Постанова № 21579862, 22.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2011 року 2а-3104/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача Завальнюк В.В.,

від відповідача Порхун О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»

доТетіївської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»з позовом до Тетіївської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про (з урахуванням уточнень позовних вимог) визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 17.03.2011 № 0000122310, від 17.03.2011 № 0000102310 та від 17.03.2011 № 0000122310/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні рішення прийняті відповідачем неправомірно, оскільки позивач не порушував вимог підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також статті 59 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік». Так, позивач зазначив, що підприємство правомірно сформувало податковий кредит та валові витрати на підставі виданих підрядником податкових накладних, у звязку з виконанням ремонтно-відновлювальних робіт за рахунок коштів, які надійшли позивачу як капітальні трансферти. Відносно сплати підприємством чистого прибутку, позивач зазначив, що ним повністю сплачено частину чистого прибутку за період з 2008 по 2010 роки. Таким чином, позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі помилкового тлумачення норм чинного податкового законодавства України безпідставно та підлягають скасуванню.

У ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що за результатами перевірки позивача виявлено ряд порушень підприємством вимог чинного податкового законодавства, а саме, позивач не здійснював поквартального нарахування та сплати авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів. Крім того, на думку відповідача, позивачем завищено суму амортизаційних відрахувань на основні фонди, балансова вартість яких збільшена на суму капітального ремонту за рахунок коштів, що надійшли від державного казначейства як капітальні трансферти, оскільки вказані витрати здійснені за рахунок коштів держави, а не платника податку, тому, підстави для амортизації основних фондів відсутні. Підприємством також безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплаченого при придбанні легкового автомобіля.

У звязку з наведеним, відповідач вважає спірні податкові повідомлення-рішення такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України, тому підстави для їх скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судом, Комунальне підприємство Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»є юридичною особою зареєстроване 22.11.1994 Тетіївської районної державною адміністрацією Київської області.

У листопаді-грудні 2010 року посадовими особами Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2005 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.09.2010, за результатами якої складено Акт від 30.12.2010 № 423/231/24879282 (далі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що позивач у перевіряємому періоді отримав капітальні трансферти з рахунків Управління Державного казначейства у Тетіївському районі за призначенням - КЕКВ 2410 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям) на капітальний ремонт основних фондів у розмірі 586681,09 грн.

У 4 кварталі 2009 року підприємство збільшило балансову вартість основних фондів на суму капітального ремонту, у звязку з чим, перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем вимог підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та встановили завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань на основні фонди у сумі 28789,00 грн.

Згідно Акта перевірки за вказане порушення позивачу зменшено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток (збитки) на суму 28789,00 грн.

Також перевіркою встановлено, що за період з 01.07.2005 по 30.09.2010 позивачем задекларовано авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів.

Проте, підприємство не здійснювало щоквартального нарахування та сплати авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів, а саме не сплачено за 2 квартал 2010 року авансові внески у сумі 2873,00 грн., за 3 квартал 2010 року у сумі 10631,00 грн. і порушено терміни декларування за 1 квартал 2008 року у сумі 12116,00 грн., за 3 квартал 2008 року на суму 2385,00 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 9814,00 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 5385,00 грн. і за 1 квартал 2010 року у сумі 19533,00 грн.

У звязку з цим, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та донарахував позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток (авансові внески) у сумі 13504,00 грн. та штрафну санкцію в сумі 3376,00 грн.

На підставі вказаних даних Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 11.01.2011 № 0000022310, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання зі сплати податку на прибуток підприємств і організацій комунальної власності у сумі 43446,00 грн.

Крім того, у ході перевірки, під час аналізу повноти визначення позивачем податкового кредиту встановлено його завищення у сумі 128564,00 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на включенні позивачем до складу податкового кредиту у вересні листопаді 2008 року суми податку на додану вартість сплаченого під час здійснення ремонтно-відновлювальних робіт за кошти, які надійшли позивачеві з Управління Державного казначейства у Тетіївському районі у якості капітальної трансферти за КЕКВ 2410. При цьому, роботи виконувались КОВО ТМ КОР «Київтеплокомуненерго». На думку відповідача, суми сплаченого податку на додану вартість за вказані роботи не відносяться до складу податкового кредиту, оскільки роботи по капітальному ремонту придбані позивачем у вказаного підприємства за рахунок трансфертів, тобто, бюджетних коштів.

У ході проведення перевірки встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту за квітень 2010 року суму податку на додану вартість у розмірі 16560,00 грн., сплачену при придбанні легкового автомобіля. У звязку з цим, перевіряючі встановили завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2010 року у сумі 16560,00 грн.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем приписів підпунктів 7.4.1 та 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

За результатами перевірки на підставі даних, встановлених в Акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2011 № 0000012310, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у сумі 192846,00 грн.

Крім того, перевіркою виявлено, що позивачем за період з 01.07.2005 по 30.09.2010 задекларовано частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у сумі 6613,00 грн. Так, згідно Акта перевірки, перевіряючими встановлено, що за 2008 рік та 2009 рік нарахування та сплату частини чистого доходу позивач здійснював в кінці поточного року за результатами діяльності підприємства за рік.

Оскільки, на думку відповідача, сплата частини чистого прибутку у розмірі 15 % повинна здійснюватись платником податку поквартально, посадові особи відповідача встановили, що позивачем не сплачено за 2 квартал 2010 року частини чистого прибутку у сумі 10727,00 грн., за 3 квартали 2010 року в сумі 42525,00 грн., а також порушено терміни декларування за 1 квартал 2008 року у сумі 48465,00 грн., за 3 квартали 2008 року в сумі 9540,00 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 39255,00 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 24540,00 грн. і за 1 квартал 2010 року в сумі 78210,00 грн.

Таким чином, податковий орган встановив порушення позивачем приписів статтей 58, 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та за результатами перевірки на підставі даних Акта перевірки прийняв податкове повідомлення-рішення від 11.01.2011 № 0000032310, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання зі сплати частини чистого прибутку (доходу) в сумі 173020,00 грн.

Непогоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративного порядку.

Рішенням Державної податкової адміністрації в Київській області від 17.03.2011 № 635/10/25-017/23-315, скасовано податкові повідомлення Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 11.01.2011 № 0000012310/0 в частині визначення позивачу штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 32141,00 грн., від 11.01.2011 № 0000022231/0 в частині визначення позивачу штрафних санкцій з частини чистого прибутку з доходів підприємств та організацій комунальної форми власності в сумі 106455,00 грн.

На виконання вказаного рішення, Тетіївська міжрайонна державна податкова інспекції Київської області прийняла податкові повідомлення-рішення від 17.03.2011 № 0000112310, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання зі сплати податку на прибуток підприємств і організацій комунальної власності у сумі 16880,00 грн., з них 13504,00 грн. основного платежу та 3376,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 № 0000102310, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у сумі 160705,00 грн., з них 128564,00 грн. основного платежу та 32141,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 № 0000122310, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання зі сплати частини чистого прибутку (доходу) в сумі 66565,00 грн., з них 53252,00 грн. основного платежу та 13313,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами подальшого адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень, Державною податковою адміністрацією України прийнято рішення від 03.06.2011 № 10399/6/25-045, згідно з яким скаргу позивача залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення від 17.03.2011 № 0000112310 від 17.03.2011, від 17.03.2011 № 0000102310 та від 17.03.2011 № 0000122310 без змін.

Вважаючи дані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини є Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі - Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР).

Відповідно до підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Згідно з підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Якщо згідно із законодавством цей податок є складовою частиною єдиного податку (спеціального торгового патенту), то особа - платник такого єдиного податку (спеціального торгового патенту) зобов'язана при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується такий єдиний податок (вартість спеціального торгового патенту) внесок за правилами, встановленими цим підпунктом для сплати авансового внеску з податку на прибуток, без права застосування норм підпункту 7.8.3 цього пункту.

При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними у першому, другому та третьому абзацах цього підпункту, незалежно від того, чи є особа платником податку на прибуток, чи ні.

Підпунктом 7.8.3 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР визначено, що платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим пунктом 7.2 статті 7 чи пунктом 10.2 статті 10 цього Закону.

Відповідно пункту 1.9 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР Дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Формою декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143 (який підлягав застосування до спірних правовідносин) передбачено зокрема рядок 20 для відображення авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів у складі додаткових показників, а також рядок 13.5 додатку К6 до декларації з податку на прибуток підприємств.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи належним чином засвідчених копій податкових декларацій з податку на прибуток підприємства Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, позивачем у рядках 20 декларацій не вказано суми авансових внесків, нарахованих на суми дивідендів.

Таким чином, вимоги податкового органу про порушення позивачем приписів підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР є правомірними.

Відносно порушення позивачем підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Як було зазначено судом, Комунальне підприємство Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»є юридичною особою, заснованою на комунальній власності.

З метою проведення ремонтно-відновлюваних робіт теплових мереж, позивачу з рахунків Управління Державного казначейства у Тетіївському районі Київської області перераховано кошти в сумі 586681,009 грн. у якості капітальних трансферт за КЕКВ 2410 «Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

Відповідно до розяснень щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затверджених наказом Державного казначейства України від 04.11.2004 № 194 (який підлягав застосування до спірних правовідносин), під терміном «капітальні трансферти розуміється невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені для придбання капітальних активів, компенсації втрат, повязаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків акумульованих протягом ряду років, або таких, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які носять одноразовий і нерегулярний характер як для донора, так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення. Код 2410 капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям) це капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям), внески у статутні фонди субєктів підприємницької діяльності відповідно до чинного законодавства.

Крім того, поняття «трансферти»визначено у пункту 4 статті 9 Бюджетного кодексу України. Так, це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що кошти, які були отримані позивачем в рамках здійснення ремонтних робіт, які у подальшому витрачені на проведення ремонту теплових мереж, є невідплатним і безповоротнім платежем, який не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу.

Отже, оскільки вказані витрати здійснені за рахунок трансфертів, тобто фактично понесені державою, а не платником податку, відсутні підстави для амортизації основних фондів.

Враховуючи наведене, твердження податкового органу про завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань на основні фонди, балансова вартість яких збільшена у 4 кварталі 2009 року на суму капітального ремонту за кошти, які надійшли з реєстраційних рахунків, відкритих в Управлінні Державного казначейства України в Тетіївському районі за КЕКВ 2410 є правомірними.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 № 0000112310, прийнято відповідачем правомірно та не підлягає скасуванню.

Відносно податкового повідомлення-рішення від 17.03.2011 № 0000102310, суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, під час перевірки позивача податковий орган встановив порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме: підприємством завищено податковий кредит за вересень 2008 року на суму податку на додану вартість 7000,00 грн., за листопад 2008 року на суму податку 105004,03 грн. при оплаті робіт, здійснених KOBO TM KP «Київтеплокомуненерго»по капітальному ремонту теплової мережі за кошти, які надійшли з реєстраційних рахунків з УДК у Тетіївському районі за КЕКВ 2410 "Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям) «(кореспонденція бухгалтерських рахунків Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті», Кт.рах. 48 «Цільове фінансування і цільові надходження»).

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме завищено податковий кредит за квітень 2010 року на суму 16560,00 грн. у звязку з віднесенням до його складу суми податку на додану вартість, сплаченого при придбанні легкового автомобіля.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Із аналізу наведеної норми Закону вбачається, що право на формування податкового кредиту має платник податків у разі придбання або виготовлення товару, основних фондів за власні кошти.

Проте, при наданні трансферту з бюджету виглядає економічно недоцільним оподатковувати дані суму та відносити їх до складу валових доходів одержувача цих коштів, або формувати податкове зобовязання і податковий кредит з податку на додану вартість оскільки за своїм змістом трансферт це фактично витрати, що здійснені державою, а не платником податку.

Отже, формування податкового кредиту комунальним підприємством за рахунок трансфертів є неправомірним.

Відносно порушення позивачем вимог підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», суд звертає увагу, що вказаною нормою Закону встановлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

При цьому, не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Таким чином, віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену при придбанні легкового автомобіля є неправомірним.

Платник податку має право на включення зазначеної суми податку на додану вартість до податкового кредиту у разі придбанні таксомоторів.

Позивач ані під час перевірки, ані у ході судового розгляду не надав суду доказів придбання таксомотору або використання придбаного товару в підприємницькій діяльності з перевезення пасажирів у таксі.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 № 0000102310 прийнято відповідачем правомірно та не підлягає скасуванню.

Відносно податкового повідомлення-рішення від 17.03.2011 №0000122310, слід зазначити наступне.

Як було зазначено вище, перевіркою встановлено порушення статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», статті 59 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік, статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", а саме позивач не здійснював поквартального нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету, у звязку з цим підприємством не сплачено за 2 квартал 2010 року частини чистого прибутку в сумі 10727 грн., за 3 квартал 2010 року частини чистого прибутку в сумі 42525 грн. та порушувались терміни декларування за 1 квартал 2008 року в сумі 48465 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 9540 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 39255 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 24540 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 78210 грн.

Відповідно до статті 58 Закону України "Про Державний бюджет Україна на 2008 рік" - комунальні унітарні підприємства та їх об'єднання сплачують до загального фонду місцевих бюджетів частини чистого прибутку (доходу) відповідно до порядків і нормативів, які встановлюються відповідними радами.

Частина чистого прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України (доходу) місцевих бюджетів наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2008 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств.

Судом встановлено, що рішенням сесії Київської обласної ради від 10.04.2008 № 288-16-V затверджено Порядок відрахування у 2008 році підприємствами та об'єднаннями спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області частини прибутку (доходу), згідно якого частина чистого прибутку (доходу), що відраховується підприємствами та об'єднаннями спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до обласного бюджету Київської області визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі 15 відсотків.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про Державний бюджет Україна на 2009 рік»- комунальні унітарні підприємства та їх об'єднання сплачують до загального фонду місцевих бюджетів частину чистого прибутку (доходу) відповідно до порядків і нормативів, які встановлюються відповідними радами.

Так, частина чистого прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2009 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств.

У свою чергу, рішенням сесії Київської обласної ради від 09.04.2009 № 468-24-V затверджено Порядок відрахування у 2009 році комунальними підприємствами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області та їх об'єднаннями частини прибутку (доходу), згідно якого частина чистого прибутку (доходу), що відраховується комунальними підприємствами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області та їх об'єднаннями до обласного бюджету Київської області визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі 15 відсотків.

Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет Україна на 2010 рік" було встановлено, що комунальні унітарні підприємства та їх об'єднання сплачують до загального фонду місцевих бюджетів частину чистого прибутку (доходу), що вилучається до бюджету, у порядку та за нормативами, визначеними Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими радами.

При цьому, так само, частина чистого прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2010 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств.

Згідно з рішенням 32 сесії Київської обласної ради від 17.06.2010 №727-32-V затверджено Порядок відрахування у 2010 році комунальними підприємствами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області та їх об'єднаннями до обласного бюджету Київської області частини прибутку (доходу), згідно якого частина чистого прибутку (доходу), що відраховується комунальними підприємствами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області та їх об'єднаннями до обласного бюджету Київської області визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі 15 відсотків.

Тобто, у період з 2008 року по 2010 рік законодавцем було чітко передбачено обовязок комунальних підприємств щоквартально відраховувати частину чистого прибутку, який відповідно до рішень Київської обласної ради від 10.04.2008 № 288-16-V, від 09.04.2009 № 468-24-V, а також від 17.06.2010 №727-32-V, становив 15 % від суми чистого прибутку.

Проте, позивач у період з 2008 року по 2010 рік щоквартально частину чистого прибутку не нараховував і не сплачував, у звязку з чим до податковим органом донараховано основного платежу зі сплати чистого прибутку (доходу) в сумі 53252,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 13313,00 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 № 0000122310 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що суд встановив правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 17.03.2011 № 0000122310, від 17.03.2011 № 0000112310 та від 17.03.2011 № 0000102310, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Вимог про відшкодування судових витрат відповідач суду не заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити..

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 грудня 2011 р..