Рішення № 21579340, 23.02.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-4483/11 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2011 року                                        м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої – судді          Горейко М.Д.

секретаря                    Карпенко І.В.

за участю позивачки ОСОБА_1 та її представника по договору від 06.11.2010 року ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки, стягнення коштів та судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки №131КК від 20.07.2007 року, зобов’язання зарахувати на зарплатну картку грошові кошти в сумі 1474 грн. 92 коп. та стягнення судових витрат.

В процесі розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги та просила про визнання недійсним договору поруки №131КК від 20.07.2007 року, стягнення грошових коштів в сумі 1474 грн. 92 коп. та судових витрат, мотивуючи тим, що в березні 2010 року вона отримала вимогу Івано-Франківської філії ПриватБанку про погашення заборгованості в розмірі 18 329,48 доларів США за кредитним договором №131КК від 20.07.2007 року, укладеним між ПриватБанком та ОСОБА_3. З вимоги їй стало відомо, що відповідно до договору поруки №131КК від 20.07.2007 року вона є поручителем ОСОБА_3 за кредитним договором №131КК від 20.07.2007 року, а тому відповідає перед кредитором за виконання кредитних зобов’язань боржника в тому ж обсязі, що і боржник. 29.04.2010 року з її зарплатної картки №6762466704683604 банком в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором списано грошові кошти в сумі 1474 грн. 92 коп. Оскільки жодного договору поруки вона не підписувала, так як з 16 по 29 липня 2007 року перебувала з дочкою на санаторно-курортному лікуванні у ДСОЦ “Маяк”, то 06.05.2010 року звернулася з заявою до відповідача про повернення незаконно списаних з її зарплатної картки коштів в сумі 1474 грн. 92 коп. 26.05.2010 року вона отримала на її заяву лист-відповідь відповідача від 15.05.2010 року №30.1.0.0/2-100506/307, в якому останній, не зважаючи на її заперечення підписання оспорюваного договору поруки та взяття на себе обов’язку належного виконання позичальником ОСОБА_3 умов кредитного договору, вказав, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Представник відповідача ПАТ КБ “ПриватБанк” в судове засідання не з’явилась, про час та день розгляду справи повідомлена у встановленому порядку. Причину неявки суду не повідомила.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, подав суду заяву, в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, оскільки позивачка ОСОБА_1, оскаржуваний нею договір поруки, дійсно не підписувала, просив справу розглянути без його участі.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спірні правовідносини виникли з приводу дійсності договору поруки та усунення порушеного права, пов’язаного з виконанням договору поруки.

Згідно матеріалів справи 20.07.2007 року між Приватбанком в особі Керуючого Рогатинського відділення №1 Івано-Франківської філії Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №131КК (а.с.47-54), відповідно до якого банк надав, а позичальник ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 35 000 доларів США та зобов'язався погасити кредит і відсотки за користування кредитом не пізніше 19.07.2010 року.

Відповідно до договору поруки №131КК від 20.07.2007 року (а.с. 55) цього ж дня між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” в особі Керуючого Рогатинського відділення №1 Івано-Франківської філії Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” укладено договір поруки, за яким поручитель ОСОБА_1 зобов'язалася відповідати перед кредитором за виконання обов’язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник ОСОБА_3, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

За правилами ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, є правочином.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. В силу ч.3 цієї статті волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Проте, як ствердила позивачка, зазначений договір поруки вона не підписувала і не поручалась за належне виконання ОСОБА_3 кредитних зобов’язань. Такі заперечення позивачки підтверджені матеріалами справи: довідкою голови профкому Первинної профспілкової організації працівників апарату Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області від 09.07.2010 року за №24 (а.с.13) про те, що ОСОБА_1 отримала та використала для себе та своєї дочки путівки для відпочинку у ДСОЦ “Маяк” (м. Євпаторія) з 16.07.2007 року терміном на 14 днів, а також висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Івано-Франківській області від 24.08.2011 року за №09/03-457 (а.с. 73-75), за даними якого підпис від імені ОСОБА_1 у договорі поруки №131КК від 20 липня 2007 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Відповідно до постанови від 16.12.2010 року за №319728 прокурором Рогатинського району порушено кримінальну справу по факту підроблення невстановленою особою документу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України. Таким чином, викладене свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення оспорюваного договору поруки.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторони) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За таких обставин наявними є правові підстави для визнання оспорюваного позивачкою правочину недійсним.

Відповідачем ПАТ КБ “ПриватБанк” на виконання оспорюваного договору поруки №131КК від 20.07.2007 року списано із зарплатної картки ОСОБА_1 №6762466704683604 грошові кошти в сумі 1474 грн. 92 коп., чого не заперечив відповідач у листі, адресованому позивачці 15.05.2010 року №30.1.0.0/2-100506/307 (а.с. 9).

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. З урахуванням наведеного підставною є вимога позивачки про стягнення з ПАТ КБ “ПриватБанк” грошових коштів в сумі 1 474 грн. 92 коп.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, до яких в тому числі входять і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Понесення позивачкою витрат по оплаті судового збору та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи підтверджено квитанціями Приватбанку від 13.07.2010 року (а.с.1, 2) Тому з відповідача слід стягнути на користь позивачки 59 грн. 50 коп. витрат по оплаті судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 202 ч. 1, 203 ч. 3, 215 ч.1, 216 ч.1 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ч. 1, 88 ч.1 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки, стягнення коштів та судових витрат задоволити.

Визнати недійсним договір поруки №131КК, укладений 20.07.2007 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк”.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, місцезнаходження якого м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 в користь ОСОБА_1, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 1474 грн. 92 коп., а також 59 грн. 50 коп. витрат по оплаті судового збору та 120 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя                                                                                Горейко М.Д.