Постанова № 21568328, 02.02.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 р.           Справа № 2а/0270/5553/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мультян Марини Бондівни,

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом: Прокурора Барського району Вінницької області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області

до: Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1

про: стягнення 1720,80 грн.

ВСТАНОВИВ :

Прокурором Барського району Вінницької області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Барському районі Вінницької області подано адміністративний позов до суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 1720,80 грн.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач є страхувальником в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе, та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. В порушення норм вищевказаного Закону за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 1720,80 грн. по сплаті страхових внесків за період 3-го- 4-го кварталів 2010 року.

27.12.2011 року винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження, оскільки в силу пункту 4 частини 1 статті 183-2 КАС України в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень і в яких завершився встановлений КАС України строк на оскарження, застосовується скорочене провадження.

Відповідачем відповідно до ч.3 ст. 183-2 КАС України на адресу суду направлено заперечення та доповнення до заперечення, в яких відповідач зазначає, що не погоджується з позовними вимогами та просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні.

В силу частини 4 статті 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Ухвалою 10.01.2012 року призначено справу до розгляду за загальними правилами.

Даною ухвалою викликано осіб, що беруть участь у справі.

Проте, представник позивача та прокурор в судове засідання не з'явились, направивши заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, явку повноважного представника не забезпечила, про причини неявки повідомила, хоча належним чином повідомлялась про дату та час розгляду справи.

          Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

          Частиною 6 ст. 128 КАС України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що представником позивача та прокурором заявлено клопотання про розгляд справи без їх участі, а відповідач була належно повідомлена про дату та час судового засідання, та зважаючи на відсутність визначених ст. 128 КАС України перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши надані докази та матеріали справи, судом встановлено наступне.           ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Барському районі Вінницької області. Судом встановлено, що відповідач перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником фіксованого податку, ідентифікаційний номер НОМЕР_1(а.с.8).

Відповідачем здійснено часткову виплату внесків, а саме за період 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, яка становить 72 грн. (а.с.7-8). Згідно з розрахунком суми боргу заборгованість за цей період становить1720,80 грн.(а.с.7).

Станом на день розгляду справи відповідачем не надано доказів погашення заборгованості.

Проаналізувавши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ст.14 Закону страхувальниками визначено роботодавців: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи –суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

На виконання зазначеного Закону в п.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України №21-1 від 19.12.2003 року наведено такий же перелік платників страхових внесків.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач як суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є платником страхових внесків до Пенсійного фонду.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах.

При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунками як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу) (ст.1 Закону).

Відповідно до п.6 ст.20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для даної категорії страхувальників є квартал.

З урахуванням зазначених вище положень Закону відповідач зобов'язаний сплатити нараховані у порядку, визначеному пп.4 п.8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону, страхові внески за жовтень - грудень 2010 року - до 20 січня 2011 року.

При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача у своєму запереченні на Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" як на підставу для звільнення платників єдиного та фіксованого податків від сплати внесків до Пенсійного фонду України, з урахуванням наведеного.

В силу частин 4, 6 ст.18 зазначеного Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати (на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З врахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача вмотивовані та обґрунтовані; відповідачем не надано доказів про відповідність своїх дій пенсійному законодавству, або про сплату заборгованості, а отже наявні всі підстави для задоволення позову.

          Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 23000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Барському районі Вінницької області ( пл. Пам'яті, 17, м. Бар, Вінницька область, 23000, р/р 25601323460103 в без балансовому відділенні ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 302076, код 24895830) заборгованість по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1720,80 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 80 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна