Постанова № 21578448, 10.11.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2011 року 12:40                               Справа № 2а-0870/8748/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді          Калашник Ю.В.,

при секретарі судового засідання Корольові О.О.

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1 (довіреність від 10.10.2011 №б/н);

відповідача – не з’явився

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Ровер»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя

про визнання противоправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Приватне акціонерне товариство «Ровер» (далі – ПрАТ «Ровер», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя (далі – ДПІ у Ленінському районі, відповідач), в якому просить визнати незаконним, протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.10.2011 №0000502307.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Вказує, що при розрахунку податкового кредиту та бюджетного відшкодування за травень, червень та липень 2011 року порушень чинного законодавства з боку підприємства не було. Товар за спірним договором отриманий та сплачений позивачем у повному обсязі. Висновки податкового органу вважає недоведеними та просить позов задовольнити .

Представник відповідача у судовому засіданні 07.11.2011 проти позову заперечив. Зокрема вказує, що договір позивача із його контрагентом не відповідає вимогам чинного законодавства, відсутні докази перевезення товару, а розмір податкового кредиту є недоведеним. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

У судове засідання 10.11.2011 представник відповідача не прибув. Оскільки відповідач є суб’єктом владних повноважень, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання та у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, то враховуючи приписи ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.

12.05.2011 між позивачем (замовник) та ТОВ «Оріал» (виконавець) укладений договір №1/05. Згідно із п.1.1 цього договору: «Исполнитель» обязуется в порядке и на условиях, определенных данным Договором изготовить или поставить узлы, материалы или деталь (именуемые в дальнейшем Товар), согласно приложений к настоящем договору». Згідно із положенням п.1.2 Замовник зобов’язаний оплачувати виготовлення або поставку «Товару» відповідно до Додатків.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що цей договір не є договором виготовлення або поставки, а є договором купівлі-продажу.

До договору позивач надав суду додатки від 12.05.2011 №1 та від 16.5.2011 №2, у яких наведений перелік товарів, кількість, ціна та вартість. Проте, порядок оплати, який мав бути встановлений у додатках до договору (п.1.2) у позивача відсутній. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що оплата здійснювалась по факту отримання товару.

Факт виконання умов договору позивач підтверджує складеними видатковими накладним від 24.05.2011 та від 03.06.2011, податковими накладними від 24.05.2011, від 03.06.2011 та виписками з особового рахунку.

Проте, доказів фактичного отримання ним товару (акти приймання-передачі), доказів перевезення товару (товарно-транспортні накладні) позивач суду не надав. Також, суду неможливо встановити, яким чином позивач отримав товар: чи автотранспортом ТОВ «Оріал», чи скористався послугами автоперевізників.

Суд запропонував позивачу надати докази транспортування та отримання ним товару, проте представник позивача зазначив, що всі наявні у нього докази з цього питання суду надані.

Посадовими особами ДПІ у Ленінському районі у період з 19.09.2011 по 23.09.2011 проведена позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Ровер» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року, за результатами якої складений акт від 30.09.2011 №4206/3-08/25214771.

Проведеною перевіркою встановлені та у Акті зафіксовані порушення, зокрема:

п. 200.1, п.200.2, п. 200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року на 33798,00грн.

Указаний висновок зроблений податковим органом по взаємовідносинам позивача із контрагентом ТОВ «Оріал».

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.10.2011 №0000502307, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 42247,50грн., у тому числі визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 33798,00грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8449,50грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

Відповідно до п.200.3 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ПК України встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Під час перевірки податковим органом зроблений висновок, що позивачем порушені вищевказані норми ПК України. Суд погоджується із такою думкою відповідача з огляду на наступні обставини.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскаржуваного рішення стали господарські відносини позивача із ТОВ «Оріал», які полягали у виконанні сторонами договору від 12.05.2011 №1/05.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що указаний договір є договором купівлі-продажу товару.

Згідно із вимогами ст.655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

Зі змісту договору від 12.05.2011 №1/05 вбачається, що предметом договору є виготовлення або поставка узлів, матеріалів або деталей (п.1.1). Тобто, предметом указаного договору є не товар, який є у продавця, а виготовлення або поставка узлів, матеріалів або деталей, що не відповідає приписам ст.ст.655, 656 ЦК України.

Пунктом 4.1 договору від 12.05.2011 №1/05 встановлено, що обов’язок складання акту приймання-передачі виконаних робіт покладається на виконавця.

Тобто, підписаним між позивачем та ТОВ «Оріал» договором встановлено обов’язковість оформлення акту приймання-передачі виконаних робіт.

Представник позивача суду пояснив, що акт приймання-передачі виконаних робіт не оформлювався та не підписувався, а тому суд вважає, що позивач не надав належних доказів отримання ним товару. Крім того, представник позивача не зміг суду пояснити, яким чином товар поставлявся. Документів, які б підтвердили отримання товару та поставку товару суду не надано. Крім того, позивач не надав суду докази подальшого використання придбаного у ТОВ «Оріал» товару у своїй господарській діяльності, подальшої реалізації та отримання доходу від такої операції.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів та не підтвердив належними доказами отримання товару від свого контрагента, а тому висновок податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування є доведеним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв’язку із чим позовні вимоги є не доведеними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі оформлена і підписана 16.11.2011.

Суддя                     (підпис)                                                   Ю.В.Калашник