Постанова № 21575503, 06.10.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2011 року 15:30 Справа № 2а-0870/5309/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Авдєєва М.П.,

при секретарі судового засідання гайдай А.В.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність б/н від 30.05.2011);

- ОСОБА_2 (довіреність б/н від 30.05.2011);

- Кудоярової Л.Є. (наказ №27/5-1к від 27.05.2008);

відповідача ОСОБА_4 (довіреність №9750/10/10-010 від 04.10.2011),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Приватного підприємства «Техно Люкс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень №000002942302, №0002952302 від 26.05.2011,

ВСТАНОВИВ:

11.07.2011 Приватне підприємство «Техно Люкс» звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення№000002942302, №0002952302 від 26.05.2011, прийняті Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що у період, який перевірявся підприємство мало законні фінансово-господарські відносини з ТОВ «Сігурно». Від зазначеного підприємства отримувались побутові товари. При виконанні умов договору ТОВ «Сігурно», відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість» мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних. Податкові накладні ТОВ «Сігурно» мало законне право надавати ПП «Техно Люкс», оскільки згідно зі ст. 9 ЗУ «Про податок на додану вартість» ТОВ «Сігурно» зареєстроване як платник податку на додану вартість. При реалізації робіт, відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» ТОВ «Сігурно» законно виписало та видало податкові накладні ПП «Техно Люкс», а ПП «Техно Люкс» в свою чергу законно отримувало право на податковий кредит по одержаним податковим накладним. Крім того, податковим органом не обєктивно та безпідставно здійснено висновок про неправомірність віднесення до складу валових витрат ПП «Техно Люкс» витрати на придбання послуг згідно нікчемного правочину з ТОВ «Сігурно». ТОВ «Сігурно» у встановленому законом порядку зареєстроване як платник податку, має статут із видами господарської діяльності, який у судовому порядку не скасований та нікчемним не визнавався. Правочин між ПП «Техно Люкс» та ТОВ «Сігурно» мав місце, виконання послуг підтверджується договорами, накладними, товарно-транспортними накладними. До теперішнього часу договір, укладений між ПП «Техно Люкс» та ТОВ «Сігурно» у судовому порядку не скасований.

Ухвалою суду від 14.07.2011 року відкрито провадження у справі 2а-0870/5309/11, закінчено підготовче провадження та справа призначена до розгляду на 02.08.2011.

Провадження у справі зупинялося до 05.09.2011, 13.09.2011 та до 06.10.2011.

Відповідач подав заперечення проти позову, згідно з якими ПП «Техно Люкс» мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Сігурно», а саме між підприємствами було укладено договір купівлі-продажу №01/04-05 від 01.04.2010. На виконання умов вказаного договору ТОВ «Сігурно» у 2010 році відвантажило на адресу ПП «Техно Люкс» побутову техніку на загальну суму 306000 грн. Підставою для встановлення порушень вимог податкового законодавства стала інформація, щодо порушення кримінальної справи №56-2659 за фактом підробки реєстраційних документів та за фактом фіктивного підприємництва. В ході перевірки встановлено, що податкове зобовязання з податку на додану вартість ТОВ «Сігурно» по взаємовідносинах з ПП «Техно Люкс» у розмірі 51000 грн., за серпень 2010 не задекларовано. ПП «Техно Люкс» прийняті до виконання та відображені в бухгалтерському та податковому обліку первинні документи, які були виписані в порушення п.2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У судовому засіданні 06.10.2011 представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представник позивача Кудоярової Л.Є. позов підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, викладених у наданих письмових запереченнях. Просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови, разом з тим оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлене наступне.

На підставі наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 14.04.2011 №564 Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведена документальна невиїзна перевірка ПП «Техно Люкс» з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Сігурно» за період з 01.08.2010 по 31.08.2010.

За результатами перевірки складений акт №116/23-2/31914711 від 28.04.2011.

Актом перевірки встановлено порушення ПП «Техно Люкс»:

-п.5.1 абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2010 у сумі 63750 грн.;

-п.п. 7.4.5, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2010 у сумі 51000 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя винесені податкові повідомлення - рішення від 26.05.2011 №0002952302, яким визначена сума за грошовим зобовязанням за платежем податок на прибуток у сумі 63750 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 15937,05 грн., від 26.05.2011 №000002942302, яким визначена сума за грошовим зобовязанням за платежем податок на додану вартість у сумі 51000 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 12750 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

В основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення було покладено висновок податкового органу про те, що угода від 01.04.2010 №01/04, що була укладена між ПП «Техно Люкс» та ТОВ «Сігурно» є нікчемною, в результаті чого ПП «Техно Люкс» занижено податок на прибуток за 3 квартал 2010 року у сумі 63750 грн. та занижено податок на додану вартість за серпень 2010 року у сумі 51000 грн.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже у разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондується з нормами податкового законодавства.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168).

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи вищевикладене, позивачем надані докази щодо фактичного здійснення господарської операції, складені на виконання договору документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідають нормам законодавства та відображають реальність господарської операції позивача.

Крім того, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

ТОВ «Сігурно» на момент укладення правочину було зареєстровано як платник податку на додану вартість, тому мало право надавати ПП «Техно Люкс» податкову накладну.

Крім того, контрагент позивача ТОВ «Сігурно» було зареєстрований як юридична особа 18.01.2010.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 06.07.2011 винесено судове рішення про визнання ТОВ «Сігурно» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, проте на час здійснення господарської операції записи щодо зняття з обліку або про банкрутство цього підприємства у Єдиному реєстрі відсутні.

Крім того, Закон України «Про систему оподаткування» для платників податків не передбачає а ні обов'язок (ст. 9), а ні право (ст. 10) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Стаття 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до п. п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.7.1, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобовязаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату здійснення господарських операцій ПП «Техно Люкс» було включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника Податку на додану вартість №11555916 від 12.03.2002.

01.04.2010 між ПП «Техно Люкс» (покупець) та ТОВ «Сігурно» (постачальник) був укладений договір купівлі-продажу №01/04 з відстроченням платежу, згідно з яким Постачальник забезпечує поставку товару, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах договору.

Згідно з видатковою накладною №290108 від 01.08.2010 товар: вентилятори, водонагрівачі, кондиціонери, морозильні камери, обігрівачі, пральні машини, телевізори, холодильники (сума з ПДВ-306000 грн.).

01.08.2010 ТОВ «Сігурно» видало податкову накладну №290106.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 за № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), (далі Закон №168/97-ВР від 03.04.1997) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) плат ником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, про тягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності плат ника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в не оборотні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господар ської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5. Закону №168/97-ВР від 03.04.1997 не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку с придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Як свідчать матеріали справи, угода між ПП «Техно Люкс» та ТОВ «Сігурно» виконана сторонами, про що свідчать документи:

-договір купівлі-продажу з відстроченням платежу №01/04 від 01.04.2010 між ПП «Техно Люкс» та ТОВ «Сігурно»;

-видаткова накладна №290108 від 01.08.2010;

-податкова накладна №290108 від 01.08.2010;

-товарно-транспортна накладна №Т290108 на перевезення електропобутових товарів ТОВ ВКФ «ТТП-94»;

-банківська виписка від 21.09.2010 з оплати за транспортування ТОВ ВКФ «ТТП-94»;

-акт виконаних робіт з автотранспортних послуг від 31.08.2010 між ПП «Техно Люкс» та ТОВ ВКФ «ТТП-94»;

-договір транспортування вантажу №01/1-Т від 01.09.2009 між ПП «Техно Люкс» та ТОВ «Сігурно»;

-акт прийому-передачі векселя№1 від 03.03.2011 між ПП «Техно Люкс» та ТОВ «Сігурно»;

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Таким чином правочин між позивачем і ТОВ «Сігурно» відповідає його змісту. Отже ПП «Техно Люкс» діяло в межах податкового законодавства.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.2.6 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх утримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Усі вищезазначені документи підтверджують господарську операцію, оскільки є первинними документами - письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції (п.1.2. ст.1, п.2.1. ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88). А отже вони є доказами, що спростовують висновок зроблений відповідачем про те, що правочин є нікчемним та не спричинив реального настання юридичних наслідків, а також усі його посилання на правові норми, які регламентують недійсність правочину, та настання відповідних наслідків (ЦК України) не є належними.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 94, 158, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

Керуючись ст.ст. 161-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення №000002942302 та №0002952302 від 26.05.2011, прийняті Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову виготовлено в повному обсязі та підписано 11.10.2011.

Суддя М.П. Авдєєв