК «Львівхолод»зобов'язалось прийняти і оплатити вартість товару.

ТзОВ ТВК «Львівхолод» отримало матеріали для газифікації котелень, про що свідчать видаткові накладні №РН-9-30003 від 30.09.2009р. на суму 68860,97 грн.; №РН-9-30004 від 30.09.2009р. на суму 27382,15 грн. та №РН-10-2806 від 28.10.2009р. на суму 88668,25 грн.

При реалізації товару ПП «Галич Тур»виписано позивачу наступні податкові накладні: №9300000002 від 30.09.2009р. на суму 68860,97 грн., в т.ч. ПДВ 11476,83 грн., №9300000003 від 30.09.2009р. на суму 27382,15 грн., в т.ч. ПДВ 4563,69 грн. та №1028000006 від 28.10.2009р. на суму 88668,25 грн., в т.ч. ПДВ 14778,04 грн.

Розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності позиваечм проведено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №16308 від 30.09.2009р. на суму 68860,97 грн., №16349 від 01.10.2009р. на суму 27382,15 грн. та №17157 від 27.10.2009р. на суму 88668,25 грн.

,

Судом встановлено, що наявність придбаних у ТзОВ Компанія «Домінанта Лтд», ТзОВ«АПК «Улан»та ТзОВ «Майра»продуктів харчування на складі позивача підтверджується карточками товарів на складі, в яких зазначено вид товару, період поставки, прихід, розхід, залишок, ціну, документ про рух товару, клієнта. Отримані продукти харчування ТзОВТВК«Львівхолод»здійснював поставляло в різні магазини по містах області, що підтверджується списком структурних одиниць (магазинів) позивача.

Щодо тверджень відповідача про порушення ТзОВ ТВК «Львівхолод»п. 1.7, п. 1.8 ст.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме перевищення суми податкового кредиту за період з жовтня 2009 року по грудень 2010 року на загальну суму 636017,17 грн. згідно отриманих податкових накладних від ТзОВ «Інфоком», ТзОВ Компанія «ДомінантаЛтд», ПП «Галич Тур», ТзОВ «Авто-Газ-Сервіс 2007», ПП «ФПК «Каскад», ТзОВ «АПК «Улан»та ТзОВ «Майра», суд зазначає наступне.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість підприємств встановлено, що ТзОВ ТВК «Львівхолод»здійснювало операції з придбання консервованої продукції в асортименті у ТзОВ «Компанія «ДомінантаЛтд», цукру-піску у ТзОВ «АПК «Улан»та ТзОВ «Майра», котла та монтажних матеріалів у ПП «ФПК «Каскад», пакувальної машини у ТзОВ «Авто-Газ-Сервіс 2007», матеріалів для газифікації котелень у ПП «Галич Тур»,.

Судом встановлено, що за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року позивач задекларував податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 123926518,00 грн.

Проведеною відповідачем перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період встановлено їх завищення на 636017,17 грн., в тому числі: за жовтень 2009 року на суму 30818,56 грн., в січні 2010 року на 3814,00 грн., в лютому на 4844,36 грн., в травні 2010 року на 1489,94 грн., в червні 2010 року на 72800,01 грн., в липні 2010 року на 397366,68 грн., в вересні 2010 року на 22266,67 грн., в жовтні2010 року на 13413,62 грн., в грудні 2010 року на 89203,33 грн.

Такий висновок відповідача ґрунтувався, зокрема на наступному.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, виданих ЛФТзОВ СП«Інфоком», суд відзначає наступне:

Згідно із пп. 7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

При цьому не заслуговують на увагу покликання відповідача на неподання позивачем такої заяви не заслуговує на увагу, оскільки подання заяви є правом, а не обовязком платника. Не використання позивачем свого права не може вважатись порушенням законодавства.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач, отримавши у лютому 2010року податкові накладні №№2003,469 правомірно включив до складу сум податкового кредиту вказані у податкових накладних суми податку на додану вартість за лютий 2010року та висновки акту перевірки в цій частині є неправомірними.

Щодо тверджень відповідача про те, що контрагентами позивача податок на додану вартість несплачений до державного бюджету, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи суд встановив, що на час здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ Компанія «Домінанта Лтд», ПП «Галич Тур», ТзОВ «Авто-Газ-Сервіс 2007», ПП «ФПК «Каскад», ТзОВ «АПК «Улан»та ТзОВ «Майра»були включені до Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані платниками ПДВ, а відтак могли займатися господарською діяльністю.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3, п.п. 6.1.1 п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», вказані господарські операції є об'єктом оподаткування ПДВ за ставкою 20 відсотків.

Згідно із п. 7.1. Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Відтак, контрагенти позивача вправі надавати покупцю (позивачу) відповідні податкові накладні. Видані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», недійсними не визнавались. Належних доказів зворотного ДПІ не надано.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках.

Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. п. 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України). Інших випадків визнання податкової накладної недійсною законодавством не передбачено.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, податкові органи, у даному випадку, не вправі відмовляти у формуванні товариством податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для таких дій.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

У відповідності до п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, підставою для включення сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», є належним чином оформлені податкові накладні, що виписані діючими платниками податку контрагентами позивача. При цьому, законодавець не пов'язує право покупця на збільшення податкового кредиту з підтвердженням сплати його постачальниками податку на додану вартість до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту і витрат покупця.

Як видно з матеріалів справи, ТзОВ ТВК «Львівхолод»збільшив податковий кредит по податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених податкових накладних отриманих від ТзОВ Компанія «Домінанта Лтд», ПП «Галич Тур», ТзОВ «Авто-Газ-Сервіс 2007», ПП «ФПК «Каскад», ТзОВ «АПК «Улан»та ТзОВ «Майра». Вищенаведені документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає.

Представник відповідача в судовому засіданні не спростував доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість. Як випливає з актів перевірок вищенаведені підприємства звітувалися до податкового органу, декларували податкові зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість.

За таких обставин, суд звертає увагу на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обовязок щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних сум податку на додану вартість, сплачених ним у ціні товару, до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобовязань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати штрафні санкції. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Наведена правова позиція суду узгоджується із правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду України у справі №21-42а10 від 31.01.2011р., у справі №21-47а10 та ін. а також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії»від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Щодо твердження відповідача про те, що ТзОВ ТВК «Львівхолод»не здійснював господарські операції з ТзОВ Компанія «Домінанта Лтд», ПП «Галич Тур», ТзОВ «Авто-Газ-Сервіс 2007», ПП «ФПК «Каскад», ТзОВ «АПК «Улан»та ТзОВ «Майра», що укладені ним угоди є нікчемними, суд зазначає наступне.

З приводу цього суд зазначає, що під господарською діяльністю у ч.1ст.3Господарського кодексу України розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як вбачається з матеріалів справи, отримані від ПП «Галич Тур»,ТзОВ «Авто-Газ-Сервіс 2007», ПП «ФПК «Каскад»товари ТзОВ ТВК «Львівхолод»використав у своїй подальшій господарській діяльності, зокрема, під час обладнання власних торгових точок, а отриманий від ТзОВ Компанія «Домінанта Лтд», ТзОВ «АПК «Улан»та ТзОВ «Майра»продукти реалізовував у власних точках роздрібної торгівлі, про що підтверджується матеріалами справи.

На суму ПДВ, що входила у вартість поставлених товарів, ТзОВ ТВК «Львівхолод»збільшив податковий кредит по податку на додану вартість. Поставка товарів здійснювалась автотранспортом контрагентів та перевізників.

В судовому засіданні були представлені накладні з відмітками ТзОВ ТВК «Львівхолод»про прийняття на склад від контрагентів товарів, а також рахунки, договори, заявки, акти про надання ТзОВ ТВК «Львівхолод»послуг по перевезенню продукції субєктами господарювання.

Таким чином, отримані від ПП «Галич Тур», ТзОВ «Авто-Газ-Сервіс 2007», ПП«ФПК «Каскад», ТзОВ Компанія «Домінанта Лтд», ТзОВ «АПК «Улан»та ТзОВ «Майра»товари були використані в господарській діяльності позивача під час обладнання власних торгових точок та реалізації продуктів харчування у власних торгових точках дрібним покупцям.

Про дійсність правочинів свідчить також і те, що всі розрахунки між позивачем та його контрагентами мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами (платіжними дорученнями).

Судом встановлено, що зроблені відповідачем висновки про безпідставне формування ТзОВ ТВК «Львівхолод»податкового кредиту, нікчемності укладених ним угод на підставі проведених перевірок контрагентів не відповідають дійсним обставинам справи, у звязку з наступним. Під час проведення перевірок вищезазначених підприємств податковим органом дослідженню підлягала лише їхня податкова звітність. Первинні бухгалтерські та податкові документи, на підставі яких складалася податкова звітність, під час перевірок не використовувалися та не досліджувалися, до перевірок не долучалися посадові особи підприємств, засновники підприємств, від яких не були отримані пояснення стосовно здійснюваних господарських операцій. Наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів не є достатньою підставою для визнання правочинів нікчемними.

Зважаючи не відсутність будь-яких належних та допустимих доказів нікчемності господарських зобовязань відповідачем не надано, не доведено наявність у сторін, в момент укладення договору, умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, договори недійсними (нікчемними) у судовому порядку не визнавались, а відтак такі правочини є дійсними та обовязковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що факт укладання правочинів між позивачем та ПП«Галич Тур», ТзОВ «Авто-Газ-Сервіс 2007», ПП «ФПК «Каскад», ТзОВ Компанія «Домінанта Лтд», ТзОВ «АПК «Улан»та ТзОВ «Майра», а також реальне виконання їх умов підтверджується зібраними та дослідженими у справі доказами.

В судовому засіданні представник відповідача не надав доказів, які би спростували придбання ТзОВ ТВК «Львівхолод»товарів у контрагентів і які б свідчили про невикористання отриманих товарів в подальшій господарській діяльності та про укладання ТзОВ ТВК «Львівхолод»угод з метою ухилення від сплати податків.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем п. 1.7 та п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.3 та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та правомірність формування податкового кредиту.

Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій на ст. 50, п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України є протиправним.

З огляду на наведене вище, податкове повідомлення рішення від 03.08.2011 року №0001152301/15406, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 796343,79 грн., в тому числі: за основним платежем 636017,17 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 160323,62 грн. є протиправними.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові від 03.08.2011 року №0001152301/15406.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод»(код ЄДРПОУ 01553681) судові витрати у розмірі 28 грн. 23 коп. (двадцять вісім гривень двадцять три копійки) з Державного бюджету.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31 січня 2012 року.

Суддя Гулик А.Г.

З оригіналом згідно

Суддя Гулик А.Г.