Постанова № 21572239, 03.02.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/16845/11 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, - в с т а н о в и в : 06 грудня 2011 року управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на виконання своїх владних повноважень звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 07.12.2011 р., відповідно до ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що відповідач своєчасно не здійснює розрахунки з Пенсійним фондом України, внаслідок чого допустив недоїмку по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень-березень 2005 року в сумі 248 грн. 82 коп. В добровільному порядку заборгованість відповідач не сплачує, що стало підставою для звернення управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Баглійської районної у м. Дніпродзержинську ради 26.09.2002 р. (а.с. 8), перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який обрав спрощену систему оподаткування (фіксований податок).

Згідно з ч.2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-IV, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України № 1058), страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно п. 4 ч. 8 Прикінцевих положень Закону № 1058, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 розділу 3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663 (далі - Інструкція) передбачено, що визначення сум страхових внесків фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів здійснюється на підстав поданих ними даних річних розрахунків про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхових внесків.

Згідно п.п. 5.3.4 п. 5.3 розділу 5 Інструкції, страхові внески платниками, які обрали особливий спосіб оподаткування, сплачуються за себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, до 20 числа поточного місяця за попередній у фіксованому розмірі.

Частиною 2 ст. 106 Закону України № 1058, суми страхових внесків, своєчасно не нараховані, та не сплачені страхувальниками в передбачені строки, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою).

З метою уникнення надмірної сплати страхових внесків платниками єдиного та фіксованого податків (у звязку з одночасною дією Закону України № 1058, та Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»), суми коштів, що спрямовуються до пенсійного фонду України у вигляді частини ставки єдиного або фіксованого податків, зараховуються в рахунок сплати страхових внесків. Таке зарахування здійснюється органами Пенсійного фонду (згідно листа Пенсійного фонду України від 21.12.20005 р. № 16515/03-03), на підставі предявлення страхувальником копій платіжних документів про сплату єдиного або фіксованого податків. Різниця між нарахованими страховими внесками, та зарахованими сумами частки єдиного (фіксованого) податку за відповідний період повинна бути сплачена страхувальником у повному обсязі, та в передбачений Законом України № 1058 термін.

Згідно п.п. 40, 41 ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.32004 р. № 2258-IV (далі Закон України № 2285), починаючи з 01.01.2005 р. відділення Державного казначейства України не здійснювали перерахування (перерозподіл) сум відповідних податків, що призвело до виникнення боргу зі сплати підприємцями страхових внесків в першому кварталі 2005 року.

З 14.04.2006 р. набрав чинності Закону України «Про вирішення питання щодо заборгованості субєктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у звязку з перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року першого кварталу 2005 року»від 16.03.2006 р. № 3583-IV (далі Закон України № 3583), відповідно до ст. 1 якого, суми страхових внесків, сплачені субєктами підприємницької діяльності в період з 2004 року по перший квартал 2005 року в складі єдиного та фіксованого податків, але не зараховані на їх особові рахунки, відкриті в органах Пенсійного фонду України, не є заборгованістю. Тобто, недоїмкою не вважається сума, що повинна була спрямовуватись до бюджету Пенсійного фонду України у вигляді частки з єдиного податку 42 %, та фіксованого податку 10 %.

Водночас, п. 6 ст. 18 Закону України № 1058, який є спеціальним законом з питань нарахування та сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, передбачено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Отже, до приведення законодавства України у відповідність до Закону України № 1058, нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить Закону України № 1058.

З огляду на викладене, відповідно до листа Пенсійного фонду України від 15.05.2006 р. № 5970/03-20, фізичні особи-субєкти підприємницької діяльності, які у І кварталі 2005 року працювали за спрощеною системою оподаткування, зобовязані сплачувати до Пенсійного фонду України фіксований розмір страхового внеску, розрахований як різниця між встановленою мінімальною ставкою страхового внеску 83 грн. 84 коп. за повний місяць (262 грн. мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2005 р. Х 32 %), та частиною єдиного (фіксованого) податку, яка згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів підприємницької діяльності», та Закону України «Про внесення змін до Декрету кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»становить 42 % (10%).

Відповідачем подано до управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2005 рік, в якому самостійно обчислені страхові внески в сумі 248 грн. 82 коп. (а.с. 6).

Нарахована сума внесків в установлені законодавством терміни відповідачем сплачена не була. У звязку з даними обставинами, у нього виникла прострочена заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, тобто недоїмка, на зазначену суму (а.с. 10).

01.07.2011 р. управлінням Пенсійного фонду України в м. Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області винесено вимогу про сплату боргу № 434-У на суму 248 грн. 82 коп. (а.с. 9), яку було направлено на адресу відповідача. Проте поштове відправлення повернулося до позивача з довідкою Державного підприємства «Укрпошта»«за закінченням терміну зберігання»(а.с. 12).

В добровільному порядку заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 248 грн. 82 коп. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не сплачена, а вимогу про сплату боргу не оскаржено.

Відповідно до п. 6, п. 15 ст. 106 Закону України № 1058, недоїмка не підлягає списанню, а строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Статтею 23 Закону України № 1058 передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду України та в судовому порядку.

Враховуючи, що відповідач в добровільному порядку не сплачує прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків, яка є узгодженою, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч. 6 ст.128, ст. ст. 160-162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (р/р 2560131133003 у Дніпродзержинському відділенні № 3293 АТ «Державний ощадний банк України», МФО 306083, код ОКПО 24615338) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за січень-березень 2005 року в сумі 248 грн. 82 коп. (двісті сорок вісім гривень вісімдесят дві копійки).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було прийнято у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяВ.В. Чорна