Рішення № 21571244, 20.02.2012, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Копія Справа №2-5/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И .

20 лютого 2012 р. Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого Ніколаєв Максим Вікторович

при секретарі: Дорошенко В.В.

з участю:

представника позивача:Руденка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Устинівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по кредиту в сумі 1048,24грн., -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість в сумі 1048,24 грн.

Вимоги мотивуються тим, що 21.04.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 (далі відповідач1) було укладено кредитний договір № 84 (далі кредитний договір), згідно якого остання отримала кредит на суму 15000 грн. за відсотковою ставкою 25 % річних терміном на 36 місяців, термін остаточного погашення кредиту 21.04.2011 року. На забезпечення виконання зобовязання відповідачем1, банк 21.04.2008 року уклав договори поруки з ОСОБА_5.(далі відповідач2), ОСОБА_3 (далі відповідач3), ОСОБА_4. (далі відповідач4). У звязку із порушенням відповідачем1 зобовязань за кредитним договором, прокурор Устинівського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі ВАТ «Державний Ощадний банк України»подав до суду позов про стягнення з відповідачів солідарно боргу в сумі 15846,13 грн. Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 15.07.2010 року, позов було задоволено частково, з урахування часткового погашення боргу відповідачем1 під час розгляду справи, та стягнуто з відповідача1 і відповідача2 солідарно суму боргу в сумі 10046,13 грн., в решті позовних вимог відмовлено. 21.09.2010 року рішенням апеляційного суду Кіровоградської області судове рішення Устинівського районного суду скасоване та ухвалено нове, яким стягнуто солідарно з усіх відповідачів 10046,13 грн. 08.08.2011 року, відповідно до постанов державного виконавця, виконавчі провадження про примусове стягнення боргу з відповідачів в сумі 10046,13 грн. були закінчені у звязку зі сплатою боргу за рішенням суду. Зазначається, що, на час звернення до суду із позовом, термін дії кредитного договору не закінчився, борг після ухвалення судового рішення відповідачами було погашено лише в червні 2011 року, а тому, у відповідності до положень п. 1.6.1. кредитного договору, позивач продовжував нараховувати проценти за фактичний час користування кредитними коштами до закінчення строку дії кредитного договору та пеню за прострочення платежів.

В ході розгляду справи судом було залучено до участі у справі правонаступника позивача Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банку України»- Публічне акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначив, що попередній позов до відповідачів подавався з вимогами за кредитним договором станом на 06.04.2010 року. Строк дії кредитного договору сплив 21.04.2011 року, тому у даному позові предявлені вимоги щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами після 06.04.2010 року по 21.04.2011 року та пені за прострочення платежів. Вимоги, що зараз розглядаються судом не були предметом спору при ухваленні судового рішення від 15.07.2010 року.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_5 в попередніх засіданнях позов не визнали, зазначили як підставу для відмови у позові ту обставину, що рішенням суду від 15.07.2010 року з них було стягнуто усі відсотки за кредитним договором наперед, тобто до 21.04.2011 року, а тому банк не мав права після ухвалення рішення суду продовжувати нараховувати відсотки за користування коштами та пеню за прострочення платежів. Відповідач ОСОБА_5 підтвердив факт укладання ним договору поруки із банком на забезпечення зобовязання ОСОБА_2 за кредитним договором № 84 від 21.04.2008 року. Далі відповідачі в засіданні заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності та залишили залу судового засідання.

Відповідач ОСОБА_3 в попередніх судових засіданнях позов не визнав у повному обсязі, у судове засідання, в якому ухвалене рішення, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_4., в судове засідання не зявилася, подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнала.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.5., 1.6.1., 1.6.2., 1.9., 3.4. кредитного договору № 84 від 21.04.2008 року (а.с. 9-11), позивач надав відповідачеві1, а відповідач1 прийняла в якості кредиту кошти в сумі 15000 грн. під 25% річних. Кредит надавався на 36 місяців з терміном остаточного погашення не пізніше 21.04.2011 року. Позичальник зобовязався щомісячно до 21-го числа кожного наступного місяця проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 596,40 грн. та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості. Проценти нараховуються банком щомісячно за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до моменту закінчення терміну, на який надано кредит, тобто до 21.04.2011 року. Погашення заборгованості, внаслідок отримання банком грошових коштів за результатами виконання виконавчого документа, здійснюється в порядку, визначеному таким виконавчим документом. Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому, або у визначеній банком частині, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за кредитним договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобовязань за кредитним договором.

На забезпечення виконання зобовязань відповідача1 за кредитним договором, банк уклав з ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договори поруки від 21.04.2008 року (а.с. 13-18), за якими останні зобовязалися перед банком відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем1 зобовязань за кредитним договором № 84 від 21.04.2008 року.

За позовом прокурора Устинівського району в інтересах держави в особі ВАТ «Ощадбанк», відповідно до рішення Устинівського районного суду від 15.07.2010 року (а.с. 209-210), з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було солідарно стягнуто на користь позивача 10046 грн. 13 коп. в якості заборгованості за кредитним договором № 84 від 21.04.2008 року. З рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 21.09.2010 року (а.с. 211) вбачається, що рішення Устинівського районного суду було скасоване та ухвалено нове, яким з усіх відповідачів солідарно було стягнуто на користь банку 10046 грн. 13 коп. в якості заборгованості за кредитним договором № 84 від 21.04.2008 року.

Розрахунком суми заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, що стягнута рішенням суду від 15.07.2010 р. (надано банком в судовому засіданні) підтверджується, що відповідач1 остаточно погасила борг по сумі тіла кредиту, яка була стягнута судом, лише в червні 2011 року. Цей факт вказує, на те, що відповідач1 продовжувала користуватися кредитними коштами до червня 2011 року.

Свідок ОСОБА_8, показала суду, що вона займалася, як державний виконавець ВДВС Устинівського РУЮ, примусовим виконанням судового рішення про стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 10046,13 грн. на користь позивача. У звязку з погашенням боргу, стягнутого судовим рішенням, вона в серпні 2011 року закінчила виконавчі провадження щодо відповідачів. Даний факт також підтверджується і копіями матеріалів виконавчих проваджень (а.с. 172-204) щодо відповідачів.

З матеріалів цивільної справи № 2-237/2010р. за позовом прокурора Устинівського району в інтересах держави в особі ВАТ «Державний Ощадний банк України»до ОСОБА_2, ОСОБА_4., ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 84 від 21.04.2008 р. в сумі 15846,13 грн., досліджених у судовому засіданні, вбачається, що, згідно із розрахунком до позову (арк. 7 справи № 2-237/2010р.), банком було предявлено вимоги за кредитним договором по всьому залишку тіла кредиту 14326,19 грн., боргу по нарахованим відсоткам станом на 06.04.2010 року 1233,63 грн., пені по кредиту 238,39 грн., пені по відсотках 47,92 грн. Тобто предметом судового розгляду у справі № 2-237/2010 р. були вимоги банку щодо сплати відсотків фактично нарахованих станом на 06.04.2010 року. Зазначена обставина спростовує твердження відповідача1 та відповідача2 про те, що судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій за кредитним договором з них було стягнуто всі відсотки за користування кредитними коштами наперед - до закінчення строку дії кредитного договору.

Таким чином, в розумінні положень п.п. 1.6.1., 3.4. кредитного договору, та враховуючи те, що відповідач1 до червня 2011 року продовжувала користуватися кредитними коштами, позивач мав право нараховувати проценти по тілу кредиту до закінчення строку дії договору (21.04.2011 року).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором, що передбачено ст. 611 ЦК України. Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені в договорі.

Пунктом 5.2. кредитного договору визначено, що за порушення взятих на себе зобовязань по поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за цим договором, позичальник зобовязується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,05% від суми несплаченого платежу, за кожен день прострочення.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Приписами ч. 1 ст. 624 ЦК України передбачено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Виходячи з положень зазначених норм, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді нарахування неустойки (пені) на прострочену суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора. При цьому вказані норми права не обмежують права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобовязання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Чинне законодавство не повязує припинення зобовязання з ухваленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобовязань та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (постанова ВСУ від 12.09.2011 року № 3-73 гс 11).

Вищенаведене підтверджує право позивача на нарахування та стягнення неустойки у вигляді пені за кредитним договором.

З аналізу, наданих відповідачем1, копій платіжних документів (а.с. 98-124) та інформації банку щодо погашення кредиту позичальником ОСОБА_2 згідно наданих нею платіжних доручень (а.с. 213), розрахунку суми позову, розрахунку суми заборгованості по платежах після ухвалення судового рішення від 15.07.2010 року, розрахунку суми заборгованості по платежах стягнутих судовим рішенням від 15.07.2010 року, вбачається, що всі платежі відповідача були зараховані банком на погашення боргу. Зазначену обставину підтвердила й відповідач1. Відповідач1 в засіданні також підтвердила, що платіжні документи від 04.04.2008 року, 08.04.2008 року (а.с. 95-96) не стосуються оплат за кредитним договором, за яким виник борг; касовий ордер від 22.04.2008 року (а.с. 97) підтверджує оплату 149 грн. за послугу «надання кредиту»і не є погашенням боргу; квитанції від 20.09.2010 року (а.с. 115-116) дублюють аналогічні квитанції на аркушах справи 113-114.

Вищевказані розрахунки підтверджують наявність заборгованості відповідача1 за кредитним договором, що виникла за період починаючи з 07.04.2010 року (період, що не був предметом розгляду за судовими рішеннями від 15.07.2010 року та 21.09.2010 року): по відсотках з 07.04.2010 року по 21.04.2011 року в сумі 730,92 грн., по пені з 07.04.2010 року по 30.09.2011 року (пеня нарахована на прострочене тіло кредиту до червня 2011 року та прострочених відсотках до вересня 2011 року).

Відповідно до статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (частина перша статті 559 ЦК України). Згідно частини четвертої статті 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Договорами поруки від 21.04.2008 року (а.с. 13-14, 17-18), укладеними з ОСОБА_5 та ОСОБА_3, в п.п. 3.1., 3.2. передбачено, що поручителі відповідають по зобовязаннях за кредитним договором відповідача1 в тому ж обсязі, що і боржник (відповідач1). Солідарні боржники залишаються зобовязаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобовязання за кредитним договором не будуть виконані повністю. Положеннями п. 4.2. договорів поруки визначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобовязання за кредитним договором не предявить вимог до поручителів.

Установлено, що в червні 2010 року, до настання строку виконання зобовязання відповідачем1, банк подав позов до суду, предявивши вимоги, в т.ч. і до поручителів (арк. 1-5 справи № 2-237/2010р.), та листами з повідомленнями про вручення (відповідач 1 та відповідач2 відмовлялися від отримання листів) повідомляв відповідачів про обовязок сплатити борг (а.с. 33-38, 23-26), а тому відповідач2 та відповідач3 не звільняється від відповідальності (ухвала ВСУ від 16.02.2011р. № 6-38412 св 10).

Суд частково задовольняє вимоги позивача на суму 1018,26 грн. (730,92 грн. відсотки за кредитом та 287,34 грн. пені), оскільки в судовому засідання представник банку надав уточнений розрахунок (а.с. 221), згідно якого сума заборгованості за кредитним договором становить 1018,26 грн., а не 1048,24 грн., позивач не зменшував розмір позовних вимог.

Що стосується вимог до відповідача4 ОСОБА_4, то вони не підлягають задоволенню, оскільки з договору поруки від 21.04.2008 року (а.с. 15-16) вбачається, що банк уклав його з ОСОБА_4, вимоги про сплату боргу як поручителю банк також направляв ОСОБА_4 (а.с. 31-32). Представник позивача в судовому засіданні не зміг пояснити, чому співвідповідачем банк зазначив ОСОБА_4, доказів про наявність зобовязань останньої перед банком суду не надав.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги позивача заявлено на загальну суму 1048 грн. 24 коп. Рішенням суду позовні вимоги задовольняються частково на загальну суму 1018 грн. 26 коп., тобто позовні вимоги задоволено на 97,14 %. Із цієї суми й підлягає відшкодуванню з відповідачів на користь позивача сума судового збору (а.с. 1, 2), розмір якого підлягає зменшенню з 188 грн. 20 коп. до 182 грн. 81 коп., як 97,14 % від 188 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»(код 00032129), заборгованість за кредитним договором в сумі 1018 (одна тисяча вісімнадцять) гривень 26 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»судовий збір - по 60 (шістдесят) гривень 94 копійки з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Устинівський районний суд.

Суддя підпис.

Копія вірна.

Суддя Устинівського

районного судуНіколаєв Максим Вікторович