Постанова № 21571177, 31.01.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

31.01.2012< копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2012 р. Справа № 2а/0470/12154/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКальника Віталія Валерійовича <Текст > при секретаріПетранцові О.Ю. за участю: представника позивача Шестерні Н.А. представника відповідача Волошиної Л.В.< ПІБ Представників ><Текст > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробуд Стайл" до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробуд Стайл" 29 вересня 2011 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, в якому просить: - визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання TOB «Дніпробуд Стайл»(код ЄДРПОУ 37213307) за період січень 2011 року, результати якої оформлено Актом № 678/23-2/37213307 від 05.04.2011 року та Довідкою № 1115/23-2/37213307 від 31.05.2011р.; - визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Амур- Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська по встановленню порушень TOB «Дніпробуд Стайл»ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочину, здійсненому TOB «Дніпробуд Стайл»з наступними підприємствами-контрагентами по декларації з ПДВ за січень 2011року: TOB «Нафтогазвидобування», TOB «Укрспецресурс», АТЗТ «Українська Інноваційно-фінансова компанія», TOB «Інженерно-Будівельна компанія «МАЛАХІТ», TOB «Мир авто», TOB «Басис Україна», TOB «Фірма АЕК», TOB «Компанія з реалізації та розвитку міста Вишневе», TOB «Приоритетбуд», ПП «Фірма «Реал-М», TOB «Теплобудмонтаж», TOB «Кредо Плюс», TOB «Маркет - Сервіс 3», TOB «Земля і воля», TOB «Будівельно-Виробнича компанія «Нові методи», TOB «Анхель», TOB «Електромережі», ПП «Дніпропетровський будівельний манеж», ТОВ «Трубник», ВАТ «Альмінський завод будівельних матеріалів», TOB «Терра-С», TOB «Технологія», TOB «Дніпрозв'язокбуд», Виробничо-комерційна фірма «Локос», TOB «Баул Трейд», TOB «Фірма Іва»ВАТ «Шкірвзуття», TOB «Оргкровля», TOB «АСК Сітібуд», TOB «Агенція захисту», TOB «Капітал Проект», ПП «Форум-Метал», Дочірнє підприємство «Монтаж»Товариства з обмеженою відповідальністю «Связьтехсервіс», TOB «Багатопрофільна корпорація «Січеслав», TOB «Промислово-Будівельна компанія «Інтерстройпрогрес», TOB «Компанія «Фасадні системи», TOB «Южцентрстрой», TOB », АТЗТ «Універмаг «Луцьк», TOB «Борд-Медіа», TOB «ТБФ Інжиніринг», TOB «Аттолло-Проект», Приватна фірма «Партнер», TOB «Енерголайн РБК», TOB «Донецьк реклама Сервіс», TOB «Теплотехніка», ПП «Аркада», ОСОБА_5», TOB «Олкам», ВАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», Державне акціонерне товариство конструкторське бюро «Дніпровське», Повне товариство «Ломбард Україна»учасники - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВСЕСВІТ»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Предславинське», ЗАТ «Баренс Шоколад», ПП «Форум-Метал», TOB «Енерголайн РБК», що оформлено Актом № 678/23-2/37213307 від 05.04.2011 року та Довідкою № 1115/23-2/37213307 від 31.05.2011р.;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Амур- Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська по встановленню відсутності поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, що оформлено Актом № 678/23-2/37213307 від 05.04.2011 року та Довідкою № 1115/23-2/37213307 від 31.05.2011р.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач вважає висновки податкової інспекції, викладені у акті перевірки та довідки, такими, що зроблені при помилковому тлумаченні діючого законодавства, без встановлення складу порушення, отже, вони є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам податкового законодавства України, та, як наслідок, дії щодо викладення таких висновків у акті є протиправними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує у судовому засіданні та у письмових запереченнях на позов просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від підприємств -постачальників, що свідчить про те, що правочини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпробуд Стайл" та підприємствами контрагентами не мали мети настання реальних наслідків, а отже, зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст. 215, ч.5 ст. 203 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Отже, позивачем порушено частини 1 статті 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України) по правочинах, здійсненних ТОВ "Дніпробуд Стайл" з наступними підприємствами контрагентами по Декларації з ПДВ за січень 2011р.: TOB «Нафтогазвидобування», TOB «Укрспецресурс», АТЗТ «Українська Інноваційно-фінансова компанія», TOB «Інженерно-Будівельна компанія «МАЛАХІТ», TOB «Мир авто», TOB «Басис Україна», TOB «Фірма AEK», TOB «Компанія з реалізації та розвитку міста Вишневе», TOB «Приоритетбуд», ПП «Фірма «Реал-М», TOB «Теплобудмонтаж», TOB «Кредо Плюс», TOB «Маркет-Сервіс З», TOB «Земля і воля», TOB «Будівельно-Виробнича компанія «Нові методи», TOB «Анхель», TOB «Електромережі», ПП «Дніпропетровський будівельний манеж», TOB «Трубник», ВАТ «Альмінський завод будівельних матеріалів», TOB «Терра-С», TOB «Технологія», TOB «Дніпрозв'язокбуд», Виробничо-комерційна фірма «Локос», TOB «Баул Трейд», TOB «Фірма Іва»ВАТ «Шкірвзуття», TOB «Оргкровля», TOB «АСК Сітібуд», TOB «Агенція захисту», TOB «Капітал Проект», ПП «Форум-Метал», Дочірнє підприємство «Монтаж»Товариства з обмеженою відповідальністю «Связьтехсервіс», TOB «Багатопрофільна корпорація «Січеслав», TOB «Промислово-Будівельна компанія «Інтерстройпрогрес», TOB «Компанія «Фасадні системи», TOB «Южцентрстрой», TOB », АТЗТ «Універмаг «Луцьк», TOB «Борд-Медіа», ТОЇ «ТБФ Інжиніринг», TOB «Аттолло- Проект», Приватна фірма «Партнер», TOB «Енерголайн РБК», TOB «Донецьк реклама Сервіс», TOB «Теплотехніка», ПП «Аркада», ОСОБА_5».

Представник відповідача вважає, що за викладених обставин, твердження позивача щодо незаконності дій відповідача є хибними, а тому просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробуд Стайл" зареєстроване платником ПДВ з 21.09.2010р. Свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість від 21.09.10р. № 100302373, видане ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, індивідуальний податковий номер 372133004615. Станом на 05.04.2011р. перебуває на обліку в ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська.

На підставі службового посвідчення, серія УДН № 036005, виданого 09.02.2008р. ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, на підставі Наказу ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська від 05.04.2011 року № 430 «Про проведення документальної невиїзної перевірки TOB «Дніпробуд Стайл»(код ЄДРПОУ 37213307), управлінням податкового контролю юридичних осіб», головним державним податковим ревізором - інспектором 1 рангу, відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб, Костоглодовим Сергієм Миколайовичем, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, здійснено відповідні заходи з метою проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробуд Стайл»за період січень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем був складений Акт за № 678/23-2/37213307 від 05.04.2011 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання TOB «Дніпробуд Стайл»за період січень 2011 року»та Довідка № 1115/23-2/37213307 від 31.05.2011р. до Акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «Дніпробуд Стайл»(код за ЄДРПОУ 37213307).

Згідно з висновками, викладеними в Акті та Довідці, встановлено наступне:

- дирекція та бухгалтерія TOB «Дніпробуд Стайл»за юридичною адресою не знаходяться;

- відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів;

- TOB «Дніпробуд Стайл»є «податковою ямою» в силу приписів частини 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України (зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними). Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб;

- перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і обєкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

TOB «Дніпробуд Стайл»порушено ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених TOB «Дніпробуд Стайл»з підприємствами-контрагентами по Декларації з ПДВ за січень 2011року.

Такі висновки податкового органу є безпідставними та не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

Порядок дій органів ДПС при визнанні нікчемності правочинів регламентується та роз'яснюється наказами ДПА України від 22.02.2008 року № 106 «Про організацію роботи юридичних підрозділів в органах державної податкової служби»та наказом від 18.04.2008р. № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», Методичними рекомендаціями органів державної податкової служби по руйнуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, доведеними до регіональних ДПА Листом від 03.02.2009 року № 2010/7/10-1017/256.

В свою чергу, з листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Про проблемні питання застосування законодавства у справах за участі органів державної податкової служби»та листа від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 вбачається, що:

-порушення податкової дисципліни контрагентом не є підставою для відмови у праві на податковий кредит;

-подальше припинення юридичної особи - контрагента або анулювання його статусу платника ПДВ не є підставою для визнання попередньо укладених угод з таким контрагентом неправомірними (нікчемними);

-покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених в ЄДРПОУ;

-відсутність платника ПДВ за місцезнаходженням не є підставою для невизнання податкового кредиту його контрагента.

Аналогічні за змістом положення відображені в листі ДПА України від 03.02.2009 року № 2012/7/10-1017 «Методичні рекомендації (орієнтовний алгоритм дій) органів ДПС по руйнуванню схем ухилення від оподаткування», яким зокрема, встановлені вимоги щодо формування належної доказової бази по руйнуванню схем ухилення від оподаткування, в якому йдеться мова про необхідність дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку на предмет порушення вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ЦК України, ГК України, фінансово-господарських документів, що підтверджують сплату коштів та інше, що в нашому випадку відсутнє.

Крім того, листом від 29.09.10р. ДПА України № 20289/7/16-1617, який був направлений податковим інспекціям для врахування в роботі, при формуванні та встановленні фактів «податкових ям», було зазначено, що метою застосування вищезазначених Методичних рекомендацій є формування належної доказової бази у справах про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами, як засіб протидії застосуванню схем ухилення від оподаткування недобросовісними платниками, а також необхідність дослідження документообігу (аналіз усіх документів, де відображаються господарські операції), форм здійснення розрахунків, товарного потоку (дослідження фактичного руху товарів від товаровиробника по ланцюгу постачання до кінцевого споживача) для виявлення ознак нікчемності правочину.

Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідачем в акті зроблено висновок про порушення позивачем приписів ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України, оскільки фактично товари (послуги) по вказаних правочинах не були передані від продавця до покупця, в звязку відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Так, у відповідності до ст. 655 ЦК України, встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязана передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязаний прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним, судом не вимагається (ст.215 ЦК України). Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК України). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України (в редакції, яка діє з 01.01.2011р.) передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін в разі виконання правочину обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Отже, договори на виконання ремонтних робіт, договори поставки не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Акт перевірки від 05.04.2011р. не тільки не містить посилань на вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобовязання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд встановив, що перевірка позивача проведена відповідачем за результатами даних АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Отже, висновки про нікчемність укладених відповідачем правочинів ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи, так як під час перевірки не були досліджені первинні документи (договори, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі), які містять інформацію про кількісні та якісні показники господарських операцій.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що такі висновки податкового органу є необґрунтованими, недоведеними та не підтверджені необхідними документами, оскільки на підставі дослідження та аналізу лише податкової звітності неможливо зробити висновок про нікчемність правочинів.

Відповідно до розяснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може бути визнаний таким лише в судовому порядку (п. 5). Таким чином, висновки податкового органу, зазначені в акті щодо нікчемності правочинів, укладених відповідачем з контрагентом, є недоведеними.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність, нереальність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Суд вважає, що висновки відповідача зроблені без відповідних доказів, оскільки, як вбачається із акту, позивачем не були надані до перевірки ні договори, ні документи податкової звітності, які б дозволили встановити факти нікчемності укладеної угоди.

Також, суд звертаємо увагу на той факт, що чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця (замовника), а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем (виконавцем) в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це саме стосується і перевірки покупцем (замовником) намірів продавця (виконавця) щодо сплати ним державі податків.

Крім того, думка відповідача, викладена в акті перевірки, стосовно діяльності позивача без відповідних доказів про відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, виробничих активів, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної фінансово господарської діяльності з його контрагентами, є тільки припущенням позивача, оскільки, як було встановлено, перевірка проводилася за результатами даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», АІС «Реєстр платників податків», АІС «ТАХ», АІС «Податки», АРМ «БЕСТ-Звіт», Програма «Смерека в 1.0.6.».

Під час розгляду справи було встановлено, що позивач здійснював фактичні господарські операції із своїми контрагентами, що підтверджується первинними документами, в тому числі податковими накладними.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки від 05.04.2011р. про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених позивачем договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання його таким або вироком суду про визнання вини позивача, що набрали законної сили.

При цьому, у ході судового розгляду справи судом встановлено, що податковий орган після проведення відповідної перевірки та маючи сумнів у реальності виконання сторонами договорів до органів податкової міліції з відповідними службовими документами не зверталися, кримінальної справи щодо дій позивача не порушувалося.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судове рішення про визнання правочинів недійсними (нікчемними), відсутнє. Не надано суду також і вироку відносно як позивача, так і його контрагентів.

Крім того, відповідно до норм Податкового Кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірність та законність своїх висновків щодо нікчемності правочинів, викладених в акті перевірки від 05.04.2011р. та довідки від 31.05.2011р. з урахуванням наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.

Також, відповідачем не надано доказів вини позивача або умислу на порушення публічного порядку, відсутній і причинний зв'язок між винними діями позивача та заподіяними державі збитками, оскільки вина позивача може бути доведена лише у кримінальному порядку шляхом порушення кримінальної справи відносно позивача.

Щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання TOB «Дніпробуд Стайл»за період січень 2011 року, результати якої оформлено Актом № 678/23-2/37213307 від 05.04.2011 року та Довідкою № 1115/23-2/37213307 від 31.05.2011р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 КАС України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Так, справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки у розумінні статті З КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У той же час, вчинені ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська дії стосовно складання акту документальної позапланової невиїзної перевірки, не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

Отже, оскаржені позивачем дії податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 1 статті 17 КАС.

Аналогічну позицію займає і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 07.04.11р. по справі № К-38013/10 (15751062 номер в ЄДРСР) за позовом ТОВ «Метал-Союз Плюс»до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання дій щодо проведення перевірки неправомірними.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірність своїх висновків щодо нікчемності правочинів, викладених в акті перевірки від 05.04.2011р. з урахуванням наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Зазначеною правовою нормою встановлено перелік засобів доказування, які можуть застосовуватися у адміністративному процесі, за допомогою яких суд може встановити наявність чи відсутність певних обставин.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову

З огляду на викладене, позовні вимоги є такими, які підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробуд Стайл" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська по встановленню порушень TOB «Дніпробуд Стайл» ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочину, здійсненому TOB «Дніпробуд Стайл» з наступними підприємствами-контрагентами по декларації з ПДВ за січень 2011року: TOB «Нафтогазвидобування», TOB «Укрспецресурс», АТЗТ «Українська Інноваційно-фінансова компанія», TOB «Інженерно-Будівельна компанія «МАЛАХІТ», TOB «Мир авто», TOB «Басис Україна», TOB «Фірма АЕК», TOB «Компанія з реалізації та розвитку міста Вишневе», TOB «Приоритетбуд», ПП «Фірма «Реал-М», TOB «Теплобудмонтаж», TOB «Кредо Плюс», TOB «Маркет - Сервіс 3», TOB «Земля і воля», TOB «Будівельно-Виробнича компанія «Нові методи», TOB «Анхель», TOB «Електромережі», ПП «Дніпропетровський будівельний манеж», ТОВ «Трубник», ВАТ «Альмінський завод будівельних матеріалів», TOB «Терра-С», TOB «Технологія», TOB «Дніпрозв'язокбуд», Виробничо-комерційна фірма «Локос», TOB «Баул Трейд», TOB «Фірма Іва» ВАТ «Шкірвзуття», TOB «Оргкровля», TOB «АСК Сітібуд», TOB «Агенція захисту», TOB «Капітал Проект», ПП «Форум-Метал», Дочірнє підприємство «Монтаж» Товариства з обмеженою відповідальністю «Связьтехсервіс», TOB «Багатопрофільна корпорація «Січеслав», TOB «Промислово-Будівельна компанія «Інтерстройпрогрес», TOB «Компанія «Фасадні системи», TOB «Южцентрстрой», TOB «Toppe», АТЗТ «Універмаг «Луцьк», TOB «Борд-Медіа», TOB «ТБФ Інжиніринг», TOB «Аттолло-Проект», Приватна фірма «Партнер», TOB «Енерголайн РБК», TOB «Донецьк реклама Сервіс», TOB «Теплотехніка», ПП «Аркада», ОСОБА_5», TOB «Олкам», ВАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», Державне акціонерне товариство конструкторське бюро «Дніпровське», Повне товариство «Ломбард Україна» учасники - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВСЕСВІТ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Предславинське», ЗАТ «Баренс Шоколад», ПП «Форум-Метал», TOB «Енерголайн РБК», що оформлено Актом № 678/23-2/37213307 від 05.04.2011 року та Довідкою № 1115/23-2/37213307 від 31.05.2011р.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська по встановленню відсутності поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, що оформлено Актом № 678/23-2/37213307 від 05.04.2011 року та Довідкою № 1115/23-2/37213307 від 31.05.2011р.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 22.01.2012р.

.

Суддя <(підпис) >

< Список >

< Список >

< Список >В.В. Кальник

< Текст >