Постанова № 21574215, 02.11.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2011 року Справа № 2а-0870/5096/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі судового засідання Глінському А.А.

за участю представників позивача: Ярош О.М., Селезень Г.Ю.

за участю представника відповідача: Проценко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний

комбінат «Запоріжсталь»

до: Запорізької митниці

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь” (далі позивач) до Запорізької митниці (далі відповідач), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача з митної оцінки товару № 112000006/2011/000182/1 від 08.02.2011, а також визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом № 07-02-09-24/3242 від 05.05.2011.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

При митному оформленні товару (кокс грубий доменний камяновугільний) комбінатом була подана ВМД № 112030000/2011/003217 від 01.02.2011 для митного оформлення вантажу у режимі «Імпорт».

Митна вартість товару була визначена позивачем відповідно до ст.ст. 266, 267 Митного кодексу України в розмірі відповідно до ціни угоди (метод визначення митної вартості № 1) у розрахунку кокс грубий доменний камяновугільний вартістю 310,00 доларів США за тонну виходячи з ціни, встановленої сторонами у контракті на умовах поставки DAF, кордон Польщі/України, згідно Інкотермс-2000.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до методу визначення митної вартості № 1 позивачем в повному обсязі були надані документи за переліком, передбаченим п.п. 5,7 “Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження”, який затверджено Постановою КМУ від 20.12.2006 № 1766 (далі Порядок № 1766).

Проте, відповідач висловив сумніви щодо заявленої митної вартості товару та на підставі п. 11 Порядку № 1766 витребував додаткові документи для визначення митної вартості товарів, а саме: договір з третіми особами, що повязані з договором, переклад копії ВМД, а також інші документи на розсуд позивача.

Зважаючи на вимоги митниці, уповноважена особа позивача, по факту вищевказаних вимог, здійснила відповідний запис щодо ознайомлення з їх змістом та одночасно надала переклад копії ВМД країни відправлення та пояснила, що інших документів на час митного оформлення надати неможливо.

08.02.2011 відповідачем було прийнято рішення про визначення митної вартості товару № 112000006/2011/000182/1. При визначенні митної вартості була застосована наявна у відповідача інформація про вартість операцій з подібними товарами, які продаються на експорт в України і час експорту є максимально наближеним до нього ВМД № 112030000/1/966 від 12.01.2011.

Позивач вважає зазначене рішення протиправним, оскільки за змістом винесеного рішення єдиною підставою незастосування митної вартості визначеної позивачем стала відмова позивача надати додаткові документи, що не відповідає дійсності. Відповідачем не було враховано умов господарських операцій, за якими видавались ВМД позивачу та ВМД, які були застосовані для визначення митної вартості, а тому, на думку позивача, оскаржуване рішення прийнято нерозсудливо та недобросовісно.

Крім того, позивач звернувся 09.02.2011 з листом № 95/2010303 до відповідача з проханням надання дозволу на випуск товарів у вільний обіг під гарантійне зобовязання у вигляді сплати до державного бюджету України суми податків та зборів згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

10.02.2011 Запорізька митниця прийняла рішення щодо можливості випуску товарів, які імпортовані на виконання контракту та рахунків-фактури під гарантійні зобовязання сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обовязкових) платежів, згідно з митною вартістю товарів, визначених за рішенням № 112000006/2011/000182/1 від 08.02.2011.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали з підстав, що були викладені у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив, зазначив, що на виконання ухвали суду про витребування доказів від 28.04.2011 було надано витяг з цінової бази, який надійшов до суду від Державної митної служби України, який свідчить про правомірність прийнятого рішення, оскільки ціни на кокс, наведені у зазначеному висновку, викликали у відповідача обґрунтовані сумніви стосовно відомостей про заявлену позивачем митну вартість.

До того ж висновок спеціалізованої експертної організації ДП “Держзовнішінформ” від 30.12.2010 № 7/826 мінімальний розрахунковий рівень ціни на кокс доменний становить 350-370 доларів США, що більше, ніж ціна угоди 310 доларів США.

Відповідач вважає, що третій метод визначення митної вартості був застосований правомірно, оскільки неможливість застосування першого методу пояснюється тим, що позивач не надав витребуваних документів, а другий метод неможливо було застосувати у звязку з тим, що відповідач не володів інформацією про подібні товари.

Стосовно вимоги про скасування листа від 05.05.2011 № 07-02-09-24/3242 відповідач зазначив, що цей документ не є актом реагування органу владних повноважень.

З наведених підстав відповідач просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представником позивача 12.09.2011 було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач відмовився від вимоги ВАТ «Запоріжсталь» про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької митниці з митної оцінки товару від 05.05.2011 № 07-02-09-24/3242.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.09.2011 провадження, у звязку з подачею відповідної заяви, в цій частині було закрито.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, із наступних підстав.

30 квітня 2010 року між позивачем (покупець) та фірмою «Veraco Alliance Ltd» (продавець) було укладено контракт № ВП.1323.37515.10.55И, відповідно до якого продавець взяв на себе зобовязання поставити та продати кокс грубий доменний камяновугільний на умовах DAF, кордон Польщі/України, прикордонна станція Ізов, а покупець зобовязався оплатити та прийняти продукцію відповідно до специфікації № 1 до контракту (надалі товар).

01.02.2011 позивачем для проведення митного оформлення поставленого товару до відповідача було подано вантажну митну декларацію (ВМД) № 112030000/2011/003217.

У графі 43 ВМД № 112030000/2011/003217 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.ст. 266, 267 МК України.

При поданні ВМД позивачем було надано наступні документи: контракт № ВП.1323.37515.10.55И від 30.04.2010 зі специфікацією № 1; контракт № ВП.1323.37515.11.14И від 01.01.2011; ВМД, заявлена по контрактній вартості № 112030000/2011/003217 від 01.02.2011; рахунки-фактури № Р-043/04/2011 від 23.01.2011, № Р-043/05/2011 від 25.01.2011 з вартістю коксу грубого камяновугільного доменного 282,20 дол. США за тонну; рахунки-фактури № 7 від 21.01.2011, № 8 від 21.01.2011; висновки по контролю якості № PGL/TC/DEW/24A/11 від 26.01.2011, № PGL/TC/DEW/27A/11 від 28.01.2011 на кокс грубий камяновугільний доменний для ВАТ «Запоріжсталь»; сертифікати походження № PL/MF/AE 0025186 від 23.01.2011, № PL/MF/AE 0025190 від 25.01.2011; ДМВ-1 (декларація митної вартості) до ВМД № 112030000/2011/003217 від 01.02.2011; комерційні акти № 596/2011 від 22.01.2011, № 634/2011 від 25.01.2011; лист технічного відділу ВАТ «Запоріжсталь» № 9-41/1094950 від 15.10.2010 з розясненнями, що кокс не є ливарним, а також з описом технічного принципу використання коксу; копія вантажної митної декларації країни-відправлення (із перекладом) № 11PL303030E0001137 від 23.01.2011; висновок ДП «Держізовнішінформ» № 7/826 від 30.12.2010; лист СДПІ м. Запоріжжя б/н від 18.10.2010; технічна специфікація виробника № 95/199 від 21.09.2010.

Для підтвердження митної вартості товару відповідачем були витребувані додаткові документи, перелік яких зазначено на зворотному боці ф. ДМВ-1, а саме: договір з третіми особами, що повязаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; переклад копії ВМД країни відправлення; інші документи для підтвердження заявленої митної вартості на розсуд декларанта.

Неможливість надати договори з третіми особами та бухгалтерську документацію позивач обґрунтував листом фірми «Veraco Alliance Ltd» від 23.02.2011 вих. № 37, в якому зазначено, що зазначена інформація є комерційною таємницею і не підлягає розголошенню.

08.02.2011 відповідачем було прийнято рішення про визначення митної вартості товару № 112000006/2011/000182/1 за третім методом. Відповідач зазначив, метод № 1 неможливо застосувати в звязку із відмовою позивача надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Метод № 2 не застосований в звязку із невідповідністю (відмінністю) певних фізичних характеристик (ст. 268 МК України). Консультація з декларантом проведена. При визначенні митної вартості застосована наявна у митного органу інформація про вартість операцій з подібними товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту є максимально наближеним до нього (цінова база ЄАІС ДМСУ). ВМД № 112030000/1/966 від 12.01.2011.

14.12.2011 позивач подав відповідачу нову митну декларацію № 112030000/2011/004431.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 259 МК України митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень Митного кодексу (ч. 1 ст. 260 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.ст. 268, 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст. 268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Як вбачається з матеріалів справи при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість, виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій та інших документів постачальника.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобовязаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).

Відповідач у своїх запереченнях зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару, перевіривши відповідність заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ у відповідача виник обґрунтований сумнів в заявленій позивачем митній вартості товару.

Суд критично оцінює посилання відповідача на цінову інформацію ЄАІС ДМСУ, враховуючи зміст листа Державної митної служби України від 14.06.2011 № 11.1/2-18/8884ДСК.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Підтвердити обґрунтованість сумніву, що виник у відповідача під час перевірки заявленої позивачем митної вартості товару можливо було б за ціновою інформацією ЄАІС ДМСУ станом на дату подання позивачем ВМД.

Проте в листі Державної митної служби України від 14.06.2011 № 11.1/2-18/8884ДСК зазначено, що згідно з наказом Держмитслужби від 10.12.2001 № 800 “Про затвердження Положення про порядок скасування інформації з контролю за доставкою вантажів, модифікації й анулювання електронної копії вантажної митної декларації та документів доставки” окремі графи ВМД в ЄАІС Дежмитслужби можуть бути модифіковані митними органами і в ЄАІС Держмитслужби таким чином зберігається остання модифікована версія ВМД. Відтворити результати запитів, які були отримані митними органами на момент звернення до ПІК “Цінова інформація при визначенні митної вартості” неможливо (зазначене не передбачено вимогами Технічного завдання).

Отже, надіслана суду цінова інформація, на яку посилається відповідач, не може бути належним доказом обґрунтованості сумнівів відповідача при визначенні митної вартості товару. До того ж у даній ціновій інформації (а.с. 142) наявна операція з поставки коксу грубого доменного камяновугільного у кількості 445530 кг., митна вартість якого, визначена за ціною угоди, склала 1022783,11 грн. при курсі долару США 7,897 грн., тобто 290,00 доларів США за тонну, що на 20 доларів США менше вартості, заявленої позивачем.

В обґрунтування неможливості проведення митного оформлення товару за першим методом, відповідач послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку обєктивної неможливості та відсутності цих документів супровідний лист з поясненням причин їх ненадання.

Разом із тим, витребувавши документи, передбачені п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, відповідач не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Відповідачем не враховано, що обєктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у звязку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для незастосування первинно заявленого позивачем методу визначення митної вартості товару.

На підставі зазначеного судом встановлено, що відповідачем порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст. 266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів за третім методом, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення № 112000006/2011/000182/1 від 08.02.2011 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, адміністративний позов підлягає до повного задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 08.02.2011 № 112000006/2011/000182/1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці з митної оцінки товару від 08.02.2011 № 112000006/2011/000182/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (Південне шосе, буд.72, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00191230) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ А.В. Сіпака

Постанова виготовлена в повному обсязі 08.11.2011