Постанова № 21569849, 10.03.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

10.03.2011

<копія >

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2011 р. Справа № 2а-17740/09/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В. <Текст > при секретаріГудим І.В. за участю: представника позивача Кривошеїної І.О. представників відповідача Лукашевича Я.С., Калюжного В.В. < ПІБ Пр. > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ЄвразРесурс» Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ЄвразРесурс» Україна», про визнання протиправними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську щодо визнання нікчемним договору про надання маркетингових послуг № 127/08 від 02.06.2008 року; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000268813/0 від 10.06.2009 року, № 0000268813/1 від 23.07.2009 року, № 0000268813/2 від 21.09.2009 року, № 0000268813/3 від 30.12.2009 року про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 728122,50грн., з яких 485415,00грн. сума основного платежу, 242707,50грн. сума штрафних (фінансових) санкцій; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000258813/0 від 10.06.2009 року, № 0000258813/1 від 23.07.2009 року, № 0000258813/2 від 21.09.2009 року, № 0000258813/3 від 31.12.2009 року про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 801460,10грн., з яких 627544,00грн. сума основного платежу, 173916,10грн. сума штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням уточнень). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.09.2006р. по 31.12.2008р. та складено Акт № 481/08-02/3-34589080 від 01.06.2009 року. На підставі даного акту відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення 0000268813/0 від 10.06.2009 року, № 0000268813/1 від 23.07.2009 року, № 0000268813/2 від 21.09.2009 року, № 0000268813/3 від 30.12.2009 року, № 0000258813/0 від 10.06.2009 року, № 0000258813/1 від 23.07.2009 року та № 0000258813/2 від 21.09.2009 року, № 0000258813/3 від 30.12.2009 року. На думку позивача Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську помилково та необґрунтовано вказано на наявність порушення п.5.1, п.5.21 п.5.2 ст.5 з врахуванням п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.1.32 ст.1, п.п.8.1.1 п.8.1, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8, п.п.1.20.1, п.1.32 ст. 1, п.п.7.41 та 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого відповідачем у висновку акту перевірки зазначено про заниження податку на прибуток за період з 08.09.2006р. по 31.12.2008 року на загальну суму - 627544,00грн., у тому числі за 1 квартал 2008 року 6944,00грн., за 3 квартал 2008 року 463241,00грн., за 4 квартал 2008 року 157359,00грн.; та порушення п.п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого відповідачем в висновку Акту перевірки зазначено про заниження податку на додану вартість в сумі 485415,00грн., у тому числі за червень 2008 року 12799,00 грн., за липень 2008 року в сумі 138,00грн., за серпень 2008 р. в сумі 18190,00 грн., за вересень 2008 року в сумі 352403,00грн., за грудень 2008 р. в сумі 101889,00 грн., що є порушенням п.4.1 ст.4, п.п. 7.2.3, 7.3.1, 7.2.4, 7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивачем зазначено, що маркетингові послуги, надані за договором № 127/08 від 02.06.2008р. підтверджені первинними бухгалтерськими та податковими документами, зокрема: договір, податкова накладна, рахунок, звіт про надання маркетингових послуг, акт приймання передачі та документи щодо використання в господарській діяльності товариства (контракти та додатки до контрактів). Консультаційні послуги, надані за контрактом від 24.03.2008 р. також підтверджені первинними бухгалтерськими та податковими документами (контракт, податкова накладна, рахунок, звіти про надання консультаційних послуг, акт приймання передачі) та віднесення амортизаційних відрахувань до валових витрат підприємства цілком відповідає вимогам п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3, 7.3.1, 7.2.4, 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.1.32 ст. 1, п.5.1, п.п.5.5.1 п.5.5 ст. 5, п.п.8.1.1, 8.1.2 п. 8.1, п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому оскаржувані податкові повідомлення рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Також позивачем в порушення закону амортизаційні відрахування віднесені до валових витрат. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, письмово виклавши свої заперечення, в яких зазначили, що маркетингові дослідження не відповідають цілям і завданням угоди щодо вивчення ринку виробництва коксівного вугілля в Російській Федерації, та не містять інформації, яка в подальшому може використовуватись в господарській діяльності Позивача. Представники відповідача також послались на невідповідність інформації, наведеної в звіті про проведені маркетингові дослідження, умовам договору № 127/08; недосягнення мети дослідження: «Оптимізація процесу та вартості при закупівлі коксового вугілля в Російській Федерації», що свідчить про невикористання ТОВ «Торговий Дім «ЄвразРесурс» у господарській діяльності послуг ТОВ «Інтерфор», відсутність доказів фактичного надання маркетингових послуг з вивчення ринку виробництва коксового вугілля в Російській Федерації ТОВ «Торговий Дім «ЄвразРесурс» Україна», відсутність у ТОВ «Інтерфор» необхідних адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по укладеній угоді та відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) і наміру створення правових наслідків. Представники відповідача з посиланнями на норми ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, та ст.207, 208 Господарського кодексу України стверджували, що правочин між підприємством та ТОВ «Інтерфор» є нікчемним як такий, що вчинений з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та водночас суперечить моральним засадам суспільства. Також, контракт на надання консультаційних послуг , укладений з ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» від 24.03.2008 року, які придбані не з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності платника податку на загальну суму 27356,10грн., що є порушенням п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заслухавши, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ЄвразРесурс» Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.09.2006 р. по 31.12.2008 р., за наслідками якої складено акт № 481/08-02/3-34589080 від 01.06.2009 р.

За результатами проведення перевірки було встановлено порушення вимог: п. 5.1, п. 5.21 п.5.2 ст.5 з врахуванням п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 1.32 ст. 1, п.п. 8.1.1 п. 8.1, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, п.п. 1.20.1, п. 1.32 ст. 1, п.п. 7.41 та 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток за період з 08.09.2006 року по 31.12.2008 року на загальну суму - 627544,00грн., у тому числі за 1 квартал 2008 року 6944,00грн., за 3 квартал 2008 року 463241,00грн., за 4 квартал 2008 року 157359,00грн. п.п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, 7.4.2, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 485415,00грн., у тому числі за червень 2008 року 12799,00грн., за липень 2008 року в сумі 138,00грн., за серпень 2008 року в сумі 18190,00грн., за вересень 2008 року в сумі 352403,00грн., за грудень 2008 року в сумі 101889,00грн.

За наслідками проведеної перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську винесені податкові повідомлення рішення № 0000268813/0 від 10.06.2009 року, № 0000268813/1 від 23.07.2009 року, № 0000268813/2 від 21.09.2009 року, № 0000268813/3 від 30.12.2009 року про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 728122,50грн., з яких 485415,00грн. сума основного платежу, 242707,50грн. сума штрафних (фінансових) санкцій та податкові повідомлення рішення № 0000258813/0 від 10.06.2009 року, № 0000258813/1 від 23.07.2009 року, № 0000258813/2 від 21.09.2009 року, № 0000258813/3 від 30.12.2009 року про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 801460,10грн., з яких 627544,00грн. сума основного платежу, 173916,10грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.

Суд вважає, що відповідачем необґрунтовано були прийняті зазначені податкові повідомлення рішення з огляду на наступне.

Так відповідачем зазначено, що в порушення п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.9, з урахуванням п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Торговий Дім «ЄвразРесурс» Україна» завищено валові витрати в податковій декларації з податку на прибуток за 2008 рік на суму 1743359,00грн. у звязку з включенням до їх складу видаткових накладних від ТОВ «Інтерфор» за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину. Позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно майновий стан та умови ведення підприємством ТОВ «Інтерфор» господарської діяльності. Відсутність у ТОВ «Інтерфор» необхідних адміністративно господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по укладеній угоді. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Інтерфор» створення правових наслідків. Тобто, така угода носить фіктивний характер.

Відповідно до п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Водночас абзацом четвертим п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Придбання маркетингових послуг за договором № 127/08 від 02.06.2008 року, укладеним з ТОВ «Інтерфор» підтверджено первинними документами (рахунки, податкові накладні, звіт про надання маркетингових послуг, звіти про надання консультацій з податкових, юридичних, фінансової та економічної діяльності підприємства, контракти та додатки до контрактів, які укладені в використання в господарській діяльності маркетингових послуг), які були надані позивачем в ході проведення перевірки СДПІ.

Проведення маркетингових досліджень ТОВ «Інтерфор» за замовленням ТОВ «Торговий Дім «ЄвразРесурс» Україна» за договором від 02.06.2008 року № 127/08 повністю відповідає положенням статей 901-907 Цивільного кодексу України, які регулюють укладення та виконання договорів про надання послуг. Маркетингове дослідження проведено щодо ринку коксового вугілля та продукції виробленої з вугілля. Проведені дослідження мали інформацію про існуючий гострий дефіцит коксового вугілля на українських шахтах марки «К», «Ж», «ОС», які не можуть в повній мірі забезпечити потреби української економіки. Внаслідок проведених маркетингових досліджень позивач одержав інформацію щодо значних темпів зростання вартості коксового вугілля з Російської Федерації в наслідок збільшення транзитних ставок на російських залізницях, та в результаті чого такі поставки в Україну втрачали економічну доцільність. ТОВ «Торговий Дім «ЄвразРесурс» Україна» було прийнято та реалізовано управлінське рішення про збільшення у ІІІ кварталі 2009 року імпорту коксового вугілля у два рази більше, ніж було у І півріччі 2008 року. Даний факт підтверджується, серед інших доказів, сплатою зборів та ПДВ при проходженні митного контролю.

Таким чином, в даному випадку звязок наданих послуг з господарською діяльності позивача встановлений шляхом аналізу призначення результатів цих послуг з урахуванням їх сутності, які і є безпосереднім використанням цих послуг позивачем. Сфера проведеного дослідження цілком відповідає діяльності позивача.

Згідно ст. 43 Господарського кодексу України встановлено - підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Статутом ТОВ «Інтерфор», зареєстрованим державним реєстратором виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області Невдахою А.Л. 18.05.2007р. за реєстраційним № 12241050002020212, зокрема п. 1.16. ст. 2 Статуту передбачений наступний предмет діяльності «маркетинг, надання і одержання експортно-імпортних послуг, згідно з діючим законодавством України».

Частиною першою ст. 234 Цивільного кодексу України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Частиною другою тієї ж статті прямо передбачено, що фіктивний правочин визнається недійсним виключно судом.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони вказаного правочину, шляхом укладання договору № 127/08 від 02.06.2008р. виклали своє дійсне та вільне волевиявлення, мали намір створити та створили реальні правові наслідки, тому висновки відповідача про фіктивний характер правочину є необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат не включається виплата винагород або інших видів заохочень пов`язаних з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час).

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Враховуючи наявні в матеріалах справи документи, а саме договір № 127/08 від 02.06.2008р., рахунок № 4904 від 11.09.2008 року, акт приймання передачі виконаних робіт від 10.09.2008 року та звіт про проведені маркетингові дослідження, які також були надані відповідачу в ході проведення перевірки, позивачем правомірно віднесено до валових витрат у IІІ кварталі 2008 року витрати по проведенню маркетингових досліджень ТОВ «Інтерфор» за договором від 02.06.2008 р. № 127/08 в сумі 1743359,0 грн.

Наступне порушення в акті перевірки відповідач зазначив, що ТОВ «Торговий Дім «ЄвразРесурс» Україна» було завищено у 2008 р. валові витрати на суму витрат по отриманим консультаційно-інформаційним послугам з податкових питань ТОВ «Прайсуотерхаус Куперс» за договором від 25.03.2008р., як не повязаних безпосередньо з веденням господарської діяльності підприємства та виконання яких не підтверджене первинними документами (актами прийому передачі виконаних робіт) у сумі 136 780 грн.(в тому числі у І кварталі 2008 року на 27775, грн., у ІІІ кварталі 109005,0грн.), в звязку з чим здійснено порушення п.5.1.,п.п. 5.2.1., 5.3.9. ст. 5 з урахуванням п.1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Підставами для вказаного висновку було те, що в акті приймання - передачі виконаних робіт недостатньо обовязкових реквізитів, а саме відсутній зміст, обсяг та одиниця виміру господарської операції; відсутність повязаності з діяльністю ТОВ «Торговий Дім «ЄвразРесурс» Україна»; безпідставність проведення інформаційно-консультаційних послуг з податкових питань при наявності у штаті підприємства фахівців юридичного відділу.

В матеріалах справи наявні акти надання послуг ТОВ «Прайсуотерхаус Куперс» від 27.03.2008 р., від 10.07.2008 р. та від 26.09.2008 р., які були надані позивачем посадовим особам відповідача в ході проведення перевірки.

Даними актами, як передбачено ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 р. № 996-XIV зафіксовано факти здійснення господарських операцій. Відповідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», для надання вищезазначеним документам юридичної сили, акти мають такі обов'язкові реквізити:

- назви підприємств, які укладали договори - ТОВ «Торговий Дім «ЄвразРесурс» Україна» та ТОВ «Прайсуотерхаус Куперс»;

- назву документа - АКТ надання послуг;

- дату і місце складання 26.09.2008, м.Київ;

- зміст «виконавцем надані Замовнику консультаційні послуги з податкових питань»;

- обсяг та одиницю виміру господарської операції відсутні за природою походження наданих послуг;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис.

Виходячи з цього і на підставі пункту 12.3. «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 165 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, яким передбачені наступні одиниці виміру товарів (послуг) - грн., шт., кг, м, см, м. куб., см. куб., л тощо, в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) застосована така одиниця виміру, як гривня, відповідно, обсяг виконаної послуги становить 21666,00 грн. Таким чином, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) повністю відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а надання послуг належним чином підтверджено документально.

Підстави вважати акти надання послуг ТОВ «Прайсуотерхаус Куперс» такими, що порушують норми ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.99 №996-XIV відсутні, а посилання представників відповідача на не відповідність первинних документів - актів надання послуг ТОВ «Прайсуотерхаус Куперс» від 27.03.2008 р., від 10.07.2008 року та від 26.09.2008 р., є необґрунтованими та такими, що не відповідає чинному законодавству.

Виходячи із змісту п. 5.1, п.п. 5.5.1 п. 5.5 статті 5 та п. 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності. Також, як вбачається з наведених норм, здійснення підприємницької діяльності спрямоване на отримання доходу, а не прибутку, і відсутність доходу від конкретної окремо взятої господарської операції, а не від діяльності підприємства в цілому за певний звітний період, не може свідчити про відсутність у підприємства ознак господарської діяльності.

Проведення консультаційно інформаційних послуг ТОВ «Прайсуотерхаус Куперс» на замовлення ТОВ «Торговий Дім «ЄвразРесурс» Україна» за контрактом від 24.03.2008 року № б/н повністю відповідає положенням статей 901-907 Цивільного кодексу України, які регулюють укладення та виконання договорів про надання послуг. Так, відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Докази споживання послуги, наданої ТОВ «Прайсуотерхаус Куперс» на користь ТОВ «Торговий Дім «ЄвразРесурс» Україна», а саме: опис регламентуючої законодавчої податкової бази та методи її застосування викладені у «Правилах трансфертного ціноутворення»; дослідження щодо правомірності застосувань факсимільних копій при оформленні на митному контролі поставок по зовнішньоекономічним контрактам; складання регламенту щодо оподаткування на території України послуг нерезидента для українських підприємств групи «ЄВРАЗ» було безпосередньо спожито ТОВ «Торговий Дім «ЄвразРесурс» Україна», який передано особисто и конфіденційно посадовій особі ТОВ «Торговий Дім «ЄвразРесурс» Україна».

Щодо нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість відповідач в акті зазначив, що в порушення п.п.7.41, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Торговий Дім «ЄвразРесурс» Україна» до складу податкового кредиту були включені суми ПДВ, на придбання послуг за договором, укладеним на отримання маркетингових послуг № 127/08 від 02.06.2008 р. з ТОВ «Інтерфор», які придбані не з метою їх подальшого використання у оподаткованих операціях в межах господарської діяльності платника податку на загальну суму 348791,80грн. та в порушення п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту були включені суми ПДВ, на придбання послуг за контрактом, укладеним з ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» від 24.03.2008 р., які придбані не з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності платника податку на загальну суму 27356,10грн.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкові накладні виписуються продавцем в момент виникнення в нього податкових зобов'язань. Оригінал податкової накладної передається покупцеві.

Згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 цього ж Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на виписування податкових накладних дано винятково особам, зареєстрованим платниками податку на додану вартість у встановленому цим Законом порядку.

ТОВ «Інтерфор» та ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» є платниками ПДВ, зареєстрованими у встановленому Законом порядку. Наявні в матеріалах справи податкові накладні містять всі необхідні реквізити, та були перевірені відповідачем в ході проведення планової перевірки.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата настання першого з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата одержання податкової накладної, що підтверджує факт одержання платником податків товарів (робіт, послуг).

Оскільки ТОВ «Торговий Дім «Євраз Ресурс» Україна» було сплачено у звітному періоді суму податку на додану вартість, пов'язану із придбанням послуг, які надалі використані в його господарській діяльності й вартість яких входить до складу валових витрат виробництва, вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було виконано у повному обсязі.

Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено прямої залежності формування податкового кредиту звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок здійснення яких платник податків отримав прибуток. Суми нарахованого податку у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) не підлягають включенню до складу податкового кредиту лише при умові не підтвердження цих сум податковими накладними. Крім того, формування податкового кредиту не залежить від фінансового результату звітного періоду.

Отже позивачем, правомірно на підставі п.п.7.4.1 п.7.4.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було включено відповідні суми до податкового кредиту.

Суд також не погоджується з висновками відповідача щодо порушення ТОВ «Торговий Дім «ЄвразРесурс» Україна» норм законодавства внаслідок застосування цін орендної плати нижче «звичайних цін», внаслідок чого позивачу донараховано податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 101887,38грн., а також з висновками про порушення позивачем п.п. 8.1.1 п. 8.1, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, п.п. 7.41 та 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» де при застосуванні ставки орендної плати за надані в оренду основні засоби, яка нижче звичайної ціни (амортизаційних відрахувань), внаслідок чого завищено амортизаційні відрахування у 4 кварталі 2008р. на 509436,94 грн.

Відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань визначений в п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду.

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Згідно пп.8.6.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено норми амортизації у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів (група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків) та надано право підприємству прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом.

Позивач використав у своєму обліку норми амортизації, визначених Законом - група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків до балансової вартості. На основні засоби, які надані в оренду нараховувалось, амортизація - 2%. Згідно з п.8.3.1. сума даних амортизаційних відрахувань звітного періоду визначена як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92 (надалі Стандарт), в п.23 Стандарту вказано, що нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Пункт 26 Стандарту надає право підприємству вибирати метод нарахування амортизації, зокрема підприємство може застосувати прямолінійний метод, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів. Відповідно п.29 Стандарту нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Таким чином, позивачем було застосовано дозволені законодавством норми амортизації, як в податковому, так і в бухгалтерську обліку.

Підпунктом 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що для обґрунтування звичайної ціни можна застосовувати правила, встановлені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

Відповідно до ПБО 14 «Оренда» мінімальні орендні платежі (за винятком вартості послуг і податків) мають бути збільшені на суму гарантованої ліквідаційної вартості обєкта оренди.

Гарантована ліквідаційна вартість для орендаря частина ліквідаційної вартості, яка гарантує до сплаті орендарем або повязаною з ним особою (ПсБУ 7 «Основні засоби»).

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації необоротних активів після строку їх корисного використання, за вирахуванням витрат, повязаних з продажем.

При здійсненні господарської діяльності та формуванні взаємовідносин зі своїми контрагентами субєкти господарювання мають право самостійно визначити ціни на товари (продукцію), на які не розповсюджується державне регулювання цін, при цьому обєкти оподаткування повинні визначатись із дотриманням вимог податкового законодавства.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про ціни та ціноутворення» в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації), збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки, наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Пунктом 4.1 ст.4 цього Закону встановлено, що валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з приписами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999р., прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Як зазначено вище, абз.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що звичайна ціна - ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності.

Таким чином, позивач правомірно відобразив амортизаційні відрахування у 4 кварталі 2008 р. та з його боку відсутнє заниження податкових зобовязань з ПДВ за період жовтень-грудень 2008р. на суму 101887,38 грн., за договором оренди укладеним з ТОВ «Бон Лайф».

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську щодо визнання нікчемним договору про надання маркетингових послуг № 127/08 від 02.06.2008 р., то в даній частині позов задоволенню не підлягає, оскільки дана вимога по своєї суті не є позовною у відповідності до норм КАС України, а є висновком зробленим відповідачем під час проведення перевірки.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ЄвразРесурс» Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000268813/0 від 10.06.2009 року, № 0000268813/1 від 23.07.2009 року, № 0000268813/2 від 21.09.2009 року та № 0000268813/3 від 30.12.2009 року про визначення суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 728 122,50 грн., з яких основний платіж у розмірі 485 415,00грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 242 707,50 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000258813/0 від 10.06.2009 року, № 0000258813/1 від 23.07.2009 року, № 0000258813/2 від 21.09.2009 року та № 0000258813/3 від 30.12.2009 року про визначення суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 801 460,10грн. з яких 627 544,00грн. сума основного платежу, 173 916,10грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31119095700004 в ГУ ДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012) на користь ТОВ «Торговий Дім «ЄвразРесурс» Україна» (49064, м. Дніпропетровськ, вул. Ударників, 31, код ЄДРПОУ 34589080) судовий збір в сумі 1,70 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі складено 06 лютого 2011 року.

Суддя <(підпис) >

< Текст >

< Список >

< Список >

< Список >О.В. Врона

<Текст >

< ПІБ Судді >

< ПІБ Судді >