Постанова № 21568165, 27.01.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2012 р. Справа № 2а/0270/5371/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання: Колос Мирослави Сергіївни

представника позивача : Музалевої Т.П.

відповідача : ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Ленінського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

до: ОСОБА_3

про: стягнення допомоги по безробіттю

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся Ленінський районний центр зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 3720,42 гривень

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ОСОБА_3, перебуваючи на обліку в Ленінському районному центрі зайнятості як безробітна та отримуючи допомогу по безробіттю, з 27 квітня 2004 року зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності.

З урахуванням Закону України "Про зайнятість населення" підприємці відносяться до категорії зайнятого населення, а відтак відповідач не мала права на отримання допомоги по безробіттю в розмірі 4720,42 гривень. В зв'язку з частковою сплатою суми боргу за відповідачем рахується несплачена частина в розмірі 3720,42 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила позов задовільнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, зазначивши, що кошти в сумі 4720 грн. 42 коп. отримала на законних підставах, так як на той час мала статус безробітної. З приводу повернення до Фонду 1000 гривень пояснила, що вчинила так, оскільки про це їй повідомив працівник Фонду. Також пояснила, що решту коштів не має змоги сплатити.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 перебувала на обліку у Ленінському РЦЗ м. Вінниці як безробітна. Протягом періоду, починаючи з 28 травня 2009 року по 06 вересня 2009 року їй виплачено допомогу по безробіттю в сумі 4720 грн. 42 коп., що підтверджується випискою (а.с.6) та не спростовується відповідачем.

09 червня 2011 року службовими особами Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за результатами якого складено акт №100 (а.с.4-5).

В ході проведеного розслідування встановлено, що громадянка ОСОБА_3 під час перебування на обліку у Ленінському РЦЗ м. Вінниці відносилась до категорії зайнятого населення, оскільки з 27 квітня 2004 року зареєстрована приватним підприємцем. Відтак, нею безпідставно отримані кошти в сумі 4720,42 гривень допомоги по безробіттю протягом періоду з 28 травня 2009 року по 06 вересня 2009 року.

17 червня 2011 року директором Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці видано наказ №127, яким зобов'язано ОСОБА_3 повернути кошти в сумі 7320 грн. 84 коп., оскільки отримані нею безпідставно. При цьому, у даному наказі зазначено про те, що кошти в сумі 2600,42 гривень отримані нею у 2011 році.

Іншим наказом №09 від 24 січня 2012 року внесено зміни до наказу №127 від 17 червня 2011 року, яким пункт 1 наказу №127 викладено у новій редакції та зобов'язано ОСОБА_3 повернути кошти в сумі 4720,42 гривень.

З матеріалів справи випливає, що відповідачем частково сплачено кошти в сумі 1000 гривень, що підтверджується виписками органу державного казначейства (а.с.11-15), однак решта коштів в сумі 3720,42 гривень на рахунок центру зайнятості не надійшли.

Проаналізувавши нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з частиною 2 статті 36 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 31 Закону передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

На підставі пункту 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, повязаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як субєкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).

Частиною 3 статті 36 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Суд встановив, що, відповідач, перебуваючи у статусі фізичної особи-підприємця, одночасно перебувала і на обліку в центрі зайнятості та одержувала допомогу по безробіттю. Вказане підтверджується матеріалами справи та не спростовується самим відповідачем.

Проте, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", зайнятість це діяльність громадян, повязана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що приносить дохід у грошовій або іншій формі.

Пунктом "б" частини 3 статті 1 цього Закону визначено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Таким чином, на момент подання до центру зайнятості заяви від 12 травня 2009 року про надання їй статусу безробітного відповідач відносилась до категорії зайнятого населення, при цьому не повідомивши таких обставин центр зайнятості. Відтак, в зв'язку з неповідомленням відповідачем тих обставин, що вона є підприємцем, їй безпідставно надано статус безробітного, та, як наслідок, нею безпідставно отримано матеріальне забезпечення на випадок безробіття, що передбачене Законом України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Про безпідставність отримання такої допомоги свідчить повернення відповідачем суми в розмірі 1000,00 гривень, отриманої нею в якості допомоги по безробіттю.

На підставі викладеного, враховуючи, що позов підтверджений матеріалами справи, а обставини, наведені у ньому, відповідачем не спростовані, тому підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а в матеріалах справи відсутні докази понесених ним судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такої компенсації відповідно Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Ленінського районного центру зайнятості (вул. Червоноармійська, 3-А, м. Вінниця, р/р 37179304900004, Банк ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, ідентифікаційний код 21728042) кошти в сумі 3720 (три тисячі сімсот двадцять) гривень 42 копійки.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяЯремчук Костянтин Олександрович

27.01.2012