Постанова № 21572390, 06.02.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/11559/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКоренева А.О.,

при секретарі Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача Маслянікової І.О.,

представників відповідача Давиденко Д.В., Коваленко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова будівельна компанія «Лора»до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «ПБК «Лора», звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської МДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.10 №0000082344/0. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуване рішення винесене податковим органом за результатами перевірки, яка проведена без відома директора, акт перевірки підписаний сторонньою особою. Крім того, позивачем зазначено, що сума податкового кредиту в розмірі 30847 грн., внаслідок формування якої МДПІ вважає, що позивачем занижений податок на додану вартість, сформована останнім на підставі належним чином оформлених податкових накладних. В судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити з підстав, наведених у позові.

Відповідач, Дніпропетровська МДПІ, з позовними вимогами не погодився, з мотивів наведених у запереченнях проти позову. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволені позову, зазначивши, що на порушення вимог пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищений податковий кредит за липень, серпень, вересень 2008р. та січень, лютий, травень 2009р., відповідних підтверджуючих первинних документів позивачем не надано в ході перевірки, хоча про її проведення було відомо як ОСОБА_4 - комерційному директору позивача, яким і був підписаний акт перевірки, так і директору ОСОБА_5 .

Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

В період з 07.06.10 по 08.06.10 посадовими особами МДПІ з відома керівника позивача ОСОБА_5 була проведена документальна невиїзна перевірка щодо підтвердження відносин з платниками податків ТОВ «Мегатрейдсистем», ПП «Проміндустрія», ТОВ «Постремкомплект» за період з 01.02.08 по 28.02.10. Відповідно до п.79.1. ст. 79 ПКУ документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Як вставлено в ході розгляду справи, в березні 2010р. на адресу позивача податковим органом був направлений запит щодо надання копії первинних документів, які підтверджують взаємовідносини позивача із ТОВ «Мегатрейдсистем», ПП «Проміндустрія», ТОВ «Постремкомплект» за період з 01.02.08 по 28.02.10 (а.с.43). Відповідь на отриманий позивачем запит була направлена ТОВ «ПБК «Лора» на адресу МДПІ за підписом керівника ОСОБА_5 (а.с.46), проте документального підтвердження права позивача на формування податкового кредиту за взаємовідносинами з вказаними підприємствами позивачем податковому органу надано не було. Представником позивача даний факт в ході розгляду справи не спростований, причини ненадання податковому органу таких документів як податкові накладні не повідомлені. Враховуючи наведене, керівником МДПІ було прийнято рішення про проведення документальної невиїзної перевірки, що не суперечить положенням ст.78 ПКУ, зокрема пп.78.1.1, відповідно до якого перевірка здійснюється у разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Результати проведеної перевірки позивача оформлені Актом від 08.06.10 №367/23-4/35728436.

З посиланням на згаданий акт МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 08.06.10 №0000082344/0 з податку на додану вартість у розмірі 46270,50грн., з яких за основним платежем визначено 30 847 грн., а за штрафними санкціями 15 423 грн.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті від 08.06.10 №367/23-4/35728436 висновки щодо порушення Позивачем пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», адже оригінали податкових накладних, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит за взаємовідносинами з ТОВ «Мегатрейдсистем», ПП «Проміндустрія», ТОВ «Постремкомплект» за період з 01.02.08 по 28.02.10, ТОВ «ПБК «Лора» не надані.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна сума податкового кредиту сформована позивачем на підставі податкових накладних, виписаних зазначеними контрагентами, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи, разом із реєстром виданих та отриманих податкових накладних та видатковими накладними.

Оглянувши долучені до справи копії податкових накладних та видаткових накладних, суд відзначає, що наявність у позивача виписаних контрагентами податкових накладних у спірних правовідносинах не створює права для формування податкового кредиту, оскільки з добутих по справі доказів вбачається відсутність обєкту оподаткування ПДВ за переліченим вище правочином, яким, з огляду на положення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» №168 (далі Закон №168), є реально здійснена господарська операція з поставки товару, послуг.

Досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з означеними контрагентами, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, суд приймає на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, тобто ті, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції між певними субєктами господарської діяльності. Адже якщо фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи, в тому числі податкові накладні, не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

На неодноразову пропозицію суду представником позивача в підтвердження факту придбання товарів та послуг не надано до суду ані відповідних договорів з означеними контрагентами та доказів оплати товарів, послуг з розрахункового рахунку разом із доказами транспортування придбаних товарів, ані доказів їх використання у власній господарській діяльності, суду не наведені умови поставки таких товарів, докази їх отримання. В судовому засіданні представником позивача зазначено, що такі документи не можуть бути надані за їх відсутністю. З метою повного та всебічного дослідження обставин справи та зясування питання фактичного отримання позивачем товарів та послуг від згаданих контрагентів судом була визнана явка директора ТОВ «ПБК «Лора» ОСОБА_5 обовязковою, але в жодне судове засідання він не зявився та пояснень із відповідними підтверджуючими документами не надав. Причини відсутності директора ОСОБА_5 в судовому засіданні 01.02.12 представнику позивача точно не відомі, оскільки він на зв'язок з нею не виходить.

Враховуючи, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів та послуг сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, з огляду на відсутність у позивача відповідних первинних документів, підтверджуючих як фактичне придбання товарів, послуг у контрагентів за період з 01.02.08 по 28.02.10, так і подальше їх використання у господарській діяльності, суд доходить до висновку, що надані Позивачем документи, в тому числі податкові накладні та видаткові накладні, не можуть вважатись первинними. Адже все вище наведене доводить факт нереальності вчинення господарської операції між Позивачем та його контрагентами за період з 01.02.08 по 28.02.10, а наслідком відсутності реально вчиненої господарської операції є нівелювання юридичною сили первинних документів, зокрема податкових накладних, на підставі яких Позивачем сформований податковий кредит в розмірі 30 847 грн., що виключає правомірність включення Позивачем оспорюваних сум ПДВ до податкового кредиту, а також обґрунтовує законність висновку МДПІ та здійснення донарахування податкового зобовязання за спірними податковим повідомленням-рішенням.

Доводи представника позивача щодо відсутності у ОСОБА_7 права на підписання акту перевірки та отримання рішення МДПІ, оскільки такий їй не відомий та сторонньою особою, є недоречними, адже в матеріалах справи наявна довіреність, завірена нотаріусом 31.03.10, якою ТОВ «ПБК «Лора» в особі директора ОСОБА_5 уповноважує комерційного директора ТОВ «ПБК «Лора» ОСОБА_4 бути представником товариства в усіх без винятку державних та недержавних органах та установах. Доказів анулювання цієї довіреності на час проведення перевірки позивача, підписання акту перевірки та отримання спірного рішення представником позивача не надано, відтак підстави вважати ОСОБА_4 таким, що не має відповідних повноважень бути представником товариства, відсутні.

Враховуючи вищенаведені обставини господарської операції між Позивачем та ТОВ «Мегатрейдсистем», ПП «Проміндустрія», ТОВ «Постремкомплект» за період з 01.02.08 по 28.02.10, суд погоджується з висновками МДПІ, щодо порушення Позивачем пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168.

Так, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Положеннями пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 згаданого Закону визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. В силу вимог пп. 7.4.5 п.7.4 цієї ж статті Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному разі, як вбачається з установлених в судовому засіданні фактичних даних, податковий кредит в розмірі 30847,73 грн. не підтверджений податковими накладними, адже надані Позивачем документи не мають силу первинних документів, оскільки, як було зазначено вище, фактичного здійснення господарської операції між Позивачем та контрагентами не доведено, а судом на виконання вимог ст.11 КАС України, ознак існування таких доказів не виявлено.

Враховуючи викладене, висновок МДПІ про порушення позивачем вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визнається судом обґрунтованим, оскільки судовим розглядом справи встановлено, що результати, відображені у даних податкового обліку позивача фактично не настали, відтак визначення МДПІ Позивачу сум податкових зобовязань з ПДВ у розмірі 30 847 грн., та як наслідок штрафних санкцій в розмірі 15423,50 грн., є правомірним.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 08.06.10 належить відмовити.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 06.02.12

Суддя

А.О. Коренев