Постанова № 21580497, 30.01.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2012 р. № 2а-13484/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Денькович Л.І.,

представника позивача Новосядло В.Р.,

представника відповідача Палій М.В.,

представник прокуратури на зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, за участю прокуратури м. Львова про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кроно-Україна»(надалі ТзОВ «Кроно-Україна»звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (надалі СДПІ ВПП у м. Львові), за участю прокуратури м. Львова про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 11 листопада 2011 року №0000880801/22411 форми «В1», яким визначено зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 507459,34 грн. та зобовязано сплатити ТзОВ «Кроно-Україна»суму податку у розмірі 243 759,34 грн., в тому числі з нарахуванням за таке правопорушення штрафних санкцій у розмірі 60 939,84 грн. та №0000890801/22412 форми »В4», яким визначено зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 240000,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковий кредит по податку на додану вартість сформовано ним на підставі Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції чинній на момент формування податкового кредиту, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Господарські операції з постачальником лісо продукції були реальними, товар отриманий ТзОВ «Кроно-Україна», накладні, виписані контрагентом ТзОВ «Корабуд»є дійсними, а згаданий контрагент є діючим підприємством - включений до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та зареєстрований платником податку на додану вартість. Крім того, позивач зазначає, що усі суми, які були включені до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними та платіжними дорученнями, що засвідчують факт придбання товарів та підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту. Позивач також зазначає, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість законодавство України не передбачає норми, які б вказували, що неподання звітності та несплата податку продавцем, незнаходження продавця за податковою адресою при фактичному здійсненні господарської операції, чи відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, анулювання свідоцтва платника ПДВ у продавця після фактичних взаєморозрахунків із покупцем, впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту. З урахуванням викладеного, просив позов задовольнити в повному обсязі, визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими неправомірно зменшено суми ПДВ з бюджетного відшкодування та відємного значення з ПДВ. Окрім того, зазначає, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер, а тому відповідачем незаконно було нараховані штрафні санкції та зобовязання зі сплати податку на додану вартість.

СДПІ ВПП у м. Львові подано до суду заперечення на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що під час проведення виїзної перевірки ТзОВ «Кроно-Україна»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість встановлено, що контрагент позивача ТзОВ «Корабуд»не знаходиться за юридичною (фактичною) адресою, здійснював безтоварні операції, в нього відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, а отже відсутня фінансово-господарська діяльність. Вказане підприємство мало лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Тому угоди, укладені між ТзОВ «Кроно-Україна» та вказаним контрагентом є такими, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а саме - направлені на ухилення від сплати податку на додану вартість, а податкові накладні недійсними, а відтак, оспорюванні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2011 року №0000880801/22411, яким позивачу визначено зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 507459,34грн., скасувати накладені штрафні санкції у розмірі 60939,84 грн., а також зобовязання щодо сплати суми податку на додану вартість у розмірі 243759,34 грн., податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2011р. №0000890801/22412, яким позивачу визначено зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 240000,00 грн. з підстав, викладених в адміністративному позові та в поясненнях, які надавались під час розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених в запереченні та в поясненнях, які надавались під час розгляду справи, та зазначив, що під час проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Кроно-Україна»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Корабуд»за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. немає підстав вважати товари фактично отримані від ТзОВ «Корабуд, з яким позивач мав фінансово-господарські відносини. Перевіркою встановлено, що у вищезазначеного підприємства свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване 07.06.2011р., ТзОВ «Корабуд»здійснює безтоварні операції, в ТзОВ «Корабуд»відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного отримання а продажу товарів. Вказане підприємство завідомо уклало договори з контрагентами, які не передбачають досягнення економічних і соціальних результатів від операцій з продажу лісоматеріалів, будівельних матеріалів та послуг, відсутня мета одержання прибутку. Тому угоди, укладені між ТзОВ «Кроно-Україна»та ТзОВ «Корабуд» є такими, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а саме - направлені на ухилення від сплати податку на додану вартість, а тому оспорювані податкові повідомлення-рішення є правомірними. Також відповідач зазначає, що ТзОВ «Кроно-Україна»не надало до перевірки товарно-транспортні накладні, тобто, документи, що свідчать про фактичність отримання товару покупцем.

Відповідно до листа від 19.12.2011р. №61-3455 вих-11 у розгляд справи вступила прокуратура м. Львова. Прокуратура м. Львова в судове засідання 30.01.2012р. уповноваженого представника не направила, хоча належним повідомлялась про час і місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомила, клопотань про розгляд справи без участі представника не надходило, письмових пояснень по суті позову не надала, а тому суд ухвалив розглядати справу без участі представника прокуратури м.Львова. В судовому засіданні, в якому брав участь представник прокуратури, проти позову заперечив, з підстав, викладених в запереченнях СДПІ ВПП у м.Львові.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

СДПІ ВПП у м. Львові проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Кроно-Україна»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Корабуд»за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. За результатами перевірки складено акт від 03.11.2011 р. №1286/08-01/31147999, в якому встановлено порушення позивачем п. 1.3, п.1.7., п. 1.8. ст.1, п.п.7.2.1., п.п. 7.2.3., п.п. 7.2.4., п.п. 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1. п.7.5., п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-Вр «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями завищило податковий кредит за період з серпня 2009р. по грудень 2009 р. та з березня 2010р. по червень 2010р. на загальну суму 747459, 34 грн., завищило заявлену суму бюджетного відшкодування за період з серпня 2009 р. по грудень 2009р., за січень 2010р., квітень 2010р. на загальну суму 507459,34 грн., завищило залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2011р. на 240000,00 грн.

На підставі вищезгаданого Акту №1286/08-01/31147999 від 03.11.2011 року СДПІ ВПП у м. Львові винесені: податкове повідомлення-рішення №0000880801/22411 від 11.11.2011р., яким визначено зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 507459,34 грн., зобовязано сплатити податок на додану вартість у розмірі 243759,34 грн., в тому числі з нарахуванням за таке порушення штрафних санкцій у розмірі 60939,84 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0000890801/22412 від 11.11.2011р., яким визначено зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 240000,00 грн. за порушення податкового законодавства ТОВ «Кроно-Україна» (код ЄДРПОУ 31147999).

Суд при вирішенні спору по суті виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ТзОВ «Кроно-Україна»уклало з ТзОВ «Корабуд»договори поставки лісопродукції, а саме: договір купівлі-продажу лісопродукції №224/07/09 від 24.07.2009р., договір купівлі-продажу лісопродукції №75/01/10 від 04.01.2010р. та договір купівлі-продажу лісопродукції №49/12/09 від 31.12.2009р. Протягом періоду з 01.01.2009р. по 30.10.2010р. позивач проводив взаєморозрахунки з ТзОВ «Корабуд»за поставку продукції: тех.сировини хвойної, тех.сировини листяної, кускових відходів, обрізків, тирси. ТзОВ «Кроно-Україна»отримало від ТзОВ «Корабуд»лісопродукцію, що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами накладних та сплатило вартість ПДВ в ціні вказаній у накладних продавця, а саме: реєстр накладних на загальну суму 131114,63 грн., в тому числі ПДВ 21852, 45 грн., реєстр накладних на загальну суму 160 925, 76 грн., в тому числі ПДВ 26820, 98 грн., реєстр накладних на загальну суму 175217, 7 грн., в тому числі ПДВ 29202,94 грн., реєстр накладних на загальну суму 243573,11 грн., в тому числі ПДВ 40595,53 грн., реєстр накладних на загальну суму 350775,66 грн., в тому числі ПДВ 58462,62 грн., реєстр накладних на загальну суму 169881,84 грн., тому числі ПДВ 28313,62 грн., реєстр накладних на загальну суму 220690,62 грн., в тому числі ПДВ 36781,75 грн., реєстр накладних на загальну суму 386817,86 грн., в тому числі ПДВ 64469,63 грн., реєстр накладних на загальну суму 311828,73 грн., в тому числі ПДВ 51971,49 грн., реєстр накладних на загальну суму 302343,29 грн., в тому числі ПДВ 50390,56 грн., реєстр накладних на загальну суму 199839,94 грн., в тому числі ПДВ 33306,71 грн., реєстр накладних на загальну суму 164472,8 грн., в тому числі ПДВ 27412,15 грн., реєстр накладних на загальну суму 175 000,9 грн., в тому числі ПДВ 29166,85 грн., реєстр накладних на загальну суму 290518,49 грн., в тому числі ПДВ 48419,77 грн., реєстр накладних на загальну суму 369533,32 грн., в тому числі ПДВ 61589,00 грн., реєстр накладних на загальну суму 479163,5 грн., в тому числі ПДВ 79860,70 грн., реєстр накладних на загальну суму 108122,39 грн., в тому числі ПДВ 18020,40 грн., реєстр накладних на загальну суму 155092,64 грн., в тому числі ПДВ 25848,77 грн., реєстр накладних на загальну суму 489430,21 грн., в тому числі ПДВ 81571,68 грн., реєстр накладних на загальну суму 476936,43 грн., в тому числі ПДВ 79489, 44 грн., реєстр накладних на загальну суму 818803,00 грн., в тому числі ПДВ 136467, 14 грн., реєстр накладних на загальну суму 1010570, 91 грн., в тому числі ПДВ 168428, 53 грн.

Банківськими повідомленнями, наявними в матеріалах справи позивач здійснив оплату за отриманий товар, в тому числі сплатив податок на додану вартість та відніс відповідні суми до складу податкового кредиту на підставі, отриманих від ТзОВ «Корабуд»податкових накладних, а саме: від 07.2009р. на загальну суму 29391,42 грн., в тому числі ПДВ 4 898,57 грн., від 31.08.2009р. №3108 на загальну суму 266195,93 грн., в тому числі ПДВ 44365,99 грн., від 30.09.2009р. №3109 на загальну суму 335926,52 грн., в тому числі ПДВ 55987, 75 грн., від 31.10.200. №3110 на загальну суму 465736,12 грн., в тому числі ПДВ 77622,69 грн., від 30.11.2009р. №3011 на загальну суму 613106, 11грн., в тому числі ПДВ 102184,35 грн., від 31.12.2009р. № 3012 на загальну суму 829938,80, в тому числі ПДВ 138323,13 грн., від січня 2010р. на загальну суму 278004,23 грн., в тому числі ПДВ 46334,04 грн., від лютого 2010р. на загальну суму 375783,21 грн., в тому числі ПДВ 62630,53 грн., від 31.03.2010р. №7 на загальну суму 489430, 21 грн., в тому числі ПДВ 81571, 70 грн., від 31.03.2010р. №8 на загальну суму 358293,94 грн., в тому числі ПДВ 59715, 66 грн., від 31.03.2010р. розрахунок 5/7 на загальну суму 14211,54 грн., в тому числі ПДВ 2368, 59 грн., від 31.03.2010р. розрахунок 6/8 на загальну 14312,40 грн., в тому числі ПДВ 2385,40 грн., від 30.04.2010р. №11 на загальну суму 476936,35 грн.. в тому числі ПДВ 79489,39 грн., від 30.04.2010р. №10 на загальну суму 285818,89 грн., в тому числі ПДВ 47636,48 грн., від 30.04.2010р. розрахунок 7/10 на загальну суму 11432,40 грн., в тому числі ПДВ 1905,40 грн., від 30.04.2010р. розрахунок 8/11 на загальну суму 11577,36 грн., в тому числі ПДВ 2429,56 грн., від 31.05.2010р. №12 на загальну суму 268416, 06 грн., в тому числі 44736,01 грн., від 31.05.2010р. №13 на загальну суму 818801,68 грн., в тому числі ПДВ 136466,95 грн., від 31.05.2010р. розрахунок 9/12 на загальну суму 11793,60 грн., в т. числі ПДВ 1965,60 грн., від 31.05.2010р. розрахунок 10/13 на загальну суму 22133,58 грн., в тому числі ПДВ 3688,93 грн., від 30.06.2010р. №14 на загальну суму 165042,24 грн., в тому числі ПДВ 27507,04 грн., від 30.06.2010р. № 15 на загальну суму 1010570,84 грн., в тому числі ПДВ 168428,47 грн., від 30.06.2010р. розрахунок 11/14 на загальну суму 8025,24 грн., в тому числі ПДВ 1337,54 грн., від 30.06.2010р. розрахунок 12/15 на загальну суму 26772,42 грн., в тому числі ПДВ 4462,07 грн.

Фактичне отримання товару позивачем від ТзОВ «Корабуд»підтверджується також наявними в матеріалах справи витягами з журналу зважування.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до ст.19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України №168/97-ВР визначено, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.10.1 ст.10 Закону України №168/97-ВР особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

У відповідності до п.10.2 ст.10 Закону України №168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З вищенаведених норм вбачається, що обов'язковою умовою отримання права покупця на податковий кредит є наявність належно оформлених податкових накладних, первинних бухгалтерських та податкових документів. При цьому, законодавець не пов'язує право покупця на податковий кредит з можливою відсутністю документів, які б підтверджували фактичне постачання та використання у господарській діяльності товарів, робіт та послуг, придбаних ТзОВ «Корабуд»при перевірці останнього, анулюванням свідоцтва платника податку на додану вартість після здійснення господарської діяльності з позивачем, підтвердженням сплати постачальниками ТзОВ «Корабуд»податку на додану вартість до бюджету. Сама по собі перевірка продавця, під час якої виявлено відсутність документів, які б підтверджували фактичне отримання та реалізацію або використання у господарській діяльності товару, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Як видно з матеріалів справи, ТзОВ «Кроно-Україна»сформувало податковий кредит по податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених договорів ТзОВ «Корабуд»та отриманих від нього накладних, податкових накладних. Товар (лісопродукція) були повністю оплачені ТзОВ «Кроно-Україна», що підтверджується платіжними дорученнями чи банківськими повідомленнями про переказ коштів.

Представник відповідача в судовому засіданні не спростував доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій ТзОВ «Корабуд»було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

За таких обставин ТзОВ «Кроно-Україна» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства контрагентами-постачальниками ТОВ «Корабуд».Можливі податкові зобовязання чи порушення податкового законодавства контрагентами-постачальниками ТзОВ «Корабуд»чи відсутність товарно-транспортних накладних, які б могли підтверджувати фактичність отримання товару не є передбаченими законодавством підставами для позбавлення ТзОВ «Кроно-Україна»права на віднесення сплачених сум за товар до податкового кредиту у разі, коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту.

Щодо твердження відповідача про те, що ТзОВ «Кроно-Україна»придбавав товар у ТзОВ «Корабуд»та те, що укладені ним угоди є нікчемними, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Таким чином, отримана від ТзОВ «Корабуд»лісопродукція ти інший товар були використані в господарській діяльності ТзОВ «Кроно-Україна».

Щодо твердження відповідача про необхідність наявності товарно-транспортної накладної в якості первинного документу, наявність якого свідчить про отримання послуг з перевезення, суд зазначає наступне.

Як вбачається з преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997р. №363 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», на який посилається Відповідач, Правила, затверджені цим наказом, розроблені для виконання цілої низки нормативно правових актів, спрямованих на забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби із злочинністю. Тобто, дотримання Правил, зокрема, вимога про наявність товарно-транспортної накладної під час перевезення вантажів є обовязковою для перевізників. За таке порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами Автотранспортною інспекцією, які здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажів. Правила, розроблені Мінтрансом України, стосуються виключно порядку здійснення перевезення вантажів та не мають відношення до бухгалтерського та податкового обліку підприємств, які є вантажовідправниками та вантажоотримувачами та не можуть встановлювати правила ведення вказаних видів обліку.

Самі ж товарно-транспортні накладні є документами, які регламентують взаємовідносини тільки перевізника та замовника як учасників транспортного процесу. В той же час, як вбачається з матеріалів справи, замовником (вантажовідпраником) та перевізником є одна і та сама юридична особа відповідний контрагент ТзОВ «Кроно-Україна».

Судом встановлено, що зроблені відповідачем висновки про безпідставне формування ТзОВ «Кроно-Україна»податкового кредиту, нікчемності укладених ним угод не відповідають дійсним обставинам справи. Наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів не є достатньою підставою для визнання правочинів нікчемними.

В судовому засіданні представник відповідача не надав доказів, які би спростували придбання ТзОВ «Кроно-Україна»товару від ТзОВ «Корабуд»і, які б свідчили про укладання ТзОВ «Кроно-Україна»угод з метою ухилення від сплати податків.

Суд також зазначає, що відповідно до пп. 14.1.265 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Отже, Податковим кодексом України, передбачено порушення законодавства саме платником податків, а не його контрагентом чи постачальниками контрагента, за що можуть застосовуватись штрафні санкції. Водночас, п.3.1 Податкового Кодексу України встановлює, що податкове законодавство України складається в тому числі з Конституції України.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентом до бюджету податків чи наявність інших порушень не може впливати на результати діяльності ТзОВ «Кроно-Україна».

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обовязок щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобовязань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії»від 22.01.2009р. ( заява №3991/03).

Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

З огляду на наведене вище, податкові повідомлення рішення від 11 листопада 2011 року №0000880801/22411 та від 11 листопада 2011 року №0000890801/22412 є протиправними, а позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір у розмірі 28 грн. 23 коп. слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 11 листопада 2011 року №0000880801/22411 та №0000890801/22412.

3. Присудити на користь ТзОВ «Кроно-Україна»судові витрати з Державного бюджету у розмірі 28 грн. 23 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 лютого 2012 року.

Суддя Гулик А.Г.