Постанова № 21579893, 26.10.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26 жовтня 2011 року Справа № 1170/2а-3367/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді МогиланС.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні о 15-55 год. адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

секретаря судового засідання Канюки І.І.,

позивача ОСОБА_1,

представників:

позивача ОСОБА_2,

відповідача не зявився

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001921710 від 30.08.2011 р., яким збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 37326,00грн. основного платежу та 9331,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «АВС Ресурси», а наявність розбіжностей між сумами податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки позивач включив до податкового кредиту у березні та квітні 2011 року суми податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ «АВС Ресурси», проте, на думку податкового органу, правочин між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «АВС Ресурси»здійснений без мети настання реальних наслідків.

В судове засідання зявився позивач та представник позивача, які позов підтримали у повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про вручення судової повістки (а.с.140).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 26.10.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 02.11.2011 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

11.08.2011 р. посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «АВС Ресурси», за наслідками якої складено акт №151/1710/2799804597 від 16.08.2011р. (а.с.11-29), де висновками, зокрема, є порушення, на думку відповідача, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 37326,00 грн., в тому числі за березень 2011 року на суму 16908,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 20418,00грн.

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0001921710 від 30 серпня 2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 46657,50 грн., у тому числі 37326,00 грн. за основним платежем та 9331,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.10).

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за березень 2011 року віднесено ПДВ у сумі 16908,00 грн. за податковими накладними №575 від 24.02.2011 р. та №1134 від 30.03.2011 р. виданими ТОВ «АВС Ресурси»(а.с.86, 89).

Окрім того, позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2011 р. віднесено ПДВ у сумі 20418,00 грн. за податковими накладними №1282 від 07.04.2011 р., №1283 від 26.04.2011 р. та №1285 від 21.04.2011 р. (91, 93, 151).

Матеріали справи містять копію договору поставки №10/01/11 від 10.01.2011 р., укладеного між ТОВ «АВС Ресурси»(продавець) та ФОПОСОБА_1 (покупець), відповідно до умов якого ТОВ «АВС Ресурси»взяло на себе зобовязання передати ОСОБА_1 у власність товар (а.с.82-83).

Згідно видаткових накладних №РН-0000575 від 24.02.2011 року, №РН-0001134 від 30.03.2011 р., №РН-0001282 від 07.04.2011 р., №РН-0001283 від 26.04.2011 р., №РН-0001285 від 21.04.2011 р. ТОВ «АВС Ресурси»передало позивачу коробку передач марки АС, комплекти поршнів, насос, компресор та інші запасні частини до вантажних машин у березні на загальну суму 101448,00 грн. в тому числі ПДВ у сумі 16908,00 грн., а також у квітні 2011 р. на загальну суму 122508,00 в тому числі ПДВ в сумі 20418,00 грн. (а.с.85, 88, 90, 92, 150).

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено відповідно до рахунків-фактур №СФ-0000575 від 24.02.2011 р., №СФ-0001134 від 30.03.2011 р. в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ТОВ «АВС Ресурси»в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №544 від 24.02.2011 р., №582 від 30.03.2011 р., №587 від 07.04.2011 р., №601 від 21.04.2011 р., №602 від 26.04.2011 р. (а.с.84, 87, 132-135, 165).

Кіровоградська ОДПІ вважає, що податкові накладні №575 від 24.02.2011 р., №1134 від 30.03.2011 р., №1282 від 07.04.2011 р., №1283 від 26.04.2011 р. та №1285 від 21.04.2011 р. видані ТОВ «АВС Ресурси»за господарськими операціями, які не носили реального характеру та не відбулися в обєктивній дійсності.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обовязковими ознаками господарської діяльності є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва, а також те, що вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. Причому результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до ліцензії серії НОМЕР_2 господарською діяльністю ОСОБА_1 є надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»та у період з 19.03.2008 р. по 18.03.2013 р. йому дозволено виконувати роботи з перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами (а.с.9).

Позивачем надано копії свідоцтв, які засвідчують факт наявності у його власності транспортних засобів, які використовуються у господарській діяльності підприємства, зокрема вантажних автомобілів RENAULT Magnum та н/причіпів бортових (а.с.167-169).

Судом встановлено, що відповідно до актів списання №СпТ-000020 від 24.02.2011 р., №СпТ-000030 від 30.03.2011 р., №СпТ-000033 від 07.04.2011 р., №СпТ-000051 від 21.04.2011 р., №СпТ-000038 від 26.04.2011 р. придбані позивачем у ТОВ «АВС Ресурси»автозапчастини використані на ремонт автомобілів RENAULT (а.с.154-158)

Більш того, у матеріалах справи міститься копія договору №414/11-ТР про надання транспортних послуг від 14.12.2010 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич»(Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник), відповідно до умов якого позивач надає замовникові послуги з організації перевезення вантажів по території України (а.с.159-161).

В судовому засіданні позивач пояснив, що ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич»є його основним клієнтом послуг з організації перевезення вантажів. Дані пояснення узгоджуються з реєстром виданих та отриманих податкових накладних, зі змісту якого вбачається, що основним покупцем послуг позивача є дане товариство (а.с.104-113).

Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

В силу припису п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

У відповідності до п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідачем до суду надано копію рішення №233 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, яким з 29.04.2011 р. анульовано реєстрацію ТОВ «АВС Ресурси»як платника податку на додану вартість (а.с.39).

Судом встановлено, що податкові накладні, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту у березні та квітні 2011 р. видані ТОВ «АВС Ресурси»24.02.2011р., 30.03.2011 р., 07.04.2011 р., 21.04.2011 р. та 26.04.2011 р., тобто до прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а тому суд вважає, що, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді. При цьому ТОВ «АВС Ресурси»на момент виписки податкових накладних, було зареєстроване платником податку на додану вартість, а тому, відповідно до вимог п. 201.8 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкової накладної.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно абз.11 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованого податкового кредиту за березень та квітень 2011 р. стали висновки Кіровоградської ОДПІ про вчинення ТОВ «АВС Ресурси»правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків та про не підтвердження обєкта оподаткування з ПДВ при придбанні ТОВ «АВС Ресурси»та продажу товарів (послуг) за період з 01.10.2010 р. по 29.04.2011 р.

Суд вважає таку позицію Кіровоградської ОДПІ безпідставною, оскільки, покупець не може нести відповідальність за несплату податків своїм контрагентом.

Більш того, у разі якщо контрагент за договором не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо такої особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Окрім цього, Кіровоградська ОДПІ під час перевірки дійшла висновку про те, що правочини позивача з ТОВ «АВС Ресурси»є нікчемними, оскільки, на її думку, вчинені без мети настання реальних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки Кіровоградської ОДПІ в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобовязань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, одержав податкові накладні, складені належним чином, суд погоджується з позицією фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо правомірності віднесення до податкового кредиту таких сум податку на додану вартість.

Окрім цього, відповідно до п.7 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення»Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, а тому визначення оскаржуваним рішенням штрафних санкцій відповідачем в розмірі 9331,50 грн. є безпідставним.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001921710 від 30 серпня 2011 р., винесене Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 37326,00грн. основного платежу та 9331,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, ід. номер НОМЕР_1 (25006, АДРЕСА_1) з Державного бюджету України (рахунок №31118095600002, УДК в Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 24145329) судовий збір в сумі 3,40грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного судуС.В. Могилан